Страница 10: ДСТУ EN 292-2-2001. Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 2. Технічні принципи та технічні умови (61882)

Якщо застосування за призначенням передбачає, що крім водія задіяний інший оператор, якому іноді чи постійно треба супроводжувати машину або працювати на ній, то слід передба­чити відповідні місця, які дозволяли б безпечне перевезення чи роботу, зокрема без небезпеки падіння.

Якщо умови роботи дозволяють, то ці робочі місця слід обладнати сидіннями.

Якщо місце водія обладнане кабіною, то й інші робочі місця також слід захистити від небез­пек, від яких захищене місце водія.

Водій повинен зі свого робочого місця керувати всіма органами, необхідними для роботи машини; виняток становлять функції, які можна безпечно виконувати тільки за допомогою органів, що знаходяться поза межами сидіння водія. Цей виняток, зокрема, поширюється на інші робочі місця, крім місця водія, або на випадок, якщо водій повинен залишити своє робоче місце, щоб відповідний процес обслуговування можна було виконувати безпечно.

У разі наявності педалей вони повинні мати таку конструкцію та розташування, щоб водій міг користуватися ними безпечно, без ризику переплутати; вони повинні бути неслизькими та легко піддаватися чищенню.

Якщо застосування пристроїв керування може спричинити небезпеку, зокрема небезпечні рухи, то вони, за винятком тих, які мають кілька певних позицій, повинні одразу, як тільки опе­ратор їх відпустить, повертатися у вихідне положення.

У машин на колесах кермове керування повинне мати таку конструкцію та виконання, щоб зменшувати раптові рухи керма або важеля керування, які виникають від ударного навантажен­ня ведучих коліс.

Орган керування блокуванням диференціала повинен бути виконаний та розташований так, щоб він дозволяв розблокування диференціала під час руху машини.

Останнє речення пункту 1.2.2 не поширюється на функцію руху.

Самохідні машини, в яких сидить водій, повинні бути обладнані пристроями для запобіган­ня запуску двигуна (мотора) сторонніми людьми.

У самохідної машини з водієм процес пересування повинен бути можливий тільки під час перебування водія біля пульта керування.

Якщо машину обладнано (оснащено) для роботи пристроями, що перевищують габарити машини (наприклад, стабілізаторами, вантажними стрілами тощо), то водій перед початком руху машини повинен мати можливість легко перевірити, чи надійно закріплені пристрої та чи можна почати безпечний рух.

Це стосується також усіх інших частин, які повинні перебувати у певному положенні (в разі необхідності — заблокованому) з тим, щоб машина могла безпечно рухатися.

Якщо дозволяють технічні та економічні можливості, то можливість руху машини слід зробити залежною від безпечного положення вищеназваних частин.

Початок руху має бути неможливим тоді, коли запускається двигун (мотор).

Самохідні машини, а також причепи до них, не спричинюючи порушень правил дорожнього руху, повинні задовольняти всі вимоги безпеки під час уповільнення руху, гальмування, зупинення та стоянки з урахуванням режиму роботи, навантаження, властивостей ґрунту, передбачених виробником та можливих за нормальної експлуатації.

Водій самохідної машини повинен мати можливість гальмувати та зупиняти її за допомогою гальмівного пристрою. Крім того, повинне бути передбачене аварійне гальмування та аварійне зупинення за допомогою аварійного пристрою з повністю незалежними та легкодоступними ро­бочими частинами на випадок виходу з ладу головного пристрою або при відімкненні енергії, не­обхідної для роботи цього пристрою.

Машина повинна мати пристрій для паркування, за допомогою якого вона може перебува­ти у стаціонарному стані там, де це необхідно для безпеки. Такий пристрій може бути поєдна­ний з одним із пристроїв, зазначених у другому абзаці, за умови, що він є механічним.

Машина з дистанційним керуванням повинна мати таку конструкцію, щоб вона могла зупи­нятися автоматично, якщо водій втрачає контроль над нею.

Вимоги, зазначені в 1.2.4, не стосуються функції руху.

Рух самохідної машини, керованої водієм, який її супроводжує, повинен бути можливим тільки тоді, коли водій неперервно застосовуватиме відповідний пристрій керування. Зокрема, рух не повинен бути можливим під час пуску двигуна.

