---

Котел установлюють відповідно до 4.5.8.1 на номінальну теплову потужність (або макси­мальну теплову потужність для регульованих котлів).

Котел працює протягом ЗО хв за його максимальної температури. Перевіряють, щоб пристрій не спричинював вимикання. Потім вимикають основний головний пальник.

Запобіжний пристрій не повинен спрацьовувати за умови підвищення температури після вимкнення пальника.

Котел установлюють згідно з 4.5.8.1 на номінальну теплову потужність (або максимальну теплову потужність для регульованих котлів). Коли котел перебуватиме у стані теплової рівно­ваги, витяжна труба цілком блокується (див. рисунок 9). Вимірюють час між блокуванням ви­тяжної труби і вимиканням.

У котлів без блокування перекривають димохід і вимірюють час між вимиканням і повтор­ним вмиканням основного пальника.

Для модуляційних і багатоступінчастих котлів випробовують за мінімальної теплової по­тужності.

Перевіряють виконання вимог 3.5.8.3.

Котел приводиться у стан теплової рівноваги за номінальної теплової потужності відповід­но до 4.5.8.3.1.

До установлення перекривальної шайби довжина телескопічної витяжної труби зменшується доти, доки зовсім не припиниться тяга.

Якщо пристрій захисту спрацьовує до того, як буде отримана ця довжина, вимоги 3.5.8.3 вважаються виконаними.

В іншому разі, випробовувана витяжна труба перекривається шайбою, що має круглий концентричний отвір, діаметр якого дорівнює 0,6 значення діаметра випробовуваної труби в її верхньому перерізі (див. рисунок 9).

Вимірюють інтервал часу між моментами, коли шайбу встановлюють у належне положен­ня і моментом вимкнення. Перевіряють виконання вимог 3.5.8.3.

Однак, у випадку, якщо виробник визначає мінімальну висоту витяжної труби, випробову­ють з трубою цієї висоти.

Пристрій вимикається будь-яким способом без зміни настроювання складових частин.

За умов випробовування 4.5.8.1, витяжна труба цілком блокується і котел працює безу­пинно протягом 4 год.

Перевіряють виконання вимог 3.5.8.3.

Котел забезпечують газом і, у разі потреби, регулюють відповідно до умов 4.6.1.2 і 4.6.1.3.

Котли з регульованим номінальним діапазоном випробовують за найбільшої і найменшої теплової потужності. Модуляційні котли випробовують за номінальної теплової потужності і най­меншої теплової потужності, яка можлива під час настроювання.

За умови досягнення стану теплової рівноваги відбирають пробу продуктів згоряння.

Вміст CO у сухих нерозведених продуктах згоряння встановлюють за формулою:

со = (СО)м ’ •

де CO — вміст оксиду вуглецю у сухих нерозведених продуктах згоряння, %;

(СО₂)ім — максимальний вміст діоксиду вуглецю у сухих нерозведених продуктах зго­ряння, %;

(СО)_М і (СО₂)_М — виміряні концентрації в пробах продуктів згоряння, взятих під час випро­бовування, %.

Вміст, у %, (CO₂)_N для випробовувальних газів подано нижче:

Вміст CO, у %, у сухих нерозведених продуктах згоряння можна також розрахувати за фор­мулою:

21

де (СО)_М і (О₂)_м — вимірювані концентрації кисню й оксиду вуглецю в пробах, узятих під час випробовування, %.

Цю формулу рекомендують використовувати, якщо вміст СО₂ менше ніж 2 %.

Встановлені і відрегульовані відповідно до 4.1.6 котли розміщують у добре вентильовано­му приміщенні.

