4.16.5. Прозір між ножами ножиць повинен бути не більше 0,05 товщини листового матеріалу, що розрізується, — для запобігання травмуванню рук та для забезпечення вільного просування смуг у штампах.
4.16.6. Педаль ножиць повинна бути переносною. Її опорна поверхня повинна бути прямою, неслизькою, мати заокруглений торець і на відстані від 110 до 1 ЗО мм від нього — упор для носка ноги.
Педаль повинна бути захищена міцним кожухом, відкритим тільки з фронту обслуговування. Верхній край кожуха повинен бути заокругленим. Зусилля на педаль ножиць повинно бути від 25 до 40 Н (від 2,5 до 4 кгс).
Опорна поверхня педалі повинна установлюватись на висоті від 80 до від рівня підлоги; ножиці повинні вмикатись на робочий хід після продавлювання педалі на 45-.
4.16.7. Забороняється під час виконання робіт із застосуванням ножиць для різання металу:
- різати ножицями метал, ударяючи по лезах або по ручках ножиць;
- розрізувати вузькі металеві штаби, які неможливо притиснути притискачами;
- використовувати ножиці, що мають ум'ятини, вищербини або тріщини в будь-якій частині ножів;
- застосовувати затуплені ножиці та ножиці, у яких різальні краї ножів нещільно прилягають;
- подовжувати ручки ручних ножиць, застосовуючи допоміжні важелі.
4.17. Вимоги до верстаків
4.17.1. Верстаки повинні мати жорстку та міцну конструкцію і бути стійкими. Їхня поверхня повинна бути строго горизонтальною, оббитою листовою сталлю, не мати вибоїн, задирок і утримуватись в чистоті та порядку.
Під кришкою верстака повинні бути висувні шухляди, поділені на кілька комірок, а також полиці для зберігання інструментів, заготовок, дрібних деталей та документації.
Верстаки повинні мати такі розміри: ширину — не менше , висоту —. від 800 до , довжину, яка визначається за місцевими умовами
4.17.2. Для захисту працівників, які виконують роботу поблизу верстака, від відлітаючих частинок металу (наприклад, під час виконання робіт із застосуванням зубила) необхідно установлювати суцільний захисний екран заввишки до або сітчастий екран з комірками розміром не більше .
У разі двосторонньої роботи на верстаку такі екрани необхідно установлювати посередині верстака.
У майстерні з ремонту обладнання у разі виконання робіт, під час яких можуть відлітати частинки металу на працівників, які виконують роботу поруч, слід установлювати переносні екрани.
4.17.3. Лещата на верстаках повинні забезпечувати надійне затиснення виробу. Вони повинні укріплюватись так, щоб їхні губки перебували на рівні ліктя працівника, який виконує роботу, а відстань між осями установлених на верстаках лещат відповідала розміру оброблюваних деталей, але була не менше .
4.17.4. Сталеві змінні плоскі планки губок лещат повинні мати неспрацьовану насічку на робочій поверхні. Насічка повинна бути перехресна з кроком від 2 до та завглибшки від 0,5 до . В закритих лещатах прозір між робочими поверхнями змінних плоских планок не повинен перевищувати .
4.17.5. Рухливі частини лещат повинні переміщуватись без заїдань, ривків і надійно фіксуватись у потрібному положенні.
4.17.6. На рукоятці лещат і накладних планках не повинно бути забоїн та задирок.
4.17.7. Отвір головки гвинта повинен мати з двох боків заокруглення — для запобігання защемленню руки працівника.
4.17.8. Лещата повинні мати пристрій, що запобігає повному відгвинчуванню ходового гвинта з гайки.
4.17.9. Верстаки повинні мати місцеве стаціонарне освітлення з лампами розжарювання напругою не вище 220 В
Лампи повинні мати пристосування, що дозволяє регулювати їх за висотою та довжиною, а також змінювати кут нахилу їх. Світильники повинні мати сітчасте огородження та відбивачі, що не просвічуються і дозволяють спрямовувати світловий потік на оброблюваний матеріал.
4.18. Виконання ковальсько-пресових робіт та ручного кування металу
4.18.1. До виконання ковальсько-пресових робіт допускаються працівники віком не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд відповідно до вимог ДНАОП 0.03-4.02-94 "Положення про медичний огляд працівників певних категорій", навчання та перевірку знань правил з охорони праці згідно з законом України "Про охорону праці", ДНАОП 0.00-4.12-99 "Типове положення про навчання з питань охорони праці" і мають відповідне посвідчення.
4.18:2. Ковальсько-пресове обладнання і виконання робіт на ньому повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.017 та ГОСТ 12 3 026
Конструкція електропечей для нагрівання заготовок та експлуатація їх повинні відповідати вимогам "Правил устройства электроустановок".
