Страница 7: ДСТУ EN 292-2-2001. Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 2. Технічні принципи та технічні умови (61882)

Нормальна зупинка

Кожна машина повинна бути оснащена органом керування для здійснення повної безпечної зупинки.

Кожне робоче місце повинне бути оснащене пристроєм керування, за допомогою якого в небезпечній ситуації можливо зупинити всі чи певні рухомі частини машини залежно від небез­пеки, щоб привести машину в безпечний стан. Команда зупинки машини повинна підпорядкову­вати собі команди пуску.

У разі зупинки машини або її небезпечних частин постачання енергією приводу цих частин повинно бути перерване.

Аварійна зупинка

Кожна машина повинна бути оснащена одним або декількома пристроями аварійної зупинки, за допомогою яких можна уникнути небезпечної ситуації, яка безпосередньо загрожує чи настає. Винятком є:

• машини, у яких пристрій аварійної зупинки не може зменшити небезпеку, тому що або не скорочує час, необхідний для нормальної зупинки, або не дозволяє вжити особливих заходів щодо запобігання небезпечній ситуації;

• ручні машини та машини, керовані вручну.

Цей пристрій повинен:

• мати чітко розрізнюванні, добре видимі та легкодоступні органи керування;

• за можливості, швидко здійснювати зупинку небезпечного процесу, не спричиняючи при цьому додаткових небезпек,

• викликати певні безпечні рухи або допускати їх за необхідності.

Після того як вплив на пристрій аварійної зупинки припинено, ця команда повинна зберіга­тися доти, доки вона не буде відмінена. Відміна команди повинна бути проведена тільки за до­помогою спеціальної операції. Розблокування пристрою не повинне призводити до пуску маши­ни, а тільки повинне уможливити повторний запуск.

Комплекси машин

Машини або частини машин, призначені для сумісних дій, виробник повинен проектувати та виготовляти так, щоб пристрої для здійснення зупинки, включно з пристроєм аварійної зупинки, могли зупиняти не тільки саму машину, але також і все задіяне устаткування, якщо його подаль­ша робота може спричинити небезпеку.

Пристрій вибору робочого режиму повинен підпорядковувати собі всі інші функції керуван­ня, за винятком функції аварійної зупинки.

Якщо машина спроектована та виконана так, що дозволяє здійснювати декілька процесів керування та режимів роботи з різними ступенями безпеки (наприклад, дозволяє регулювання, технічне обслуговування, перевірку тощо), то вона повинна бути забезпечена селекторним пе­ремикачем робочих режимів, який може бути зафіксований у необхідній позиції. Кожна позиція селекторного перемикача повинна відповідати тільки одному режиму керування чи роботи.

Селекторний перемикач можна замінити іншим засобом, за допомогою якого тільки певна група операторів могла б виконувати певні функції (наприклад, код доступу для певних числових функцій керування тощо.)

Якщо для певних робочих процесів необхідно, щоб машина працювала у разі вимкнених при­строїв безпеки, перемикач вибору режиму повинен одночасно:

• блокувати автоматичне керування;

• дозволяти рухи лише за допомогою пристроїв, що потребують безперервного впливу;

• дозволяти дію небезпечних рухомих частин лише за умов підвищеної безпеки (наприклад, знижена швидкість, зменшена потужність, кроковий режим або інші заходи безпеки) і в той же час запобігати небезпекам, що походять з послідовності взаємопов’язаних команд;

• запобігати рухам, які прямим або непрямим впливом на розміщені всередині машини чут­ливі датчики можуть спричинити небезпеку.

Окрім цього, оператор повинен мати можливість контролювати роботу частин, з якими він працює, з пульту керування.

Переривання, поновлення подавання енергії після її переривання або коливання будь-яко­го виду енергопостачання машини не повинне призводити до небезпечних ситуацій.

Зокрема, необхідно унеможливити таке:

• непередбачений пуск;

• невиконання вже відданої команди зупинки;

• падіння чи випадання рухомої частини машини або деталі, утримуваної машиною;

• перешкоджання автоматичній або ручній зупинці рухомих частин будь-якого виду;

• вихід з ладу захисних пристроїв.

