Страница 6: ДСТУ EN 297:2005. Котли газові центрального опалення. Котли типу В11 та В11ВS з атмосферними пальниками номінальною тепловою потужністю не більше 70 кВт (62238)

Гума, використовувана в регулювальних, настроювальних і запобіжних пристроях повинна відповідати вимогам EN 278, EN 279, EN 291.

Передбачається, що настроювальні і запобіжні пристрої, які відповідають EN 88, EN 125, EN 126, EN 161, відповідають також відповідним вимогам цього стандарту.

Елементи котла, які не повинен настроювати користувач або монтажник, треба належним чином захищати. Для цієї мети можна використовувати фарбу, за умови, що вона витримує температуру, якої вона зазнає під час нормальної роботи котла.

Регулювальні гвинти не повинні потрапляти в газові шляхи.

Наявність регулювальних приладів і пристроїв для вимірювання номінальних характерис­тик не повинна порушувати герметичність газового тракта.

Настроювання регулювальних приладів і (або) пристроїв для змінювання номінальних ха­рактеристик повинно бути плавним (наприклад, застосовування регулювального гвинта) або дискретною (наприклад, замінювання обмежувачів).

Регулятор витрати газу є обов'язковим для котлів, що використовують кілька груп газів першого сімейства і необов'язковим для інших котлів.

Регулятор повинен бути:

• опломбований, у разі, якщо регулювання здійснює виробник;

• опломбований, у разі, якщо регулювання здійснює монтажник.

Для котлів, занесених до категорії зі знаком «+», регулятор повинен бути опломбований виробником.

Котел може мати пристрої для змінювання номінальних характеристик. Якщо регулятор витрати газу і пристрій для змінювання номінальних характеристик ідентичні, то виробник по­винен дати вказівки із застосовування регулятора в інструкціях.

Нарізеві з'єднання, що треба розбирати під час обслуговування пристрою, повинні мати метричну нарізь, згідно зі стандартом ISO 262, крім випадків, коли інша нарізь є основною для забезпечення правильного функціонування і регулювання пристрою.

Можна використовувати самонарізеві гвинти, які нарізають нарізь без стружки. Треба уне­можливити їхнє замінювання гвинтами з метричною наріззю, що виготовлені заводським спо­собом, які відповідають вищенаведеному стандарту ISO.

Самонарізеві гвинти, що нарізають нарізь і роблять стружку, не треба застосовувати для збирання газовміщувальних частин або частин, що можуть бути зняті для техобслуговування.

Вентиляційні отвори треба проектувати таким чином, щоб у разі порушення діафрагми об'єм витікання повітря не перевищував 70 дм³/год за максимального вхідного тиску. Ця вимога за­довольняється в тому випадку, якщо діаметр отвору не перевищує 0,7 мм і максимальний тиск подачі газу дорівнює ЗО мбар.

Використовування сильфона як єдиного ізолювального від атмосфери елемента треба дозволяти тільки у випадку, якщо обсяг витікання повітря у разі виникнення тріщини не пере­вищує 70 дм³/год за максимального вхідного тиску.

Вентиляційні отвори повинні бути захищені від блокування або повинні бути розміщені так, щоб вони не могли легко блокуватися. Вони повинні бути такими, щоб пристрій, уведений з метою очищування, не міг пошкодити діафрагму.

Ущільнення проходів у корпусі для рухливих частин щодо атмосфери і ущільнення за­пірних пристроїв повинні бути зроблені тільки з твердого матеріалу (наприклад, синтетичні матеріали із зусиллям і відповідною механічною міцністю), що не деформується (наприклад, без паст).

Регульовані вручну сальники не треба застосовувати для ущільнення рухливих частин. Сальник не вважають регульованим, якщо він відрегульований тільки виробником клапана і захищений від подальшого регулювання, а також той, що не потребує повторного регулювання.

Не повинно бути ніяких відкритих гвинтів, стрижнів або важелів, які можуть впливати на закриття клапана.