Обладнання нагрівальних печей, що працюють на газоподібному паливі, та експлуатація їх повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1 20-98 "Правила безпеки систем газопостачання України".
4.18.3. На робочому місці, де виконуються роботи на ковальсько-пресовому обладнанні та ручне кування металу, необхідно вивісити стислу інструкцію з охорони праці для працівників, які виконують такі роботи.
4.18.4. Підлогу ковальсько-пресових цехів необхідно зробити з міцного матеріалу, стійкого до дії нагрітого металу (клінкер-брущатка тощо);
підлога повинна мати рівну неслизьку поверхню.
Допускається підлога із сталевих (чавунних) ретельно підігнаних риф-лених плит.
4.18.5. Кліщі, гачки, пінцети, що застосовуються для виконання ковальсько-пресових робіт, повинні виготовлятись із сталі, що не піддається гартуванню.
Інструмент, що застосовується для завантажування заготовок в електротермічні установки, повинен мати ізольовані по довжині захвата рукоятки.
4.18.6. У робочому положенні прозір між рукоятками кліщів повинен бути не менше . Для обмеження зближення рукояток повинні передбачатись упори.
4.18.7. Кліщі повинні підбиратись точно за профілем поковки. Губки кліщів повинні щільно прилягати до поковки і надійно утримувати її у потрібному положенні.
4 18.8. Для охолодження ручного інструмента біля обладнання (ковадел гарячого кування) необхідно установлювати ємкості з водою.
4 18.9. Відстань повинна бути, не менше. — між ковадлом і горном, — між поруч розташованими ковадлами, — від ковадла до проходу.
4 18.10. Ковадло для ручного кування металу необхідно закріплювати на підставках, його робоча поверхня повинна бути на висоті від 600 до від рівня підлоги
41811. Під час виконання робіт з боку проходів необхідно установлювати щити, призначені охороняти працівників від огару та відлітаючих частинок металу, а також екрани — для захисту працівників від шкідливої дії нагрівальних пристроїв.
4.18.12. Усі ковальсько-пресові роботи та ручне кування металу необхідно виконувати в захисних окулярах або із застосуванням щитків Під час обробки поковок, нагрітих до білого жару, працівники, які виконують роботу, повинні користуватись окулярами або щитками із світлофільтрами.
4.18.13. Під час кування метал не повинен бути перепаленим або охолодженим нижче норми.
Інструменти, що піддаються удару, перед застосуванням необхідно підігрівати, а інструменти, дуже нагріті під час виконання роботи, — охолоджувати в ємкості з водою, а потім просушувати.
4.18.14. Огар та обрубки металу необхідно видаляти з ковадла спеціальними засобами, щітками та короткою мітлою.
Допускається користуватись повітроздуванням для видалення огару з ковадла — у тому разі, коли організовано збирання огару в спеціальну тару по герметичному повітроводу.
4.18.15. Перед початком кування металу огар із заготовки повинен видалятись спеціальним пристроєм, металевою щіткою, скребком або легкими ударами молотка. Заготовка повинна щільно прилягати до ковадла.
4.18.16. Ручки інструмента під час ударів слід тримати збоку, а не перед собою, не допускаючи ударів по кліщах, ручках інструмента тощо.
4.18.17. Піднімання до ковадла коротких та важких заготовок вручну та переміщування їх необхідно виконувати із застосуванням самозатискних кліщів з розведеними цівками. Ці операції повинні виконувати два працівники; подавання заготовки на ковадло слід виконувати за командою працівника, призначеного старшим.
5. РОБОТИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНСТРУМЕНТА
5.1. Вимоги до абразивного та ельборового інструмента та до виконання робіт із його застосуванням
5.1.1 Заточувальні та шліфувальні верстати повинні відповідати загальним вимогам підрозділу 4.1 цих Правил, а також вимогам ГОСТ 12.3.028.
Абразивний та ельборовий інструмент повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.3.028.
5.1.2. До проведення випробувань абразивного та ельборового інструмента повинні допускатись працівники віком не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, перевірку знань правил безпеки праці і мають відповідний запис у кваліфікаційному посвідченні на право виконувати спеціальні роботи.
Працівники, які допущені до роботи на заточувальних або шліфувальних верстатах, також повинні мати відповідний запис у кваліфікаційному посвідченні.
5.1.3. На кожному абразивному та ельборовому шліфувальному крузі, які після отримання їх з заводу-виробника пройшли випробування, повинна бути нанесена фарбою позначка або на неробочу поверхню повинен наклеюватись спеціальний ярлик із зазначенням порядкового номера круга, дати проведення випробування, умовного знака або підпису працівника, відповідального за проведення випробувань.
Забороняється експлуатація кругів з тріщинами на поверхні, з відшаровуванням шару, що містить ельбор, а також кругів, що не мають відмітки про проведення випробувань на механічну міцність або з простроченим терміном зберігання.
