Страница 4: ДСТУ EN 292-2-2001. Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 2. Технічні принципи та технічні умови (61882)

Вибір засобу безпеки для певної машини потрібно здійснювати на основі оцінки ризику для даної машини; вибраний засіб безпеки має бути детально описаний у стандарті типу С.

Вибираючи необхідний засіб безпеки для певного типу машини чи небезпечної зони, потрібно брати до уваги, що нерухомий захисний пристрій є простим і має використовуватися там, де немає необхідності доступу оператора до небезпечної зони під час роботи машини в нормальному ре­жимі (робота без збою функцій).

В разі необхідності частого доступу незручність внаслідок зняття та повторного встановлен­ня нерухомого захисного пристрою викликає необхідність застосування рухомого блокувального захисного пристрою чи вимикального пристрою.

Примітка 1. Іноді буває необхідно комбінувати різні засоби безпеки. Якщо, наприклад, в машині використовується разом із нерухомим захисним пристроєм механічний пристрій для подавання деталі до машини і тому немає необхідності доступу до головної небезпечної зони, то доречно було б застосувати вимикальний пристрій (3.23.5 EN 292-1), який захи­щає від вторинної небезпеки втягування чи порізу у просторі між механічним подавальним пристроєм, у разі його досяж­ності, та нерухомим захисним пристроєм.

Примітка 2. У таблиці 2 наведено спеціальні вказівки щодо небезпечних зон, утворених рухомими частинами.

За відсутності необхідності доступу оператора до небезпечної зони в разі нормального ре­жиму роботи машини потрібно вибрати один з таких засобів безпеки:

1. Нерухомий захисний пристрій (3.22.1 EN 292-1), включно, за необхідності, з вантажно- розвантажувальним пристроєм (3.11), проміжним столом, достатньо високою перепоною, захисною загородою у формі тунелю тощо. Отвори захисної загороди повинні відповідати вимо­гам стандарту EN 294 «Safety distances to prevent danger zones from being reached by the upper limbs».

2. Блокувальний захисний пристрій (3.22.4 та 3.22.5 EN 292-1).

3. Захисний пристрій, що автоматично закривається.

4. Вимикальний пристрій (див. 3.23.5 EN 292-1) спільно з чутливим екраном або перепо­ною (наприклад, фотоелектричний пристрій або чутливі до тиску мати).

Примітка. У таблиці 2 наведано спеціальні вказівки щодо небезпечних зон, утворених рухомими частинами,

Там, де потрібен доступ до небезпечної зони в разі нормального режиму роботи машини, слід вибрати один з таких засобів безпеки:

1. Блокувальний захисний пристрій (3.22.4 та 3.22.5 EN 292-1);

2. Вимикальний пристрій (3.23.5 EN 292-1);

3. Регульований захисний пристрій (3.22.3 EN 292-1);

4. Захисний пристрій, що автоматично закривається;

5. Пристрій дворучного керування (3.23.4 EN 292-1)

Цей пристрій необхідно старанно підбирати, оскільки він захищає тільки людину, що працює з пристроєм керування і не перешкоджає доступу інших людей до небезпечної зони;

6. Керований захисний пристрій (див. 3.22.6 EN 292-1 та 4.2.2.5 цього стандарту).

Примітка. У таблиці 2 наведено конкретні вказівки щодо небезпечних зон, утворених рухомими частинами.

Таблиця 2 — Вказівки щодо вибору засобів безпеки від небезпек, спричинених рухомими частинами

Машини, за необхідності, повинні мати таку конструкцію, щоб засоби безпеки, призначені для захисту оператора, захищали також персонал, зайнятий установленням, навчанням тощо, і не перешкоджали йому виконувати своє завдання.

Якщо це неможливо (наприклад, якщо зняті нерухомі захисні пристрої або пристрої безпе­ки не працюють, але машина залишається роботоздатною), то машина повинна бути оснаще­на відповідними засобами і ручним керуванням, щоб зменшити ризик, наскільки це можливо (3.7.10).

Примітка. Від’єднання та відтік енергії під час відімкнення машини (6.2.2) гарантує максимальний ступінь безпеки під час виконання робіт (особливо робіт з ремонту та технічного обслугоаування користувачем). Машина в цей час повинна бути від’єднана від джерела живлення.

Під час конструювання засобів безпеки потрібно вибирати різні види захисних пристроїв та пристроїв безпеки, а також методи їх виготовлення так, щоб враховувалися механічні та інші види небезпек. Захисні пристрої та пристрої безпеки повинні бути сумісні з робочим середовищем ма­шини і виконані так, щоб не можна було легко уникнути їхнього застосування. Вони повинні чи­нити якомога менше завад під час виконання будь-яких робіт під час застосування машини та інших стадій її життєвого циклу, щоб не виникало бажання ліквідувати їх.

Захисні пристрої та пристрої безпеки:

• повинні бути міцної конструкції;

• не повинні спричиняти додаткову небезпеку;

• повинні бути такими, щоб не можна було легко уникнути їхнього застосування або виве­сти їх з робочого стану;

• повинні бути розміщені на достатній відстані від небезпечної зони (EN 294);

• не повинні заважати стеженню за ходом робочого процесу;

• повинні, за можливості без знімання, дозволяти проводити необхідні роботи, пов'язані з установленням та/або заміною інструментів чи з технічним обслуговуванням, обмежуючи дос­туп тільки до робочої зони.

• перешкоджання доступу до простору, обмеженого захисним пристроєм та/або

• локалізування/утримання матеріалів, оброблюваних деталей, стружки та твердих відходів, рідин, випромінювання, пилу, диму та випаровувань, газів, шуму тощо, які можуть вики­датися, випускатися, виділятися машиною, або утворюватися під час її роботи.

Додатково вони повинні мати особливі властивості стосовно електрики, температури, вог­ню, вибухів, вібрації, прозорості тощо (EN ... «Guards (Fixed, movable»)).

Нерухомі захисні пристрої по инні бути міцно зафіксовані на своєму місці:

• або постійно (зварюванням тощо),

• або кріпильними засобами (болтами, гайками тощо), які можна ослабити або зняти тільки за допомогою інструментів; там, де можливо, вони не повинні бути в закритому стані без кріпиль­них засобів.

1. Рухомі захисні пристрої проти небезпек, спричинених рухомими елементами трансмісії, повинні:

• наскільки це можливо, залишатися з’єднаними з машиною (звичайно шарнірами, напрям­ними), поки вони відкриті;

• бути оснащені блокувальними засобами із замиканням або без нього (див. 3.22.4 та 3.22.5 EN 292-1), щоб попередити зрушення з місця рухомих частин доти, доки можливий доступ до цих частин, і дати команду зупинення у разі відкриття пристрою.

Див. також таблицю 2.

2. Рухомі захисні пристрої проти небезпек, спричинених іншими рухомими частинами, по­винні мати конструкцію, яка б дозволяла інтегруватися із системою керування машини таким чином, щоб'

• рухомі частини не могли прийти в дію доти, доки оператор має доступ до них, і унемож­ливлювали доступ оператора до цих частин під час їх роботи. Цього можна досягти за допомо­гою блокувальних захисних пристроїв без пристрою замикання (3.22.4 EN 292-1) або із пристроєм замикання (3.22.5 EN 292-1);

• їх регулювання було можливе тільки за допомогою навмисної дії, з використанням інстру­менту, ключа тощо;

• через відсутність чи відмову в роботі одного з цих елементів пристрою перешкоджати пуску або зупиняти рухомі частини; цього можна досягти за допомогою автоматичного контро­лю (3.14 EN 292-1);

• забезпечити відповідний захист проти небезпеки викидів.

Див. також таблицю 2.

3. Рухомі захисні пристрої проти інших небезпек повинні у відповідності з результатом оці­нки ризику відповідати умовам, зазначеним у позиціях а) та/або Ь).

Регульовані захисні пристрої можуть застосовуватися там, де небезпечна зона не може бути повністю закрита.

Вони повинні:

• виходячи з типу робіт, що провадяться, бути автоматичними або регульованими вручну;

• бути легко регульованими без застосування інструменту;

• максимально зменшувати небезпеку викидів.

Керовані захисні пристрої (3.22.6 EN 292-1) можуть бути застосовані лише тоді, коли:

• для оператора або частини його тіла неможливе перебування у небезпечній зоні або в проміжку між небезпечною зоною та керованим захисним пристроєм в той час, коли він закритий, та

• є лише одна можливість потрапити до небезпечної зони — через відкривання керовано­го захисного пристрою або блокувального захисного пристрою

та

• блокувальний пристрій, з’єднаний з керованим захисним пристроєм, має максимально можливу надійність (оскільки збій в його роботі може призвести до несподіваного/ненавмисного пуску).

Примітка. Небезпечна зона, як описано вище — це будь-яка зона, де небезпечні елементи приводяться в дію за­криттям керованого захисного пристрою.

Потрібно звернути увагу на те, щоб уникнути небезпек, спричинених такими чинниками:

• конструкцією захисних пристроїв (гострі краї або кути, матеріал тощо);

• рухом захисних пристроїв (місця порізу або здавлювання, виникнення яких може бути спри­чинене роботою захисних пристроїв або падінням важких захисних пристроїв).

Для виконання критичної функції безпеки пристрій безпеки повинен бути спроектованим у відповідності з одним чи декількома принципами, наведеними в 3.7.3 — 3.7.6.

Пристрої безпеки повинні функціонувати так і мати таке з’єднання з системою керування, щоб не можна було легко уникнути їхнього застосування.

Експлуатаційні характеристики пристрою безпеки повинні бути узгоджені з системою керу­вання, до якої він включений.

Потрібно вжити заходів, що полегшують застосування інших типів засобів безпеки на маши­нах, якщо є необхідність такого переоснащення при зміні робіт на машині.

4. ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ КОРИСТУВАЧА

Інформація для користувача складається з комунікаційних елементів, таких як тексти, сло­ва, знаки, сигнали, символи чи діаграми, які застосовуються як окремо, так і разом, щоб донес­ти інформацію до користувача. Вони адресовані професійним та/або непрофесійним користу­вачам.

Як зазначено у визначеннях щодо проектування машини (див. 3.11 EN 292-1), інформація для користувача є невід’ємною частиною поставлення машини.

Вона повинна інформувати (та попереджати) користувачів про залишкові ризики, тобто про ті, яких неможливо уникнути або істотно зменшити конструктивно та проти яких заходи захисту не досить ефективні або не ефективні взагалі (див. 5.5 EN 292-1).

При цьому не можна виключати жодної можливості застосування машини у відповідності до інструкції. Інформація для користувача повинна також відповідно попереджати про можливі ри­зики, пов’язані із застосуванням машини не за призначенням (див. 3.11 EN 292-1).

Залежно від:

• ризику;

• часу, коли користувачеві потрібна інформація;

• конструкції машини,

потрібно вирішувати, чи давати інформацію або її частину;

• на (в) самій машині (див. 5.3 та 5.4)

та/або

• в супровідних документах (зокрема, в інструкції з експлуатації) (див. 5.5), та/або

будь-яким з інших видів, яким надано перевагу, наприклад сигналам та попередженням.

Потрібно вживати стандартизовані поняття там, де подається важлива інформація, наприк­лад попередження (див. додаток В «Бібліографія»),