Системи керування машини, керованої водієм, який її супроводжує, повинні бути спроекто­вані та розміщені так, щоб звести до мінімуму небезпеку, на яку може наражатися водій внаслі­док непередбаченого руху машини. Це, зокрема:

1. роздавлювання;

2. травма, спричинена поворотними робочими органами.

Нормальну швидкість руху машини слід привести у відповідність зі швидкістю руху водія, що супроводжує ЇЇ ПІШКИ.

У машини з поворотним робочим органом повинно бути забезпечено неможливість задіяти цей орган під час вмикання реверсу машини за винятком випадків руху машини внаслідок засто­сування робочого органу. В останньому випадку швидкість зворотного ходу повинна бути неве­ликою, щоб не спричинити небезпеки для водія.

У разі пошкодження живлення в ланцюгу рульового керування не повинно виникати пере­шкод для керування машиною протягом часу, необхідного для її зупинення.

Якщо якась частина машини зупинена, то будь-яке зміщення від положення зупинки, крім зміщення в результаті впливу на орган керування, повинне бути таким, що не викликає небезпеки.

Машина повинна бути спроектована, виготовлена та, якщо потрібно, змонтована на своїй пересувній рамі так, щоб неконтрольовані коливання її центра ваги під час пересування не мог­ли зменшити її стійкості чи піддавати її надмірним навантаженням.

Частини машини, що рухаються з великою швидкістю, щодо яких, незважаючи на вжиті за­ходи, існує велика небезпека руйнування або ламання, повинні бути змонтовані та захищені так, щоб у разі руйнування їхні уламки були вловлені, а якщо це неможлив , — щоб вони не могли долетіти до місця водія чи інших робочих місць.

Якщо для самохідної машини із водієм, який сидить, та, можливо, з операторами, що його супроводжують, є небезпека перекидання, то машина повинна бути відповідним чином спроек­тована та оснащена кріпильними вузлами для встановлення пристрою захисту у разі перекидання (ROPS).

Цей пристрій повинен бути таким, щоб у разі перекидання для водія та операторів, що його супроводжують, був забезпечений простір з обмеженим прогином конструкції (DLV)

На підтвердження відповідності пристрою вимозі, викладеній у другому абзаці, виробник або його представник у Співдружності, повинен провести відповідні випробування або надати їх ре­зультати для кожного типу пристрою.

Крім цього, зазначені нижче машини, призначені для землерийно-транспортних робіт, потуж­ністю понад 15 кВт, повинні бути обладнані пристроєм захисту у разі перекидання:

• колісні або гусеничні навантажувачі;

• екскаваторні навантажувачі;

• колісні або гусеничні тягачі;

• скрепери з автонавантажувачем або без нього;

• грейдери;

• самоскиди з розвантажуванням убік.

Якщо під час роботи машини з водієм та, можливо, операторами, що його супроводжують, існує небезпека падіння предметів або матеріалів, то така машина повинна бути спроектована та обладнана, наскільки дозволяють її розміри, кріпильними вузлами для встановлення конструкції захисту від падаючих предметів (FOPS).

Ця конструкція повинна бути такою, щоб у випадку падіння предметів або матеріалів вона забезпечувала для водія та операторів, що його супроводжують, простір з обмеженим прогином конструкції (DLV).

На підтвердження відповідності конструкції вимозі, викладеній у другому абзаці, виробник або його представник у Співдружності повинні провести випробування або, якщо вони уже проведені надати їх результати для кожного типу конструкції.

Поручні та сходинки повинні бути спроектовані, виготовлені та розміщені так, щоб оператори користувалися ними рефлекторно і не використовували при цьому органи керування.

Машини, використовувані для буксирування, або які буксирують, повинні бути оснащені при­чіпними пристроями або пристроями зчеплення, які спроектовані, виготовлені та розміщені так, щоб їх можна було легко та безпечно причепити та відчепити та щоб унеможливити випадкове відчеплення під час виконання робіт.

Ці машини повинні, наскільки це дозволяє міцність буксирної балки, бути обладнані опорним пристроєм, опорна поверхня якого повинна бути відповідною навантаженню та придатною для обпирання на землю.

Карданні вали трансмісії між самохідною машиною (або тягачем) та першим підшипником машини, яку буксирують, повинні бути захищені з боку самохідної машини та машини, яку букси­рують, по всій довжині вала та карданних шарнірів.

Джерело енергії самохідної машини (або тягача), до якого приєднується вал трансмісії, по­винне бути захищене щитком, закріпленим на самохідній машині (або тягачі), або іншим при­строєм, що забезпечує аналогічний захист.

Привідний вал машини, яку буксирують, повинен бути захищений закріпленим на машині кожухом.

Встановлення обмежувача моменту обертання або муфти вільного ходу карданного валу допускається лише з боку, що прилягає до ведучої машини. У цьому разі на карданному валу повинне бути відповідне марковання.

Машина, яку буксирують, для роботи якої необхідний вал трансмісії, що з’єднує її з само­хідною машиною чи тягачем, повинна бути оснащена такою системою кріплення валу трансмісії, щоб при відчіпленні машини вал трансмісії та його захисний пристрій не були пошкоджені від зіткнення з землею або частиною машини.

Зовнішні частини захисного пристрою повинні бути спроектовані, виготовлені та розміщені так, щоб вони не могли обертатися разом з трансмісійним валом. У випадку використання про­стих карданних муфт захисний пристрій повинен покривати вал трансмісії до самих кінців внутрішніх кулачків, а у випадку «ширококутових карданних шарнірів» — щонайменше до середи­ни зовнішнього шарніру чи шарнірів.

Якщо необхідно обладнати доступ до місць роботи поблизу трансмісії, то виробник повинен передбачити, щоб захисний пристрій валу, описаний у шостому абзаці, не міг бути використаний як сходинка, якщо це не передбачене інструкцією.

На відміну від 1.3.8.А рухомі захисні пристрої двигунів внутрішнього згоряння, які закривають доступ до рухомих частин двигуна, не потребують обладнання їх пристроями блокування, якщо вони відкриваються за допомогою інструмента чи ключа або за допомогою пристрою керуван­ня, розташованого на робочому місці водія, якщо останнє знаходиться у повністю закритій кабіні, яка замикається, для запобігання несанкціонованому доступу.

Батарея повинна мати таку конструкцію та бути змонтована таким чином, щоб запобігти, наскільки це можливо, вибризкуванню електроліту та попаданню його на обслуговуючий персо­нал у разі перекидання та/або акумулювання пари на робочих місцях.

Машина повинна бути спроектована та виготовлена так, щоб можна було зняти батарею за допомогою легкодоступного пристрою, призначеного для цієї мети.

Враховуючи передбачувану небезпеку та розміри машини, виробнику потрібно:

• або розмістити у машині легкодоступні вогнегасники,

• або обладнати машину вмонтованою системою вогнегасіння.

Якщо виникає небезпека такого роду, то замість використання уловлювача, зазначеного у 1.5.13, можуть застосовуватися такі заходи як, наприклад, осадження пилу розпиленою водою.

Якщо основна функція машини полягає у розпилюванні речовин, то вимоги, наведені у дру­гому та третьому абзацах 1.5.13, не застосовують.

Якщо безпека людей та захист їх здоров’я вимагають цього, то машина повинна бути осна­щена сигнальними пристроями та/або табличками з інструкцією щодо застосування, налагоджен­ня та технічного обслуговування. Ці засоби треба добирати, проектувати та виготовляти так, щоб вони були чітко розрізнюваними та довговічними.

Для дотримання правил дорожнього руху машини з водієм повинні мати таке обладнання: — звуковий сигнальний пристрій для попередження людей про небезпеку, яка їм загрожує; — систему світлових сигналів, настроєну у відповідності з передбаченими умовами роботи, наприклад гальмові вогні, вогні заднього ходу та обертові маячки. Остання вимога не поширюєть­ся на машини, які застосовуються виключно для робіт під землею і не мають електроживлення.

Машини з дистанційним керуванням, які за нормальних умов роботи спричиняють небезпеку удару або роздавлення, повинні бути обладнані відповідними пристроями, що сигналізують про їхнє переміщення. Це стосується також і машин, які під час роботи здійснюють багаторазовий рух взад і вперед по одній і тій самій осі та водій яких не має прямого заднього огляду.