Страница 5: ДСТУ EN 297:2005. Котли газові центрального опалення. Котли типу В11 та В11ВS з атмосферними пальниками номінальною тепловою потужністю не більше 70 кВт (62238)

Якщо полум'я може контактувати з ізоляцією або, якщо ізоляція розміщена поблизу від виходу продуктів згоряння, ізоляцію треба виконувати з негорючих матеріалів або захищати негорю­чим покриттям (кожухом) відповідної товщини.

Частини корпусу, що прямим або непрямим способом відокремлюють від довкілля об'єми, що містять газ, повинні бути зроблені тільки з металевих матеріалів.

Цинкові сплави треба використовувати тільки тоді, коли вони представлені сплавом ZnAI 4 згідно з ISO 301, і коли частини не зазнають впливу температури понад 80 °С. Для основних з'єднань впуску і випуску, зроблених з цинкового сплаву, згідно з ISO 228-1 дозволені тільки зовнішні нарізі.

Проте, визначені частини корпусу, що містять газ, можуть бути зроблені з неметалевих матеріалів за умови, що у випадку, коли ця неметалічна частина відокремлюється або ушкод­жується під впливом будь-яких обставин, за найвищого нормального тиску може витікати об'єм повітря не більше ніж ЗО дм³/год. Ця вимога не стосується кільцевих ущільнень, регульованих діафрагм, ущільнювальних прокладок та інших засобів ущільнення.

Зусилля закриття і ущільнення повинні створюватися пружиною або пружинами. Пружина (пружини), що забезпечує закривальне і ущільнювальне зусилля, повинна бути спроектована для коливального руху і її матеріал повинен бути стійким до втоми.

Пружини повинні бути зроблені з неіржавкого матеріалу.

Усі частини, що контактують з газом або довкіллям, так само як і пружини, відмінні від за­значених у 2.1.2.4.2, повинні бути зроблені з неіржавких матеріалів або належним чином захи­щені. Рухомі частини не повинні руйнуватися під час роботи.

Під час виробництва дозволено обробляння корпусу (просочування) придатним способом, наприклад, під вакуумом або внутрішнім тиском з використовуванням відповідних ущільнювальних засобів.

Котел треба сконструювати так, щоб під час монтування і експлуатування відповідно до інструкцій виробника можна було випускати повітря з частин, що заповнюються водою, якщо не передбачено самовипускання повітря.

Крім того, котел повинен бути спроектований таким чином, щоб не було конденсації за робочої температури, забезпеченій приладами контролювання.

Якщо конденсат утворюється під час запуску, він не повинен:

• впливати на безпечне експлуатування;

• виходити за межі котла.

Конструкційні елементи, які повинні бути доступними під час експлуатування і обслугову­вання, відповідно до інструкцій виробника, не повинні мати гострих кромок і кутів, що могли б спричинити поранення або травмування під час проведення робіт.

Користувач повинен мати доступ до усіх потрібних для нормальної роботи ручок і кнопок, керувати і маніпулювати ними без необхідності зняття будь-якої частини корпусу. Однак час­тина корпусу може бути знята за умови, що виробник легко і безпечно обслуговує її; що вона може бути знята без застосовування інструментів, і що помилкова заміна утруднена (наприк­лад необхідність засувок).

Усі марковання, призначені для користувача, повинні бути добре видні, виразні, нанесені незмивною фарбою і легко читатися.

Частини, що вимагають оглядання або зняття з метою технічного обслуговування, після зняття корпуса, по можливості, повинні бути легкодоступними відповідно до інструкцій виробника.

Знімні частини повинні бути виконані або помарковані таким чином, щоб їхнє повторне не­правильне збирання було утруднено.

Відповідно до інструкцій виробника повинна передбачатися можливість легкого чищення пальника, камери згоряння і частин, що контактують з продуктами згоряння і (або) їхнє легке зняття з метою техобслуговування; ці операції не треба проводити без від'єднання котла від газових або водяних труб або з використовуванням нестандартних (спеціальних) інструментів, відмінних від серійно виготовлених і які є у наявності.

Газовий контур треба спроектувати так, щоб можна було зняти сам пальник або пальник з регулювальними і контрольними пристосуваннями.

