---

Випробовують повторно за мінімальної теплової потужності, що забезпечується регуля­тором, якщо за цих умов можливе розпалювання.

Випробовування № З

Для нерегульованих котлів без початкового регулювання основного пальника і розпалю­вального пальника еталонні гази замінюють відповідними граничними газами для отримання відриву полум'я і тиск котла зменшується до мінімального, поданого в 4.1.4.

Для регульованих котлів тиск регулятора зменшується до 90 % номінальної теплової по­тужності під час роботи з газами першого сімейства, до 92,5 % номінальної теплової потуж­ності — для газів другого сімейства і до 95 % номінальної теплової потужності — для газів тре­тього сімейства.

Перевіряють правильність і погодженість роботи системи розпалювання основного паль­ника від розпалювального пальника, поширювання полум'я і їхню відповідність вимогам 3.4.2.1.

Це випробовування повторюють за мінімальної потужності, забезпеченої регулятором, якщо розпалювання можливе за цих умов.

Випробовування № 4

Для нерегульованих котлів без додаткового початкового регулювання основного пальника і розпалювального пальника подають граничний газ для відриву полум'я за максимального тиску відповідно до 4.1.4 і перевіряють відсутність відриву полум'я.

Регульовані котли випробовують за умови підвищення потужності пальника до 107,5 % від но­мінальної теплової потужності під час роботи з першим сімейством газів або 105 % від номінальної теплової потужності під час роботи з другим і третім сімействами газів: граничний газ для відриву полум'я замінюють на відповідний еталонний газ.

Випробовування № 5

Котли з непрямим методом контролювання полум'я перевіряють згідно з випробовуван­ням № 4 за умови замінення граничного газу для відриву полум'я на еталонний газ.

Перевіряння повинно відповідати вимогам 3.4.2.1.

У котел подають еталонний газ або мережевий газ за номінальної теплової потужності і на рівні пальника піддають впливу повітряного потоку зі швидкістю 2 м/с. Повітряний потік оточує як мінімум ширину пальника і спрямований паралельно (швидкість постійна ± 20 %).

Вісь повітряного потоку розміщено у горизонтальній площині і вона рухається під одними чи декількома кутами падіння (на розсуд лабораторії) в межах півкола попереду котла, цен­тром півкола є перетин площини симетрії котла і площини повітряного потоку.

Випробовують спочатку з розпалювальним пальником, що працює у разі його наявності.

Потім із розпаленим основним пальником за максимальної і мінімальної теплової потуж­ності в межах роботи регулювальних пристроїв. Якщо у розпалювального пальника є дверця­та, то випробовують за умови, що вони закриті.

Перевіряння показує відповідність вимогам 3.4.2.2.1.1.

Котел, призначений для установлення в частково захищеному місці, працює на одному з еталоннних або мережевих газів, за номінальної теплової потужності і піддається на рівні пальника впливу повітряного потоку швідкістю 12,5 м/с.

Потік створюється в квадратному перерізі зі стороною 90 см або в круглому перерізі діа­метром 60 см. Повітряний потік діє на горизонтальну поверхню і переміщається в півколі пе­ред котлом, центром півкола є перетин площини симетрії котла і площини випробовування з одним або більше кутами падіння за розсудом випробовувальної лабораторії. Випробову­вання повторюють з повітряним потоком, що направлено у вертикальну площину і переміщається в півколі перед котлом з центральною точкою, розміщеною на перетині площини симетрії кот­ла і площини випробовування з наступними кутами падіння — плюс 30° і мінус 30°.

Для котлів типу B_11BS пристрій контролювання відведення продуктів згоряння повинен бути заблокований.

Треба перевірити, щоб задовольнялися вимоги 3.4.2.2.1.2.

У котел подається еталонний газ або мережевий газ за номінальної теплової потужності.

Для котлів типу B_11BS пристрій безпеки відведення продуктів згоряння вимикають.

Перше випробовування проводять шляхом спрямування у димохід потоку зі швидкістю 3 м/с (див. рисунок 4).

Друге випробовування — за умови блокованої тяги.

Перевіряють відповідність вимогам 3.4.2.2.2.

