пластину діаметром не менше 60 мм із корозійностійкого металу завтовшки (1 ±0,1) мм або із скла завтовшки від 2 мм до 3 мм.
10.7.3 Проведення визначення
Прилад встановлюють на основу, яка виключає можливість вібрації.
Час замішування гіпсового тіста стандартної консистенції та заповнення циліндра гіпсовим тістом не повинен перевищувати 2 хв.
Циліндр приладу ставлять на пластину, заповнюють гіпсовим тістом стандартної консистенції, накривають кришкою та встановлюють на опорну плиту приладу так, щоб рухомий стрижень індикатора знаходився в центрі кришки.
Поворотом гвинта індикатора стрижень приводять у дотик із заглибленням у центрі кришки циліндра та встановлюють індикатор у нульове положення. Під час тужавлення гіпсового тіста спостерігають викликане розширенням переміщення стрілки індикатора. Момент появи позитивних деформацій є початком відліку. Кінцем визначення розширення потрібно вважати момент припинення руху стрілки, що настає приблизно через одну годину після заповнення циліндра гіпсовим тістом.
Величина об'ємного розширення у відсотках чисельно дорівнює величині деформації у міліметрах, яку зафіксовано стрілкою індикатора.
10.8 Визначення у гіпсовому в'яжучому вмісту домішок, нерозчинних у соляній кислоті
10.8.1 Для проведення випробування використовують:
кислоту соляну згідно з ДСТУ 2904, ГОСТ 3118, розчин 1:10;
срібло азотнокисле згідно з ГОСТ 1277, 1 % розчин;
піч муфельну, що забезпечує температуру нагріву не менше 1000 °С;
склянку лабораторну місткістю не менше 200 мл;
тигель фарфоровий місткістю не менше 5 мл;
ваги з похибкою зважування не більше 0,0002 г;
секундомір або таймер згідно з чинним нормативним документом;
електроплитку;
фільтри паперові беззольні.
10.8.2 Проведення випробування
Наважку 1 г гіпсового в'яжучого, зважену з похибкою не більше 0,0002 г, вміщують у склянку і обробляють 100 мл розчину соляної кислоти. Вміст склянки доводять до кипіння при постійному помішуванні. Після кип'ятіння протягом 5 хв рідину фільтрують через нещільний паперовий беззольний фільтр. Осад промивають гарячою водою до зникнення реакції на іон хлору (проба розчином азотнокислого срібла, підкисленого азотною кислотою).
Фільтр разом із осадом вміщують у попередньо зважений фарфоровий тигель, зважують, потім ставлять у муфельну піч, де обеззолюють і прожарюють до постійної маси за температури від 900 °С до 1000 °С.'
Вміст нерозчинного залишку у відсотках визначають за формулою:
де – різниця маси тигля з залишком після прожарювання та порожнього тигля, г;
– наважка в'яжучого, г.
10.9 Визначення вмісту домішок металу в гіпсовому в'яжучому
10.9.1 Для проведення випробування використовують:
магніт постійний підковоподібний згідно з ГОСТ 17809 (рисунок 10);
насадку полімерну, яку накладають на кінці магніту (рисунок 11);
піддон із бортиками з немагнітного матеріалу розмірами (1000×5000) мм або дошку з покриттям із пластмаси чи скла;
ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше 0,0002 г;
шпатель для перемішування і розрівнювання гіпсового в'яжучого;
скло годинникове.
10.9.2 Проведення випробування
Пробу гіпсового в'яжучого масою 1000 г висипають у піддон або на дошку та вирівнюють шпателем шаром завтовшки не більше 0,5 см.
Магнітом із насадкою на його кінцях повільно проводять уздовж і поперек проби в самій товщі шару гіпсового в'яжучого.
Рисунок 10 – Підковоподібний магніт (розміри у міліметрах)
Періодично над аркушем білого наперу знімають насадки з магніту та відокремлюють налиплі частинки металодомішок із гіпсовим в'яжучим.
Видалення металодомішок повторюють шість разів, щоразу перемішуючи й розрівнюючи тонким шаром випробувану пробу гіпсового в'яжучого.
Металодомішки відокремлюють від прилиплого до них гіпсового в'яжучого, проводячи магнітом по зворотній стороні аркуша паперу, на якому вони знаходяться. Після зосередження металодомішок в одному місці на аркуші паперу їх переносять на попередньо зважене годинникове скло і зважують з похибкою не більше 0,0002 г.
Рисунок 11 – Насадка полімерна на кінці магніту (розміри у міліметрах)
Вміст металодомішок визначають у міліграмах на 1 кг гіпсового в'яжучого.