З'єднання котла повинні бути легкодоступними. Вони повинні бути чітко указані в інструк­ціях з монтування і, по можливості, на котлі.

Після зняття корпусу (за необхідності) навколо з'єднання повинно бути достатньо вільно­го місця для того, щоб допустити застосовування інструментів для з'єднання. Треба, по мож­ливості, робити всі з'єднання без спеціальних інструментів.

По можливості потрібно з'єднувати котел з трубою, що подає газ, за допомогою нерухо­мих металевих засобів.

Якщо котел має нарізеве сполучення, то ця нарізь повинна відповідати стандартам ISO 228-1 або ISO 7-1. У першому випадку (ISO 228-1) кінець вхідного з'єднання котла повинен представ­ляти досить рівну кільцеподібну поверхню для того, щоб допустити застосування ущільнювальної прокладки. У разі використовування фланців, вони повинні відповідати стандарту ISO 7005, і виробник повинен передбачати ущільнювальні контрфланці і сальники.

Умови газового з'єднання в різних країнах приведені в А.4.

Нарізеві з'єднання повинні відповідати стандарту ISO 228-1 або ISO 7-1.

У разі використовування мідних з'єднань, з'єднувальний кінець труби повинен відповідати prEN 1057.

У разі використовування неметалічних матеріалів, виробник повинен передбачити відпо­відне підтвердження придатності їхнього використовування.

Газовий контур повинен складатися з металевих частин.

Отвори для гвинтів, штифтів тощо, призначених для складання частин, не повинні відкри­ватися в газові тракти. Товщина стінки між просвердленими отворами і газовим трактом по­винна бути принаймні 1 мм.

Це не стосується отворів для вимірювальних контурів. Треба унеможливлювати проник­нення води до газового контуру.

Герметичність складових частин газового контуру і їх з'єднання, що, імовірно, будуть де­монтовані під час технічного обслуговування або під час переходу з одного газу на інший, по­винна досягатися за допомогою механічних з'єднань, наприклад, з'єднаннями без зазору, за допомогою прокладок або кільцевих ущільнень, тобто не дозволено застосовування таких ущіль­нювальних матеріалів, як стрічка, паста або рідина. Однак, згадані вище ущільнювальні мате­ріали можуть бути використані для постійних з’єднань. Ці матеріали повинні зберігати свої якості за нормальних умов експлуатування котла.

Там, де частини газового контуру складають без нарізевого з'єднання, герметичність з'єднань не повинна досягатися за допомогою застосовування м’якого припою або сполучних речовин.

Контур відведення продуктів згоряння треба сконструювати так, щоб унеможливлювати будь- яке витікання продуктів згоряння.

Будь-які використовувані для досягнення міцності контуру відведення продуктів згоряння засоби повинні бути такими, щоб вони залишалися ефективними за нормальних умов експлу­атування і обслуговування.

Міцність частин, що, імовірно, будуть зняті під час установленого техобслуговування, по­винна бути досягнута механічними засобами, без використовування паст, рідин і стрічок. Доз­волено замінювати ущільнення відповідно до інструкцій виробника.

Котел може бути спроектований таким чином, щоб під час розпалювання і у всьому діапа­зоні можливих теплових потужностей, визначених виробником, було достатнє притікання по­вітря.

З'єднання з димоходом треба виконувати за допомогою вихідного патрубка, що знаходиться перед обмежувачем тяги. Цей пристрій є частиною котла.

Котли повинні бути постачені вихідним патрубком відведення продуктів згоряння з внут­рішньою вставкою, що за необхідності дозволяє з'єднання за допомогою перехідника з димо­ходом, діаметр якого вибирають відповідно до стандартів або реальних умов, чинних в країні, де повинен бути встановлений котел (див. додаток А.З).

Внутрішній діаметр цього перехідника може бути менше або більше діаметра димоходу, але повинні бути виконані чинні вимоги. Повинна існувати можливість вставляти витяжну трубу з зовнішнім діаметром (D/2) мм у випускний отвір витяжки котла і (або) проміжну частину на глибину, що складає, принаймні, D/4, де D — діаметр вихідного отвору димоходу або проміжної частини. Однак ця вставка не повинна утруднювати відведення продуктів згоряння. Проте, для вертикального з'єднання глибина вставки може бути зменшена до 15 мм.

