---

без лав.

Примітка: 1. Ширину проходу мiж стiною та рядами обладнання

допускається зменшувати на 40%, при числi одиниць

обладнання бiльше 6 у рядi - збiльшувати на 25%.

2. При тупикових проходах між шафами для одягу число

вiддiлень у ряді необхiдно зменшувати на 35%.

6.3.2. Санiтарно-побутовi примiщення

6.3.2.1. В гардеробних кiлькiсть вiддiлень в шафах та гачкiв

вiшалок для домашнього та спецодягу необхiдно приймати рiвною облі-

ковій чисельності працюючих; для вуличного одягу - чисельностi у двох

сумiжних змiнах.

6.3.2.2. При обліковій чисельностi працюючих на пiдприємствах

до 50 чоловік допускається передбачати загальнi гардеробнi для всiх

груп виробничих процесiв.

6.3.2.3. При гардеробних, окрiм вiдокремлених гардеробних для

вуличного одягу, необхiдно передбачати комори спецодягу, вбиральнi,

примiщення для чергового персоналу з мiсцем для прибирального iнвен-

таря, мiсця для чищення взуття, сушіння волосся.

6.3.2.4. Кiлькiсть душових, умивальникiв та спецiальних побу-

тових улаштувань необхiдно приймати за чисельністю працюючих в змiнi

або частини цiєї змiни, що одночасно закiнчує працю.

6.3.2.5. Душовi обладнуються вiдкритими душовими кабiнами. До

20% душових кабiн допускається передбачати закритими. Душовi кабiни з

наскрізним проходом передбачаються при виробничих процесах груп Iв,

3б.

6.3.2.6. Вбиральні у багатоповерхових побутових, адміністра-

тивних та виробничих будiвлях повиннi бути на кожному поверсi.

При чисельностi працюючих на двох сумiжних поверхах 30 чо-

ловік або менше вбиральнi слід розмiщувати на одному поверсi з

найбiльшою чисельнiстю працюючих.

При чисельностi працюючих на трьох поверхах менше 10 чоловік

допускається передбачати одну вбиральню на три поверхи.

Вбиральні і душові не дозволяється розміщувати над робочими

приміщеннями правлінь, конструкторських бюро, приміщеннями для учбо-

вих заннять, громадського харчування, пунктів здоров'я, культурного

обслуговування та громадських організацій.

6.3.2.7. Допускається передбачати загальну вбиральню для чо-

ловiкiв i жiнок при чисельностi працюючих в змiні не бiльше 15 чо-

ловік.

6.3.2.8. Вхiд у вбиральню повинен передбачатись через тамбур з

дверима, якi самозачиняються.

6.3.2.9. Вiдстань вiд робочих мiсць у виробничих будiвлях до

вбиралень, міст паління, примiщень для обiгрiву або охолодження,

напiвдушiв, пристроїв питного водопостачання повинна прийматись не

бiльше 75 м, а вiд робочих мiсць на промплощадцi пiдприємства - не

більше 150 м.

6.3.2.10. Для прання спецодягу при виробничих пiдприємствах

або групі пiдприємств повиннi передбачатись пральнi з вiддiленнями

хiмiчного очищення.

6.3.2.11. Для знешкодження спецодягу, забрудненого нелеткими

речовинами, допускається використовувати окрему технологiчну лiнiю в

пральнях.

6.3.2.12. При пральнях необхiдно передбачати примiщення для

ремонту спецодягу з розрахунку 9 кв. м на одне робоче місце.

Кiлькiсть робочих мiсць необхiдно приймати з розрахунку одно робоче

мiсце з ремонту взуття та два робочих мiсця з ремонту одягу на 1000

чоловік облікової чисельностi.

6.3.3. Примiщення охорони здоров'я

6.3.3.1. Примiщення пунктiв здоров'я, медпунктiв, особистої

гiгiєни жiнок, парильнi (сауни), приміщення для iнгаляторiїв, фотарі-

їв, ручних та ножних ванн, примiщення для вiдпочинку та психологiчно-

го розвантаження необхiдно приймати вiдповiдно до вимог

СНиП 2.09.04-87.

6.3.3.2. На пiдприємствах з обліковою чисельнiстю працюючих

більше 300 чоловік повиннi передбачатись фельдшерськi пункти охорони

здоров'я.

6.3.3.3. При обліковiй чисельностi вiд 50 до 300 працюючих по-

винен бути передбачений медичний пункт.

Площу медичного пункту необхiдно приймати: 12 кв.м - при облі-

ковiй чисельностi вiд 50 до 150 працюючих, 18 кв. м - вiд 151 до 300.

6.3.3.4. Пункти здоров'я повинні бути розміщені на першому по-

версі адміністративних, побутових або виробничих будівель та забезпе-

чені зручним під'їздом санітарного автомобіля.

