---

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Н А К А З

16.11.2004 N 257

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

23 березня 2005 р.

за N 327/10607

Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах

Відповідно до Гірничого Закону України, Положенняпро Державний комітет України з нагляду за охороною праці,затвердженого Указом Президента України від 16.01.2003 N 29, Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Правила безпеки у вугільних шахтах (далі - Правила), що додаються.

2. Виконуючому обов'язки начальника Управління організації державного нагляду у вугільній промисловості Румежаку О.М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України по Донецькій (Малєєв М.В.), Луганській (Басакін Г.М.), Дніпропетровській (Іванко В.Л.), Львівській (Заболотній А.Г.), Волинській (Іванов К.Н.) та Кіровоградській (Ткаченко С.П.)

областях ужити заходів щодо:

3.1. Вивчення цих Правил посадовими особами, зокрема інспекторським складом, функціональні обов'язки яких пов'язані із організацією і здійсненням державного нагляду за охороною праці на вугільних шахтах;

3.2. Систематичного контролю за дотриманням вимог цих Правил.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Загальному відділу (Деньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та

Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора Департаменту державного гірничого нагляду Суслова Г.М.

Голова Комітету С.Сторчак

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного комітету

України з нагляду

за охороною праці

16.11.2004 N 257

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

23 березня 2005 р.

за N 327/10607

Правила

безпеки у вугільних шахтах

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1.1. Основні положення

1.1.1. Ці Правила відповідно до статті 3 Гірничого закону

України визначають норми і правила безпечного ведення

гірничих робіт, використання гірничошахтного і електротехнічного

устаткування, рудникового транспорту, вимоги щодо провітрювання і

протиаварійного захисту гірничих виробок, дотримування

пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці та

довкілля.

1.1.2. Кожна шахта повинна мати проектно-кошторисну,

геолого-маркшейдерську, виробничо-технічну, санітарно-гігієнічну і

обліково-контрольну документацію, а також ситуаційний план

поверхні з позначенням усіх об'єктів і споруд у межах гірничого

відводу.

Для всіх видів документації визначаються єдині для галузі

строки зберігання з обов'язковим зазначенням їх на титульній

сторінці.

1.1.3. На кожній шахті має функціонувати система управління

охороною праці. Для їх функціонування керівник (роботодавець,

власник) створює службу охорони праці і відповідний штат посадових

осіб.

Положення про службу охорони праці розробляється з

урахуванням специфіки підприємства незалежно від форми власності і

затверджуються керівником шахти.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо

керівнику шахти і прирівнюється до основних виробничо-технічних

служб.

Асоціації, компанії, корпорації, концерни, комбінати, трести

та інші об'єднання підприємств (надалі - об'єднання) вугільної

галузі, у разі виконання ними делегованих функцій в галузі охорони

праці, передбачають у своїх статутах (положеннях) створення служб

охорони праці для забезпечення безпечних умов праці на

підприємствах, що входять до їх складу.

1.1.4. На кожній шахті повинна бути організована дільниця

вентиляції і техніки безпеки (далі - ВТБ). Чисельність гірничих

майстрів ВТБ розраховується за методикою у встановленому

законодавством порядку.

1.1.5. Календарні плани розвитку гірничих робіт

(перспективні, поточні) розробляються, узгоджуються і

затверджуються відповідно до Положення про порядок розробки,

оформлення, узгодження і затвердження програм розвитку гірничих

робіт і втрат вугілля в надрах при видобуванні, затвердженого

Мінвуглепромом СРСР 30.12.84. Ведення гірничих робіт на

неузгоджених, незатверджених дільницях не допускається.

Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський

нагляд за виконанням проектних рішень при будівництві,

експлуатації і ліквідації шахт і об'єктів.

1.1.6. На шахті повинен вестися табельний облік усіх тих, хто

спустився в шахту і виїхав (вийшов) з неї. Відповідальність за

його організацію покладається на керівника шахти, який

зобов'язаний встановити порядок виявлення тих, хто своєчасно не

виїхав (не вийшов) із шахти, і вживати заходів щодо їх розшуку.

1.1.7. У проектах і паспортах повинен передбачатися розділ

"Протиаварійний захист", що містить комплекс заходів щодо

попередження загазування та запилення гірничих виробок, екзогенних

та ендогенних пожеж, вибухо- та пожежонебезпеки

електроустаткування, газодинамічних явищ, аварій на шахтному

транспорті і підйомі, завалів і затоплень діючих виробок.

1.1.8. Для шахт, що будуються і реконструюються (горизонтів,

блоків, панелей), при проектуванні гірничих робіт повинна бути

забезпечена можливість виходу людей при аваріях у безпечне місце

за час дії саморятівника і ефективне ведення рятувальних робіт.

1.1.9. На кожній шахті мають функціонувати два незалежні види

електрозв'язку (проводовий фіксований, рухомий /мобільний/ або

радіозв'язок) з підрозділом аварійно-рятувальної служби, що

обслуговує шахту.

1.1.10. На кожній шахті повинен бути складений план

ліквідації аварій, що затверджується головним інженером гірничого

підприємства за погодженням з відповідним підрозділом ДАРС

/ДВГРС/, який обслуговує шахту.

Не допускається спускання в шахту працівників, які не

ознайомлені з планом ліквідації аварій і не знають тієї частини,

яка стосується місця їх роботи і шляхів пересування.

За відсутності затвердженого плану ліквідації аварій, а також

у разі скасування ДАРС /ДВГРС/ власного погодження плану в цілому

або його окремих позицій, ведення робіт, що відповідають цим

позиціям, не допускається.

1.1.11. При виникненні аварії на шахті негайно вводяться в

дію заходи, передбачені планом ліквідації аварій. Відповідальним

керівником робіт з ліквідації аварії є головний інженер шахти, а

до його прибуття на шахту - гірничий диспетчер. Їх розпорядження

для всіх осіб і організацій, що беруть участь у ліквідації аварії,

обов'язкові до виконання.

У разі неможливості виконання головним інженером шахти своїх

обов'язків з ліквідації аварії виконання цих обов'язків

покладаються лише за письмовим розпорядженням в оперативному

журналі вищого технічного керівника, який зобов'язаний узяти на

себе керівництво ліквідацією аварії або призначити іншу

відповідальну особу.

1.1.12. Усі шахти мають обслуговуватися підрозділами ДАРС

/ДВГРС/. Дислокація підрозділів ДАРС /ДВГРС/ узгоджується з

Державним комітетом України з нагляду за охороною праці (далі

- Держнаглядохоронпраці України). Права та функції ДАРС /ДВГРС/

щодо їх діяльності на вугільних шахтах визначаються їх статутами

відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних

нормативно-правових актів.

На кожній шахті повинна бути організована і функціонувати

допоміжна добровільна гірничорятувальна служба (шахтна

гірничорятувальна станція (далі - ШГС) і допоміжна

гірничорятувальна команда (далі - ДГК).

1.1.13. У місцях, визначених головним інженером шахти, мають

бути знаки безпеки, передбачені вимогами до сигналів і знаків у

підземних виробках і на шахтному транспорті.

1.1.14. Усім, хто спускається в шахту, необхідно видавати

справні ізольовані саморятівники. Не допускається спуск і

перебування в шахті та на робочих місцях працівників без

саморятівників. За кожним працівником шахти під особистий підпис у

спеціальному журналі має бути закріплений саморятівник, кількість

яких на кожній шахті повинна відповідати обліковій чисельності

працівників, зайнятих на підземних роботах.

На шахтах з віддаленими місцями робіт, тривалість виходу з

яких при аваріях у безпечне місце більше часу захисної дії

саморятівника, обов'язково мають бути пункти переключення (не

більше одного на шляху пересування) або встановлені групові

пересувні чи стаціонарні засоби саморятування, розміщення яких

узгоджується з державною аварійно-рятувальною службою (далі - ДАРС

/ДВРГС/).

На кожному з маршрутів, якими працівники прямують на вихід з

місця аварії до виробок із свіжим струменем повітря, де необхідно

витратити більше ніж 90% часу дії саморятівника, має бути

проведене (один раз на 6 місяців перед погодженням з ДАРС /ДВГРС/

плану ліквідації аварій) контрольне виведення групи працівників,

уключених до саморятівників, під керівництвом командного складу

ДАРС /ДВГРС/.

Зовнішній вигляд і герметичність саморятівників, що

перебувають у ламповій, перевіряються щомісячно, а саморятівників,

що перебувають у пунктах переключення в шахті, - не рідше одного

разу на 6 місяців посадовими особами дільниці ВТБ шахти за участю

командного складу ДАРС /ДВГРС/.

Усі працівники та посадові особи, які вперше влаштувалися на

шахту або переведені на підземні роботи, мають в спеціальних

"димних камерах" пройти практичне тренування в саморятівниках.

Подальші тренування в "димних камерах" необхідно здійснювати не

рідше одного разу на 2 роки. Допускається тренування в навчальних

ізолюючих саморятівниках скороченого терміну дії. Тренування

організовується керівником шахти і проводиться командним складом

ДАРС /ДВГРС/.

1.1.15. Усі особи під час перебування в шахті повинні мати

акумуляторні світильники і бути в справних захисних касках,

спецодязі і спецвзутті, що відповідають умовам роботи, а також

мати, а в разі потреби застосовувати інші відповідні засоби

індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).

Не допускається спускання в шахту, пересування людей у

виробках, а також ведення робіт без справного індивідуального

акумуляторного світильника і необхідних засобів індивідуального

захисту.

Кількість індивідуально закріплених справних акумуляторних

світильників у ламповій, разом із світильниками, суміщеними з

метансигналізаторами, має відповідати обліковій чисельності

зайнятих на підземних роботах.

1.2. Вимоги до устаткування, матеріалів, технологій і

програмних засобів

Серійне виробництво устаткування і виробів, призначених для

роботи і використання в шахті, допускається лише за умови їх

сертифікації згідно з чинним законодавством.

1.2.2. Гірничі машини, механізми, електроустаткування,

прилади, апаратура, засоби захисту і матеріали допускаються до

експлуатації за умови наявності дозволу Держнаглядохоронпраці

України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від

15.10.2003 N 1631 "Про затвердження Порядку видачі

дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його

територіальними органами" (далі - Дозвіл Держнаглядохоронпраці

України) щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових

актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням

результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО) та висновку

санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я

України (далі - Держсанепідемслужба) відповідно до пункту 1.10

Державних санітарних правил та норм "Підприємства вугільної

промисловості", затверджених Міністерством охорони здоров'я

України від 13.12.2002 N 468 та зареєстрованих в

Мін'юсті України 20.06.2003 за N 498/7819.

1.2.3. Експлуатація і обслуговування машин, гірничошахтного

устаткування, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і

зберігання необхідно здійснювати відповідно до вимог цих Правил та

інструкцій з їх експлуатації.

Не допускається змінювати конструкцію машин, обладнання, схем

керування і захисту без погодження із підприємством-виробником.

1.2.4. У паспортах, інструкціях та інших експлуатаційних

документах на гірничошахтне устаткування, що випускається, слід

вказувати значення параметрів створюваних ним шкідливих виробничих

чинників і можливі небезпеки під час роботи.

Параметри шкідливості, які нормуються, слід витримувати

протягом усього періоду експлуатації устаткування до і після

капітального ремонту.

1.2.5. Рухомі частини обладнання, що становлять собою джерела

небезпеки, мають бути огороджені, за винятком частин, огородження

яких неможливе через їх функціональне призначення (робочі органи і

системи подачі вибійних машин, конвеєрні стрічки, ролики, тягові

ланцюги та ін.).

Якщо машини або їх робочі органи, що становлять небезпеку для