Основний пальник і розпалювальний пальник установлюють з інжекторами і з подаван­ням еталонного газу відповідної номінальної теплової потужності.

Для нерегульованих котлів вхідний тиск котла знижується до мінімального.

Для регульованих котлів тиск регулятора знижується до рівня, який відповідає 90 % но­мінальної теплової потужності під час роботи на газах першого сімейства, 92,5 % номінальної теплової потужності — для газів другого сімейства і 95 % номінальної теплової потужності — для газів третього сімейства.

За допомогою регулятора витрату газу до розпалювального пальника знижують до мінімаль­но необхідної величини, щоб тримати відкритим газохід. Перевіряють роботу розпалювального пальника, що повинна відповідати вимогам 3.4.2.2.3.

Для розпалювальних пальників, що мають кілька окремих отворів, отвори закривають заг­лушками, за винятком отвору для полум'я, якого торкається датчик.

Це випробовування повторюють за мінімальної теплової потужності, якщо розпалювання це дозволяє.

Якщо подавання газу до розпалювального пальника відбувається між двома автоматич­ними клапанами основного пальника, то клапан, який знаходиться у напрямку потоку газу за місцем забирання, залишається відкритим.

Котел забезпечують еталонним або мережевим газом за номінальної теплової потужності.

За цих умов перевіряють вимоги 3.4.2.2.4.

Котел установлюють відповідно до 4.4.2.1. Тиск газу на вході знижується з 70 % нормаль­ного тиску до 0 мбар з інтервалом 1 мбар.

На кожній стадії перевіряють вимоги 3.4.2.2.5 відносно аварійного вимкнення.

Неповне згоряння установлюють до тих пір, доки вміст горючих газів, виміряний на виході, буде меншим ніж межа запалення еталонного газу.

Там, де пристрої перевіряють окремо, їх треба встановлювати в положення, ідентичне їхньо­му положенню в котлі. Перевіряння повинно відповідати стандартам EN 88, EN 125, EN 126 і EN 161.

Максимальну температуру, з якою повинен працювати пристрій, установлюють відповід­но до номінальної теплової потужності за еталонного газу, коли досягнуто теплової рівноваги з регульованим термостатом, встановленим у позицію максимальної температури води.

Якщо не указано інше, випробовують за температури довкілля і за максимальної темпе­ратури.

У разі використовування вимірювального приладу вимірюють момент обертання відповід­но до з вимог 3.5.2.1. Перевіряють по всьому діапазону між положенням «закрито» і «відкри­то». Відкривають і закривають з однаковою швидкістю — 5 обертів за хвилину.

Використовують спеціальний динамометр, перевіряють вимогу 3.5.2.2.

Спочатку клапани перевіряють двічі. У стані спокою у клапан подають повітря таким чи­ном, щоб тиск повітря був спрямований проти напрямку закриття. Тиск повітря збільшується зі швидкістю, що не перевищує 1 мбар/с.

Як тільки буде досягнуто 10 мбар (для клапанів класу С) або 50 мбар (для клапанів класу В'), вимірюють витік.

Перевіряння повинно показувати відповідність вимогам 3.5.3.1.

До клапана з електричним приводом подається найвища напруга за максимального тиску і напруга повільно знижується до 15 % найменшої напруги. У цій позиції клапан повинен бути закритим.

До клапана з електричним приводом подається найвища напруга за максимального тиску. Напруга збільшується до 110 % найвищої напруги, тиск, у разі його наявності, не змінюється.

Під час зміни напруги клапан повинен бути закритим. Для клапанів змінного струму напру­гу треба зняти на піку кривої струму.

До клапана з електричним приводом подається найбільша номінальна напруга за макси­мального тиску. Напруга знижується до значення між 15 % нижчої і 85 % вищої номінальної напруги і тиск, якщо він є, не змінюється.

За умови зміни напруги, клапан треба закрити. Випробовують тричі за значень між 15 % найнижчої і 85 % найвищої номінальної напруги.

Клапан, оснащений пневматичним або гідравлічним приводом, забезпечує максимальний тиск приводу і тиск приводу повільно знижується до 15 % від максимального значення. За цих умов клапан повинен бути закритий.

Як правило, до клапана подається максимальний тиск приводу або напруга зі значенням, що дорівнює 110 % значення вищої номінальної напруги.

До котла подається придатний еталонний газ для відповідної категорії котла за наступних значень випробовувального тиску:

• максимальному тиску визначеного газу;

• тиску 6 мбар.

Вимірюють проміжок часу між моментом припинення подавання допоміжної енергії або напруги і моментом досягнення закритого положення.

Через клапани пропускається повітря у напрямку газового потоку за температури довкіл­ля; значення витрати повітря не перевищує 10 % значення, вказаного виробником.

• 60 % циклів проводять за максимальної температури, зазначеної в 4.5.1 і 1,10-кратно­му значенні номінальної напруги.

• 40 % циклів проводять за навколишньої температури і 0,85-кратному значенні номінальної напруги.

Перевіряють відповідність вимогам 3.5.3.4.

Випробовують з кожним з еталонних газів відповідних категорій котла за номінальної теп­лової потужності і за температури довкілля.

Розпалювальні пальники, постачені відповідними інжекторами, і, за необхідності, відрегу­льовані, як позначено виробником, після досягнення першої успішної спроби розпалювання про­водять як мінімум 40 спроб з інтервалом 1,5 с.

Перевіряють виконання вимог 3.5.4.1.

Насамперед, основний пальник і розпалювальний пальник, обладнані придатними інжек­торами, регулюють, у разі потреби, як зазначено виробником, до значення номінальної тепло­вої потужності. Випробовують з кожним з еталонних газів відповідних категорій котла за нор­мального тиску І напруги, що дорівнює 0,85-кратному значенню номінальної напруги.

Після першої успішної спроби розпалювання послідовно за навколишньої температури роблять 20 спроб розпалювання з інтервалом часу між спробами мінімум ЗО с.

Після того як котел перебуває в тепловій рівновазі, пальник навмисно гасять і після пер­шої успішної спроби розпалювання роблять 20 спроб розпалювання з часом чекання між по­слідовними спробами ЗО с.

За цих умов і з урахуванням вимог 3.5.4.2.1 перевіряють, щоб кожна спроба закінчувалася розпалюванням.

Якщо передбачено кілька спроб автоматичного розпалювання, то вищенаведені умови випробовування стосуються останньої спроби автоматичного розпалювання.

Випробовують за навколишньої температури. До пристроїв подається напруга, рівна 1,10-крат­ному значенню номінальної напруги. Тривалість послідовності розпалювання і час чекання між кожною спробою встановлюється пристроєм автоматичного контролювання. Після випробову­вань на довговічність перевіряють виконання вимог 3.5.4.2.2.

Теплову потужність розпалювального пальника визначають за допомогою подавання до неї еталонного газу або газів за максимального тиску, поданого в 4.1.4 для газів першого сімей­ства і за нормального тиску для газів другого і третього сімейства. Однак, якщо розпалювальний пальник має регулювальне пристосування газової витрати, то її регулюють так, як зазначено виробником в інструкціях.

Перевіряють виконання вимог 3.5.4.3.

Термоелектричний пристрій контролювання полум’я перебуває в закритому положенні, інші клапани відкрито.

Двічі урухомлюються елементи закриття термоелектричних пристроїв. У вимкненому стані на них подається повітря таким чином, щоб тиск повітря діяв у напрямку закриття. Тиск по­вітря підвищується зі швидкістю, що не перевищує 1 мбар/с.

Як тільки досягнено значення тиску, що дорівнює 10 мбар, вимірюють витік. Перевіряють виконання вимог 3.5.5.1.1.

Пристрої контролювання полум'я перевіряють за максимальної температури, зазначеної в 4.5.1.

До нього підводиться повітря в напрямку потоку газу за навколишньої температури і ви­трати, що не перевищує 10 % значення, визначеного виробником. Протягом всього випробову­вання дієве зусилля на кнопку розпалювання повинне бути постійним і прикладатися по осі за швидкості 100 мм/с; величина зусилля більше визначеного в 3.5.2.1 або 3.5.2.2 значення на ЗО %—50 %.