1. Захист залізобетонних конструкцій від електрокорозії повинен бути передбачений:
  2. за наявності блукаючих струмів від установок постійного струму для:

-залізобетонних конструкцій будівель і споруд відділень електролізу;

  • конструкцій споруд електрифікованого на постійному струмі рейкового транспорту;
  • трубопроводів, колекторів, фундаментів та інших протяжних підземних конструкцій будівель і споруд, розташованих у полі струму від стороннього джерела;
  1. щоб уникнути дії змінного струму при використанні залізобетонних конструкцій в якості заземлюючих пристроїв.
  2. Небезпеку корозії блукаючими струмами слід встановлювати за значеннями потенціалу "арматура - бетон" або за значеннями густини струму витоку з арматури. Показники небезпеки наведені у додатку Ж.
  3. Стан залізобетонних конструкцій будівель і споруд відділень електролізу і залізобетонних конструкцій електрифікованого на постійному струмі рейкового транспорту є явно небезпечним, у зв'язку з чим при проектуванні даних конструкцій слід передбачати заходи щодо захисту їх від електрокорозії.

Небезпека електрокорозії підземних залізобетонних конструкцій, розташованих у полі струму від стороннього джерела, і необхідність їх захисту від електрокорозії повинні бути встановлені на основі розрахунків або електричних вимірювань величини напруги блукаючих струмів у ґрунті або на існуючих прилеглих аналогічних залізобетонних.конструкціях.

  1. Небезпека корозії змінним струмом промислової частоти для конструкцій, що використовуються в якості заземлюючих пристроїв, визначають за густиною струму, який тривалий час стікає з зовнішньої поверхні арматури підземних конструкцій в ґрунт, що перевищує 10 мА/дм2.
  2. Способи захисту залізобетонних конструкцій від корозії блукаючими струмами підрозділяють на групи:
  3. - обмеження струмів витоку, що виконується на джерелах блукаючих струмів;
  4. - пасивний захист, що виконується на залізобетонних конструкціях;
  5. - активний (електрохімічний) захист, що виконується на залізобетонних конструкціях, якщо пасивний захист неможливий або недостатній.

При проектуванні залізобетонних конструкцій будівель і споруд відділень електролізу і споруд електрифікованого на постійному струмі рейкового транспорту слід передбачати способи захисту від електрокорозії груп І і II.

  1. Пасивний захист залізобетонних конструкцій, будівель і споруд відділень електролізу і споруд електрифікованого на постійному струмі рейкового транспорту повинен забезпечуватися:
  2. застосуванням марки бетону за водонепроникністю не нижче W6;
  3. незастосуванням бетонів із добавками, що знижують електроопір бетону, в тому числі інгібіторами корозії сталі;
  4. призначенням товщини захисного шару бетону не менше 20 мм, а для опор контактної мережі - не менше 16 мм;
  5. обмеженням ширини розкриття тріщин не більше 0,1 мм для попередньо напружених конструкцій і не більше 0,2 мм - для звичайних конструкцій.
  6. Активний (електрохімічний) захист повинен забезпечуватися застосуванням катодного або протекторного захисту.
  7. У бетон конструкцій, що знаходяться в полі струму від стороннього джерела, не допускається вводити добавки хлористих солей, а в бетон попередньо напружених конструкцій, армованих сталлю класів А600, А800, А1000, - добавки хлористих солей, нітратів і нітритів.
  8. Для захисту від електрокорозії будівель і споруд відділень електролізу слід передбачати:
  9. улаштування електроізоляційних швів у залізобетонних перекриттях, залізобетонних майданчиках для обслуговування електролізерів, у підземних залізобетонних конструкціях;
  10. застосування полімербетону для конструкцій, що примикають до електронесучого обладнання (опор; балок і фундаментів під електролізери; опорних стовпів під шинопроводи; опорних балок і фундаментів під обладнання, яке з'єднане з електролізером) у відділеннях електролізу водних розчинів;
  11. заходи щодо запобігання обливання розчином конструкцій (улаштування захисних козирків тощо);
  12. захист поверхонь фундаментів покриттями, рекомендованими для захисту від корозії підземних конструкцій.

Не допускається сталеве армування фундаментів під електролізери при їх встановленні на рівні або нижче рівня ґрунту, каналів, лотоків та інших конструкцій у відділеннях електролізу водних розчинів.

