---

Таблиця 4 — Класифікація окремих шарів теплоізолівної прокладки

Таблиця 5 — Класифікація окремих теплоізолівних прокладок щодо теплового опору

Згідно з методикою випробовувань, що описана в 5.1, одержані дані про опір водопроникності зовнішнього покривного матеріалу в комбінації з одним з непромокальних прошарків, повинні бути порівняні з таблицею 2.

Якщо зразок, що досліджують, в процесі різних випробовувань, за класифікацією показав ре­зультати, які відносяться до різних класів, то для марковання, згідно з розділом 6, слід брати дані за найменшим класом.

Методику випробовувань див. 5.2.

Показники опору випаровування крізь усі шари одягу, за винятком вільно прокладеного шару теплоізолівної прокладки, повинні відповідати таблиці 3.

Якщо в комбінацію матеріалу для одягу входять окремі шари термопрокладки, показники опору випаровування крізь неї повинні відповідати таблиці 4.

Якщо в комбінацію матеріалу для одягу входить окремо прокладений шар теплоізолівної прок­ладки, то її показники R# повинні відповідати таблиці 5, якщо дотримуватись методики з 5.3.

Додержуючись режиму випробовувань згідно з методом, описаним в 5.4, зовнішній шар ма­теріалу повинен витримувати навантаження розтягуванням щонайближче 450 Н в обох напрям­ках матеріалу. До матеріалів з подовженням більш 50 % ця вимога не відноситься.

Якщо випробовування на роздирання зовнішнього шару матеріалу проводили згідно з мето­дикою з 5.5, то одержані дані про міцність повинні підтвердити показник мінімум 25 Н в обох нап­рямках матеріалу.

Змінення розміру спеціального одягу в обох напрямках матеріалу не повинне перебільшувати ± 3 % після 5 циклів прання або чищення за умови додержання вимог випробовування згідно з 5.6 і таблицею 1.

Міцність швів слід визначати згідно з методом, описаним в 5.7, а одержані дані повинні відпо­відати щонайближче 225 Н навантаження.

Комплект захисного одягу може складатися з куртки та брюк, може бути суцільним комбіне­зоном або мати будь-яку іншу зручну форму, що відповідає вимогам цього стандарту.

4. МЕТОДИКА ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Визначання опору водопроникності

Визначати опір водопроникності можна згідно з EN 20811 за умови збільшення тиску води до (980 ± 50) Па/хв.

Кількість зразків:

• 5 зразків для випробовування матеріалів, яких не піддавали будь-якому оброблянню;

• 5 зразків для випробовування швів, яких не піддавали будь-якому оброблянню;

• 5 зразків для випробовування матеріалів після хімчищення та/або прання;

• 4 зразки для випробовування після обробляння їх тертям;

• 4 зразки для випробовування після багаторазового згинання: 2 зразки — в подовжньому напрямку, 2 зразки — в поперечному;

• 4 зразки для випробовування після впливу рідкого пального та оливи: 2 зразки — пальним, 2 зразки — оливою.

Зразки повинні імітувати комбінований матеріал із шарів, зазначених в таблиці 1 та в додатку D, а в діаметрі мати щонайменше 130 мм.

Окремі зразки підлягають таким видам обробляння перед випробовуванням на опір водопро­никності:

Кількість циклів: п’ять. Якщо в рекомендаціях з догляду прання не заборонено, зразки підля­гають цьому оброблянню згідно зі стандартом EN 340 і відповідно позначеним маркувальним символам. Якщо згідно з рекомендаціями дозволено тільки хімчищення виробу, зразки слід піддавати цьому оброблянню згідно зі стандартом EN 340, 5.3.

Випробовування на стирання зовнішнього боку верхнього шару матеріалу (за вийнятком мате­ріалів із зовнішнім покривом) в комбінації з прошарком та прокладкою здійснюють згідно з EN 530, метод 2, з урахуванням такої специфіки:

• абразивні засоби згідно з додатком С;

• тиск на зразки: (9 ± 0,2) кПа:

• кількість циклів: 1000.

Примітка. Пип після стирання вилучати після 500 циклів.

Вилучання пилу та заміна абразивних засобів після кожного попереднього обробляння.

Попереднє обробляння слід проводити згідно з ISO 8096-3 (додаток F), з урахуванням такої специфіки:

• 2 зразки потрібно випробувати в подовжньому напрямку;

• 2 зразки — в поперечному;

• кількість циклів: 9000.

Пристосування для випробовування (див. рисунок В.1) повинно бути встановлено так, щоб експериментальний зразок, розташований в ньому, своїм досліджуваним боком був повернутий уверх, забезпечуючи безпосередній контакт з контрольним середовищем. Для досліджень беруть зразки зовнішнього шару матеріалу в комбінації з прошарком або непромокальною прокладкою. Вмістища для контрольного середовища повинні бути із стійкого до цього середовища матеріалу, кра­ще із скла. В закритому стані вони повинні бути достатньо ущільнені, щоб не допускати випаро­вування в навколишню атмосферу.

Контрольні середовища¹¹:

1. ізооктан (2,2,4-триметилпентан), 100 % об’єму;

2. контрольна олива (рідина F згідно з ISO 1817):

• кількість (50 ± 5) мл;

• температура (20 ± 2) °С;

• термін впливу 60 хв.