6.3.3.5. Розміщення та розміри дверей у приміщенні пункту здо-

ров'я повинні прийматися з урахуванням можливості переміщення хворих

на носилках.

6.3.3.6. Приміщення особистої гігієни жінок слід розміщувати у

вбиральнях із розрахунку 75 працюючих на одну установку. В цих примі-

щеннях повинні бути передбачені місця для роздягання та умивальник.

6.3.3.7. Примiщення та мiсця вiдпочинку в робочий час i примi-

щення психологiчного розвантаження необхiдно розмiщувати, як правило,

при гардеробних домашнього одягу i пунктах охорони здоров'я.

При допустимих параметрах повiтря робочої зони у виробничих

примiщеннях та вiдсутностi контакту з речовинами 1 i 2 класiв небез-

пеки допускається передбачати мiсця вiдпочинку вiдкритого типу у виг-

лядi майданчикiв, що розташовані у цехах на площах, що не використо-

вуються з виробничою метою.

6.3.3.8. В примiщеннях для вiдпочинку та психологiчного роз-

вантаження при обгрунтуваннi можуть бути передбаченi пристрої для

приготування та роздачi спецiальних тонiзуючих напоїв, а також мiсця

для занять фiзичною культурою.

6.3.3.9. Рiвень звукового тиску в примiщеннях i мiсцях для

вiдпочинку, а також в примiщеннях психологiчного розвантаження не по-

винен перевищувати 65 дБА.

6.3.4. Примiщення пiдприємств громадського харчування,

торгiвлi, служби побуту

6.3.4.1. При чисельностi працюючих у змiну більше 200 чоловік

необхідно передбачати їдальню, яка працює, як правило, на напівфабри-

катах; до 200 чоловік - їдальню-роздавальню.

При чисельності працюючих в зміну менше 30 чоловік замість

їдальні-роздавальні допускається передбачати кімнату прийому їжі.

6.3.4.2. Чисельність місць у їдальні необхідно приймати із

розрахунку одне місце на чотирьох працюючих в зміну або найчисельнішу

частину зміни.

6.3.4.3. Площа кімнати прийому їжі повинна визначатись з роз-

рахунку 1 кв.м на кожного відвідувача, але не менше 12 кв.м. Кімна-

та прийому їжі повинна бути обладнана умивальником, стаціонарним

кіп'ятильником, електричною плиткою, холодильником. При чисельності

працюючих до 10 чоловік у зміну замість кімнати прийому їжі допуска-

ється передбачати в гардеробній додаткове місце площею 6 кв.м для

встановлення столу прийому їжі.

6.4. Вимоги до улаштування освітлення

6.4.1. Загальні вимоги

6.4.1.1. Освітлення виробничих, адміністративних і побутових

приміщень виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і кое-

фіцієнтом природної освітленості (КПО). Норми освітленості при штуч-

ному освітленні на робочих поверхнях наведені у додатку 3.

6.4.1.2. Для живлення світильників загального освітлення по-

винна застосовуватись напруга не вище 380/220 В змінного струму при

заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованій

нейтралі і постійного струму.

6.4.1.3. В приміщеннях без підвищеної небезпеки для усіх

стаціонарних світильників допускається застосовувати напругу не вище

220 В.

Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127-220 В до-

пускається встановлювати на висоті менше 2.5 м від підлоги, а також

для місцевого освітлення, якщо виключено контакт з їх струмоведучими

частинами у разі дотику.

6.4.1.4. Для живлення світильників місцевого стаціонарного

освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватись напруга:

- в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В;

- в приміщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В, в особ-

ливо небезпечних - не вище 12 В.

В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких та з хімічно

активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого

освітлення допускається лише в арматурі спеціальної конструкції.

6.4.1.5. Для живлення переносних електросвітильників в примі-

щеннях з підвищеною небезпекою повинна застосовуватись напруга не

вище 42 В, в особливо небезпечних - не вище 12 В.

При наявності особливо несприятливих умов, а саме, коли небез-

пека ураження електричним струмом підвищується наслідком тісноти,

незручного положення робітника, стикання з великими металевими, добре

заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, цистернах, бочках

та інших ємкостях) для живлення ручних світильників повинна застосо-

вуватись напруга не вище 12 В.

6.4.1.6. Контроль освітленості у приміщеннях та на робочих

місцях повинен виконуватись не рідше одного разу на 12 місяців та

після реконструкції освітлювальних установок.