  1. Для захисту від електрокорозії залізобетонних конструкцій споруд рейкового транспорту слід передбачати установку електроізолюючих деталей і пристроїв, що забезпечують електричний опір не менше 10000 Ом ланцюга заземлення опор контактної мережі і деталей кріплення контактної мережі до елементів конструкцій мостів, естакад, тунелів тощо.
  2. При використанні залізобетонних конструкцій в якості заземлюючих пристроїв слід передбачати з'єднання арматури всіх елементів конструкцій (а також закладних деталей, які встановлюються в залізобетонні колони для приєднання електричного технологічного обладнання) в безперервний електричний ланцюг по металу шляхом зварювання арматури або закладних деталей дотичних елементів конструкцій. При цьому не повинна змінюватися розрахункова схема роботи залізобетонних конструкцій.
  3. Використання в якості заземлювачів залізобетонних фундаментів, що піддаються середньому і сильному ступеню агресивного впливу, а також залізобетонних конструкцій для заземлення електроустаткування, що працюють на постійному електричному струмі, не допускається.
  4. У конструкціях, що піддаються електрокорозії, допускається замінювати сталеву арматуру на неметалеву (базальтопластикову, склопластикову тощо) при відповідному обґрунтуванні.

9 ВИМОГИ ЗАХИСТУ СТАЛЕВИХ ЗАКЛАДНИХ ДЕТАЛЕЙ І З'ЄДНУВАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВІД КОРОЗІЇ

  1. Необхідність захисту сталевих закладних деталей та з'єднувальних елементів, а також вибір методів захисту від корозії визначаються умовами впливу навколишнього середовища, в якому функціонують елементи зв'язків у процесі експлуатації залізобетонних конструкцій.
  2. Закладні деталі і з'єднувальні елементи, що експлуатуються в умовах впливу агресивних середовищ, бажано виготовляти з корозійно стійких видів сталей.
  3. При зовнішньому бетонуванні стиків і вузлів з'єднань конструкцій закладні деталі і з'єднувальні елементи зі звичайних сталей без захисних покриттів повинні мати захисний шар бетону і марку бетону за водонепроникністю не нижче ніж у конструкціях, що стикуються. Ширина розкриття тріщин при зовнішньому бетонуванні стиків і вузлів з'єднання конструкцій не повинна перевищувати зазначену в додатку Г, таблиці Г.4 і Г.5.

Незахищені закладні деталі перед встановленням у форми для бетонування повинні бути очищені від пилу, іржі та інших забруднень.

  1. Ступінь агресивного впливу середовища на поверхні закладних і з'єднувальних деталей, які не бетонувалися, визначається, як до елементів металевих конструкцій згідно зі СНиП 2.03.11 розділу 5.
  2. Захист від корозії поверхонь сталевих закладних деталей та з'єднувальних елементів, які не бетонувалися, збірних і монолітних залізобетонних конструкцій в залежності від їх призначення і умов експлуатації слід виконувати:
  3. лакофарбовими покриттями (в приміщеннях із сухим і нормальним вологісним режимом при неагресивному і слабоагресивному ступені впливу середовища);
  4. цинковими покриттями, що наносяться методами гарячого або холодного цинкування або га- зотермічного напилювання (в приміщеннях із вологим або мокрим вологісним режимом і на відкритому повітрі);
  5. комбінованими покриттями (лакофарбовими по металізованому шару при середньому ступені агресивного впливу середовища).

Вибір груп і систем лакофарбових, металевих та комбінованих покриттів - згідно зі СНиП 2.03.11, як для металевих конструкцій.

Примітка 1. Метод холодного цинкування - захист від корозії цинконаповненими композиціями, що наносяться на поверхню металу методами, що використовуються для лакофарбових матеріалів: пневматичним або безповітряним розпиленням, зануренням, пензлем, валиком.

Примітка 2. Можливе застосування для захисту від корозії поверхонь сталевих закладних деталей та з'єднувальних елементів, які не бетонувалися, збірних і монолітних залізобетонних конструкцій інших сучасних вітчизняних і зарубіжних лакофарбових матеріалів при належному обґрунтуванні їх стійкості до атмосферних впливів міського середовища та сумісності з рекомендованим покриттям, що наноситься методом "холодного цинкування".

Примітка 3. Допущення обмеженого корозійного зносу металу може бути прийняте при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні та погодженні з авторами проекту і цього стандарту.

