Страница 3: ДСТУ EN 292-2-2001. Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 2. Технічні принципи та технічні умови (61882)

На противагу цьому, першочерговою дією для зупинення або уповільнення руху повинне бути зняття або зменшення напруги чи тиску робочої рідини. Якщо ж ідеться про бінарні логічні елементи, то необхідно перейти від стану 1 до стану 0 (якщо стан 1 є максимальним енергетич­ним станом).

Цей принцип застосовується завжди для функції, збій якої може порушити безпеку (функцію безпеки), якщо задіяні компоненти протягом встановленого терміну експлуатації витримують усі завади та навантаження під час застосування обладнання за призначенням, з тим, щоб збій у роботі не призвів до небезпечних ситуацій, пов’язаних з аварійною роботою машини.

Примітка. Слід також враховувати вплив чинників навколишнього середовища, до яких відносять, наприклад, уда­ри, вібрацію, холод, спеку, вологість, пил, агресивні речовини, статичну електрику, магнітні та електричні поля.

Ці види навантажень можуть призвести до таких порушень: пошкодження ізоляції, тимчасо­вий або постійний збій функціонування елементів системи керування.

Див. також 3.10.

Крім випробуваних компонентів (власне компонентів безпеки) функцію безпеки можуть за­безпечувати інші компоненти таким чином, що за умови пошкодження одного компонента інший (або інші) здатний виконувати його функцію і тим самим забезпечувати необхідний рівень без­пеки.

Поряд з різними конструктивними рішеннями та/чи технологічними засобами необхідно пе­редбачити наявність автоматичного контролю (див. 3.7.6) з тим, щоб уникнути звичайного збою чи систематичної відмови (наприклад, від електромагнітних полів). У цьому разі ризик небезпеч­ного збою в роботі буде набагато меншим (наближаючись до безпечного стану), оскільки небез­печна ситуація виникає тільки тоді, коли протягом одного циклу стається відмова в роботі обох (або всіх) критичних компонентів.

Автоматичний контроль призначений для того, щоб заходи безпеки були ефективними в разі обмеження функціональної здатності компонента чи елемента або якщо виробничі умови зміни­лись настільки, що може виникнути небезпечна ситуація.

Заходи безпеки можуть полягати у:

• зупинці небезпечного процесу;

• унеможливленні повторного запуску цього самого процесу після першої зупинки, якщо перед цим відбувся збій в роботі компонента чи елемента;

• ввімкненні сигналу тривоги.

Системи, призначені для перепрограмування, створюють додаткові проблеми для безпеки. Такі системи містять:

• дискові, кулачкові або барабанні перемикачі, розподільники або важільні передачі;

• селекторний перемикач або розподільник, який вмикає різноманітні програмні засоби;

• карткові зчитувальні пристрої;

• пристрої для зчитування перфострічок;

• магнітні стрічки або диски;

• електронні або оптичні запам’ятовувальні пристрої.

Якщо в системах керування для забезпечення критичної функції безпеки застосовують такі типи пристроїв, то має бути передбачено надійні засоби попередження випадкової чи навмисної зміни в пам'яті програмної системи.

Такими засобами можуть бути:

• штифтовий кулачок;

• інтегроване програмне забезпечення, наприклад постійний запам’ятовувальний пристрій (ПЗП);

• блокування, що обмежує доступ;

• доступ до програм через пароль.

Примітка. Завжди, коли можливо, потрібно використовувати системи пошуку помилок, щоб виявити помилки, що виникають під чвс перепрограмування.

1. Органи керування (виконавчі органи) слід проектувати і розміщувати згідно з відповідними ергономічними принципами (див. 3.6.6).

2. Пристрій вимикання повинен бути розміщений поблизу кожного пристрою вмикання. Там, де вмикання/вимикання здійснюється пристроєм з автоматичним поверненням, слід передбачити наявність окремого пристрою вимкнення, якщо через відмову пристрою з автоматичним повер­ненням виникає небезпека ризику.

