Страница 11: ДСТУ EN 292-2-2001. Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 2. Технічні принципи та технічні умови (61882)

Конструкція машини повинна унеможливлювати незаплановане вимкнення всіх попереджу­вальних та сигнальних пристроїв. За необхідності такі пристрої слід обладнати засобами контро­лю, які дозволяли б перевірити правильність їхньої роботи та інформувати оператора про непо­ладки.

Машини та їх робочі органи, рух яких викликає особливу небезпеку, повинні мати написи, що забороняють наближатися до машини під час її роботи; ці написи повинні бути розрізнюваними з достатньої відстані.

Мінімальна інформація, яка наводиться у відповідності до 1.7.3, повинна бути такою:

• номінальна потужність, кВт;

• маса найчастіше використовуваного компонування, кг, — і якщо це необхідно:

• передбачене виробником максимальне тягове зусилля на гаку, Н;

• передбачене виробником максимальне вертикальне навантаження на тяговому гаку, Н.

3.6.3 Інструкція з експлуатації

Наведені в 1.7.4 мінімальні вимоги до інструкції з експлуатації необхідно доповнити такою інформацією:

1. Додаткові відомості щодо вібрації машини (фактичні значення або значення, розраховані на підставі вимірювань):

• середньоквадратичне значення прискорення, якого зазнають руки, в разі, якщо воно пе­ревищує 2,5 м/с²; якщо прискорення не перевищує 2,5 м/с², то це повинно бути зазначено;

• середньоквадратичне значення прискорення, якого зазнає тіло (ноги або сідниця), в разі, якщо воно перевищує 0,5 м/с²; якщо прискорення не перевищує 0,5 м/с², то це повинно бути заз­начено.

Якщо не застосовуються гармонізовані стандарти, то вібрацію слід вимірювати, використо­вуючи найбільш відповідний для машини метод.

Виробник повинен зазначити умови роботи машини під час процесу вимірювання та який метод вимірювань був застосований.

2. Виробник машини, на яку монтуються знімні пристрої, та виробник знімних пристроїв по­винні надавати необхідну інформацію щодо монтажу обладнання та його безпечного використання.

4 ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗДОРОВ’Я ТА БЕЗПЕКИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ОКРЕМІ НЕБЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПІДІЙМАННЯ ВАНТАЖІВ

Машини, які створюють небезпеку, пов’язану з вантажопідіймальними процесами (пере­дусім, небезпеку від падіння та зіткнення вантажів або перекидання під час їх підіймання), повинні мати таку конструкцію та виконання, щоб вони відповідали вимогам, наведеним нижче.

Такі види небезпеки виникають, зокрема від машин, які призначені для переміщення вантажів, із зміною висоти в процесі руху. Такі вантажі можуть складатися з окремих предметів, матеріалів або сипучих матеріалів.

1. вантажопідіймальні пристосування

Не пов’язані з машиною конструктивні елементи чи механізми, розташовані між машиною та вантажем або на вантажі для його закріплення;

2. окремі вантажопідіймальні пристосування

Пристосування, які допомагають застосовувати стропи, наприклад гаки вушкові, скоби, кільця, рим-болти тощо;

3. керований вантаж

Вантаж, який протягом всього переміщення спрямовується вздовж нерухомих або рухомих напрямних елементів, положення яких визначаються фіксованими точками;

4. робочий коефіцієнт

Арифметичне співвідношення між гарантованим виробником навантаженням, перевищення якого може призвести до неспроможності механізмів, пристосувань або машини утримувати ван­таж, та зазначеною на механізмі, пристосуванні чи машині максимальною вантажністю;

5. коефіцієнт випробування

Арифметичне співвідношення між навантаженням, застосовуваним для статичного чи дина­мічного випробування механізму, пристосування чи машини, та зазначеною на механізмі, присто­суванні чи машині максимальною вантажністю;

6. статичне випробування

Випробування, під час якого спочатку машину чи вантажопідіймальне пристосування, а потім прикладають силу, яка дорівнює максимальній вантажності, помноженій на відповідний коефіцієнт статичного випробування, а після зняття навантаження перевіряють знову, щоб пересвідчитися у відсутності пошкоджень;

д) динамічне випробування

Випробування, під час якого машину перевіряють за всіх можливих робочих режимів і для цього використовують максимальне робоче навантаження з урахуванням динамічних властиво­стей машини, щоб перевірити належне функціювання пристроїв безпеки.

