---

Відмічають:

Тд — навколишню температуру, у °С, під час випробовування.

Втрати у навколишнє середовище P_s, виражені для середньої температури води, що до­рівнює 50 °С, і за навколишньої температури 20 °С, визначають в кіловатах (кВт) за формулою:

Фактор впливу пристрою розпалювання для середньої температури води, що дорівнює 50 °С, і температури приміщення, що дорівнює 20 °С, обирають таким, що дорівнює 0,8.

К

|_

І—

оефіцієнт корисної дії розраховують за ЗО % номінальної теплової потужності (чи се редньому арифметичному значенні максимальної і мінімальної теплової потужності для ре гульованих котлів) і за середньої температури води 50 °С.

Використовують познаки таблиці 13.

Таблиця 13 — Познаки і величини, потрібні для розраховування коефіцієнта корисної дії за умови часткової теплової потужності

Коефіцієнт корисної дії розраховують по відношенню корисної енергії до енергії, подава­ної газом під час десятихвилинного циклу.

Залежно від засобів керування, можна визначати такі цикли операцій, що відповідають формулам, поданим у таблиці 12:

1. постійна робота з Q₂ = О.ЗОі (установлена зменшена витрата чи модуляційна витрата);

2. повна витрата/контрольоване вимикання (одна установлена витрата);

3. зменшена витрата/операція контрольованого вимикання (одна або декілька зменшених витрат, або модуляційних, де мінімальна теплова потужність Q₂ > 0,30^, (або цикл 6, якщо конструкція забезпечує розпалювання за повної витрати);

4. повна витрата/операція зі зменшеною витратою (з одним чи декількома зменшеними витратами, де максимум зменшеної теплової потужності Q₂ > О.ЗС^);

5. робота з двома зменшеними витратами (де Q₂₁ > 0,30т і О₂₂ > 0,30т);

6. повна витрата/зменшена витрата/операція контрольованого вимикання (відповідно до конструкції проводиться за Qi для часу з одною чи декількома зниженими модуляційними витратами таким чином, щоб цикл охоплював контрольоване вимикання (ґ₃ > 0); інакше засто­совується вищенаведений цикл 4).

Коефіцієнт корисної дії розраховують, як зазначено в таблиці 12.

За випробовувальних умов 4.7.1, використовуючи ізольовану витяжну трубу, вимірюють температуру продуктів згоряння і концентрацію СО₂ за максимальної і мінімальної теплової потужності.

Втрати з газами, що відходять, визначають, наприклад, використовуючи наступну спрощену формулу:

q =fa+— Y IkJa)

^Чс CO₂J 10

0

1 — котел; 2/17 — запірний клапан; 3/18 — газовий регулятор; 4 — газовий лічильник; 5/8/11/15 — термометр; 5 — зливний кран; 7 — розширювальний бак; 9/10— запірний клапан; 12 — регулювальний і запобіжний клапан; 13 — ротаметр; 14 — регулювальний клапан; 16 — ваги; 19 — теплообмінник; 20 — тепловий збірник.

Рисунок 10 — Випробовувальна установка для визначання коефіцієнта корисної дії

1 — котел; 2 — датчики температури: 3 — малоінерційні термопари; 4 — пристрій записування; 5 — насос з такою витратою, що різниця температури між двома пробами перебуває у межах від 2 °С до 4 °С за максимальної температури випробовування; б — допоміжний електричний котел; 7 — пристрій для вимірювання елект­ричної потужності: 8 — регулятор напруги; 9 — чотирьохходовий клапан; 10 — електропостачання; 11 — додатковий насос {у разі потреби); 12 — система охолоджу­вання за принципом обміну чи змішування.

Рисунок 11 — Випробовувальна установка для визначання теплових втрат у навколишнє середовище за умови вимкненого пальникаде q_c — втрати теплової потужності в продуктах згоряння, %; а і b — коефіцієнти, подані нижче:

СО₂ — вміст діоксиду вуглецю в сухих продуктах згоряння, %;

(_с — температура продуктів згоряння, °С;

t_a — навколишня температура, °С;

Перевіряють виконання вимог 3.8 перелік а.

За умов випробовування 4.7.1 температуру продуктів згоряння вимірюють на відстані 150 мм від кінця димоходу висотою 1 м. Перевіряють, щоб температура продуктів згоряння за макси­мальної максимальної і мінімальної теплової потужності, визначеної регулювальними і запо­біжними пристроями, відповідала вимогам переліку 3.8b).

