Під час оперативного обслуговування електроустановки двома і більше працівниками в зміну перелічені в цьому пункті заходи мають виконувати два працівники. У разі одноособового обслуговування їх може виконувати одна особа, крім накладання переносних заземлень і здійснення перемикань, що проводяться на двох і більше приєднаннях в електроустановках напругою понад 1000 В, які не мають діючих пристроїв блокування роз’єднувачів від неправильних дій.

  1. Під час вимикання (зняття напруги), вивішування плакатів безпеки, огородження робочого місця, перевірки відсутності напруги, встановлення, зберігання та обліку заземлень треба додержуватись вимог безпеки, що наведені в Правилах безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
    1. Захисні заходи електробезпеки від ураження електричним струмом
      1. Для захисту людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції повинен бути застосований один з наступних захисних заходів: заземлення, занулення, захисне вимкнення, розподільчий трансформатор, мала напруга, подвійна ізоляція, вирівнювання потенціалів.
      2. Заземлення чи занулення електроустановок слід виконувати відповідно до вимог розділу 1.7 ПУЕ
      3. До частин, що підлягають зануленню або заземленню відносяться:
  • корпуси електричних машин, апаратів, трансформаторів, світильників тощо;
  • приводи електричних апаратів;
  • вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
  • каркаси розподільних щитів, щитів керування, щитків і шаф, а також частини, які знімаються або відчиняються, якщо на останніх встановлено електрообладнання напругою вище 42 В змінного струму або більше 110 В постійного струму;
  • металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві кабельні з’єднувальні муфти, металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, металеві рукави і труби електропроводки, кожухи і опорні конструкції шинопроводів, лотки, короби, струни, троси і сталеві полоси, на яких закріплені кабелі і проводи (окрім струн, тросів і полос, на яких прокладені кабелі із заземленою або зануленою металевою оболонкою чи бронею), а також інші металеві конструкції, на яких встановлюється електрообладнання;
  • металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів і проводів напругою до 42 В змінного струму і до 110 В постійного струму, прокладених на загальних металевих конструкціях, у тому числі у загальних трубах, коробах, лотках тощо разом з кабелями і проводами, металеві оболонки і броня яких підлягає заземленню або зануленню;
  • металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів;
  • електрообладнання, що встановлене на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів.
    1. У вибухонебезпечних зонах (складах безтарного зберігання борошна, цукру, відділеннях розмелу цукру, приміщеннях мішкоочищувальних машин, аспіраційних відділеннях тощо) будь-якого класу підлягають заземленню всі електроустановки під усіма напругами змінного та постійного струму, а також устаткування, яке встановлене на занулених (заземлених) металевих конструкціях.
      1. Під час проведення ремонтних робіт на електроустаткуванні необхідно встановлювати переносне заземлення для захисту працюючих від ураження електричним струмом у разі помилкової подачі напруги до місця роботи.
      2. До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонарно прокладені трубопроводи усіх призначень (трубопроводи борошна, стисненого повітря, аспіраційні та вентиляційні повітроводи тощо), металеві корпуси технологічного устаткування.
      3. Кожна частина електроустаткування, що підлягає заземленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провідником. Послідовне підключення електроустаткування до заземлюючого контуру не допускається.
      4. Все технологічне та транспортне устаткування, де можуть накопичуватись заряди статичної електрики (все устаткування складів безтарного зберігання борошна, цукру, вагового і силосно-просіювального відділень, комунікації, транспортні засоби, повітряні компресори та повітродувки тощо), повинно бути заземлене та являти собою єдиний на всьому протязі електричний ланцюг, приєднаний не ближче ніж через 25 м до заземлюючого пристрою.
      5. З системи устаткування, що знаходиться в ланцюгу, належить виділяти та заземлювати (незалежно від заземлення всього ланцюга) борошнозмішувачі, дозатори, шнеки, приймальні щітки та приймачі сипких матеріалів, фільтри, ємкості з аераційними пристроями, аерожолоби, просіювачі, борошнопроводи та інші пристрої, що є джерелом особливо інтенсивного та швидкого виникнення зарядів статичної електрики.
      6. Ємкості для борошна об’ємом 50 м3 повинні бути заземлені не менше ніж у двох діаметрально протилежних місцях.

Для вертикальних ємкостей діаметром до 2.5 м допускається один заземлюючий пристрій.

У залізобетонних силосах повинні заземлюватися їхні металеві днища і всі інші металеві частини.

  1. Тканинні рукави пилоочисних фільтрів необхідно прошивати мідним дротом, сполученим з заземлюючою системою. При цьому фільтри слід встановлювати за межами цеху або у його ізольованій частині, де немає постійних робочих місць.
    1. У вибохопожежонебезпечних і пожежонебезпечних цехах і складах рекомендується з’єднання електродвигуна безпосередньо з виконавчим механізмом, або застосовувати редуктори та інші типи передач, що виготовлені з металу і забезпечують електричний контакт вісі двигуна і виконавчого механізму.

У разі необхідності застосування пасових передач слід виконувати вимоги підрозділу 5.10 Правил захисту від статичної електрики.

  1. Усі паралельно розташовані борошнопроводи повинні бути з’єднані поміж собою перемичками через кожні 0.2-0.25 м для вирівнювання потенціалу і запобігання іскроутворення.
    1. Автоборошновози під час розвантаження повинні бути приєднанні до загальної мережі захисного заземлення за допомогою видимих мідних багатожильних заземлювачів, які надійно приєднуються до корпусу автоборошновоза.
      1. Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні бути пофарбовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.007.0-75*. Зовнішній огляд заземлюючого пристрою проводиться разом з оглядом електроустаткування та записом висновків огляду у спеціальному журналі не рідше разу на три місяці. Магістралі заземлення або занулення і відгалуження від них у закритих приміщеннях і зовнішніх установках, місця приєднання заземлюючих і нульових захисних провідників до частин устаткування повинні бути доступні для огляду.
      2. Перевірка наявності ланцюга між магістраллю заземлення і заземленим устаткуванням, а також стану пробивних запобіжників повинна проводитися під час кожного ремонту устаткування або його перестановці.

Перевірка надійності з’єднання і вимірювання опору природних та штучних заземлень проводиться після кожного їх ремонту.

  1. Вимірювання опору заземлюючих пристроїв з оформленням протоколу повинно проводитись не рідше разу на рік.
    1. Вимірювання опору заземлювачів, а також питомого опору грунту повинно проводитися, як правило, в періоди найменшої електропровідності грунту: влітку — при найбільшому просиханні або взимку — при найбільшому промерзанні грунту.
      1. Позапланові виміри опору заземлюючих пристроїв повинні проводитися після їх реконструкції або капітального ремонту.
      2. Максимально допустимі значення опору заземлюючого пристрою електроустаткування напругою до 1000 В повинні прийматися згідно з п.п. 1.7.62 і 1.7.65 ПУЕ.
      3. З’єднання заземлюючих провідників між собою повинно бути виконане зварюванням, а їх приєднання до металевих частин апаратів, машин тощо — зварюванням або гвинтовими та болтовими з’єднаннями у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.030-81* та ГОСТ 10434-82*.
      4. Біля заземлюючого пристрою або місця приєднання заземлюючих провідників повинен бути розміщений знак заземлення у відповідності з вимогами ГОСТ 21130-75*.
      5. Використання землі як фазного або нульового проводу в електроустановках до 1000 В не дозволяється.
      6. Проходи спеціально прокладених нульових заземлюючих провідників крізь стіни приміщень з вибухопожежонебезпечними зонами повинні виконуватись у відрізках труб або в прорізах. Отвори труб та прорізів повинні бути ущільнені негорючими матеріалами. З’єднання нульових заземлюючих провідників у місцях проходів не допускається.
      7. Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою повинні періодично проводитись:
  • зовнішній огляд видимої частини заземлюючого пристрою;
  • огляд з перевіркою наявності ланцюга між заземлюючим та заземлюваним елементами (відсутність обривів та незадовільних контактів у проводці, яка з’єднує апарати із заземлюючим пристроєм), а також перевірка пробивних запобіжників трансформаторів;
  • вимірювання опору заземлюючого пристрою;
  • перевірка ланцюга «фаза-нуль»;
  • перевірка надійності з’єднань природних заземлювачів;
  • вибіркове розкриття грунту для огляду елементів заземлюючого пристрою, що знаходиться у землі.
    1. На кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, основні технічні дані, дані про результати перевірки стану заземлюючого пристрою, про характер ремонтів та зміни, що були внесені до пристрою.
      1. На вході до приміщень класу В-ІІа необхідно встановлювати металеві грати для ніг, а на вхідних дверях — металеві ручки, що заземлені відповідно до вимог ПУЕ.
      2. Під час проведення електрозварювальних робіт не дозволяється застосовувати у якості зворотного проводу металеві трубопроводи, устаткування, шини заземлення та інші конструкції. Обидва електропроводи від зварювального агрегату повинні бути підведені безпосередньо до місця електрозварювання.
    2. Захист будівель та споруд від блискавки
      1. Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів має виконуватися відповідно до вимог ПУЕ.
      2. Проект захисту від блискавки повинен бути складовою частиною проекту будівель і споруд.