4.1.2 Захист від механічних небезпек

Конструкція та виконання машини повинні бути такими, щоб забезпечувалася її стійкість відповідно до 1.3.1 як під час експлуатації, так і в стані, коли машина виведена з експлуатації, включаючи транспортування, монтаж та демонтаж, під час можливих поломок, а також під час проведення випробувань у відповідності з інструкцією з експлуатації.

З цією метою виробник або його представник у Співдружності повинні використовувати відповідні методи перевірки; зокрема, для самохідних промислових вантажних платформ висотою понад 1,80 м виробник або його представник у Співдружності повинні для кожного типу цих транс­портних засобів забезпечити проведення випробування на стійкість платформи чи іншого випро­бування або надати результати таких випробувань.

Рейкові машини повинні мати пристрої запобігання сходженню з рейок.

Незважаючи на наявність цих пристроїв, на випадок сходження з рейок чи на випадок пошкод­ження рейок або елементів машини, що рухається, повинні бути передбачені пристрої для запо­бігання падінню обладнання, конструкцій або вантажу, а також перекиданню машини.

Машини, вантажопідіймальні пристосування та знімні елементи повинні витримувати наван­таження, яким вони піддаються під час роботи, та, якщо необхідно, поза роботою, за передба­чених виробником умов встановлення та експлуатації, а також в усіх відповідних режимах робо­ти з урахуванням, якщо необхідно, впливу певних кліматичних чинників та людської сили. Ця ви­мога повинна також виконуватися під час транспортування, монтажу та демонтажу.

Машини та вантажопідіймальні пристосування повинні бути спроектовані та виготовлені так, щоб запобігти можливості відмови внаслідок втоми або зношування матеріалу під час їх застосу­вання за призначенням.

Робочі матеріали для них слід добирати з урахуванням впливу навколишнього середовища, визначеного виробником для застосування, зокрема корозії, стирання, ударів, холодноламкості та старіння.

Машини та вантажопідіймальні пристосування повинні бути спроектовані та виготовлені так, щоб вони могли під час проведення статичних випробувань витримувати перевантаження без залишкових деформацій або очевидних дефектів. Під час розрахунку слід брати за основу ко­ефіцієнт статичного випробування, щоб можна було забезпечити відповідний рівень безпеки; як правило, він має такі значення:

1. машини та вантажопідіймальні пристосування, які приводять у дію вручну: 1,5;

2. інші машини: 1,25.

Машини повинні бути спроектовані та виготовлені так, щоб вони могли без пошкодження витримати динамічні випробування з максимальною вантажністю, помноженою на коефіцієнт динамічного випробування. Коефіцієнт динамічного випробування вибирається таким чином, щоб він міг забезпечувати відповідний рівень безпеки; його значення, як правило, дорівнює 1,1.

Динамічні випробування слід провадити на машині, готовій до роботи, та за нормальних умов експлуатації. Як правило, ці випробування провадять за встановленої виробником номіналь­ної швидкості. Якщо керування машиною дозволяє одночасно кілька рухів машини (наприклад, поворот і переміщення вантажу), то випробування повинні провадитись у найнесприятливіших умовах, тобто, як правило, з комбінацією рухів.

Діаметри роликів, барабанів та блоків повинні відповідати розмірам тросів або ланцюгів, для яких вони призначаються.

Блоки та барабани повинні мати таку конструкцію, виконання та розміщення, щоб ланцюги чи троси, для яких вони призначені, могли рівно намотуватися без спадання.

Троси, які застосовують безпосередньо для піднімання чи перенесення вантажів, можуть бути скріплені тільки на своїх кінцях (для пристроїв, які відповідно до призначення повинні регу­лярно модифікуватися, допускається скріплення також в інших місцях). Робочий коефіцієнт всього троса та його кінців обирається так, щоб він забезпечував достатній рівень безпеки; як прави­ло, цей коефіцієнт дорівнює 5.

Робочий коефіцієнт підйомних ланцюгів обирають таким, щоб було забезпечено достатній рівень безпеки; як правило, цей коефіцієнт дорівнює 4.