1. Спочатку котел випробовують з еталонним газом або газами відповідної категорії котла:

• нерегульовані котли, що не мають приладу для регулювання витрати газу випробову­ють за допомогою підведення до котла максимального подаваного тиску, зазначеного в 4.1.4;

• нерегульованих котли, що не мають приладу для регулювання витрати газу, випробо­вують шляхом регулювання пальника таким чином, щоб отримати величину, що перевищує в 1,10 рази величину номінальної теплової потужності;

• регульовані котли випробовують шляхом збільшення витрати газу до пальника до ве­личини, що в 1,07 разів перевищує номінальну теплову потужність для газів першого сімей­ства або до величини, що в 1,05 разів перевищує номінальну теплову потужність для газів другого і третього сімейств;

• котли з приладом для регулювання витрати газу або регулятором витрати, що вимика­ються за умови роботи з одним або декількома сімействами газів, випробовують послідовно, відповідно до зазначених умов постачання газу.

Перевіряють виконання вимог 3.6.1.

2. Після випробовування з еталонним газом або газами котел випробовують з граничним газом на неповне згоряння для відповідної категорії котла.

У цьому випробовуванні котел, як і в трьох вищезгаданих випадках, спершу забезпечують еталонним газом, і подавану теплову потужність регулюють до значення, що перевищує зна­чення номінальної теплової потужності в 1,05 разів, у випадку, якщо встановлено регулятор, або до значення, що перевищує значення номінальної теплової потужності в 1,075 разів (за відсутності регулятора⁹^).

Еталонний газ замінюють відповідним газом на неповне згоряння без змінення регулювання котла чи подаваного тиску.

Перевіряють виконання вимог 3.6.1.

3. Після випробовування граничним газом на неповне згоряння котел випробовують з гра­ничним газом на виділення сажі для відповідної категорії котла.

За умов випробовування Ь) граничний газ на неповне згоряння замінюють граничним га­зом з виділенням сажі.

Котел працює протягом однієї години.

Шляхом візуального оглядання перевіряють виконання вимог 3.6.1 (останній абзац).

Перевіряють з кожним еталонним газом, відповідним до категорії котла, за номінальної теп­лової потужності. Котел під'єднують до труби відведення продуктів згоряння, діаметр якої відпо­відає максимальному діаметру, який указаний виробником відповідно до додатка А.З.

Перше перевіряння проводять при підпорі.

Друге перевіряння проводять за умови, коли постійний потік відпрацьованих газів надхо­дить до гнучкого трубопроводу спочатку зі швидкістю 3 м/с, а потім — 1 м/с (рисунок 4).

Спосіб відбирання проби в продуктах згоряння встановлює лабораторія за домовленістю з виробником. Звіт про випробовування повинен чітко вказувати (наприклад за допомогою схе­ми) на використовуваний спосіб відбирання проб.

Для котлів типу B_11BS пристрій безпеки відведення продуктів згоряння вимикають.

Перевіряють виконання вимог 3.6.1.

Котли встановлюють, як зазначено в 4.1.6.

Котли, призначені для використовування газів другого сімейства, випробовують з еталонним газом G20.

Котли, призначені для використовування тільки газу типу G25, випробовують з еталон­ним газом G25.

Котли, призначені для використовування газів третього сімейства, випробовують з ета­лонним газом G30 і граничне значення NO_X помножують на коефіцієнт 1,30.

Котли, призначені для пропану, випробовують з еталонним газом G31 і граничне значення NO_X помножують на коефіцієнт 1,20.

Котел регулюють до його номінальної теплової потужності для температури прямого во­дяного потоку 80 °С і зворотного водяного потоку 60 °С.

Для вимірювання часткової теплової потужності меншої, ніж номінальна теплова потужність Q_n, температуру Т_г зворотного водяного потоку розраховують як функцію конкретної тепло­вої потужності за формулою:

Т_г = (0,4 • Q) + 20,

де Т_г— температура зворотного потоку води, виражена в градусах Цельсія (°С);

Q — часткова теплова потужність, виражена у відсотках від Q_n.

• ^> Якщо котел призначено для монтування з регулятором тиску з газовим лічильником, треба використовувати коефіцієнт 1,05.

Потік води підтримується постійний.

Вимірювання NO_X проводять у випадку, коли котел перебуває у тепловій рівновазі, відпо­відно до вказівок CR 1404.

Для вимірювання не використовують вологі лічильники газу.

Рекомендованими умовами повітря для горіння є:

• температура — 20 °С;

• відносна вологість — 10 г Н₂О/кг повітря.

