Страница 5: ДСТУ EN 292-2-2001. Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 2. Технічні принципи та технічні умови (61882)

Для попередження про небезпеку, що загрожує, наприклад про пуск машини або перевищен­ня швидкості, можуть застосовуватись візуальні сигнали (лампочки, що миготять) та звукові сиг­нали (сирени).

Ці сигнали повинні;

• надходити до настання небезпечної ситуації;

• бути однозначними;

• ясно сприйматися та відрізнятися від усіх інших сигналів;

• чітко розпізнаватися користувачем.

Попереджувальні пристрої повинні мати таку конструкцію та бути розміщеними так, щоб можна було легко здійснити їхню перевірку. В інструкції з експлуатації повинно бути зазначено про необхідність регулярної перевірки попереджувальних пристроїв.

Увага конструкторів повинна бути привернута до ризиків від «пересичення чутливого сприй­няття», особливо, якщо візуальні чи звукові сигнали з’являються надто часто, що може призвес­ти до ігнорування попереджень.

Примітка. Часто буває необхідною консультація для користувача.

На кожну машину повинні бути нанесені всі необхідні відомості:

1. для однозначної ідентифікації, принаймні:

• найменування та адреса виробника;

• позначення серії або типу;

• якщо необхідно, номер серії.

2. щоб зазначити її відповідність обов’язковим вимогам:

• знаки¹⁸;

• письмова попереджувальна інформація (наприклад, для машин, які застосовуються у потенційно вибухонебезпечних середовищах).

3. для безпечного застосування, наприклад:

• максимальна швидкість обертових частин;

• максимальний діаметр інструментів;

• маса (знімних частин тощо);

• необхідність використання засобів індивідуального захисту;

• дані щодо налагодження;

• як часто потрібно проводити перевірку;

• частота необхідних перевірок.

Напис, який наносять безпосередньо на машину, повинен залишатися стійким та легко роз­різнятися протягом усього очікуваного життєвого циклу машини.

Знаки або таблички тільки з написом «Небезпека» застосовуватися не повинні.

Марковання, знаки та письмова попереджувальна інформація, особливо ті, що стосуються функцій машини, повинні бути зрозумілими і такими, щоб їх неможливо було переплутати. Зро­зумілим знакам (піктограмам) слід віддавати перевагу перед письмовими попередженнями.

Письмова попереджувальна інформація повинна бути наведена мовою тієї країни, де має застосовуватись машина, та, за бажанням, також мовою, зрозумілою для оператора.

Марковання повинне відповідати чинним стандартам (див. наведені як приклад стандарти в додатку В «Бібліографія», зокрема щодо піктограм, символів, кольорів тощо).

Маркування енергоустаткування див. в EN 60 204-1¹⁹.

Інструкція з експлуатації та інші письмові інструкції (наприклад, на пакованні) повинні, крім іншого, містити також:

1. інформацію про транспортування, експлуатацію та зберігання машини

Наприклад:

• умови зберігання машини;

• розміри, масу, положення центра ваги;

• дані щодо поводження з машиною (наприклад, позначення місць кріплення до підіймаль­ного обладнання).

2. Інформацію про введення машини в експлуатацію

Наприклад:

• вимоги до закріплення/анкерування та демпфірування вібрації;

• умови складання та монтажу;

• площа, потрібна для експлуатації та технічного обслуговування;

• необхідні умови навколишнього середовища (температура, вологість, вібрація, електро­магнітне випромінювання тощо);

• дані про підімкнення машини до джерел енергопостачання (зокрема, щодо захисту від перевантажень);

• поради щодо видалення/утилізації відходів;

• за необхідності, має бути подано рекомендації щодо заходів, яких потрібно вжити корис­тувачеві (спеціальні пристрої безпеки, безпечні відстані, знаки і сигнали безпеки тощо).