10.10 Визначення водовбирання
10.10.1 Для проведення випробування використовують:
шафу сушильну, що забезпечує температуру нагрівання не нижче 60 °С;
секундомір або таймер згідно з чинним нормативним документом;
ваги з похибкою зважування не більше 0,01 г.
10.10.2 Проведення випробування
Водовбирання гіпсового в'яжучого визначають на трьох половинках зразків, виготовлених згідно з 10.6.3 з гіпсового тіста стандартної консистенції та не раніше ніж через 24 год після виготовлення висушених до постійної маси за температури від 40 °С до 45 °С.
Зразки зважують, укладають у посудину горизонтально на підкладки діаметром від 2 мм до 5 мм та наливають воду, що має температуру (20 ±5) °С, до половини висоти зразків. Через 2 год посудину доповнюють водою так, щоб вода була вище над поверхнею зразків від 1 см до 2 см, і витримують ще 2 год. Потім зразки виймають із води, обтирають м'якою тканиною і зважують.
Водовбирання гіпсового в'яжучого у відсотках визначають за формулою:
де – початкова маса зразка, висушеного до постійної маси, г;
– маса зразка після насичення водою, г.
Величину водовбирання визначають як середнє арифметичне результатів випробувань трьох зразків.
Якість пакування і маркування перевіряють зовнішнім оглядом кожного з десяти споживчих паковань або трьох м'яких контейнерів чи транспортних пакетів, відібраних для контролю.
Масу паковання визначають зважуванням кожного із п'яти відібраних для контролю споживчих паковань або трьох м'яких контейнерів на вагах згідно з ГОСТ 29329, ГОСТ 24104, віднімаючи від маси брутто паковання з гіпсовим в'яжучим середню масу паковання. Результат кожного зважування повинен бути не менше нормованих значень.
10.13 Для контролю фізико-технічних параметрів гіпсового в'яжучого допускається використовувати інші стандартизовані методики з використанням повірених випробувальних приладів за умови отримання достовірних результатів, які можуть бути порівняні з показниками, наведеними у цьому стандарті.
11 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
11.1 Гіпсові в'яжучі приймають партіями. Партією вважають добовий виробіток гіпсового в'яжу чого однієї марки, групи і одного класу.
11.2 Вхідний. контроль гіпсової сировини для виробництва гіпсового в'яжучого необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 24297 за переліком показників, що підлягають вхідному контролю, затвердженим в установленому порядку та діючим на підприємстві-виробнику. Ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів контролюють згідно з 6.2.4 ДБН В.1.4-2.01.
11.3 Кожна партія гіпсового в'яжучого підлягає приймально-здавальним випробуванням за показниками:
- зовнішній вигляд та максимальний залишок на ситі;
терміни початку і кінця тужавлення;
границя міцності при згині та границя міцності при стиску;
якість маркування і пакування.
За результатами приймально-здавальних випробувань визначають марку, групу і клас гіпсового в'яжучого.
Періодичні випробування здійснюють на гіпсовому в'яжучому, що пройшло приймально-здавальні випробування, за показниками:
водовбирання, вміст домішок, нерозчинних у соляній кислоті, маса одного споживчого паковання – один раз на квартал;
вміст металодомішок, об'ємне розширення – один раз на півроку.
Періодичні випробування здійснюють також у разі зміни сировини або технології виробництва гіпсового в'яжучого.
Партія може бути прийнятою та дозволеною до відвантаження за умови відповідності якості гіпсового в'яжучого вимогам цього стандарту.
При отриманні незадовільних результатів приймально-здавальних або періодичних випробувань хоча б за одним показником проводять повторне визначення цього показника на подвійній кількості зразків, відібраних від тієї ж партії.
При незадовільних результатах повторних приймально-здавальних випробувань партія гіпсового в'яжучого прийманню не підлягає. У разі наявності можливості виправлення недоліків партію повертають на виробництво для усунення невідповідностей, після чого повторно подають на приймання.
У разі відсутності можливості виправлення недоліків партія гіпсового в'яжучого прийманню не підлягає, її утилізують згідно з ДСанПіН 2.2.7.029.
11.9 При незадовільних результатах повторних періодичних випробувань партія гіпсового в'яжучого прийманню не підлягає. Виробник призупиняє виробництво, виявляє та усуває причини виникнення невідповідності. Після усунення недоліків виробник відновлює виробництво гіпсового в'яжучого.
11.10 Випробування за показником періодичних випробувань, що не відповідав вимогам цього стандарту, переводять до приймально-здавальних до одержання позитивних результатів не менше ніж трьох поспіль виготовлених партій, після чого випробування за цим показником знову переводять до періодичних.
Гіпсові в'яжучі, що не відповідають вимогам цього стандарту, підлягають утилізуванню згідно з ДСанПіН 2.2.7.029.
Кожну партію гіпсового в'яжучого або її частину при відвантаженні одному споживачу виробник зобов'язаний супроводжувати документом про якість, в якому повинно бути:
назва, знак для товарів і послуг та адреса підприємства-виробника;
умовна познака гіпсового в'яжучого;
номер партії і дата виготовлення;
кількість гіпсового в'яжучого, що відвантажують (кг/шт. паковань);
результати випробувань;
гарантійний термін зберігання;
знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 – для сертифікованої продукції.
У документі про якість виробник за погодженням із споживачем може надавати додаткову інформацію щодо якості гіпсового в'яжучого.
Споживач має право проводити перевірку відповідності якості гіпсового в'яжучого вимогам цього стандарту, застосовуючи правила відбору проб, виготовлення зразків та методи контролювання, встановлені цим стандартом.
До кожної партії гіпсового в'яжучого виробник може додавати вказівки щодо застосування в'яжучого відповідно до призначення.
За вимогою споживача у разі сертифікації гіпсового в'яжучого виробник повинен супроводжувати партію копією сертифіката відповідності.
Вимоги безпеки розділу 6 підлягають контролю в процесі підготовки та організації виробництва і за вимогою органів Державного нагляду.
12 ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ
Гіпсові в'яжучі застосовують для виконання будівельних штукатурних і ліпних робіт, для виробництва гіпсових виробів та виробництва сухих будівельних сумішей, призначених для підготовки поверхні під опорядження та опорядження внутрішніх поверхонь приміщень та згідно з ДБН В.2.6-22, ДСТУ Б В.2.7-95, ДСТУ Б В.2.7-111, ДСТУ-П Б В.2.7-126, СНиП 3.04.01 тощо.
Для виготовлення форм і моделей у фарфоро-фаянсовій, керамічній, машинобудівних галузях промисловості гіпсові в'яжучі використовують згідно з галузевими технологічними регламентами та відповідно до чинних нормативних документів.
13 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
Виробник гарантує відповідність гіпсових в'яжучих вимогам цього стандарту за умови дотримання встановлених правил та умов транспортування, зберігання і застосування.
Гарантійний термін зберігання гіпсових в'яжучих – при постачанні в спожитковому пакованні – 60 днів, при відвантаженні навалом у спеціальному транспорті – 45 днів від дня виготовлення.
Після закінчення гарантійного терміну зберігання гіпсові в'яжучі перед використанням не обхідно перевірити на відповідність вимогам цього стандарту. За умови підтвердження відповідності якості вимогам цього стандарту гіпсові в'яжучі можна використовувати за призначенням.
ДОДАТОК А
(довідковий)
РЕКОМЕНДОВАНІ ГАЛУЗІ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПСОВИХ В'ЯЖУЧИХ
Таблиця А.1
|
Гіпсові в'яжучі |
Рекомендовані види робіт та галузі використання |
Рекомендовані марки, групи і класи |
|
Будівельні |
Виготовлення будівельних виробів Виконання будівельних робіт Виготовлення сухих будівельних сумішей Виробництво гіпсових плит, гіпсокартонних листів та гіпсоволокнистих та плит |
Г-2 – Г-25, всіх груп та класів Г-2 – Г-10, всіх груп та класів Г-2 – Г-25, всіх груп та класів Г-4 – Г-25, всіх груп та класів |
|
Формувальні |
Виготовлення форм і моделей у фарфоро-фаянсовій, керамічній, машинобудівній та інших галузях промисловості Виготовлення тонкостінних будівельних виробів і декоративних деталей |
Г-5 – Г-25, груп Ш, Н, НС, П класів II, IIc, III, IV Г-5 – Г-25, груп Ш, Н, НС, П класів II, IIc, III, IV |
|
Технічні |
Використання в різних галузях промисловості |
Г-5 – Г-25, груп Ш, Н, НС, П, ОП класів І, II, IIc, III, IV |
Код УКНД:91.100.10
Ключові слова: вимоги безпеки, в'яжуче гіпсове, гіпсове тісто, домішки, марки гіпсових в'яжучих, методи контролювання, правила приймання, стандартна консистенція, терміни тужавлення, технічні вимоги, тонина помелу.
31
