Страница 2: ДСТУ prEN 385-2001. З’єднання дерев’яних конструкцій шипові. Функціональні та мінімальні виробничі вимоги (62915)

Примітка 2. Такі міцність та довговічність можуть бути досягнуті за рахунок поліконденсації клеїв фенольного або амі- нопластичного типів, як це визначено у стандарті EN 301.

Для клеїв інших типів, які охоплює стандарт EN 301, може бути досягнуте з’єднання з екві­валентною довговічністю та міцністю. Окремо будуть розглянуті пошкодження, пов’язані із зсувом, здатністю зберігати цілісність конструкції під час дії вогню і підвищеної температури та умов во­логості за звичайних умов експлуатування.

Характеристичне значення границі міцності щодо згинання f_mk шипового з’єднання може бути отримане з функції вірогідності з нормальним логарифмічним розподілом.

Характеристичне значення границі міцності щодо згинання повинна відповідати наведеним нижче вимогам:

6n,k ^m.dc.k щодо згинання на крайку;

f_mk > fm.dc.k Щодо згинання на пласть,

Д^е ^m.dc.k ^є значенням границі міцності щодо згинання, яке декларує виробник;

є коефіцієнтом, що дорівнює співвідношенню характеристичних значень гра­ниці міцності щодо згинання на пласть та на крайку і може бути визначений за таблицею 1.

Для профілів шипових з’єднань, які не обумовлені у таблиці 1, коефіцієнт може бути виз­начений за відповідними результатами (геометрія та орієнтація) попереднього випробовування конфігурації шипового з’єднання.

Характеристичне значення границі міцності щодо згинання на крайку повинне бути більшим або рівним характеристичному значенню границі міцності шипового з’єднання щодо згинання на крайку, яке декларує виробник.

5. ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВА

   1. Умови виробництва

Приміщення для промислової діяльності повинне відповідати вимогам, що забезпечують відпо­відну температуру та відносну вологість повітря для створювання сприятливих умов виробництва.

Треба забезпечувати доступ до механізмів та обладнання необхідних для виробничого процесу.

Вологість треба вимірювати вологоміром, який повинен проходити калібрування за встанов­леним порядком.

Ще не з'єднані лісоматеріали повинні мати вологість у діапазоні, обумовленому виробником клею у відповідності з вимогами та методом застосовування клею.

Звичайно лісоматеріали повинні мати вологість від 8 % до 18 %. Однак, деякі клеї дають змогу підвищити верхню межу до значення 23 %.

Різниця у вологості між кінцями лісоматеріалів, які підлягають з'єднанню, не повинна пере­вищувати 5 %.

У зібраному вигляді температура лісоматеріалів у з'єднанні не повинна бути меншою 15 °С.

Метод, який використовують, повинен забезпечувати покривання клеєм всіх поверхонь шипів у зібраному з’єднанні.

Клей треба наносити на кінці обох елементів на довжину не меншу ніж на ³/₄ довжини шипа.

Клей можна наносити на кінець тільки одного елемента, якщо задокументовано, що резуль­тати такого застосовування клею надійно задовольняє цю принципову вимогу. Це положення з’ясо­вують на протязі безперервного виробничого контролювання використовування клею.

Клей можна наносити тільки на один кінець елементу. Візуально треба перевірити, чи клей нанесено на всі бічні поверхні шипів. Під час прикладання опорного тиску, клей повинен бути ви­душений на всі чотири поверхні з’єднання.

З’єднування повинно бути виконано якомога швидше і не пізніше 24 год після вирізування. Не­обхідно забезпечити, щоб між вирізуванням та з’єднуванням вирізані поверхні шипів залишали­ся чистими. Елементи не можна зберігати в умовах, які можуть призвести до деформування.

Рекомендації виробника клею повинні бути отримані та розглянуті за наведеними нижче ас­пектами:

1. змішування;

2. використовування наповнювачів;

3. попереднє підігрівання лісоматеріалів (за допомогою високочастотного, інфрачервоного або інших методів);

4. застосовування;

5. час витримування у нез’єднаному та з'єднаному стані;

6. сушіння;

д) температура повітря та лісоматеріалів до та в процесі сушіння.

6.4.2 Торцевий тиск

Використовування торцевого тиску повинно бути таким, щоб дозволяло переміщувати з’єднані лісоматеріали з раціональною обережністю до процесу сушіння і будь-якого наступного обробляння.

У шипових з’єднаннях не повинно бути ніяких порушень та ніяких зсувів.

Початкове твердіння клею повинно закінчитись до наступного обробляння, окрім того випадку, якщо буде доведено, що шипове з’єднання матиме достатню та надійну міцність, щоб дозволити таке обробляння.

Повний торцевий тиск треба прикладати до шипового з'єднання не менше ніж 2 с.

Примітка. Величина торцевого тиску, яка необхідна для досягнення оптимальних результатів під час складання, буде за­лежати від довжини деяких елементів профілю шипового з'єднання, породи деревини, вологості та поперечного перерізу лісо­матеріалу і тому повинна бути визначена остаточно. Для більшості хвойних порід за довжини шипів більшої за 25 мм буде дос­татнім торцевий тиск від 2 до 5 Н/мм², в той час як для більш коротких шипів необхідний рівень опорного тиску від 5 до 10 Н/мм².

Величину торцевого тиску можна уточнювати щоб зменшити ризик роз'єднання або зруйну­вання з’єднаних шипів під час стискання.

У випадку, якщо в результаті прикладання тиску в процесі складання у місці пропилу з’явиться тріщина, вона не повинна перевищувати 0,5 мм у ширину у будь-якій точці та не повинна прони­кати з однієї пласті на іншу.

Загальна довжина тріщин, що з’явилися, на будь-якій ділянці шириною ЗО мм не повинна пе­ревищувати 10 мм.

Тріщини, що з'явилися на пізніших етапах, як наслідок наступного сушіння, не повинні пере­вищувати обмежень, встановлених для класу сортування лісоматеріалу.

7 КОНТРОЛЮВАННЯ ЯКОСТІ

Для'забезпечування відповідності шипових з’єднань вимогам цього стандарту, виробник по­винен заснувати та підтримувати документоване внутрішнє контролювання виробництвом на підприємстві.

Документоване внутрішнє контролювання виробництвом на підприємстві може бути ефектив­но впроваджено за рахунок певних процедур та інструкцій.

Якщо всі шипові з’єднання перевірені навантажуванням у відповідності до узгоджених тех­нічних вимог, то відбирання зразків та випробовування може бути пропущено.

Не менше ніж по два зразки треба відбирати з кожного класу міцності та для кожного клею.

Однак, зразки для випробовування, які не мають повного поперечного перерізу з’єднаного лісоматеріалу, можуть бути використані, якщо буде забезпечене випробовування двох зразків, кожний з яких перекриває не менш ніж третину поперечного перерізу. Ці зразки повинні містити крайки вихідного поперечного перерізу й ці крайки повинні бути на стороні розтягнення зразка під час випробовування на вигин. Треба брати до уваги лише найгірший результат випробовування.

Випробування треба проводити протягом 72 год в процесі виробництва, або тоді, коли шипові з'єднання висохли.

Наскільки це буде практично можливо умови вологості лісоматеріалів під час виробництва треба підтримувати постійно.

Остаточне обробляння поверхні зразка під час випробовування повинно бути таке саме, яке звичайно має з'єднаний лісоматеріал, коли його постачає виробник.

Однак в цьому разі немає необхідності визначати щільність та вологість, а точність визначан­ня найбільшого навантажування повинна бути вища ніж ± 3%.

Для розміщення у випробовувальній установці прогін випробовування може бути зменшений до 15 кратного значення товщини зразка.

1. дата виробництва;

2. дата випробовування;

3. порода лісоматеріалів;

4. сорт лісоматеріалів;

5. захисне обробляння;

6. тип сполучного матеріалу, наприклад смола та затверджувач;

8. д) ширина та товщина лісоматеріалу;профіль шипового з'єднання;

9. орієнтація шипового з’єднання;

10. вигин (границя міцності щодо вигинання) на пласть або на крайку;

11. застосоване значення коефіцієнту k_f (якщо не відповідає таблиці 1, наводять посилання на попередні випробовування);

І) величина навантаження за руйнування під час випробовування;

т) границя міцності щодо вигинання;

п) опис режиму руйнування (відсоток руйнування деревини).

7.1.4 Умови відповідності

Для кожної виробничої лінії, кожного задекларованого значення міцності та для кожної зміни значення границі міцності щодо згинання є сприятливим, якщо виконувати одну з двох наведених нижче умов — а) або Ь):

1. Для 100 останніх випробовуваних з’єднань значення границі міцності щодо згинання f_m кож­ного окремого з'єднання відповідає граничному значенню fm.dc.k- що є характеристичним значен­ням границі міцності щодо згинання шипового з’єднання f_m,_dC|k, яке встановлює виробник, помно­женим на коефіцієнт kf.

Не більше 5 зразків можуть мати значення менше, ніж граничне та відсутні значення, що менші ніж 90 % від граничного.

2. Характеристичне значення границі міцності щодо згинання f_m._15ik 15-ти останніх шипових з'єднань є більшим або рівним характеристичному значенню границі міцності шипового з’єднан­ня за згинання f_mdCik, яке вказує виробник, помножене на коефіцієнт k_f:

6г,15.Л — ^m.dc./t

Характеристичне значення границі міцності щодо згинання, яке вказує виробник, повинне бути відмічене.

За згинання на крайку значення коефіцієнту kf рівне 1,0.

За згинання на пласть значення коефіцієнту k_f є співвідношенням між характеристичними значеннями границі міцності щодо згинання на пласть та на крайку, які можуть бути отримані або з таблиці 1, або з попереднього випробовування.

Таблиця 1 — Коефіцієнт А, щодо згинання на пласть

Функція вірогідності з нормальним логарифмічним розподілом _{15 к}, яку можна використову­вати. може бути обчислена з рівняння

^п,15,А “ ^15 ^m,15,mean,

де їт,15,mean є середнім значенням 15 результатів випробовування;

А,5 є статистичним коефіцієнтом, що залежить від коефіцієнта варіації для вибірки,

(таблиця 2).

Таблиця 2 — Коефіцієнт к₁₅

Відповідальність, повноваження та взаємовідносини усього персоналу, який виконує і пере­віряє роботу, що впливає на якість, та керує нею, повинні бути визначені, особливо для персоналу, якому необхідні самостійність та повноваження для:

1. проведення дій щодо запобігання випадків невідповідності якості шипових з'єднань;

2. визначання та реєстрації будь-яких проблем з якістю шипових з'єднань.

На кожній виробничій ділянці виробник повинен призначити особу, яка буде мати відповідні по­вноваження, достатні знання та досвід у виробництві шипових з’єднань, щоб нести відповідальність за проведення виробничого контролювання та наглядання за його процедурами на підприємстві, а також для приймання рішення щодо впровадження та виконання вимог цього стандарту.