3. Інформацію про саму машину

Наприклад:

• точний опис машини, її комплектувальних, захисних пристроїв і/або пристроїв безпеки;

• весь діапазон застосування, на який розрахована машина, ключно з недозволеним за­стосуванням, якщо таке трапляється, з урахуванням варіантів використання машини;

• діаграми (зокрема, схематичне зображення функцій безпеки, як зазначено в 3.13 EN 292-1);

• дані про шум і вібрацію²⁰, спричинені машиною, про випромінювання, гази, пари, пил, які виділяються машиною;

• дані про електроустаткування (див. 3.2 EN 60 204-1²¹);

• документація, що засвідчує відповідність машини обов’язковим вимогам.

4. Інформацію про роботу машини

Наприклад:

• опис ручного керування (органів керування);

• інструкції щодо встановлення та регулювання;

• умови та засоби для вимкнення (зокрема, аварійний вимикач);

• інформація про ризики, які неможливо усунути конструктивно;

• інформація про особливі ризики, які можуть бути спричинені у разі особливих видів зас­тосування певних комплектувальних та засобів безпеки, які необхідні для такого застосування;

• інформація про недопустиме застосування;

• інструкції щодо розпізнавання та визначення місця знаходження пошкоджень, ремонту та запуску після ремонту;

• за необхідності, вказівки щодо засобів індивідуального захисту, які слід застосовувати, та про необхідне навчання.

5. Інформацію про технічне обслуговування

Наприклад:

• тип і частота проведення технічного огляду;

• інструкції з технічних робіт, які вимагають спеціальних знань та навичок та які мають про­водитись виключно кваліфікованим персоналом (персоналом технічного обслуговування, фахів­цями) ²²;

• інструкції з проведення технічних робіт (заміна частин, деталей тощо), виконання яких не вимагає особливих навичок і тому може проводитись самим користувачем (наприклад, операто­ром);

• рисунки та діаграми, які допомагають персоналу з технічного обслуговування раціонально виконати свою роботу (зокрема, діагностика несправностей).

6. Інформацію стосовно виводу з експлуатації, демонтажу та, якщо цього вимагає без­пека, утилізації

д) Інформацію для аварійних ситуацій

Наприклад:

• вид протипожежних засобів;

• попередження про можливе випромінювання/витік шкідливих речовин та, якщо можливо, вказівки про засоби боротьби з наслідками.

1. Шрифт повинен бути чітким та достатньо великим, щоб забезпечити по можливості най­краще прочитання. Вказівки та попередження про безпеку повинні бути відокремлені кольором, символами та/або великим шрифтом.

2. Інформація для користувача повинна подаватись офіційною(ими) мовою(ами) країни, де буде застосовуватися машина. Якщо вживається більше як одна мова, то текст кожною мовою повинен легко відрізнятися від інших.

3. Там, де можливо, текст має пояснюватися ілюстраціями. Ілюстрації повинні доповнюва­тися текстовими подробицями, що визначають розміщення та ідентифікують органи керування/ виконавчі органи. Ці ілюстрації не повинні розміщуватися окремо від тексту, який вони супровод­жують, та повинні відповідати робочому процесу.

4. Потрібно подавати інформацію в табличній формі там, де це полегшує розуміння. Таблиці повинні розміщуватися поряд з текстом, який їх стосується.

5. Слід використовувати кольори, особливо для позначення компонентів, які треба швидко розпізнавати.

6. Якщо інструкція з експлуатації надто об’ємна, потрібно навести в ній зміст та/або перелік ключових слів.

1. Відповідність моделі. Наведена інформація повинна однозначно відповідати конкретній моделі машини.

2. Комунікативні принципи. Для досягнення кращого ефекту та дотримання правильної послідовності викладення інформації для користувача слід дотримуватись принципу «бачити- думати — застосовувати».

Треба передбачити питання «Як?» і «Чому?» та відповісти на них.

3. Інформація для користувача повинна бути настільки простою та короткою, наскільки це можливо; вона повинна бути стислою завдяки використанню ключових слів та логічно викладе­ною, незвичайні спеціальні терміни повинні бути докладно пояснені.