Випробовують з водою за температури навколишнього середовища з тиском, зазначеним у 4.9.2, 4.9.3, 4 9.4.

Тиск під час випробовування підтримується принаймні 10 хв.

Випробовувальний тиск — 1,5 бар.

Перевіряють відповідність вимогам 3.9.2.

Випробовувальний тиск — 4,5 бар.

Перевіряють відповідність вимогам 3.9.3.

Випробовувальний тиск — (2 х PMS) бар.

Перевіряють відповідність вимогам 3.4.9.1.

4.Э.4.2 Котли з чавуну і литих матеріалів

Випробовувальний тиск — (2 х PMS) бар, але не менше ніж 8 бар.

Перевіряють відповідність вимогам 3.9.4.2.1.

Три зразки кожного типу піддаються випробовувальному тиску (4 х PMS + 2) бар.

Перевіряють відповідність вимогам 3.9.4.2.2.

Розраховують виконання вимог 3.9.4.2.3 за умови тиску (4 х PMS) бар.

Гідравлічний опір котла (вимірюють в мбар) треба визначати для потоку води, що відпо­відає режиму роботи котла за номінальної теплової потужності за температури потоку води на вході 80 °С і різницею температур води на вході і виході не більше 20 К чи як зазначено виробником.

Випробовують з холодною водою.

Випробовувальна установка зображена на рисунку 8. До чи після випробовування дві ви­пробовувані трубки з'єднують між собою, щоб визначити їхній опір за умови різних витрат.

За тих самих умов випробовування перевіряють витратну характеристику для котлів з вбу­дованими насосами, надану виробником.

Котел установлюють відповідно до 4.1.6. Однак, середню температуру води в котлі вста­новлюють на рівні 50 °С (зворотний потік — 40 °С, прямий потік — 60 °С). Якщо виробник вказує в інструкції з установлення, що котел призначено для опалювальних систем з експлу­атацією за більш низької температури, установлюють більш низьку температуру.

Котел працює за максимальної теплової потужності протягом 1 год за цієї температури.

Негайно після цього перевіряють наявність конденсації в котлі.

Випробовують повторно за мінімальної теплової потужності.

Випробовування системи захисту від замерзання для котлів, призначених для ус­тановлення на відкритому повітрі у частково захищеному місці

Котел, призначений для установлення в частково захищеному місці, розміщують в кліма­тичній камері. Котел під'єднують до системи, що містить 100 дм³ води. Температура кліма­тичної камери поступово зменшується до мінімальної температури, оголошеної виробником.

Перевіряють, щоб на момент введення в роботу системи захисту від морозу температу­ра води була вищою за 0,5 °С.

Крім того, комбіновані котли треба випробовувати для обох функцій.

5 МАРКУВАННЯ Й ІНСТРУКЦІЇ

На кожному котлі повинна знаходитися табличка з даними, нанесеними незмивним спосо­бом, добре видима після його установлення, а також і після зняття частини корпусу:

• назва виробника чи його товарний знак;

• серійний номер чи рік виготовлення;

• торгове позначення котла;

• категорія котла;

• номінальна теплопродуктивність або, для котлів регульованих, максимальна і мінімальна теплопродуктивність, кВт;

• номінальна теплова потужність або, для регульованих котлів, максимальна і мінімаль­на теплова потужність, кВт;

• у разі потреби, значення подаваного газового тиску, що можна використовувати, Мбар;

• максимальний тиск води (PMS), бар;

• тип і напруга електроживлення, (у В) і споживана потужність, Вт;

• у разі потреби, позначити, що котел передбачений винятково для системи централь­ного опалення з відкритим розширювальним баком;

• у разі потреби, позначити, що котли передбачають подавання газу на лічильник з га­зовим регулятором;

• клас NO_X котла.

Під час постачання котла треба додатково зазначати тип газу і газового тиску, для якого котел було відрегульовано виробником і, у разі потреби, групу газу (наприклад, G20 — 20 мбар, 2Е+).

Для котлів, призначених для установлення на відкритому повітрі в частково незахищеному місці, варто подавати таку інформацію: «Даний котел здатний працювати на відкритому повітрі в частково захищеному місці за температури навколишнього середовища) (мінімальна темпе­ратура навколишнього середовища і максимальна температура навколишнього середовища)».

Ці відомості можуть бути подані на табличці даних.

Для регульованих котлів додають наклейку, в якій подають номінальну теплову потужність, до якої відрегульовано котел.

Котли, встановлені в житлових приміщеннях, повинні мати на своїх кожухах чітку вказівку, що їх можна встановлювати в цих приміщеннях.

Котел повинен містити інформацію про тип газу і подаваного тиску, на які налагоджено котел.

Котел повинен мати марковання на наклейці з такими вказівками:

• прочитайте інструкцію з установлення, перш ніж установлювати котел;

• прочитайте інструкцію користувача, перш ніж розпалювати котел.

За винятком котлів, призначених для установлення на відкритому повітрі в частково за­хищеному місці, наклейка повинна також містити інформацію:

• котел можна встановлювати тільки в кімнаті, що задовольняє відповідні вимоги до вен­тиляції.

Для котлів, призначених для установлення на відкритому повітрі в частково захищеному місці, наклейка повинна також містити інформацію:

• котел можна установлювати тільки на відкритому повітрі в частково захищеному місці.

Кожен котел треба супроводжувати технічними інструкціями з установлення, регулюван­ня й обслуговування відповідно до вимог, що чинні в країні, де його встановлюють.

Інструкції повинні містити принаймні такі відомості:

• відомості на табличці даних, за винятком серійного номера котла і дати виготовлення;

• максимальну температуру води в °С;

• потрібне обслуговування і рекомендовані терміни між заходами із обслуговування;

• рекомендований спосіб для чищення котла;

• рекомендацію визначених типів котлів і (або) окремі положення, у разі потреби, для установлення і правильної експлуатації котла;

• електрична схема під'єднання зі з'єднаннями виходів (що охоплюють зовнішні конт­рольно-вимірювальні прилади);

• може бути вказівка із використовування контрольно-вимірювальних приладів;

• запобіжні заходи, що треба прийняти для обмежування рівня дієвого шуму;

• зобов'язання уземлювати котли, зв'язані з електроустаткованням;

• для закритих систем інструкції стосовно установлення розширювального бака, що пе­ребуває під тиском, якщо котел спочатку не обладнано таким пристроєм; .

• для котлів, що відповідають 2.2.7.1.1, відомості про те, що їх можна встановлювати тільки із системою центрального опалення з відкритим розширювальним баком;

• для котлів, здатних працювати на декількох газах, відомості про операції, потрібні для переходу з одного газу на іншій; вказівки, що регулювання й удосконалення повинен прово­дити кваліфікований професіонал і інформацію про те, що регулювальне пристосування по­винне бути герметичним після регулювання;

• мінімальні відстані, яких треба дотримуватись відносно легкозаймистих матеріалів;

• у разі потреби, відомості про те, що стіни, які нагріваються, наприклад дерево, по­винні бути захищені придатною ізоляцією і повинні бути дотримані відстані між стіною, на якій закріплюють котел, і зовнішніми гарячими частинами котла;

• таблицю, що встановлює об'ємну чи масову витрату, у м³/год чи кг/год, приведену до умов експлуатування (15 °С, 1013,25 мбар, сухий) для різних категорій і різних газів чи тиск газу пальника;

• загальний опис котла з ілюстраціями основних частин (складальних вузлів), що мо­жуть бути зняті і замінені;

• інформація про:

• витратну характеристику котла у випадку, якщо котел має насос як невід'ємну час­тину установки;

• чи втрати тиску, залежно від витрати води, в графічній формі чи у формі таблиці для котлів, не постачених насосом.

• для котлів, установлених на стіні, що були випробувані з 1 м витяжною трубою, пода­ють необхідну інформацію щодо правильного відведення продуктів згоряння;

• для розраховування витяжної труби — зведення про масову витрату продуктів згоряння в г/с і середній температурі (вимірюваної за умов 4.7.1);

• заходи для запобігання конденсації у димоходах, якщо не виконуються національні вимоги;

• у разі потреби, вказівка про те, що котел передбачений винятково з регулятором тис­ку на газовому лічильнику;

• відомості про вимоги, що треба виконувати стосовно подавання повітря і вентиляції приміщення, у якому встановлено котел;

• там, де визначено, що конденсація може виникати у димоході (вимірювана за умов 4.8), виробник повинен вказати в технічній інструкції для монтажника спеціальні запобіжні заходи, що треба виконувати для димоходу;

• там, де визначено, що конденсація виникає в котлі (вимірювана за умов 4.11), вироб­ник повинен привернути увагу до того факту, що котел не повинен з'єднуватися з нагріваль­ною системою, спроектованою для безупинної роботи за температури менше ніж 50 °С, коли котел не сконструйовано для роботи за цієї температури.