кування повинні бути доступні для огляду.
10.4.22. Все технологічне та транспортне устаткування, де мо-
жуть накопичуватись заряди статичної електрики (комунікації, транс-
портні засоби, повітряні компресори та повітродувки тощо), повинно
бути заземлене та являти собою єдиний на всьому протязі електричний
ланцюг, приєднаний не ближче ніж через 25 м до заземлюючого пристрою.
10.4.23. З системи устаткування, що знаходиться в ланцюгу, на-
лежить виділяти та заземлювати (незалежно від заземлення всього лан-
цюга) змішувачі, дозатори, шнеки, приймальні щітки та приймачі сипких
матеріалів, фільтри, ємкості з аераційними пристроями, аерожолоби,
просіювачі та інші пристрої, що є джерелом особливо інтенсивного та
швидкого виникнення заряду статичної електрики.
10.4.24. Залізничні цистерни, автоцистерни та металеві бочки,
до яких проводиться наливання (зливання) легкозаймистих рідин, по-
винні надійно приєднуватись до заземлювача, а також мати заземлююче
з'єднання з наливним рукавом.
10.4.25. В устаткуванні (дробильно-подрібнюючі машини, насоси з
електроприводом для перекачування легкозаймистих речовин, газові
компресори тощо), яке призначене для роботи в умовах можливого ут-
ворення вибухонебезпечних концентрацій парів, газів, пилу та їх
сумішей з повітрям, застосування пристроїв, що іскрять, недопустиме.
10.4.26. Матерчаті рукави пилоочисних фільтрів необхідно проши-
вати мідяним тросиком, сполученим з заземлюючою системою. При цьому
фільтри слід встановлювати за межами цеху або у його ізольованій час-
тині, де немає постійних робочих місць.
10.4.27. У вибухопожежонебезпечних цехах не дозволяється засто-
сування плоскопасових передач.
Як виняток, дозволяється застосування клинопасових передач,
але при цьому усі частини установки повинні бути виконані з електроп-
ровідних матеріалів, а шківи та всі металеві предмети, що знаходяться
поблизу паса, мусять бути заземлені. Крім того, шкіряні та гумові па-
си повинні не рідше одного разу на тиждень покриватись мастилом (100
частин гліцерину та 40 частин сажі за масою). Паси слід утримувати в
чистоті та не допускати потрапляння до них бруду, масла, води та
інших речовин, що можуть змінити електропровідність покриття.
10.4.28. При транспортуванні ЛЗР автоцистернами повинен бути
забезпечений контакт корпусу цистерн з землею.
10.4.29. Зовнішня поверхня скляних трубопроводів повинна мета-
лізуватись або фарбуватись електропровідними емалями та лаками. При
цьому повинен бути забезпечений електричний контакт між електропро-
відним шаром та заземленою металевою арматурою.
Замість електропровідних покриттів допускається обмотування
скляних трубопроводів мідяним дротом, який повинен бути приєднаний до
заземленої металевої арматури. За відсутності металевої арматури кон-
такт електропровідного покриття скляних трубопроводів з заземленням
може здійснюватись за допомогою заземлених металевих хомутів через
20 - 30 м.
10.4.30. Вимірювання опору заземлювачів, а також питомого опору
грунту повинне виконуватись, як правило, в періоди найменшої елект-
ропровідності грунту: влітку - при найбільшому висиханні або взимку -
при найбільшому промерзанні грунту.
10.4.31. Позапланові виміри опору заземлюючих пристроїв повинні
виконуватись після їх реконструкції або капітального ремонту.
10.4.32. Вимірювання опору заземлюючих пристроїв з оформленням
протоколу повинне проводитись не рідше разу на рік.
10.4.33. З'єднання заземлюючих провідників між собою повинно
бути виконане зварюванням, а їх приєднання до металевих частин апара-
тів, машин тощо - зварюванням або гвинтовими та болтовими з'єднаннями
у відповідності з ГОСТ 12.1.030-81 та ГОСТ 10434-82.
10.4.34. Біля заземлюючого пристрою або місця приєднання зазем-
люючих провідників повинен бути розміщений знак заземлення у відпо-
відності з ГОСТ 21130-75.
10.4.35. Використання землі як фазного або нульового проводу в
електроустановках до 1000 В не дозволяється.
10.4.36. Ємкості (силоси чи бункери) сипких продуктів об'ємом
понад 50 куб. м повинні бути заземлені не менше ніж у двох діамет-
рально протилежних місцях.
Для вертикальних ємкостей діаметром до 2.5 м допускається один
заземлюючий пристрій.
В залізобетонних ємкостях повинні заземлюватись їх металеві
днища та всі інші металеві частини.
10.4.37. Проходи спеціально прокладених нульових заземлюючих
провідників крізь стіни приміщень з вибухопожежонебезпечними зонами
повинні виконуватись у відрізках труб або в прорізах. Отвори труб та
прорізів повинні бути ущільнені негорючими матеріалами. З'єднання
нульових заземлюючих провідників у місцях проходів не допускається.
10.4.38. Для визначення технічного стану заземлюючого пристрою
повинні періодично проводитись:
- зовнішній огляд видимої частини заземлюючого пристрою;
- огляд з перевіркою наявності ланцюга між заземлюючим та за-
землюваним елементами (відсутність обривів та незадовільних контактів
у проводці, яка з'єднує апарати із заземлюючим пристроєм), а також
перевірка пробивних запобіжників трансформаторів;
- вимірювання опору заземлюючого пристрою;
- перевірка ланцюга "фаза-нуль";
- перевірка надійності з'єднань природних заземлювачів;
- вибіркове розкриття грунту для огляду елементів заземлюючого
пристрою, що знаходяться в землі.
10.4.39. На кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться в екс-
плуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, ос-
новні технічні дані, дані про результати перевірки стану заземлюючого
пристрою, про характер ремонтів та змін, що були внесені до пристрою.
10.4.40. На вході до приміщень класу В - IIа необхідно встанов-
лювати металеві грати для ніг, а на вхідних дверях - металеві ручки,
що заземлені відповідно до вимог ПУЕ.
10.4.41. Неметалеве устаткування вважається електростатично за-
земленим, якщо опір будь-якої точки внутрішньої і зовнішньої повер-
хонь відносно контура заземлення не перевищує 10 у сьомому сту-
пені Ом.
10.4.42. При проведенні електозварювальних робіт не дозволяєть-
ся застосовувати у якості зворотного проводу металеві трубопроводи,
устаткування, шини заземлення та інші конструкції. Обидва електропро-
води від зварювального агрегату повинні бути підведені безпосередньо
до місця електрозварювання.
10.5. Захист будівель та споруд від блискавки
10.5.1. Відповідно призначень будівель та споруд необхідність
виконання захисту від блискавки і вторинних її проявів та його кате-
горія, а при використанні стержневих та тросових блискавковідводів -
тип зони захисту повинні визначатись у відповідності з вимогами
10.5.2. Як заземлювачі захисту від блискавки можуть використо-
вуватись всі рекомендовані ПУЕ заземлювачі електроустановок, за
винятком нульових проводів повітряних ліній електропередачі напругою
до 1 кВ.
10.5.3. Залізобетонні фундаменти будівель, споруд, зовнішніх
установок, опір блискавковідводів слід, як правило, використовувати,
як заземлювачі захисту проти блискавки, за умови забезпечення безпе-
рервного електричного зв'язку по її арматурі та приєднанні її до зак-
ладних деталей за допомогою зварювання.
10.5.4. Перевірка стану пристроїв захисту проти блискавки по-
винна проводитись для будівель та споруд I та II категорій один раз
на рік перед початком грозового сезону, для будівель та споруд III
категорії - не рідше одного разу на три роки зі складанням акту, в
якому вказуються виявлені дефекти.
Перевірці підлягають цілісність та захищеність від корозії дос-
тупних оглядові частин блискавкоприймачів, струмовідводів та контак-
тів поміж ними, а також величина опору струмові промислової частоти
заземлювачів блискавковідводів, що розташовані окремо. Ця величина не
повинна перевищувати результатів відповідних вимірів на стадії прий-
мання більше, ніж у п'ять разів. В протилежному разі слід проводити
ревізію заземлювача.
10.5.5. Зовнішні металеві ємкості або окремо розташовані
ємкості для зберігання рідкого палива повинні бути захищені від пря-
мих ударів блискавки:
- якщо товщина металу покриття 0.004 м і більше, а також окре-
мо розташовані ємкості об'ємом понад 200 куб. м незалежно від товщи-
ни металу покриття досить приєднати до заземлювача;
- якщо товщина металу покриття менше ніж 0.004 м необхідно за-
хистити блискавковідводами, встановленими окремо або на самій спору-
ді.
10.5.6. Установки, що мають корпуси з залізобетону, повинні бу-
ти захищені від прямих ударів блискавки блискавковідводами, що вста-
новлені окремо або безпосередньо на них.
10.6. Робота з переносним електроінструментом
10.6.1. Електроінструмент та ручні електричні прилади повинні
відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91, ПТЕ і ПТБ, ПУЕ.