6.4.2. Аварійне і евакуаційне освітлення

6.4.2.1. Аварійне освітлення (в приміщеннях і на місцях вико-

нання зовнішніх робіт) слід передбачати, якщо вимкнення робочого

освітлення і порушення нормального обслуговування устаткування і ме-

ханізмів, що з ним пов'язане, може викликати:

- вибух, пожежу, отруєння людей;

- тривале порушення технологічного процесу;

- порушення роботи таких об'єктів, як електричні станції, вузли

радіопередачі та зв'яку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, ди-

зельні, насосні установки водопостачання, каналізації і теплофікації,

устаткування вентиляції і кондиціювання повітря для виробничих примі-

щень, в яких недопустиме припинення робіт тощо.

Найменша освітленість робочих поверхонь виробничих приміщень

і території підприємства, що вимагають обслуговування в аварійно-

му режимі, становить 5% освітленості, нормованої для робочого

освітлення при системі загального освітлення, але не менше 2 лк усе-

редині будівлі і не менше 1 лк для території підприємства.

6.4.2.2. Евакуаційне освітлення в приміщеннях або в місцях

проведення робіт поза будівлями слід передбачати:

- в місцях, небезпечних для проходу людей;

- в проходах і на сходах, які служать для евакуації людей при

кількості тих, що евакуюються, більше 50 чоловік;

- по основних проходах виробничих приміщень, в яких працює біль-

ше 50 чоловік;

- в виробничих приміщеннях з постійно працюючими в них людьми,

де вихід людей із приміщень при аварійному відключенні робочого

освітлення пов'язаний з небезпекою травматизму внаслідок продовження

роботи виробничого устаткування;

- в приміщеннях допоміжних споруд, де можуть одночасно знаходи-

тись більше 100 чоловік.

Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати таку найменшу

освітленість на підлозі основних проходів (або на землі) та на схо-

дах:

- в приміщеннях - 0.5 лк;

- на відкритих територіях - 2.0 лк.

Світильники аварійного освітлення в приміщеннях можуть бути

використані для евакуаційного освітлення.

6.4.2.3. Світильники робочого і аварійного освітлення у вироб-

ничих будівлях і зонах роботи на відкритому просторі повинні мати

живлення від різних незалежних джерел. Допускається живлення робочого

і аварійного освітлення від різних трансформаторів однієї двотранс-

форматорної підстанції при живленні трансформаторів від різних неза-

лежних джерел.

Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях з

природним освітленням повинні бути приєднані до мережі, незалежної

від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції (роз-

подільного пункту освітлення), або за наявності лише одного вводу,

починаючи від цього вводу.

Світильники евакуаційного освітлення у виробничих будівлях без

природного освітлення повинні бути приєднані до окремого незалежного

джерела живлення або автоматично на нього перемикатись, якщо у нор-

мальному режимі живлення евакуаційного освітлення передбачається від

джерела, яке використовується для робочого освітлення.

6.4.2.4. Не допускається використання електросилових мереж для

живлення загального робочого, аварійного і евакуаційного освітлення.

6.4.2.5. Світлові покажчики евакуаційних або запасних виходів

будівель будь-якого призначення, споряджені автономними джерелами

живлення,у нормальному режимі, можуть живитись від мереж будь-якого

виду освітлення, яке не вимикається під час функціонування будівлі.

6.4.2.6. При технічній недоцільності живлення аварійного і

евакуаційного освітлення у відповідності з п.6.4.2.3 ч.1 цих EПра-

вилF замість улаштування стаціонарного аварійного і евакуаційного

освітлення допускається застосування ручних освітлювальних приладів з

акумуляторами або сухими елементами.

6.4.3. Освітлювальна арматура

6.4.3.1. У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо не-

безпечних на світильники повинні бути нанесені добре видимі розпізна-

вальні знаки з позначенням напруги живлення, що застосовується.

6.4.3.2. Електроосвітлення приміщень або майданчиків зберіган-

ня, приймання і відпуску ЛЗР повинно мати вибухозахищене виконання з

вмиканням поза будівлею або територією майданчиків.

6.4.3.3. Переносні світильники в пожежонебезпечних зонах будь-

якого класу повинні мати ступінь захисту не менше IР54; скляний ков-

пак світильника повинен бути захищений металевою сіткою.

6.4.3.4. Вилки втичних з'єднань повинні бути виконані так, щоб

їх було неможливо ввімкнути в розетки з номінальною напругою більш

високою, ніж номінальна напруга вилки. Конструкція розеток і вилок

повинна забезпечувати неможливість вмикання в розетку лише одного

полюсу двополюсної вилки, а також одного або двох полюсів трьохпо-

люсної вилки.

6.4.3.5. Вилки втичних з'єднань повинні мати таку конструкцію,

щоб приєднані до них переносні проводи в місцях приєднання не натяга-

лись та не ламались.

6.5. Вимоги безпеки до обладнання сигналізації та зв'зку

6.5.1. Перелік виробничих приміщень, з якими встановлюється