4. Якщо машина не призначена для промислового застосування, то інструкції з експлуатації повинні бути викладені так, щоб їх міг однозначно зрозуміти непрофесіонал.

Якщо для безпечного застосування машини необхідні засоби індивідуального захисту, інфор­мація про це повинна бути однозначною і надаватися на місці продажу, а також наводитись як на пакованні, так і на самій машині.

5. Строк служби та придатність документації

Документація, що містить інструкції з технічної експлуатації, повинна бути виготовлена у формі призначеній для тривалого користування (тобто вона повинна витримувати часте руч­не користування). Для цього може бути корисною позначка на ній «Зберігати для подальших до­відок».

6 ДОДАТКОВІ ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ

Кожна машина повинна бути обладнана одним або декількома пристроями аварійної зупинки, щоб вони діяли у випадку прямої небезпечної ситуації або її загрози. Є такі винятки:

• машини, аварійна зупинка яких не зменшує ризик, оскільки це не скорочує час, необхід­ний для зупинки, або при цьому не можуть бути вжиті спеціальні заходи проти ризику;

• портативні машини, які тримають в руках і керують вручну.

Такий пристрій повинен:

• мати чітко розпізнавані, добре видимі та легкодоступні органи керування;

• зупиняти якнайшвидше небезпечний процес без створення при цьому додаткових небез­печних ситуацій;

• там, де треба, вмикати або викликати вмикання певних засобів безпеки.

Після вмикання пристрою аварійної зупинки він повинен залишатися в дії. Його вимкнення повинне здійснюватись тільки за допомогою певної операції. Вимкнення пристрою не повинне призводити до пуску машини, але повинне лише дозволити здійснити повторний запуск.

Детальні дані про конструкції електричного пристрою аварійної зупинки наведено в 5.6.1 EN 60 204-1²³>.

До таких заходів можна, наприклад, віднести:

• аварійні виходи та сховища у конструкціях, які можуть бути «пасткою» для людей;

• пристрої, що дозволяють рухати вручну деякі елементи після їх аварійної зупинки;

• пристрої для зворотного руху деяких елементів.

Конструкція машин повинна враховувати такі чинники забезпечення можливості технічного обслуговування:

• доступність внутрішніх частин;

• придатність до виконання маніпуляцій та людські можливості;

• оптимальний вибір робочих місць;

• обмежена кількість спеціальних інструментів та обладнання;

• можливість нагляду.

Для ремонтних та технічних робіт кожна машина повинна мати технічні засоби, за допомо­гою яких здійснюють від’єднання від джерела енергозабезпечення та відтік накопиченої енергії таким чином:

1. Від’єднання машини від будь-якого джерела енергозабезпечення. Від’єднання повинне бути або видимим (видиме переривання безперервного енергопостачання), або його наочність повинна забезпечуватися, положенням робочого органу вимикального пристрою для того, щоб можна було пересвідчитися, яка частина машини від’єднується від джерела енергії.

2. Якщо необхідно (наприклад, на великих машинах чи установках) — блокування всіх вими- кальних пристроїв у розімкненому стані.

3. Вживання заходів, щоб у машині не залишилось окремих джерел:

• потенціальної енергії (наприклад, електричної напруги, тиску рідини чи механічної потен­ціальної енергії);

• кінетичної енергії (наприклад, частин, які можуть продовжувати рухатися за рахунок сили тяжіння).

4. Контролювання ефективності заходів, наведених у позиції в), за допомогою безпечної системи роботи.

Ці заходи приводять машину в «нульовий енергетичний стан». Тим самим досягається най­вищий ступінь безпечності.

Засоби для від’єднання машини від джерела струму наведені у 5.6.2 EN 60 204-1²⁴.

Машини та їхні складові частини, які не можна пересувати або транспортувати вручну, по­винні мати відповідні пристосування для кріплення підіймальних пристроїв.