Пристрій для захисту від пилу треба розміщувати на вході газу. Максимальний розмір вічка фільтра не повинен перевищувати 1,5 мм; крім того, вічко не повинне пропускати голчастий щуп діаметром 1 мм. Однак, якщо газовий контур вміщує автоматичний клапан класу D або D', то максимальний діаметр голчастого щупа становить 0,2 мм.

Кожен котел повинен бути постачений, принаймні, одним пристроєм, що дає можливість користувачу керувати подаванням газу до пальника і до розпалювального пальника за його на­явності.

Вимкнення газу треба проводити без затримки, тобто воно не повинне бути залежним від інерції термоелектричного пристрою контролювання полум'я.

Якщо невірна операція неможлива, то непотрібно ніяких марковань, наприклад, коли одна кнопка керує пристроєм контролювання полум'я пальника і розпалювального пальника. Однак, там, де необхідно використовувати марковання, треба застосовувати такі графічні символи:

• Вимкнути — повний диск •

• Розпалювання — стилізована зірка 'ЙГ

• Повна витрата пальника — стилізоване полум'я Q

Якщо котел має два окремих пристрої регулювання витрати газу, один для основного паль­ника й інший — для розпалювального пальника, то робота цих пристроїв повинна бути об'єднана таким чином, щоб подавання газу до основного пальника була неможливою доти, доки не відбу­деться подавання газу до розпалювального пальника.

Якщо основний пальник і розпалювальний пальник обслуговує один кран, положення для розпалювання останнього повинне мати фіксатор або мітку, що дозволяють користувачу чітко їх бачити. Треба передбачити можливість відкривання однією рукою.

Якщо пристрій, що припиняє подавання газу, урухомлюється тільки завдяки обертанню ручки керування, то він повинен вимикатися обертанням у напрямку за годинниковою стрілкою щодо спостерігача, що стоїть обличчям до ручки.

Якщо теплова потужність розпалювального пальника й основного пальника більше ніж 0,250 кВт, газовий контур основного пальника і розпалювального пальника повинен містити принаймні два послідовно встановлених клапани:

• перший клапан класу С' або термоелектричний пристрій контролювання полум'я;

• другий клапан класу D'.

Якщо теплова потужність розпалювального пальника не більше ніж 0,250 кВт, газовий кон­тур повинен містити, принаймні, один клапан класу С' або термоелектричний пристрій контро­лювання полум'я.

Запобіжні пристрої, що викликають аварійне вимкнення, повинні подати одночасний сиг­нал закриття двох клапанів. Однак запобіжні пристрої можуть впливати тільки на цей пристрій.

У разі прямого розпалювання основного пальника і якщо команда закриття двох клапанів у відповідь на роботу керувального пристрою не подається одночасно, то ці два клапани по­винні бути класу О.

Якщо затримання часу між командами закриття двох клапанів у відповідь на роботу керу­вального пристрою не більше ніж 5 с, то сигнали вважають одночасними.

Клапан класу С' можна замінювати клапаном класу С, класу В — класу В' або класу А; клапан класу D' можна замінювати клапаном класу D з часом закриття не більше ніж 5 с або клапаном класу С, класу С, класу В, класу В’ або класу А.

Схеми складових елементів газового контуру подано в рекомендованому додатку F.

Котли, призначені для роботи з газами першого сімейства, повинні мати регулятор тиску; для інших котлів регулятор тиску не обов'язковий.

Регулятор тиску, призначений для роботи з парою тисків, треба відрегулювати таким чи­ном, щоб він не міг працювати в діапазоні між двома нормальними тисками.

Однак у роботі з парою тисків для розпалювального пальника дозволено застосовування ненастроюваного регулятора тиску.

Конструкція регулятора тиску повинна бути такою, щоб його можна було легко відрегулю­вати і переналагодити, якщо подається інший газ; можливість несанкціонованої дії на регуля­тор повинна бути зведена до мінімуму; треба дотримуватись запобіжних заходів під час його експлуатування.

Треба передбачити можливість розпалювання розпалювального пальника простим спосо­бом, безпосередньо вручну.