3. Органи керування мають бути розміщені поза небезпечною зоною, за винятком певних органів керування, таких як пристрої аварійного вимкнення, підвісні пристрої керування тощо.

4. У міру можливості органи керування (особливо пускові) повинні розміщуватись так, щоб оператор під час роботи з ними міг бачити керовані елементи.

5. Якщо один небезпечний елемент може бути приведений в дію кількома органами керу­вання, то низка керувальних дій мусить бути виконана так, щоб лише один орган керування міг бути задіяний у момент пуску. Це особливо стосується машин, які, крім іншого, можуть керува­тися вручну переносними керувальними пристроями (наприклад, підвісними пультами керуван­ня), з якими оператор може заходити в небезпечну зону. Це не поширюється на пристрої дво­ручного керування (див. 3.23.4 EN 292-1).

ї) Пристрої керування повинні мати таку конструкцію або захист, щоб їхній пуск з небезпеч­ною дією можна було виконати тільки навмисно.

Якщо машина спроектована і виконана так, що дозволяє здійснювати декілька процесів ке­рування та режимів роботи з різними ступенями безпеки (наприклад, дозволяє регулювання, тех­нічне обслуговування, перевірку тощо), то вона повинна бути забезпечена селекторним переми­качем робочих режимів, який може бути зафіксований у необхідній позиції. Кожна позиція селек­торного перемикача повинна відповідати тільки одному режиму керування чи роботи.

Селекторний перемикач можна замінити іншим засобом вибору, за допомогою якого тільки певна група операторів могла б виконувати необхідні функції (наприклад, код доступу для пев­них числових функцій керування тощо.)

Якщо для виконання робіт з установлення, навчання, переналагодження, пошуку дефектів, чищення або технічного обслуговування переміщують чи видаляють захисний пристрій та/або вимикають чи нейтралізують пристрій безпеки, а для виконання цих робіт необхідне вмикання машини, безпека оператора під час проведення цих робіт повинна бути забезпечена в ручному режимі керування, що передбачає одночасно:

• вимкнення автоматичного режиму керування (при цьому зміна положення чутливого да- вача не призводить до небезпечної ситуації);

• що дія небезпечних елементів можлива тільки при ввімкненні дозвільного пристрою, при­строю з автоматичним поверненням або пристрою дворучного керування (див. 3.23.4 EN 292-1);

• що дія небезпечних елементів можлива тільки за підвищеного рівня безпеки (наприклад, знижена швидкість, зменшена потужність, кроковий процес, наприклад з використанням пристрою обмеження руху (див. 3.23.8 EN 292-1) чи інших прийнятних заходів безпеки) для того, щоб зни­зити ризик, спричинений пов'язаними між собою послідовностями команд.

Цей режим керування потрібно застосовувати в комбінації з такими заходами:

• максимально можливе обмеження доступу в небезпечну зону;

• розміщення пристрою аварійного вимкнення у зоні оптимальної досяжності оператора;

• наявність переносного пульту керування (підвісного пульту керування) та/або стаціонар­ного пристрою керування, які дозволяють бачити керовані елементи.

Для всіх машин електромагнітна сумісність електронного обладнання повинна відповідати чинним нормам.

Конструкції систем керування для машин промислового призначення викладено в стандарті EN 60 204-1¹⁷⁾, а саме в підрозділах 5.4 — 5.8 та розділах 6, 7 та 8.

