Страница 2: ДСТУ EN 13771-2:2013. Компресори та конденсатори для охолодження. Методи випробування з перевіряння робочих характеристик. Частина 2. Агрегати компресорно-конденсаторні (61082)

3.3 Точки стану контуру холодоагенту

На рисунку 1b) показано зміну фазового стану холодоагенту під час його проходження через контур холодоагенту, наведений на рисунку 1а).

b) Діаграма залежності тиску від ентальпії

Познаки:

1. — конденсатор (разом з будь-яким ресивером та/чи проміжним охолоджувачем, що є невід’ємною складовою частиною агрегата);

2. — розширювальний пристрій;

3. — компресор;

4. — випарник.

Рисунок 1 — Контур холодоагенту

4 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Усе випробувальне обладнання має відповідати вимогам EN 378-2.

Визначення холодопродуктивності компресорно-конденсаторного агрегата за основних умов випробування передбачає:

• обчислення фактичного значення масової витрати холодоагенту на вході компресорно-кон­денсаторного агрегата (q_m) у разі його роботи в межах, допустимих за основних умов випробування, наведених у таблиці 3;

• приведення цієї масової витрати до масової витрати за основних умов випробування з використанням відношення фактичного питомого об’єму (v_ga) випарів холодоагенту на вході комп­ресорно-конденсаторного агрегата до питомого об’єму випарів за основних умов випробування (v_gc1);

• добуток приведеної масової витрати та різниці питомих ентальпій за основних умов випро­бування випарів холодоагенту на вході компресорно-конденсаторного агрегата (/?_gc1) та рідкого холодоагенту на виході з компресорно-конденсаторного агрегата (Л|_С4)-

Примітка. В цьому стандарті прийнято, що об’ємна витрата буде незмінною під час роботи компресорно-конденсаторного агрегата в допустимих межах згідно з таблицею 3.

Значення питомої ентальпії вибирають із загальновизнаних джерел даних термодинамічних властивостей холодоагенту, що використовують.

Масову витрату холодоагенту вимірюють безпосередньо чи обчислюють виходячи зі значень, отриманих унаслідок вимірювання.

У діапазоні перегріву ± 5 К беруть, що споживання потужності залишатиметься незмінним.

Масова витрата холодоагенту q_m, визначена вимірюванням, перетворюється до значення її за основних умов випробування за такою формулою:

Холодопродуктивності відповідно до визначення 3.1.1 для компресорно-конденсаторних агре­гатів обчислюють за такою формулою:

Ф₀⁼ QmO’^gd (2)

Споживану потужність компресорно-конденсаторного агрегата відповідно до визначення 3.1.2 приводять, виходячи з заміряного значення споживаної потужності, до її значення за основних умов випробування за такою формулою:

Po = P_a^- + P_F, (3)

^ла

де Р_с— споживана потужність компресорно-конденсаторного агрегата;

P_F— споживана потужність вентилятора та/чи інших допоміжних складових частин.

У разі використання компресорів з вмонтованим електродвигуном поправковий коефіцієнт п/п_а замінюють на flf_a.

Примітка. Немає необхідності коригувати P_F, оскільки ця зміна незначна порівняно з Р_с.

Холодильний коефіцієнт СОР_т відповідно до визначення 3.1.4.1 обчислюють за такою фор­мулою:

СОР_т=^. (4а)

'em

Холодильний коефіцієнт COP_rs відповідно до визначення 3.1.4.2 обчислюють за такою фор­мулою:

COP_rs=^. (4b)

’ cs

Потрібно використовувати одночасно два різних методи випробування, взяті з наведених у розділі 5. Результати цих двох методів мають корелюватися з точністю до 4 %. Результат випро­бування — середнє значення двох методів. Другий метод не обов’язковий, якщо випробувальне обладнання перебуває у постійному користуванні та проходить періодичну атестацію відповідно до вимог EN ISO 9001.

Описані випробування стосуються виключно компресорно-конденсаторного агрегата, який пра­цює безперервно за умови, що протягом зазначеного періоду коливання всіх впливових показників містяться в межах, обумовлених граничними значеннями протягом певного часу.

Такі умови називають стабільними умовами роботи, їх точно визначено в 4.10.

Після того як запущено компресорно-конденсаторний агрегат, під час попереднього прогону потрібно виконувати регулювання доти, доки замірами потрібних параметрів не буде встановлено, що агрегат працює в межах стабільних умов роботи.

Досягнуті стабільні умови роботи потрібно підтримувати щонайменше 15 хв перед початком знімання показань і вони мають залишатися такими протягом усього періоду проведення випро­бувань.