На котлі не дозволено установлення пристроїв ручного або автоматичного керування підве­дення повітря для горіння І (або) відведення продуктів згоряння.

Треба передбачити пристрої випускання конденсату у випадку, якщо конденсат:

• шкодить безпечній або правильній роботі;

• приводить до витікання з котла;

• викликає корозію матеріалів.

Якщо конденсат треба видаляти, то це видалення повинне відповідати вимогам 4.2 EN 677:1998.

Під час установлювання устатковання потрібно особливу увагу звертати на розпалювання і роботу пальників, а також на довжину полум'я розпалювального пальника (за наявності). Короткочасне відкриття дверцят або зняття корпусу не повинне порушувати роботу пальників.

Дзеркала, оглядові стекла і інше, повинні зберігати свої оптичні властивості. Однак, у ви­падку, якщо основний пальник обладнано власним датчиком полум'я, дозволено застосовуван­ня непрямих засобів індикації (наприклад, сигнальна лампочка).

Індикацію наявності полум'я не треба використовувати для позначення будь-яких несправ­ностей, крім як несправності самих пристроїв контролювання полум'я, що повинні вказувати на відсутність полум'я.

Для користувача треба надавати можливість перевіряння роботи котла в будь-який час, зокрема після відкриття дверцят візуально або іншими непрямими способами.

Якщо котел неможливо спорожнити за допомогою наявних водяних з'єднань, то він пови­нен мати пристрій для спускання води, яким можна керувати за допомогою простих інструментів, таких як гайковий ключ або викрутка.

В інструкції повинні міститися вказівки, що відповідають вимогам спускання води.

Електричне устатковання котла повинне відповідати вимогам EN 60335-1, крім 2.2, у якому є посилання на інший електричний стандарт.

Захист від електричного ураження не відноситься до високовольтних пристроїв розпалю­вання в тому випадку, якщо енергія кожного імпульсу, кількість імпульсів і інтервал між імпуль­сами задовольняють обмеженням, установленим CENELEC.

Якщо котел обладнано електронними пристроями або електронними системами, які убез- ! печують роботу, вони повинні відповідати вимогам EN 298 за рівнями несприйнятливості до ї електромагнітного впливу. j

Якщо виробник вказує характер електрозахисту котла на табличці, ця вимога повинна відпо­відати EN 60529:

• для встановлення ступеня захисту за умови контактування з небезпечними електрич- і ними складовими частинами, розміщеними усередині корпусу котла; |

• для встановлення ступеня електричного захисту від шкідливих впливів, викликаних про- І никненням води. І

Для котлів, призначених для установлювання на відкритому повітрі в частково захищено­му місці:

• - ступінь захисту корпусу треба перевіряти третьою стороною згідно з EN 60529, і вона повинна бути, принаймні, не нижче IP х 40D;

• електричне і (або) електронне устатковання повинне працювати в діапазоні темпера­тур, визначених виробником.

Якщо котел використовує допоміжну енергію, то його конструкція повинна передбачати можливість будь-якого ризику у разі вимкнення джерела допоміжної енергії або у випадку її подальшого поновлення.

Системи безпеки треба проектувати за принципом автоматичного вимикання електро­енергії пристроями захисту.

Роботу запобіжних пристроїв не можна замінювати роботою регулювальних і настроювальних пристроїв.

Конструкція системи контролювання і безпеки повинна бути такою, щоб назавжди усунути можливість виконання двох або більше операцій, поєднання яких недозволено. Треба забез­печити такий порядок дії, щоб його було неможливо змінити.

Усі пристрої або багатофункціональні прилади, у яких вони могли б бути встановлені, по­винні бути знімними або замінними, якщо це потрібно для чищення або замінення пристрою.

Регулювальні пристосування цих пристроїв не повинні бути взаємозамінюваними у випадку, якщо ця заміна могла б закінчитися плутаниною.

За наявності декількох рукояток керування (крани, термостати тощо) останні не повинні бути взаємозамінюваними, якщо ця заміна може призвести до плутанини і треба чітко зазна­чити функції рукояток.