Пристрої розпалювання для розпалювального пальника треба спроектувати і встановлю­вати таким чином, щоб вони правильно розміщувалися стосовно складових елементів і розпа­лювального пальника. Треба передбачити можливість установлювання і зняття пристрою роз­палювання розпалювального пальника або можливість складання «пристрій розпалювання — розпалювальний пальник» з використовуванням загальнодоступних інструментів.

Основні пальники повинні бути постачені розпалювальним пальником або пристроєм пря­мого розпалювання. Пряме розпалювання не повинно спричинювати ушкодження пальника.

Розпалювальні пальники треба проектувати і встановлювати таким чином, щоб вони пра­вильно розміщувалися стосовно складових елементів і розпалювальних пальників. Якщо різні пальники використовують для різних газів, то ці пальники повинні мати відповідне маркован- ня. Те саме стосується і інжекторів, якщо їх потрібно замінити.

У випадку, якщо витрату розпалювального пальника не регулюють, регулятор витрати газу для котлів, що працюють на газах першого сімейства, обов’язковий, і він не обов'язковий для котлів, що працюють на газах другого і третього сімейства. Однак регулятор витрати газу за­боронений за умови роботи на газах другого і третього сімейства в тому випадку, якщо вико­ристовують пару тисків. Регулятор витрати газу може бути вилучений в тому випадку, якщо за­безпечене легке замінювання розпалювального пальника і (або) інжектора, що задовольняють характеристикам використовуваного газу.

Пристрої прямого розпалювання повинні забезпечувати надійне розпалювання у діапазоні напруги від 85 % до 110 % щодо номінальної напруги. Робота пристроїв розпалювання повин­на починатися не пізніше відкриття автоматичного клапана, що контролює подавання газу для розпалювання. За винятком роботи датчика полум'я, пристрій прямого розпалювання вимикаєть­ся після закінчення часу виконання своєї функції.

Наявність полум'я повинна бути визначена:

• термоелектричним пристроєм контролювання полум'я;

• або датчиком полум'я системи автоматики пальника.

Необхідна наявність хоча б одного датчика полум'я.

Під час розпалювання основного пальника за допомогою розпалювального пальника по­лум'я розпалювального пальника повинно з'явитись раніше, ніж розпочнеться подавання газу до основного пальника.

Цей пристрій повинен призвести до блокування роботи котла, якщо визначена відсутність полум'я, поломка датчика або елементів особливо між датчиком і замикальним клапаном.

Цей пристрій повинен відповідати вимогам EN 298, за винятком щодо вимог ступеня елек- трозахисту, герметичності, маркування й інструкціям.

У випадку відсутності полум'я, пристрій спрацює, принаймні, у такий спосіб:

• відновлення процесу розпалювання;

• або відновлення полум'я;

• або блокування подачі напруги.

У випадку відновлення процесу розпалювання полум'я, якщо до кінця відведеного на це часу безпечного розпалювання (TSA) не з'явиться полум'я, це спричинить блокування подачі напруги живлення.

Котли повинні бути обладнані термостатом з фіксованим установленням або з регульова­ним керуванням відповідно до вимог 2.2.7.2.

У випадку, якщо температура води може перевищувати 110 °С, може відбутися ушкоджен­ня контрольного термостата, тому котли треба забезпечити додатковим пристроєм обмежу­вання температури, поданим нижче.

Пристрої обмежування температури не обов'язкові, якщо котел розробляють спеціально для установлення з відкритим розширювальним баком і якщо відбудеться збій контрольного термостата, це не створить ніякої небезпеки для користувача або не ушкодить котла. Відпо­відну інформацію треба подавати в технічних інструкціях.

Граничний термостат повинен відповідати 2.2.7.3 і пристрій вимкнення через перегріван­ня повинен відповідати 2.2.7.4. Замість граничного термостата можливе використовування інших пристроїв (наприклад, пристрій контролювання подачі води, датчик низького рівня води), якщо виконуються вимоги 3.5.7.

Котли, оснащені відповідно до вимог 2.2.7.1.2.2, повинні відповідати вимогам цього пункту.

Потрібний безпечний обмежувач температури відповідно до 2.2.7.5.

Контрольний термостат повинен відповідати вимогам ІЕС 730-2-9 для пристроїв типу 1.