Після виходу на стабільні умови роботи потрібно проводити реєстрацію заміряних даних. Щонайменше один повний цикл вимірювання має виконуватися кожної хвилини. Період реєстрації має тривати щонайменше 15 хв. Середнє значення будь-якої величини, що її вимірюють, потрібно визначати, враховуючи всі виміряні значення цієї величини, отриманої протягом періоду реєстрації.

Тиск і температуру на вході компресорно-конденсаторного агрегата потрібно вимірювати в одному місці. Воно повинне бути на прямолінійній ділянці труби на відстані щонайменше чотири діаметри труби, але не менше ніж 150 мм від запірного клапана чи місця приєднання патрубка.

Діаметр труби має бути сумісним з діаметром місця приєднання патрубка на компресорно- конденсаторних агрегатах на довжині, яка дорівнює щонайменше вісім діаметрів труби.

Тиск і температуру на виході компресорно-конденсаторного агрегата потрібно вимірювати аналогічно.

Кількість мастила в суміші, що циркулює, потрібно визначати після випробування.

З рідкої фази контуру холодоагенту потрібно зливати суміш холодоагенту та мастила в збірний пристрій, призначений для цієї конкретної мети, і визначати частку мастила.

У разі виконання повторних випробувань однієї моделі компресора з відомою кількістю мас­тила, що циркулює, достатньо зробити вибірковий відбір проб. Допустимо застосовувати альтер­нативні методи, які забезпечують таку саму точність. Збірний пристрій має бути сконструйовано з урахуванням вимог EN 378-2.

Склад будь-якого холодоагенту, використовуваного для випробування, має відповідати ISO 817.

Примітка. Цеотропні холодоагенти мають певний хімічний склад в обумовленому стані. Зміни тиску й температури можуть спричинити зміни концентрації різних складових частин в холодоагенті, що циркулює. Це може посилитися внаслідок несприят­ливого розподілу холодоагенту в контурі, витоків із системи та селективної розчинності мастила. Термодинамічні властивості також зміняться, що, в свою чергу, призведе до неточностей у визначенні експлуатаційних показників.

який описує теплообмін між калориметром і температурою навколишнього середовища.

1. температурою насичення t_s вторинного плинного середовища (наприклад, метод А);

2. середньою температурою поверхонь t_c калориметра (наприклад, метод В);

3. середньою температурою точок початку кипіння та точки роси t_r холодоагенту в калориметрі (наприклад, метод С).

Перед початком випробувань забезпечують температуру навколишнього середовища f_a на постійному рівні та подають тепловий потік Ф, для підтримання вихідної температури f_x на рівні приблизно 15 К вище температури навколишнього середовища. Після встановлення теплової рів­новаги знімають покази з інтервалом 1 год. Вважають, що теплова рівновага встановилася, якщо чотири послідовні покази задовольняють такі умови:

1. температура навколишнього середовища f_a не змінюється більше ніж на ± 1 К;

2. вихідна температура f_x не змінюється більше ніж на + 0,5 К;

3. якщо використовують електричний нагрівач, що працює періодично, або нагрів за допо­могою рідини, показання тепла, що підводиться, не різняться один від одного більше ніж на ± 5 %. У тих випадках, коли використовують рідину для нагрівання, масову витрату q_mf потрібно регулю­вати так, щоб перепад температури був не менше ніж 5 К.

Тепловий потік до калориметра задають виходячи з:

4. для нагрівання потоком рідини: Ф, = c(fi -^)9тп

5. для електронагрівання: тепловий потік Ф„ що дорівнює електричній енергії, споживаній нагрівачем Ф_п.

Остаточну холодопродуктивність потрібно визначати з похибкою не більше ніж ± 5 % , не вра­ховуючи складника похибок вимірювання, наведених у таблиці 2.

Потрібно вибирати та калібрувати вимірювальні прилади так, щоб сумарна споживана по­тужність не виходила за межі відносної похибки вимірювання ± 1 % для агрегатів з вмонтованим електродвигуном та ± 2,5 % — для агрегатів з окремо змонтованим двигуном.

Необхідні вимірювальні прилади та похибки вимірювання зазначено в таблиці 2.

Примітка. Дотримання зазначених граничних значень не гарантує, що вимоги 4.8.2 та 4.8.3 буде автоматично забезпечено.

Таблиця 2 — Вимірювальні прилади та похибки вимірювання

^а Перед кожним випробуванням потрібно повіряти прилади. У разі проведення безперервних випробувань вважають, що достатньо виконувати періодичну повірку через рівні проміжки часу.

(Похибки, що становлять 95 % ступеня вірогідності, мають бути в межах наведених вище граничних значень з ураху­ванням класу точності та похибки, зазначених у свідоцтві про повірку приладу. Допустимо використовувати інші прилади за умови, що не буде перевищено граничних значень).

У протоколі випробувань потрібно зазначати джерело даних про термодинамічні властивості холодоагенту.