Пневматичне і гідравлічне обладнання машин має бути спроектоване таким чином, щоб:

• було неможливе перевищення максимально допустимого тиску в системі (наприклад, за допомогою обмежувача тиску);

• втрата чи зниження тиску або втрата вакууму не призводили до небезпечних ситуацій;

• негерметичність або відмова в роботі деталей не призводили до виникнення небезпеч­них ситуацій, пов'язаних з витоком рідин;

• повітряні накопичувані, резервуари для повітря чи аналогічні місткості (такі, як у гідро­пневматичних акумуляторів) відповідали конструкторським вимогам до таких елементів;

• всі частини установок, зокрема труби та шланги, були захищені від шкідливих зовнішніх впливів;

• за можливості, резервуари та аналогічні місткості (наприклад, гідропневматичні акумуля­тори) мали систему автоматичного зняття тиску після знеструмлення машини (6.2.2) або, якщо це неможливо, передбачали заходи для її відімкнення та/або локального зняття та індикації тиску;

• всі елементи, які після знеструмлення машини залишаються під тиском, мали чітко по­значені спускні пристрої та застережну табличку, на якій написано про необхідність зняття тис­ку перед тим як почати проводити ремонтні роботи чи технічне обслуговування машини.

Стандарт EN 60 204-1^1е) передбачає загальні технічні вимоги для проектування електричного обладнання, зокрема, в:

• підрозділі 5.1 щодо запобігання ураження електричним струмом;

• підрозділі 5.2 щодо захисту від короткого замикання;

• підрозділі 5.3 щодо захисту від перевантажень.

Підвищена надійність деталей та вузлів машини скорочує кількість інцидентів, які потрібно усувати, та зменшує вплив небезпек.

Це стосується як робочих систем (робоча частина), так і систем керування, функцій безпеки та інших функцій машини.

Повинні використовуватися елементи, призначені для досягнення безпеки (наприклад, певні давачі), які зарекомендували себе як надійні.

Елементи захисних пристроїв та пристроїв безпеки повинні бути особливо надійними, ос­кільки вихід їх з ладу може наражати людину на небезпеку, а їхня низька надійність може стати причиною спроби обійтися без них.

Див.також 3.7.3. ¹⁶¹⁷

Механізація та автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт і взагалі, звичайних ручних робіт з деталями, матеріалами обмежують ризик, пов’язаний з цими роботами, завдяки зменшен­ню дії небезпек на робочих місцях.

Автоматизація може здійснюватись наприклад, застосуванням роботів, маніпуляторів, пе­ресувних механізмів, шатунів, повітря під тиском тощо. Механізацію можна здійснити, наприклад, за допомогою застосування подавальних кареток, поворотного стола з ручним керуванням тощо.

Незважаючи на те, що пристрої для завантаження та розвантаження запобігають нещасним випадкам, вони можуть спричинити небезпеку для операторів машин під час усунення пошкод­жень. Особливо слід звертати увагу на те, щоб не виникало небезпеки захвату цими пристроя­ми та частинами машини чи оброблюваними матеріалами. Якщо цього не можна гарантувати, то слід передбачати наявність необхідних захисних пристроїв (Розділ 4).

Необхідність доступу до небезпечних зон повинна бути зведена до мінімуму розташуванням місць для технічного обслуговування, змащування та налагоджування поза цими зонами.

4. ЗАХОДИ ЗАХИСТУ

Для захисту людей від небезпек, яких не можна уникнути прийнятним способом чи достат­ньо обмежити конструктивно (Розділ 5 EN 292-1), необхідно застосовувати засоби безпеки (за­хисні пристрої, пристрої безпеки).

Різні види захисних пристроїв і пристроїв безпеки наведено у 3.22 та 3.23 стандарту EN 292-1.

Певні засоби безпеки можуть бути використані, щоб уникнути впливу декількох небезпек (на­приклад, нерухомий захисний пристрій, що перешкоджає доступу до зони механічної небезпеки, може бути використаний також для зниження рівня шуму та збирання токсичних виділень).

Цей розділ містить настанови щодо вибору захисних пристроїв і пристроїв безпеки, які за­хищають від небезпек, спричинених рухомими частинами машини у відповідності з призначенням цих частин (див. Таблицю 2), і необхідності доступу до зон(и) небезпеки (4.1.2 — 4.1.4).