Якщо умови випробовування відмінні від рекомендованих умов, то необхідно буде відко- ректувати значення NO_X, як зазначено нижче.

NO_x0 = NO_xm + °'^02N°^x;^m~ °^,3t-(fh- Ю) + 0,85 ■ (20- T_m)
’ ' 1 - 0,02(й^-10) ’

де NO_Xi0 — значення NO_X, виправлене до нормальних умов, виражене в міліграмах на кіло­ват годину (мг/(кВт/год));

NO_xm — значення NO_X, виміряне за h_m і Т_т, у міліграмах на кіловат годину (мг/(кВт/год)) у межах від 50 мг/(кВт/год) до 300 мг/(кВт/год);

h_m — вологість під час вимірювання NO_xrn у г/кг у межах від 5 г/кг до 15 г/кг;

Т_т — температура оточення під час вимірювання NO_xm у °С в межах від 15 °С до 25 °С.

За потреби вимірювані значення NO_X розраховують з коефіцієнтом зважування, як зазна­чено у 4.6.2.2.

Перевіряють, щоб зважені значення NO_X відповідали значенням 3.6.2 таблиці 14, залежно від обраного класу NO_X.

Для розраховування перетворень NO_X див. додаток М.

Зважування виміряних значень NO_X повинні бути такими, як наведено в 4.6.2.2.2 до 4.6.2.2.5 на основі значень, поданих у таблиці 15.

Таблиця 15 — Фактори зважування

Для регульованих котлів Q_n замінюють Q_a середнім арифметичним максимальної і мінімаль­ної теплової потужності, як зазначено виробником.

Вимірюють концентрацію NO_X (і, за можливості, виправляють, як зазначено в 4.6.2.1) за номінальної теплової потужності Q_n.

Вміст NO_X вимірюють за умови часткової теплової потужності (з можливим коректуванням відповідно до 4.6.2.1) і перераховують коефіцієнт зважування так, як подано в таблиці 15.

У разі потреби, коефіцієнт зважування, поданий у таблиці 15, перераховують для кожного ступеня потужності, як зазначено нижче.

Якщо значення двох ступенів теплової потужності перебувають між частковими значення­ми теплової потужності, поданими в таблиці 15, потрібно буде пропорційно розподілити ко­ефіцієнт зважування між найвищими і найнижчими значеннями теплової потужності згідно з:

1. _

   Qehigh rate
   Op.

   _сQpl Qow rate

^rp, high rate ^rp> ' n _ft

Milgh rate Mow rate

c = F —F

^fp, low rate ' pi ^rp, high rate *

Якщо два ступеня теплової потужності охоплюють більше одного значення часткової теп­лової потужності, зазначеної в таблиці 15, то треба пропорційно розподілити кожен коефіцієнт зважування між найвищим значенням теплової потужності і найнижчим значенням, як зазна­чено вище.

Тоді середнєзважуване значення NO_X дорівнює сумі добутків виміряних значень NO_X різних показників NO_xmes(rate), помножене на їхній зважувальний коефіцієнт, визначений вище:

NO_X. pond ^— (rate)' rate) *

(Див. приклад розраховування у додатку L).

За часткової подаваної теплової потужності, визначеної у таблиці 15, вимірюють концен­трацію NO_X (можливе коректування, як зазначено в 4.6.2.1).

Значення NO_X перераховують за формулою:

NO_X1 pond =0.15 NO_{X mes} (₇₀₎+ 0,25 NO_{X meS}(60)⁺ ^,30 NO_{X mes} (₄₀)⁺ 0,30 NO_{X mes{20)}.

За мінімального значення потужності і неповної теплової потужності Q_pi, визначеної в таблиці 15 більшої ніж мінімальний модуляційний показник, вимірюють концентрацію NO (з мож­ливим коректуванням, як зазначено в 4.6.2.1).

Зважувальні коефіцієнти для часткових теплових потужностей у таблиці 15, які не більше ніж мінімальний модуляційний показник, складають і помножують на цю теплову потужність.

Значення NO_X перераховують за формулою: