Страница 4: НПАОП 10.0-1.01-09. Правила безпеки у вугільних шахтах (32671)

1.1.25. Рівні загальної та локальної вібрації на робочих місцях під час роботи гірничошахтного обладнання не повинні перевищувати гранично допустимих значень ДСН 3.3.6.039-99, наведених в табл 1.3.

Таблиця 1.3.

1.1.26. У проектах має передбачатися шумовіброзахист працівників. Контроль дотримання допустимих рівнів і тривалості дії шуму та вібрації на працівників шахт здійснюється відповідно до ДСП 3.3.1.095-2002 установами Держсанепіднагляду України.

1.1.27. Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, зокрема з радіоізотопними приладами, мають проводитися відповідно до вимог НРБУ–97.

1.2. Вимоги до обладнання, матеріалів, технологій і програмних засобів

1.2.1. Гірничі машини, механізми, електрообладнання, прилади, апаратура, засоби захисту, матеріали і технології, у тому числі іноземного виробництва, допускаються до експлуатації на вугільних шахтах за наявності дозволу Держгірпромнагляду України відповідно до НПАОП 0.00-4.05-03 (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО), а також висновку Держсанепідемнагляду України.

Всі види гірничошахтного обладнання, технічні пристрої, засоби захисту та матеріали, які експлуатуються в шахті, мають бути укомплектовані експлуатаційними документами, згідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 2.601:2006.

1.2.2. Гірничошахтне обладнання допускається до експлуатації за умови відповідності його вимогам цих Правил, НПАОП 10.0-3.01-90, технічним, гігієнічним й екологічним вимогам, викладеним у державних стандартах й інших нормативних документах, затверджених у встановленому порядку й зареєстрованих у Міністерстві юстиції України.

1.2.3. Експлуатація та обслуговування машин, гірничошахтного обладнання, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і збереження здійснюються відповідно до вимог цих Правил безпеки та інструкцій (керівництв) з їх експлуатації.

Змінення конструкції машин, обладнання, схем управління та захисту дозволяється за узгодженням з організацією – розробником та підприємством-виробником і наявністю дозволу органів Держгірпромнагляду України.

1.2.4. Експлуатація гідромуфт допускається за справного захисту, що здійснюється температурними реле або спеціальними каліброваними плавкими запобіжними пробками. Температурні реле мають бути опломбовані.

Гідромуфти повинні бути заправлені негорючими рідинами. Не дозволяється експлуатація машин без захисних кожухів на гідромуфтах.

1.2.5. У проектах, інструкціях, керівництвах та інших документах на гірничошахтне обладнання, що випускається, мають бути вказані значення параметрів створюваних ним шкідливих виробничих факторів і можливі небезпеки у разі недотримання правил і норм експлуатації ГШО. При нормальних (штатних) режимах роботи машини та обладнання не повинні становити небезпеку і шкодити людям.

Нормовані параметри шкідливості повинні витримуватись протягом усього періоду експлуатації обладнання, у тому числі і після капітального ремонту.

1.2.6. Рухомі частини обладнання, що являють собою джерело небезпеки для людей, мають бути відгороджені. Загорожі мають поставлятися підприємством-виробником комплектно з технічним пристроєм або передбачатися проектами.

Під час запуску в роботу обладнання, що має рухомі частини, огородження яких неможливе через їх функціональне призначення (робочі органи вибійних машин, конвеєрні стрічки, ролики тощо), а також запуску в роботу машин, що пересуваються, має включатися попереджувальна сигналізація. Підприємство-виробник зобов’язане обладнати зазначені машини сигналізацією, а також засобами зупинки й відключення їх від джерел енергії.

Передпусковий застережний сигнал має бути звуковим тривалістю не меншою за 6 с.

1.2.7. Інструменти та пристосування, що використовуються для обслуговування технічних пристроїв, повинні відповідати вимогам безпеки, умовам праці, виконуваній роботі і мати інструкцію з їх безпечного застосування.

У разі використання механізованих інструментів і пристосувань необхідно дотримуватися вимог заводу-виробника, зазначених в експлуатаційних документах.

1.2.8. Гірничошахтне обладнання, прилади та апаратура повинні обстежуватися і ремонтуватися за графіками, затвердженими головним інженером шахти, і нарядами на виконання робіт з урахуванням вимог заводської документації.

Не дозволяється працювати на пошкодженому гірничошахтному обладнанні, а також користуватися несправними приладами, апаратурою, пристосуваннями та інструментами.

1.2.9. Роботи з огляду, випробування, монтажу, ремонту та налагодження гірничошахтного й електротехнічного устаткування повинні проводитися відповідно до вимог НПАОП 00.0-6.18-04, НПАОП 40.1-1.21-98 організаціями, що мають дозвіл Держгірпромнагляду України відповідно до ДНАОП 00.0-4.05-03.

Випробування та експертні обстеження (технічне діагностування) потрібно проводити спеціалізованими організаціями, які мають дозволи Держгір-промнагляду України на виконання цих робіт.

1.2.10. На шахті має бути затверджений головним інженером шахти перелік обладнання, ремонт якого виконується із застосуванням нарядів-допусків. Особи, які мають право видачі нарядів-допусків, призначаються наказом по шахті.

1.2.11. Експлуатація шахтних будівельних конструкцій, виробничих будинків і споруд, контроль їх стану повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил (СНіП).

1.2.12. Доставка, зберігання, видача і облік вибухових речовин і засобів підривання, їх застосування і використання повинні відповідати вимогам ЄПБ – НПАОП 00.0-1.17-92.

1.2.13. Нові технології (способи) ведення гірничих робіт і попередження НШВЧ, програми та методики розрахунків (проектування) систем провітрювання, дегазації, енергопостачання тощо допускаються до застосування в шахтах з дозволу Держгірпромнагляду України.

1.3. Протиаварійний захист

1.3.1. Протиаварійний захист шахти та її об'єктів повинен гарантувати запобігання можливим аваріям, своєчасну інформацію щодо передаварійних ситуацій та ознак аварії, включення всіх засобів ліквідації або локалізації у разі її виникнення.

У проектах згідно з Гірничим Законом України повинен передбачатися розділ "Протиаварійний захист", що містить комплекс заходів щодо запобігання загазуванню та запиленню гірничих виробок, екзогенним і ендогенним пожежам, вибухо - і пожежонебезпеці об'єктів і обладнання, газодинамічним явищам, аваріям на шахтному транспорті і підйомі, завалам і затопленням діючих виробок, явищам стихійного характеру.

У розділі „Протиаварійний захист” мають бути обгрунтовані заходи щодо ліквідації наслідків можливих аварій.

1.3.2. У місцях, визначених головним інженером шахти, розміщуються покажчики, сигнали та знаки аварійної небезпеки, передбачені вимогами до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті (НПАОП 10.0-7.11-80).

1.3.3. На шахті має вестися табельний облік усіх людей, які спустилися до шахти та виїхали з неї. Відповідальність за організацію обліку покладається на директора шахти, який зобов'язаний наказом встановити Порядок виявлення осіб, що вчасно не виїхали із шахти, та заходи щодо їх пошуку.

1.3.4. Всі особи під час спуску, перебування в шахті повинні мати індивідуальні головні акумуляторні світильники, бути в справних захисних касках, спецодязі та спецвзутті, мати при собі та вміти користуватися і застосовувати за необхідності засоби індивідуального захисту.

1.3.5. Усі шахти повинні обслуговуватися підрозділами ДАРС (ДВГРС), дислокація яких узгоджується з Держгірпромнаглядом України. Права та функції ДАРС (ДВГРС) визначаються їх статутами. Керівники гірничорятувальних служб, частин і підрозділів не мають права відмовляти шахтам у ліквідації аварій і порятунку людей.

На шахті має бути створена та функціонувати шахтна гірничорятувальна станція (ШГС), а також допоміжна гірничорятувальна команда (ДГК), діяльність якої регламентується „Положенням про допоміжні гірничорятувальні підрозділи” [4].

Члени ДГК повинні мати спеціальні знання, навички та проходити періодичні тренування щодо ведення аварійно-рятувальних робіт.

1.3.6. Для кожної шахти згідно з НПАОП 10.0-5.01-04 має бути складений план ліквідації аварій (ПЛА). ПЛА розробляється кожні 6 місяців головним інженером шахти і командиром гірничорятувального взводу, погоджується з командиром загону ДАРС (ДВГРС) і затверджується технічним керівником гірничого підприємства (шахти).

Всі особи, які опускаються у шахту, мають бути ознайомлені з ПЛА у тій його частині, що стосується їх місця роботи, шляхів пересування та запасних виходів із шахти.

За відсутності затвердженого ПЛА, а також у випадку скасування ДАРС (ДВГРС) узгодження ПЛА у цілому або його окремих позицій, ведення робіт у виробках, що відповідають цим позиціям, не дозволяється, крім робіт щодо усунення причин через які неможливе виконання ПЛА.

Виконання робіт з усунення причин розузгодження ПЛА або його окремих позицій має виконуватися за спеціальнми заходами, які гарантують безпеку робіт, затвердженими технічним керівником гірничого підприємства (шахти).

Забороняється видача нарядів на роботи в шахті за відсутності членів ДГК у зміні згідно з розстановкою, передбаченою ПЛА.

1.3.7. До запровадження в дію ПЛА головний інженер шахти зобов'язаний організувати його вивчення всіма підземними працівниками шахти й ознайомлення їх із запасними виходами на випадок виникнення аварійних ситуацій.

1.3.8. У випадку виникнення аварії на шахті негайно запроваджується в дію план ліквідації аварій. Відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття - гірничий диспетчер. Їх розпорядження для всіх осіб і організацій, які беруть участь у ліквідації аварії, обов'язкові до виконання.

У випадку неможливості виконання головним інженером шахти своїх обов'язків з ліквідації аварії, їх виконання, за письмовим наказом власника шахти в оперативному журналі, вищим технічним керівником гірничого підприємства або заступником міністра для самостійних шахт, покладається на іншу відповідальну особу. На приватних (акціонерних, арендних тощо) шахтах у цих випадках відповідальна особа з ліквідації аварії призначається (замінюється) власником шахти письмовим розпорядженням в оперативному журналі з ліквідації аварій.

1.3.9. Пожежна безпека гірничих виробок, будівель і споруд, гаражів електровозів і зарядних камер, вакуумнасосних і компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, засобів сигналізації і зв'язку, захисту від блискавки та шахтного освітлення, об'єктів наземного комплексу шахт, проведення вогневих і вогненебезпечних робіт на проммайданчиках шахт, в стволах і приствольних дворах шахт повинна відповідати НАПБ Б. 01.009-2004.

1.3.10. Усім, хто опускається в шахту, мають бути видані справні ізолюючі саморятувальники. За кожним працівником шахти під особистий підпис у спеціальному журналі закріплюється саморятувальник, кількість яких має відповідати обліковій чисельності працівників, зайнятих на підземних роботах.

1.3.11. На шахтах з віддаленими місцями робіт, тривалість виходу з яких під час аварій у безпечне місце більше часу захисної дії саморятувальника, влаштовуються пункти переключення (не більше одного на шляху пересування), встановлюються групові пересувні чи стаціонарні засоби самопорятунку, розташування яких узгоджується з ДАРС (ДВГРС).

На кожному з маршрутів, якими працівники виходять з місця аварії до виробок із свіжим струменем повітря і витрачають більше ніж 90% часу дії саморятувальника, один раз на 6 місяців, перед погодженням ПЛА з ДАРС (ДВГРС), має бути проведений контрольний вихід групи працівників, включених у саморятувальники, під керівництвом командного складу ДАРС (ДВГРС).

1.3.12. Зовнішній вигляд і герметичність саморятувальників, що знаходяться в ламповій, перевіряються посадовими особами дільниці ВТБ за участю командного складу ДАРС (ДВГРС) щомісяця, а саморятувальників, що знаходяться в пунктах переключення в шахті, - не рідше одного разу на 3 місяці.

Усі працівники і посадові особи, які тільки влаштувалися на шахту або переведені на підземні роботи, повинні пройти практичне тренування в саморятувальниках у спеціальних "димних камерах" тривалістю, що дорівнює терміну дії саморятувальника. Повторні тренування проводяться не рідше одного разу на 3 роки. Дозволяється проведення повторного тренування в навчальних ізолюючих саморятувальниках скороченого терміну дії. Тренування організовуються власником шахти і проводяться командним складом ДАРС (ДВГРС).

При впровадженні на шахті нових типів саморятувальників, або іноземного виробництва працівники і посадові особи, за якими вони будуть закріплені, повинні пройти практичне тренування у „димних камерах” тривалістю, що дорівнює терміну дії нового саморятувальника.