Щоб установити, чи досягнутий достатній робочий коефіцієнт, виробник або його повноваж­ний представник у Співдружності повинні для кожного типу троса та кожного типу ланцюга, які застосовуються безпосередньо для підіймання вантажів, а також для кожного типу кінців троса провести відповідні випробування чи надати результати таких випробувань.

Розміри деталей вантажопідіймальних пристосувань слід встановлювати з урахуванням про­цесів старіння та втоми матеріалу для кількості циклів роботи, що відповідають встановленому терміну служби за робочих умов у відповідності з призначенням.

Крім того:

1. Робочий коефіцієнт металевих тросів та їх кінців обирається таким чином, щоб він забез­печував достатній рівень безпеки; цей коефіцієнт, як правило, дорівнює 5. Троси повинні мати кріплення чи петлі тільки на своїх кінцях.

2. Ланцюги із зварних кілець повинні бути коротколанкового типу. Робочий коефіцієнт лан­цюгів, незалежно від їх типу, обирається так, щоб було забезпечено достатній рівень безпеки; цей коефіцієнт, як правило, дорівнює 4.

3. Робочий коефіцієнт тросів чи стропів з текстильних волокон залежить від матеріалу, тех­нології виготовлення, розмірів та призначення. Цей коефіцієнт обирається так, щоб було забез­печено достатній рівень безпеки. Звичайно цей коефіцієнт дорівнює 7, якщо технологія виготов­лення відповідає передбаченим умовам експлуатації. В іншому разі коефіцієнт, як правило, більший, щоб було забезпечено рівноцінний рівень безпеки.

Троси та стропи з текстильних волокон не повинні мати вузлів, зрощувань чи місць з’єднання, крім тих, які розташовані на кінцях стропів, за винятком безперервних стропів.

4. Робочий коефіцієнт усіх металевих частин стропильного пристрою чи металевих частин, застосовуваних разом із стропильним пристроєм, обирається так, щоб було забезпечено дос­татній рівень безпеки; цей коефіцієнт звичайно дорівнює 4.

5. Максимальна вантажність розгалужених стропів розраховується за максимальної ванта­жопідйомності найслабшої вітки, кількості віток і коефіцієнта ослаблення, що залежить від типу стропів.

6. Щоб установити, чи досягнутий достатній робочий коефіцієнт, виробник або його представ­ник у Співдружності повинні для кожного типу елементів, наведених в а), Ь), с) та d), провести відповідні випробування чи надати результати таких випробувань.

Пристрої керування рухом повинні функціонувати так, щоб вони могли утримувати машину, на якій вони встановлені, в безпечному положенні:

1. Машини повинні бути спроектовані так, або оснащені такими пристроями, щоб ампліту­да руху їх компонентів перебувала у певних межах. Початку роботи цих пристроїв повинен, за необхідності, передувати попереджувальний сигнал.

2. Якщо кілька встановлених або змонтованих на рейках машин можуть одночасно манев­рувати в одній зоні, що спричиняє небезпеку зіткнення, то вони повинні бути оснащені пристро­ями, що запобігають цій небезпеці.

3. Механізми машин повинні бути спроектовані та виготовлені так, щоб під час повного чи часткового знеструмлення або у разі припинення керування оператором не сталося небезпеч­не зміщення чи падіння вантажів.

4. За винятком машин, у яких таке передбачено, за нормальних робочих умов не повинно бути можливим опускання вантажу з використанням фрикційного гальма.

5. Захватні пристрої повинні мати таку конструкцію та виконання, щоб можна було запобіг­ти випадковому падінню вантажу.

Місце водія повинне бути розташоване так, щоб забезпечити максимально можливий огляд траєкторії руху частин та запобігти зіткненням з людьми, пристроями або з іншими машинами, які можуть рухатись у цей час та спричиняти небезпеку.

Нерухомі машини з керованим вантажем повинні мати таку конструкцію та виконання, щоб люди, які знаходяться поблизу, не були зачеплені вантажем або противагою.

Машина з метою захисту від блискавок під час експлуатації повинна бути оснащена відповід­ними пристроями для відведення в землю утворюваних електричних зарядів.

Вимоги, наведені в 3.2.1, чинні також для нерухомих машин.