5.1.4. На шліфувальних та відрізних кругах (крім ельборових) діаметром і більше, а також на шліфувальних кругах, призначених для роботи на ручних шліфувальних машинах, повинні бути нанесені такі кольорові смуги, що характеризують робочу швидкість обертання кругів:
- жовта — 60 м/с;
- червона — 80 м/с;
- зелена — 100 м/с;
- зелена та синя — 120 м/с.
Допускається нанесення кольорових смуг на етикетку — за умови її міцного скріплення з кругом.
Інші вимоги до маркування абразивного та ельборового інструмента повинні відповідати стандартам та технічним умовам на конкретний вид інструмента.
5.1.5. Заточувальні та шліфувальні верстати повинні бути обладнані:
- блокувальними пристроями — для зупинення стола і шліфувального круга у разі припинення подавання електроенергії на плиту — верстати з електромагнітними плитами;
- люнетами — круглошліфувальні верстати Люнети дозволяють шліфувати довгі деталі, у яких відношення довжини до діаметра більше або дорівнює 8;
відсмоктувальними пристроями — верстати, на яких у повітрі робочої іони під час роботи утворюється пил з концентрацією, що перевищує граничне допустиму,
груповими або індивідуальними установками для відсмоктування шкідливих аерозолів із зони обробки — шліфувальні верстати, що працюють з використанням охолоджувальної рідини
5.1.6. Пристосування, що застосовуються для установлювання інструмента на верстатах, повинні забезпечувати співвісність інструмента зі шпинделем верстата, затиснення сегментів по довжині, не меншій за його висоту, та надійність закріплення інструмента.
Прозір між отвором круга та місцем насаду повинен бути в межах допусків на діаметр насадного отвору відповідно до вимог ГОСТ 2424 та ГОСТ 21963, а насад — відповідати вимогам ГОСТ 2270.
5.1.7. Підручники, що застосовуються під час обробки шліфувальними кругами деталей, які жорстко не закріплені на верстаті, повинні задовольняти таким вимогам:
- підручники повинні мати пересувну конструкцію — для забезпечення установлювання та закріплювання у потрібному положенні дрібних виробів, що шліфуються та поліруються. Верстат з двома підручниками повинен мати незалежне переміщування їх;
- підручники повинні мати площадку достатнього розміру — для забезпечення стійкого положення оброблюваного виробу;
- підручники повинні установлюватись так, щоб верхня точка стику виробу зі шліфувальним кругом перебувала вище горизонтальної площини, що проходить через центр круга, але не більше ніж на ,
- прозір між краєм підручника та робочою поверхнею шліфувального круга повинен бути меншим за половину товщини виробу, що шліфується, але не більше ;
- по краях підручників з боку шліфувального круга не повинно бути вибоїн, відколів та інших дефектів.
Під час роботи верстата не дозволяється переставляти підручники.
5.1.8. Абразивний та ельборовий інструмент та елементи його закріплення (болти, гайки, фланці тощо) необхідно обгороджувати міцно закріпленими на верстаті захисними кожухами.
5.1.9. Захисні кожухи для шліфувальних кругів, що мають робочу швидкість до 100 м/с, повинні задовольняти таким вимогам
- кожухи повинні бути виготовлені у вигляді зварної конструкції і листової вуглецевої конструкційної сталі марок ВСтЗ, ВСт2 згідно з ГОСТ 380, сталі марок 20, 15 згідно з ГОСТ 1050 або у вигляді виливків зі сталі марок 25 Л-ІІ та 35 Л-ІІ згідно з ГОСТ 977,
- форма та товщина стінок захисних кожухів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.028, а кожухів, що застосовуються для обгороджування шліфувальних кругів під час роботи на ручних пневматичних та електричних шліфувальних машинах, — вимогам ГОСТ 12634;
- обід та бічні стінки захисного кожуха, що виготовляється з листової сталі, повинні бути зварені суцільним, без напливів та пропалів, посиленим швом, висота якого не повинна бути меншою за товщину бічної стінки У місцях, де в кожусі є вирізи під пристрої для правлення інструмента або для іншої мети, стінки кожуха повинні бути підсилені не менше ніж на товщину стінки, і у цьому разі ширина підсилення стінки кожуха повинна бути не менша за подвоєну товщину стінки Не допускається застосовувати кожухи із зовнішніми тріщинами зварного шва та пришовної зони, з незвареними кратерами, підрізами, непроварами кореня шва тощо,
- розташування та найбільші допустимі кути розкриву захисних кожухів повинні відповідати зображеним на рисунку 1,
- кут розкриву над горизонтальною площиною, що проходить через вісь шпинделя верстата, не повинен перевищувати 30° — для кожухів, що не мають запобіжних козирків. Якщо кут розкриву перевищує 30°, повинні установлюватись пересувні металеві запобіжні козирки.