Наявність помилки в логічному ланцюгу керування, збій або пошкодження в ланцюгу керу­вання не повинні призводити до створення небезпечних ситуацій.

Зокрема, необхідно унеможливити таке:

• непередбачений пуск;

• невиконання вже відданої команди зупинки;

• падіння чи випадання рухомої частини машини або деталі, утримуваної машиною;

• перешкоджання автоматичній або ручній зупинці рухомих частин будь-якого виду;

• вихід з ладу захисних пристроїв.

Програмне забезпечення взаємодії оператора та системи керування машини слід добира­ти з погляду зручності для користувача.

Машина, її компоненти та обладнання повинні мати таку конструкцію та виконання, щоб за передбачених умов експлуатації (за необхідності, з урахуванням кліматичних умов) вони були досить стійкими і під час своєї роботи не спричиняли загрозу падіння, перекидання чи несподі­ваного руху.

Якщо форма машини чи передбачений спосіб встановлення не можуть гарантувати достатню стійкість, то слід передбачити відповідні кріпильні засоби та зазначити це в інструкціях.

Різні частини машини та їхні з’єднання повинні витримувати навантаження під час експлуа­тації за призначенням, передбачені виробником.

Стійкість застосовуваних матеріалів повинна відповідати роду роботи, передбаченої вироб­ником, зокрема з точки зору втоми матеріалу, старіння, корозії та стирання.

Виробник повинен зазначити в інструкціях види та частоту проведення перевірок та техніч­ного обслуговування, необхідних з точки зору безпеки. Зокрема, слід зазначати зношувані частини та критерії їх заміни.

Якщо, незважаючи на вжиті запобіжні заходи, залишається небезпека поломки або руйнуван­ня (наприклад, для шліфувального круга), то відповідні рухомі частини потрібно монтувати та розміщувати таким чином, щоб під час руйнування їхні осколки не розліталися.

Жорсткі або еластичні трубки, які проводять рідкі речовини (зокрема, під високим тиском), повинні витримувати передбачені внутрішні та зовнішні навантаження. Вони повинні бути міцно закріплені та/або захищені від будь-яких стискальних чи розтягувальних впливів. Слід вжити за­ходи, спрямовані на те, щоб такі трубки не спричинили небезпеку під час розриву (несподівані рухи, струмінь під високим тиском тощо).

Під час автоматичної подачі деталі до інструмента повинні виконуватись такі умови, що доз­воляють уникнути ризику для людей (наприклад, через поломку інструмента):

• під час контакту деталі з інструментом він повинен перебувати у стані готовності до ро­боти;

• якщо інструмент приводиться в дію та/або зупиняється (з наміром чи випадково), то рухи з подачі деталі та підведення інструмента повинні відбуватися скоординовано.

Слід вжити заходи, щоб уникнути небезпеки під час падіння чи викиду предметів (оброблю­вані деталі, інструменти, стружка, осколки та уламки, відходи тощо).

Доступні частини машини, наскільки це дозволяє їх функція, не повинні мати гострих кромок, гострих кутів і необроблених поверхонь, здатних призвести до травми.

Якщо машина може виконувати декілька різних технологічних операцій у разі знімання де­талі між операціями вручну (багатоопераційна машина), то вона повинна мати таку конструкцію та виконання, щоб під час використання будь-якої її частини окремо інші частини не спричиня­ли небезпеки для персоналу.

Для цього кожна частина повинна мати можливість власного пуску та власної зупинки.

Якщо машина призначена для виконання технологічних операцій за різних робочих режимів (наприклад, за різних швидкостей та потужності), то її слід конструювати і виконувати так, щоб можна було здійснити безпечний і надійний вибір та налагодження цих режимів.

Рухомі частини машин повинні мати таку конструкцію та розміщення, щоб можна було уник­нути небезпечних ситуацій або, якщо небезпека існує — обладнати їх захисними пристроями чи пристроями безпеки, які дозволяли б у разі наближення до небезпечної зони запобігти будь-якому ризику нещасного випадку.

Потрібно вжити всі необхідні запобіжні заходи, щоб перешкодити небажаному блокуванню рухомих робочих частин. Якщо, незважаючи на вжиті заходи, все ж відбулося блокування, слід за­стосувати спеціальні пристрої безпеки або інструменти, інструкцію з експлуатації та, за необхід­ності, відповідні вказівки на самій машині, забезпечувані виробником, щоб здійснити безпечне розблокування обладнання.

Застосовувані з цією метою захисні пристрої або пристрої безпеки повинні підбиратися відпо­відно до типу тієї чи іншої небезпеки. Викладені нижче вказівки повинні допомоги зробити вибір:

1. Рухомі частини трансмісії

Для захисту людей від небезпек, спричинених рухомими частинами трансмісії (наприклад, шківам, приводам, привідними пасами, зубчатими рейками та шестернями, валами тощо), по­винні застосовуватися захисні пристрої:

• або нерухомі, згідно з вимогами 1.4.1 та 1.4.2.1, або

• рухомі, згідно з вимогами 1.4.1 та 1.4.2.2.А.

Останні слід вибирати за умови передбачуваного частого доступу.

2. Рухомі частини, що прямо задіяні в робочому процесі

Для захисту людей від небезпек, спричинених рухомими частинами, прямо задіяними в ро­бочому процесі (наприклад, різальними інструментами, рухомими частинами преса, циліндра­ми, оброблюваними деталями тощо), слід застосовувати захисні пристрої чи пристрої безпеки:

• якщо можливо, нерухомі захисні пристрої згідно з вимогами 1.4.1 та 1.4.2.1;

• в інших випадках — рухомі захисні пристрої згідно з вимогами 1.4.1 та 1.4.2.2.В або при­строї безпеки, такі як чутливі (наприклад, чутливі перегородки, мати), розділені пристрої безпеки (наприклад, дворучного керування), або пристрої безпеки, які автоматично запобігають перебу­ванню оператора чи частини його тіла у небезпечній зоні згідно з вимогами 1.4.1 та 1.4.3.

Якщо ж рухомі частини, прямо задіяні в робочому процесі, не можуть бути повністю недо­ступними під час роботи та потребують доступу обслуги за технологічними вимогами, то ці ча­стини повинні оснащатися:

• нерухомими захисними пристроями згідно з вимогами 1.4.1 та 1.4.2.1, щоб запобігти до­ступу до тих частин, які не використовуються в роботі;

• регульованими захисними пристроями згідно з вимогами 1.4.1 та 1.4.2.3, що дозволяють обмежити доступ до рухомих частин під час технологічної операції.

Захисні пристрої та пристрої безпеки повинні:

• мати міцну конструкцію;

• не створювати додаткової небезпеки;

• бути такими, щоб їх не можна було легко обійти (уникнути) або вивести з ладу;

• бути розміщеними на достатній відстані від небезпечної зони;

• створювати мінімум перешкод для нагляду за виробничим процесом;

• дозволяти провадити роботи з встановлення та/або заміни інструменту або з технічного обслуговування без демонтажу захисних пристроїв або пристроїв безпеки, обмежуючи при цьо­му доступ тільки до робочої зони.

Нерухомі захисні пристрої повинні бути міцно зафіксовані на своєму місці. Вони повинні при­кріплюватися засобами, які можна відкрити тільки за допомогою інструментів.

Після зняття кріплень вони, за можливості, не повинні залишатися на місці.

1. Рухомі захисні пристрої типу А:

• якщо їх відкривають, то вони повинні, наскільки це можливо, залишатися з’єднаними з машиною;

• повинні бути оснащені блокувальним пристроєм, щоб рухомі частини не могли прийти в дію доти, доки можливий доступ до них, та щоб вони зупинялись, як тільки захисний пристрій відкривається.

2. Рухомі захисні пристрої типу В повинні мати таку конструкцію та бути включеними в си­стему керування машиною так, щоб:

• рухомі частини не могли прийти в дію доти, доки вони перебувають у межах досяжності оператора;

• людина не могла дістати до рухомих частин під час робочого процесу;

• їхнє регулювання було можливе тільки за умови навмисної дії, наприклад, за допомогою інструмента, ключа тощо;

• відсутність або поломка одного з їх компонентів запобігала б пуску та викликала зупинку рухомих частин;

• відповідна перепона забезпечувала б захист від небезпеки, спричиненої викиданням ча­стин.