  1. Захист від корозії закладних деталей та з'єднувальних елементів допускається не виконувати, якщо він необхідний тільки на період монтажу конструкцій і поява іржі на їх поверхні в період експлуатації будівлі не викличе порушення естетичних вимог і зменшення несучої здатності вузлів з'єднань конструкцій, будівлі або споруди.
  2. Захисні покриття на ділянках закладних деталей та з'єднувальних елементів, обернених один до одного плоскими поверхнями (типу листових накладок), які зварюються герметично по всьому контуру, допускається не наносити.
  3. Мінімальні товщини покриттів, що наносяться гальванічним методом, методами "гарячого цинкування", "холодного цинкування" і газотермічного напилювання, повинні бути не менше ЗО; 50; 60; 100 мкм відповідно.
  4. Товщина сталевих елементів закладних деталей і в'язів (листа, смуги, профілю) повинні прийматися не менше 6 мм, а арматурних стрижнів - не менше 12 мм.
  5. Закладні деталі і з'єднувальні елементи у стиках зовнішніх огороджувальних конструкцій, наприклад, збірних залізобетонних стінових панелей (у тому числі тришарових стінових панелей), підлягають захисту від корозії.
  6. За умовами впливу навколишнього середовища сталеві закладні деталі зовнішніх стін будинків можуть бути поділені на п'ять груп:
  7. - сталеві закладні та з'єднувальні деталі елементів фасадів будинків, розташовані поза межами зовнішніх стінових панелей, експонованих на відкритому повітрі, без можливості зовнішнього бетонування;
  8. - при зовнішньому бетонуванні або замонолічуванні сталевих закладних та з’єднувальних деталей елементів фасадів будівель, розташованих поза межами зовнішніх стінових панелей, а також у зовнішньому шарі бетону тришарових стінових панелей;
  9. -замонолічувані сталеві закладні та з'єднувальні деталі, розташовані в горизонтальних і вертикальних стиках зовнішніх тришарових стінових панелей у внутрішньому шарі бетону;
  10. - замонолічувані сталеві закладні та з'єднувальні деталі, розташовані по всій товщині стінової панелі;
  11. - замонолічувані сталеві закладні та з'єднувальні деталі конструкцій, що знаходяться всередині будівлі, що примикають і не примикають до зовнішніх стінових панелей.

Примітка. Під "зовнішнім бетонуванням" розуміють закладення бетоном або будівельним розчином елементів деталей, розташованих на поверхнях конструкцій; під "замонолічуванням" - закладення бетоном або будівельним розчином елементів деталей, розташованих усередині вузла з’єднання конструкцій.

  1. Кожній з п'яти груп сталевих закладних деталей зовнішніх стін будинків повинні відповідати конкретні види закладних і з'єднувальних деталей, що перебувають у відносно однакових температурно-вологісних умовах впливу, для яких можуть бути рекомендовані рівноцінні варіанти методів захисту від корозії (див. додаток К, таблиця К.2).

Приблизна оцінка впливу агресивного середовища та місце розташування закладних деталей та з'єднувальних елементів у будівлях з зовнішніми стінами із тришарових стінових панелей наведено у додатку К, таблиця К. 1.

  1. Зовнішнє бетонування закладних і з'єднувальних деталей або їх замонолічування у вузлах з'єднання залізобетонних конструкцій груп II—IV має здійснюватися важким, у тому числі дрібнозернистим, бетоном або розчином марки за водонепроникністю, що дорівнює марці за водонепроникністю конструкцій, що стикуються, але не нижче W4, а для групи V - за проектом.

Товщина захисного шару бетону (відстань від зовнішньої поверхні до поверхні найближчого сталевого елементу закладної або з'єднувальної деталі) повинна бути не менше 20 мм.

  1. У цокольній частині будівлі і технічному підпіллі захист закладних і з'єднувальних деталей зовнішніх панелей між собою і панелями внутрішніх стін слід виконувати за групою II. У технічному підпіллі товщини всіх елементів закладних і з'єднувальних деталей (пластин, кутників і діаметри анкерів і з'єднувальних стрижнів) повинні бути збільшені не менше ніж на 2 мм у порівнянні з розрахунковими або конструктивними значеннями.

У цокольній частині будівлі і технічному підпіллі марка бетону замонолічування за водонепроникністю повинна бути не нижче W6.

  1. Відкриті металеві елементи закладних деталей для кріплення конструкцій сходових маршів, що знаходяться всередині приміщень, підлягають фарбуванню лакофарбовим покриттям групи II (два шари загальною товщиною не менше 55 мкм).
  2. Зварний шов, а також прилеглі до нього ділянки захисних покриттів, які порушені при монтажу та зварюванні, повинні бути захищені та відновлені нанесенням тих самих або рівноцінних покриттів.
  3. Матеріали, які використовуються для захисних покриттів у приміщеннях та інших місцях, призначених для перебування людей, утримання тварин і птахів, продовольчих та лікарських складах і сховищах, резервуарах для питної води, а також на підприємствах, де за умовами виробництва не допускається застосування шкідливих речовин, повинні бути безпечними для людей, тварин і птахів.
  4. Будівельні матеріали та сировина, які використовуються для захисту від корозії бетонних і залізобетонних конструкцій, підлягають:
  5. гігієнічній оцінці (експертизі) з оформленням санітарно-епідеміологічного висновку на кожен вид продукції;
  6. перевірці на біостійкість з оформленням висновку про ступінь біостійкості матеріалу.