Пристрої захисту від блискавки повинні виконуватися під час будівництва та реконструкції будівель або споруд у відповідності з проектом.

  1. Пристрої захисту від блискавки повинні прийматися в експлуатацію до закінчення будівництва, а в будівлях та спорудах з вибухопожежонебезпечними виробництвами — до початку випробування, встановленому в них устаткування.
    1. Як заземлювачі захисту від блискавки можуть використовуватись всі рекомендовані ПУЕ заземлювачі електроустановок, за винятком нульових проводів повітряних ліній електропередачі напругою до 1 кВ.
      1. Залізобетонні фундаменти будівель, споруд, зовнішніх установок, опір блискавковідводів слід, як правило, використовувати, як заземлювачі захисту проти блискавки, за умови забезпечення безперервного електричного зв’язку по арматурі та приєднання її до закладних деталей за допомогою зварювання.
      2. Зовнішні металеві ємкості або окремо розташовані ємкості для зберігання рідкого палива повинні бути захищені від прямих ударів блискавки таким чином:
  • ємкості, якщо товщина металу покриття 0.004 м і більше, а також окремо розташовані єкості об’ємом понад 200 м незалежно від товщини металу покриття, досить приєднати до заземлювача;
  • ємкості, якщо товщина металу покриття менше ніж 0.004 м, необхідно захистити блискавковідводами, встановленими окремо або на самій споруді.
    1. Установки, що мають корпуси з залізобетону, повинні бути захищені від прямих ударів блискавки блискавковідводами, що встановлені окремо або безпосередньо на них.
      1. Під час виконання захисту від блискавки будівель та споруд усіх категорій для підвищення безпеки людей слід заземлювачі, крім заглиблених, розміщувати у рідко відвідуваних місцях і в віддаленні не менше ніж на 5 м від основних проїзних і пішохідних доріг.
      2. Перевірка стану пристроїв захисту проти блискавки повинна проводитись для будівель та споруд I та II категорій один раз на рік влітку при сухому грунті, для будівель та споруд III категорії — не рідше одного разу на три роки зі складанням акту, в якому вказуються виявлені дефекти.

Перевірці підлягають цілісність та захищеність від корозії доступних оглядові частин блискавкоприймачів, струмовідводів та контактів поміж ними, а також величина опору струмові промислової частоти заземлювачів блискавковідводів, що розташовані окремо. Ця величина не повинна перевищувати результатів відповідних вимірів на стадії приймання більше, ніж у п’ять разів. У противному разі слід проводити ревізію заземлювача.

  1. Робота з переносним електроінструментом
    1. Електроінструмент та ручні електричні прилади повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91 та Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
      1. Під час кожного чергового видавання електроінструменту на виробництві особою, відповідальною за збереження та справність електроінструменту, в присутності працівника мають бути перевірені:

комплектність і надійність кріплення деталей;

справність деталей корпусу, рукоятки та кришок щіткотримачів, наявність захисних кожухів та їх справність (зовнішнім оглядом);

надійність роботи вимикача;

задовільна робота на холостому ході.

У електроінструмента класу I, крім того, має бути перевірена справність кола заземлення між його корпусом і заземлюючим контактом штепсельної вилки. Працівнику мають бути видані засоби індивідуального захисту (діелектричні рукавички, калоші, килими) або розподільчий трансформатор, чи перетворювач із окремими обмотками, чи захисно-вимикальний пристрій.