Після закінчення обробляння зразки виймають з пристосування, ретельно промокають від залишків контрольного середовища та відразу піддають випробовуванню на водонепроникність протягом щонайбільше 10 хв.

За основу слід брати найменший показник Па, за якого з’явились перші краплі води.

1. випробовування трьох зразків відповідно до стандарту EN 31092;

2. інший відтворюваний спосіб випробовування, наприклад, метод визначання текучості по стаканчику (без осушувача).

Цей метод дає змогу також одержати опір потоку водяної пари, але з іншою метою, ніж кла­сифікація або контроль певних показників, що наведені у відповідних нормативах.

Для деяких матеріалів результати, які одержані тим чи/або іншим способом (а, Ь), можна по­рівняти методом кореляції, але у цьому разі слід ураховувати, що у різних матеріалів буде і різна кореляція.

Метод випробовування згідно з EN 31092 і ISO 5085-1 з використовуванням одного шару ма­теріалу.

Випробовування (наприклад, текстильних тканин з покривом) проводять згідно з ISO 1421. Якщо цей метод зв'язаний з такими труднощами, як вилучання ниток з обох сторін по довжині еле­ментарної проби, тоді рекомендовано випробовування згідно з EN ISO 13934-1. Перед випробову­ваннями зразки кондиціюють. Швидкість тягового затискача (100 ±10) мм/хв.

Випробовування проводять згідно з ISO 4674, метод А1. Перед випробовуванням зразки кон­диціюють. Швидкість тягового затискача (100 ±10) мм/хв.

Методика випробовування згідно з EN ISO 13935-2.

4. МАРКУВАННЯ ТА ДОГЛЯД ЗА СПЕЦІАЛЬНИМ ОДЯГОМ

Маркують та доглядають за спеціальним одягом згідно з EN 340.

— На виробі потрібно зазначити піктограми з урахуванням класифікації

Інформація взята із даних Секретаріату CEN/TC 162.

1. для всього комплекту спеціального одягу

E NV 343

X (опір водопроникності)

X (опір проникності водяної пари, або потоку випаровування)

2. для окремої теплоізолівної прокладки

E NV 343

X (опір потоку випаровування)

X (опір тепловому потоку)

7. РОЗМІРИ

Розміри визначають згідно з EN 340.

7. ІНФОРМАЦІЯ ВІД ВИРОБНИКА

Інструкція, що супроводжує комплект спеціального одягу, повинна містити інформацію, яку регламентує стандарт EN 340 та таку додаткову інформацію:

• назву виробу;

• правила одягання та знімання (за необхідності);

• необхідні застереження для запобігання помилок в експлуатуванні;

основну інформацію щодо призначення виробу та джерело, звідки можна одержати док­ладнішу інформацію.ДОДАТОК А
(інформаційний)

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВІДНОСНО ЧАСУ РОБОТИ В КОСТЮМІ

В таблиці А.1 надано рекомендовані характеристики часу безперервної роботи у спеціально­му костюмі залежно від класу опору потоку випаровування крізь матеріал і температури довкілля.

Таблиця А.1 — Рекомендації відносно максимальних характеристик часу безперервної роботи в одному комплекті костюма, який складається із куртки і брюк, виготовлених із матеріалу без теплоізолівної прокладки

Примітка. За наявності ефективних отворів для вентиляції та/або за допомогою перерв в роботі рекомендований час носіння одягу можна збільшити. Дані в таблиці орієнтовані на роботу людини в умовах 50 % вологості, швидкості вітру v_a = 0,5 м/сек і фізичного навантаження середньої важкості М = 150 Вт/м². Познаки «—» у даних свідчать про те, що обмежень за часом ро­боти в костюмі не існує.

ДОДАТОК В
(інформаційний)

ДОСЛІДНІ ПРИСТОСУВАННЯ
ДЛЯ ОДНОБІЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ

Розміри у міліметрах

1. — нарізний затискач

2. — дослідний зразок

Рисунок В.1 — Приклад пристосування для випробовування з однобічним навантаженням

ДОДАТОК С
(обов'язковий)

АБРАЗИВНІ МАТЕРІАЛИ (НАЖДАЧНИЙ ПАПІР ЧИ ПОЛОТНО)

С.1 Якість матеріалів

С.1.1 Абразивний засіб: скло, яке використовують, повинно бути високої якості і відповідати вимогам випробовування.

С.1.2 Носій: у ролі носія слід використовувати папір чи бавовняне полотно високої якості.

С.1.3 Сполучне: сполучне, яке може бути і водорозчинним, повинно бути високої якості і відпо­відати призначенню.

С.2 Форма І розміри

Наждачний папір чи полотно потрібно постачати у вигляді комплекту (стоса) листів розміром (230 ± 2) мм х (280 ± 3) мм і масою, зазначеною в таблиці С.1.

Таблиця С.1 — Мінімальна маса однієї упаковки наждачного паперу або полотна

За необхідності абразивний матеріал можна постачати у вигляді рулонів.

С.З Зернистість абразивних засобів

Усі абразивні матеріали мають номер тонкості зерна. Кожний досліджуваний зразок повинен бути помаркований із зворотного боку номером зернистості абразивного паперу (полотна), який використовують під час випробування. Номер зернистості повинен відповідати вимогам таблиці С.2