10.6.2. До роботи з електроінструментом та ручними електричними
машинами класу I у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження
електричним струмом та поза приміщеннями допускаються особи, які
пройшли виробниче навчання та мають групу з електробезпеки не ни-
жчу II.
10.6.3. Застосовувати електроінструмент та ручні електричні
прилади допускається лише у відповідності з призначенням, вказаним у
паспорті.
10.6.4. Залежно від категорії приміщення щодо ступеня небезпеки
ураження електричним струмом повинні застосовуватись електроінстру-
мент та ручні електричні машини не нижче наступних класів:
- клас I - у приміщеннях без підвищеної небезпеки. При роботі
з електроінструментом та ручними електричними машинами класу I слід
користуватись засобами індивідуального захисту;
- класи II та III - у приміщеннях з підвищеною небезпекою та
поза приміщеннями;
- клас III - у особливо небезпечних приміщеннях, а також при
несприятливих умовах роботи (в котлах, баках тощо).
10.6.5. Не дозволяється експлуатувати машини у вибухонебезпеч-
них приміщеннях або з хімічно активним середовищем, яке руйнує метали
та ізоляцію.
10.6.6. Не допускається експлуатувати машини, що не захищені
від діяння крапель та бризок, що не мають відмітних знаків (крапля в
трикутнику або дві краплі), в умовах діяння крапель та бризок, а та-
кож на відкритих площадках під час снігопаду або дощу.
Кожна машина повинна мати інвентарний номер.
10.6.7. Корпус електроінструменту на напругу више 42 В повинен
мати спеціальний затиск для приєднання заземлюючого проводу з відміт-
ним знаком "З" або "Земля".
10.6.8. Оболонки кабелів та проводу повинні закладатися в
електроінструмент та міцно закріплюватися, що запобігти їх злому та
стирання.
10.6.9. При користуванні електроінструментом їх провід або ка-
бель повинні підвішуватися. Безпосередній дотик проводів, кабелю з
металевими, гарячими, вологими і масляними поверхнями чи предметами
не допускається.
10.6.10. Приєднання до мережі електроінструменту повинно вико-
нуватися шланговим проводом. Допускається застосовувати багатожильний
гнучкий провід (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижче 500 В,
замкнений у гумовий шланг.
10.6.11. Електроінструмент та допоміжне устаткування повинне
піддаватись перевірці не рідше одного разу на 6 місяців.
10.6.12. Приєднання пересувних електроприймачів у приміщеннях
класу В-Iа і у зовнішніх установках класу В-Iг у межах вибухопожежо-
небезпечної зони повинне виконуватися за допомогою гнучкого кабеля,
замкненого у гнучкий герметичний металорукав.
10.6.13. Підключення, технічне обслуговування машин та допоміж-
ного устаткування та їх перевірка повинні проводитись електротехніч-
ним персоналом з групою з техніки безпеки не нижче III.
10.7. Засоби захисту, які використовуються при роботі з
електроустаткуванням
10.7.1. Засоби захисту повинні знаходитись як інвентарні на
трансформаторних підстанціях, в розподільних пунктах, а також видава-
тись для індивідуального користування.
10.7.2. Відповідальність за своєчасне забезпечення персоналу та
комплектування електроустановок випробуваними засобами захисту у
відповідності з нормами комплектування, за організацію правильного
зберігання та створення необхідного резерву, своєчасне проведення
періодичних оглядів та випробувань, вилучення непридатних засобів та
за організацію обліку засобів захисту покладається на керівників це-
ху, служби, підстанції, дільниці, мережі, майстра дільниці, у віданні
якого знаходяться електроустановки або робочі місця, а у цілому на
підприємстві - на його власника, або уповноважену ним за наказом по-
садову особу.
10.7.3. Всі електрозахисні засоби та пристрої, що знаходяться в
експлуатації, за винятком килимків, підставок, плакатів та знаків
безпеки, повинні бути пронумеровані. Якщо засіб захисту складається з
кількох частин, загальний для нього номер потрібно ставити на кожній
частині. Засоби захисту, що перебувають в індивідуальному користу-
ванні, також повинні бути зареєстровані в журналі обліку та утриму-
вання засобів захисту з зазначенням дати видачі та підписом особи,
яка їх отримала.
10.7.4. Після виготовлення засобів захисту вони повинні підля-
гати приймально-здавальним (кожен зразок) періодичним та поточним ви-
пробуванням (ГОСТ 16504-81). При експлуатації засоби захисту повинні
підлягати періодичним та позачерговим (що проводяться після ремонту)
випробуванням.
10.7.5. Періодичність випробувань засобів захисту: