Місця встановлення заслонів визначаються начальником дільниці ВТБ, затверджуються головним інженером шахти й повинні бути нанесені на плани гірничих робіт, прикладених до плану ліквідації аварій.
3.7.18. Конструкція й параметри заслонів для різних типів кріплення, а також способи їх встановлення у виробках повинні відповідати вимогам НПАОП 10.0-5.09-04.
Порядок розміщення заслонів по мережі гірничих виробок повинен відповідати вимогам п.п.3.7.16 і 3.7.17 цих Правил.
Кількість інертного пилу або води в заслоні повинна визначатися з розрахунку на поперечного перерізу виробки у світлі в місці встановлення заслону.
Загальна довжина кожного окремого заслону повинна бути не менш - сланцевого й не менш - водяного.
3.7.19. Якщо шахтою одночасно розробляються небезпечні й безпечні за вибухами пилу пласти, то у всіх виробках, що з'єднують небезпечні пласти з безпечними, повинні застосовуватися заходи щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу відповідно до пункту 3.7.14 цих Правил.
3.7.20. Заходи щодо попередження вибухів вугільного пилу повинні здійснюватися за графіками, які щокварталу розробляє начальник дільниці ВТБ і затверджує головний інженер шахти. Графіки надаються начальникам дільниць, які відповідають за їх виконання, і підрозділу ДАРС (ДВГРС).
Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пиловідкладення відповідно до НПАОП 10.0-5.09-04.
Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійний вибухозахист гірничих виробок протягом однієї зміни, то приймаються заходи щодо зниження інтенсивності пиловідкладення, застосовуються більш ефективні способи знепилення повітря й зв'язування пилу, що відклався, рідкими або пастоподібними змочувально - зв’язуючими сумішами .
3.7.21. Контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок повинен проводитися щозмінно посадовими особами дільниці, у віданні яких вони перебувають, та посадовими особами дільниці ВТБ - не рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму працівниками дільниці ВТБ повинні заноситися в Книгу контролю стану пилового режиму (додаток 5).
Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен здійснюватися підрозділами ДАРС (ДВГРС).
Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами або за допомогою лабораторного аналізу, а також візуально відповідно до вимог НПАОП 10.0-5.09-04.
При виявленні пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДАРС (ДВГРС) терміново повідомляє про це головного інженера шахти та територіальний орган Держгірпромнагляду України. У виробках, стан яких не відповідає вимогам пиловибухозахисту, наведеним у НПАОП 10.0-5.09-04 і даному підрозділі, Правил, роботи повинні бути припинені й вжиті негайні заходи з усунення порушень пилового режиму.
3.8. Контроль за станом атмосфери в гірничих виробках
3.8.1. Начальник дільниці ВТБ зобов'язаний складати вентиляційний план шахти, систематично його поповнювати й не рідше одного разу на півріччя складати заново. Всі змінення, що відбулися в розташуванні вентиляційних пристроїв і споруд (дверей, перемичок, кроссингов, вікон тощо), ВМП, у напрямку вентиляційних струменів і витратах повітря, а також новозакладені виробки повинні позначатися на схемах вентиляції начальником дільниці ВТБ протягом доби.
Результати вимірів витрати повітря у виробках і в каналах вентиляторних установок (з вказівкою дати вимірів) наносяться на схеми вентиляції, що перебувають на дільниці ВТБ, у головного інженера шахти та у гірничого диспетчера, також протягом доби.
Схеми вентиляційних сполучень повинні коригуватися перед кожним зміненням вентиляційної мережі шахти.
Вентиляційний план шахти повинен перебувати у головного інженера шахти та начальника дільниці ВТБ.
На кожній шахті не рідше одного разу на три роки повинні проводитися депресійна та (за необхідності) газова зйомки, результати яких використовуються під час розрахунків вентиляції та розробки заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт.
На кожній шахті повинні виконуватися розрахунки витрати повітря і повітророзподілу, перевірки стійкості провітрювання, розроблятися заходи із забезпечення провітрювання, що відповідає програмі розвитку гірничих робіт.
Проекти розкриття та підготовки (реконструкції) шахти, виїмкових полів, горизонтів, блоків, панелей повинні узгоджуватися з депресійною службою ДАРС (ДВГРС) у частині стійкості схеми провітрювання.
Для всіх виїмкових дільниць і підготовчих виробок до початку експлуатаційних робіт із залученням депресійної служби ДАРС (ДВГРС) повинні бути виконані розрахунок і перевірка стійкості провітрювання дослідним методом.
На виїмкових дільницях, для яких витрата повітря визначається газовим фактором, з метою визначення фактичного метановиділення газові зйомки повинні проводитися депресійною службою ДАРС (ДВГРС).
3.8.2. Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу по виробках і визначення газовості шахт здійснюється перевірка складу повітря та виміри його витрат:
- у вихідних струменях очисних і тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів й шахти в цілому;
- на вхідних струменях при послідовному провітрюванні вибоїв або при виділенні метану на шляху руху свіжого струменя;
- біля ВМП і в зарядних камерах;
- біля вибоїв тупикових висхідних виробок, у негазових шахтах. Крім зазначених вище місць, виміри витрати повітря повинні проводитися на головних вхідних струменях шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля вибоїв тупикових виробок, біля ВМП.
Перевірка складу повітря та вимір його витрати повинні проводитися:
- на шахтах негазових, I і II категорії за газом метаном - один раз на місяць;
- на шахтах III категорії - два рази на місяць;
- на шахтах надкатегорних і небезпечних за раптовими викидами - три рази на місяць;
- на шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозаймання, - не рідше двох разів на місяць.
Витрата повітря, що подається до ВМП, визначається не менше одного разу на місяць.
У всіх місцях перевірки складу повітря виміряються його швидкість і температура.
Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах незалежно від їх глибини, а в інших тупикових виробках - при довжині і більше.
Результати вимірів і дані про склад повітря повинні заноситися у Вентиляційний журнал (додаток 6). Не рідше одного разу на місяць повинні визначатися подача й тиск кожного вентилятора, які записуються в графи 2 і 3 форми I. За наявності самописного витратоміра в журнал заносяться його показники. Безпосередньо подачу вентилятора в цьому випадку можна заміряти один раз на квартал.
Дані про оцінку стану герметичності вентиляційних споруд і пристроїв і про відносні витрати повітря додаються до заходів щодо забезпечення провітрювання шахти.
Перевірка складу повітря у виробках з найгіршими умовами провітрювання після проведення підривних робіт здійснюється не рідше одного разу на місяць і не пізніше ніж через 2 дні після одного з вимірів витрати повітря. Якщо підривні роботи проводяться в кілька прийомів, то перевірка здійснюється після підривання з максимальним виділенням шкідливих газів.
Перевірка складу повітря при проведенні стволів, переведених на газовий режим, повинна проводитися не рідше двох разів, а в інших випадках - один раз на місяць. Перевірка здійснюється у двох місцях: на відстані від устя та у вибої.
У місцях встановлення датчиків стаціонарної апаратури контролю вмісту метану й датчиків витрати повітря з виведенням телевимірювання на поверхню перевірку складу й виміри витрати повітря допускається робити не рідше одного разу на місяць (крім пластів вугілля, схильного до самозаймання).
На газових шахтах всі підземні робітники повинні бути навчені виміру вмісту метану, а на негазових - виміру вуглекислого газу.
Всі особи технічного нагляду при відвідуванні шахти зобов'язані робити виміри метану й вуглекислого газу. У випадку виявлення неприпустимого вмісту метану або вуглекислого газу особи технічного нагляду повинні вжити відповідних заходів.
3.8.3. У місцях виміру витрати повітря на головних вхідних і вихідних струменях шахти повинні бути влаштовані вимірювальні станції. В інших виробках виміри витрати повітря повинні проводитися на прямолінійних незахаращених ділянках із кріпленням, щільно прилягаючим до стінок виробки.
У всіх місцях виміру витрати повітря повинні бути дошки, на яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки (вимірювальної станції), розрахункова й фактична витрати повітря, швидкість повітряного струменя.
3.8.4. Для контролю вмісту метану та діоксиду вуглецю в діючих гірничих виробках повинні застосовуватися прилади і апаратура згідно табл. 3.6.
Таблиця 3.6
|
Категорії шахт за газом |
Тип приладів (апаратура)
|
|||
|
|
переносні епізодичної та неперервної дії |
переносні автоматичні |
стаціонарна автоматична |
|
|
|
на СН4 |
на СО2 |
на СН4 |
на СН4 |
|
Негазові |
+
|
+
|
-
|
- |
|
I і II категорії |
+
|
+
|
+
|
+*
|
|
III категорії, надкатегорні й небезпечні за раптовими викидами |
+
|
+
|
+
|
+
|
* - згідно графіка
Контроль метану та діоксиду вуглецю повинен проводитися стаціонарною апаратурою, переносними автоматичними приладами й переносними приладами епізодичної дії, які відповідають вимогам керівництв з експлуатації й повірені органами Держспоживстандарта. Обладнання шахт І та ІІ категорії стаціонарною апаратурою здійснюється за графіками, погодженими з Держгірпромнаглядом. На період обладнання роботи здійснюються у відповідності до спеціальних заходів, узгоджених з МакНДІ.
Метанометрична техніка, що відпрацювала встановленний (середній) термін служби повинна бути виведена із експлуатації або пройти |устроїв| експертне обстеження на право подальшої|дальшої| експлуатації відповідно до вимог пункту 1.2.9 цих Правил.
У шахтах I категорії та вище контроль вмісту метану біля прохідницьких, виїмкових комбайнів і врубових машин повинен проводитися за допомогою вмонтованих автоматичних приладів. Обладнання шахт І та ІІ категорії такими приладами здійснюється за графіками, погодженими з Держгірпромнаглядом. На період обладнання роботи здійснюються у відповідності до спеціальних заходів, узгоджених з МакНДІ.
При дистанційному керуванні комбайнами й врубовими машинами із пневмоприводом допускається контроль вмісту метану за допомогою стаціонарної апаратури або переносних автоматичних приладів.
Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю вмісту метану повинні забезпечувати автоматичне відключення електроенергії у разі появи неприпустимої концентрації метану.
Місця встановлення автоматичних переносних приладів і датчиків стаціонарної апаратури контролю вмісту метану визначаються відповідно до вимог цього підрозділу Правил.
Стаціонарна автоматична апаратура контролю метану, оксиду вуглецю, швидкості й напрямку повітря розміщається в гірничих виробках відповідно до проектів з обладнання і експлуатації систем аэрогазового контролю. Проекти не рідше одного разу на 3 роки, а для шахт, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи й газу - щорічно повинні узгоджуватися з МакНДІ.
Робітники, що ведуть роботи у виробках з вихідними вентиляційними струменями, у тупикових і очисних виробках шахт III категорії, надкатегорних та небезпечних за раптовими викидами, повинні забезпечуватися індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками. Починаючи з 2012 р. в шахтах, небезпечних за раптовими викидами, протягом 3 років такі сигналізатори повинні бути замінені на двопорогові індивідуальні сигналізатори метану, суміщені із шахтними головними світильниками.
На шахтах ІІІ категорії за газом й вище повинні застосовуватися системи автоматизованого газового контролю, які повинні забезпечувати:
- безперервний збір, обробку, показування й зберігання інформації про аерогазовий стан гірничих виробок;
- функцію автоматичного відключення електроенергії;
- збереження оперативної інформації в «чорній скриньці»;
- виключення можливості викривлення робітниками шахт накопиченої інформації;
- можливість інтегрування з іншими автоматизованими системами противоаварійного захисту.
При проведенні вертикальних стволів, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю вмісту метану, забезпечення робітників індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками, не вимагається.
3.8.5. Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або накопичуватись метан. Місця та періодичність вимірів встановлюються начальником дільниці ВТБ і затверджуються головним інженером шахти. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки. При цьому повинні виконуватись наступні вимоги:
а) у вибоях діючих тупикових виробок, на вихідних вентиляційних струменях тупикових, очисних виробок, виїмкових дільниць за письмовим завданням виміри концентрації метану повинні виконуватися змінними керівниками робіт дільниць, бригадирами (ланковими), працівниками дільниці ВТБ.
