10.1.16. Двері кабін (салонів), капоти повинні бути із справними обмежувачами відкривання і фіксаторами відкритого та закритого положення.
10.1.17. Не допускається обладнання салону автобуса додатковими елементами конструкції, що обмежують вільний доступ до аварійних виходів.
Аварійні виходи повинні бути позначені та мати таблички з правилами їх використання.
Забороняється двері основних та аварійного (запасного) виходів утримувати у непрацездатному стані, заварювати, запирати на замки, болти тощо.
10.1.18. Підніжки, буфери, спеціальні площадки повинні мати незношену рифлену поверхню і бути надійно закріплені у місцях, передбачених конструкцією транспортного засобу.
10.2.1. Вантажні автомобілі з переднім розміщенням кабін (кабіни яких підіймаються) повинні мати для їх фіксації справні заскочки на упорах.
10.2.2. Кузов вантажного бортового автомобіля, причепа та напівпричепа не повинен мати поламаних брусів та дощок; технічний стан бортів повинен виключати можливість випадання вантажу під час руху автомобіля.
10.2.3. Борти кузовів повинні вільно відкриватися, мати справні петлі та запори.
10.2.4. Для перевезення пасажирів кузов бортового вантажного автомобіля повинен бути обладнаний драбиною або скобами для посадки та висадки, сидіннями на відстані не менше 0,3 м від верхнього краю борту та 0,3–0,5 м від підлоги; задні та поздовжньо розташовані у бокових бортів сидіння повинні мати міцні спинки. Бортові запори повинні надійно закріплятися.
10.2.5. Вантажний автомобіль, який використовується для постійного перевезення людей, повинен бути обладнаний:
– тентом або іншим пристроєм, що захищає людей, яких перевозять, від атмосферного впливу;
– освітленням у середині кузова;
– рівною підлогою, без наскрізних отворів та щілин;
– звуковою та світловою сигналізацією, зв’язаною з кабіною;
– стаціонарною або знімною драбиною для посадки та висадки людей з боку заднього борту;
– випускною трубою глушника, яку виведено за габарити кузова на 30–50 мм.
10.2.6. Причепи, напівпричепи і автомобілі, призначені для перевезення довгомірних вантажів, повинні обладнуватися справними відкидними стояками та щитами (останні установлюють між кабіною та вантажем), які захищають кабіну водія від пошкоджень внаслідок можливого зміщення вантажу, що перевозиться, і мати поворотні круги, споряджені пристроями для закріплення цих кругів під час руху автомобіля без вантажу.
10.2.7. Поворотне обладнання причепів та напівпричепів (поворотні візки або керовані колеса) повинно мати справні блокувальні пристрої для зручності маневрування під час руху автомобіля заднім ходом.
10.2.8. Причепи (крім одновісних та розпусків) повинні мати справні пристрої, що підтримують зчіпну петлю дишля у положенні, яке полегшує зчеплення та розчеплення з тяговим автомобілем.
При зміцненні конструкції дишля у процесі ремонту повинна бути забезпечена висота його положення, передбачена заводом-виготовлювачем.
10.2.9. Зчіпний пристрій тягача і причепа повинен бути справним.
10.2.10. Одновісні причепи (крім розпусків) повинні мати справні опорні стояки, що забезпечують стійкість причепів у відчепленому стані, та механізми їх підіймання-опускання.
10.2.11. Всі причепи та напівпричепи, за виключенням одновісних, повинні мати справне стоянкове гальмо, яке забезпечує утримання їх після від’єднання від тягача, а також не менше двох упорних колодок.
10.2.12. Напівпричепи повинні бути обладнані та мати справні опорні пристрої для підтримання їх передньої частини у відчепленому стані та забезпечення зручності зчеплення (розчеплення) напівпричепів.
10.2.13. Замок сідельно-зчепного пристрою повинен після зчеплення закриватися автоматично.
10.2.14. Розблокування замка сідельно-зчепного пристрою повинно здійснюватися вручну за допомогою рукоятки.
При розчепленні замок повинен залишатися у відкритому положенні.
10.2.15. Автомобілі-самоскиди та причепи-самоскиди повинні мати справні пристрої необхідної міцності, що виключають можливість самочинного опускання піднятого кузова.
На бортах автомобіля-самоскида повинен бути нанесений яскравою незмивною фарбою напис: “Піднявши кузов, установи упор!”, а для автомобіля-самоскида марки КамАЗ, на якому для фіксації кузова передбачені стопорні пальці, – “Піднявши кузов, установи стопорні пальці!”
Борти, що відкриваються, повинні мати пристрої, які не допускають самочинного їх відкривання і забезпечують щільне закриття.
10.2.16. Технічний стан і укомплектованість автомобілів для перевезення небезпечних вантажів повинні відповідати вимогам Правил перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом в УРСР та Інструкції по забезпеченню безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом (розділ 2, пп. 48, 49 цих Правил).
10.3.1. Системи та прилади, що пов’язані з контролем та зниженням тиску, відбором та перетворенням газового палива, а також з передаванням газу в карбюратор-змішувач, повинні бути у справному стані.
10.3.2. Ущільнювачі органів керування автомобілів, перегородки, що відокремлюють .двигун від кабіни вантажного автомобіля, салона автобуса або легкового автомобіля, повинні перешкоджати проникненню газів на робоче місце водія та в салон.
10.3.3. У легкових автомобілів, що працюють на зрідженому нафтовому газі, заправний пристрій, який з’єднаний з балоном перехідною трубкою, повинен бути ізольований від багажного відділення гумовим ущільнювачем та ущільнювальними шайбами. У ніші заправного люка повинен бути установлений дренажний шланг, виведений під автомобіль через отвір у підлозі багажника і призначений для зливання пролитого під час заправки газу.
10.3.4. Трубки газопроводу високого тиску повинні бути пофарбовані у червоний колір.
10.3.5. Балони для газу, які установлені на автомобілі, повинні бути міцно укріплені та герметично приєднані до вихідних газопроводів.
10.3.6. Балони для зрідженого нафтового газу ємністю більше 100 л повинні мати паспорт за формою, установленою для посудин, що працюють під тиском.
10.3.7. Балони, які установлені на автомобілі,. повинні бути пофарбовані у червоний колір і мати нанесені на них паспортні дані відповідно до вимог Правил будови та експлуатації посудин, що працюють під тиском (розділ 2, п. З цих Правил) та напис білою фарбою “Пропан-бутан” або “Метан” і “Вогненебезпечно”.
10.3.8. На кожному автомобілі, що працює на газовому паливі, спереду та ззаду повинен бути нанесений розпізнавальний знак, що являє собою попереджувальний знак згідно з ГОСТ 12.4.026-76. із смисловим значенням “Обережно! Інші небезпеки”. Під знаком повинна бути розташована пояснювальна табличка із написом “ГАЗ”. Зображення, розміщення та розміри розпізнавального знака повинні відповідати вимогам РСТ 1960-89 (розділ 2, п. 26 цих Правил).
10.3.9. Порядкові номери балонів заводу-виготовлювача повинні бути внесені у технічний паспорт автомобіля.
10.3.10. Переобладнання автомобілів для роботи на газовому паливі проводиться у відповідності з технічною документацією заводів-виготовлювачів газобалонного обладнання та технічними умовами на переобладнання.
10.4.1. Усі спеціалізовані транспортні засоби повинні відповідати технічній документації на їх виготовлення та експлуатацію.
10.4.2. Всі драбини, поручні, перехідні містки та робочі площадки на транспортних засобах повинні утримуватися у справному стані. Опорні поверхні указаних елементів повинні бути рифлені.
10.4.3. Робочі площадки, що знаходяться на висоті більше 0,7 м, повинні бути обладнані справним огородженням (поруччям).
10.4.4. Кожний панелевіз повинен бути укомплектований двома козелками для підставки під раму напівпричепа при вантажно-розвантажувальних роботах.
10.4.5. Для укріплення вантажів на панелевозах повинні бути справними лебідка, страхувальні ланцюги з крюками, а також троси з косинцями.
10.4.6. Автоцистерни для перевезення легкозаймистих та горючих рідин, а також бітуму повинні мати “дихальні” клапани, що забезпечують герметичність цистерн у заданих межах.
10.4.7. Зливна арматура автоцистерн повинна виключати можливість підтікання рідин під час транспортування.
10.4.8. Автоцистерни повинні мати справні пристрої для контролю рівня рідини.
10.4.9. Автоцистерни для перевезення рідин та сипучих вантажів повинні мати пристрої для заземлення.
10.4.10. Автоцистерни для перевезення сипучих матеріалів з пневматичним розвантаженням повинні бути обладнані справними манометрами, які добре видно з пульта керування. Пульти керування повинні мати освітлення.
10.4.11. На повітроводах автоцистерн, що заповнюються за допомогою вакууму повинні бути справними запобіжний та зворотний клапани.
10.4.12. Кришки завантажувальних люків повинні мати справні швидкодіючі запори, що забезпечують герметичність цистерн.
10.4.13. Автоцистерни, що знаходяться під тиском більше 0,7 кг/см2, повинні відповідати вимогам Правил будови і експлуатації посудин, що працюють під тиском.
10.4.14. Внутрішні стінки кузовів автомобілів або напівпричепів-рефрижераторів не повинні мати задирок та гострих кромок.
10.4.15. Напівпричепи з кузовом типу “фургон” повинні мати справне освітлення у середині кузова, що забезпечує освітленість не менше 5 лк.
10.4.16. Підйомні механізми, обладнання керування підійманням (опусканням) кузова, бортів тощо на спеціалізованих транспортних засобах повинні бути справними.
Рухомі деталі (шестерні, ланцюги, ремені тощо) повинні мати справне огородження.
10.4.17. Органи керування повинні виключати можливість їх самочинного включення або виключення.
10.4.18. Органи керування, дія на які одночасно або не в установленій черговості може призвести до аварії, повинні взаємно блокуватися.
11.1.1. Виробниче устаткування, пристрої та інструменти повинні протягом усього періоду експлуатації відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003-91 (розділ 2, п. 30 цих Правил), нормативно-технічній документації і цим Правилам.
11.1.2. Небезпечні місця на устаткуванні повинні огороджуватися.
11.1.3. Засоби колективного захисту повинні виконувати своє призначення безперервно у процесі функціонування устаткування або при виникненні небезпечної ситуації.
Дія засобів колективного захисту не повинна припинятися раніше, ніж закінчиться дія відповідного небезпечного або шкідливого виробничого фактора.
11.1.4. Конструкція устаткування і його окремих частин повинна виключати можливість їх падіння, опускання, перекидання та довільного зміщення при усіх передбачених умовах експлуатації і монтажу (демонтажу).
11.1.5. Частини устаткування (у т. ч. трубопроводи гідро- та пневмосистем, запобіжні клапани, кабелі тощо), механічне пошкодження яких може викликати виникнення небезпеки, повинні бути захищені або розташовані так, щоб запобігти їх випадковому пошкодженню.
11.1.6. Устаткування, що діє за допомогою неелектричної енергії (гідравлічної, пневматичної), повинно бути виконано так, щоб будь-яка небезпека, що викликана цими видами енергії, була виключена.
11.1.7. Пристрої для зупинки та пуску устаткування повинні розміщуватися так, щоб ними можна було зручно користуватися з робочого місця та виключалась можливість самочинного їх включення і створення небезпечних ситуацій через порушення працюючими послідовності дій на органи керування.
11.1.8. Поверхні пристроїв і елементів виробничого устаткування, що можуть служити джерелом небезпеки для працюючих, повинні фарбуватися згідно з ГОСТ 12.4.026-76 та галузевими нормативними документами.
11.1.9. Устаткування у процесі експлуатації не повинно забруднювати виробниче середовище викидами шкідливих речовин у кількості більшій гранично допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.005-88.
11.1.10. Устаткування, яке є джерелом шуму, ультразвуку, вібрації, повинно бути виконано так, щоб воно у передбачених умовах та режимах експлуатації не перевищувало норм, встановлених ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.012-90 (розділ 2, пп. 27, 29 цих Правил).
11.1.11. Усі контрольно-вимірювальні прилади необхідно утримувати у справному стані, періодично перевіряти. Забороняється використовувати прилади з простроченим терміном перевірки.
11.1.12. Вибракування інструменту, пристроїв повинно проводитися у відповідності з установленим графіком, але не рідше одного разу на 3 місяці.
11.1.13. На несправне устаткування керівник дільниці вивішує табличку, на якій указано, що працювати на даному устаткуванні не дозволяється. Таке устаткування повинно бути відключеним (обезструмленим, виключений привід тощо).
11.2.1. Кожний підйомник та домкрат повинні мати стопорні чи інші ефективні пристрої для обмеження ходу.
11.2.2. Гідравлічні та пневматичні підйомники і домкрати повинні мати щільні з’єднання, що виключають витікання рідини або повітря із робочих циліндрів і живильних трубопроводів під час переміщення вантажу.
11.2.3. Гідравлічні та пневматичні підйомники і домкрати повинні забезпечувати повільне та плавне опускання штока під навантаженням.
Зворотні клапани гідравлічних підйомників і домкратів повинні забезпечувати припинення миттєвого аварійного опускання вантажу у разі розриву трубопроводів, зниження тиску в них (зупинці роботи насосної станції).
11.2.4. Гідравлічні або пневматичні підйомники повинні обладнуватися пристроями, що запобігають падінню автомобіля або вивішених його частин при пошкодженні підйомників або приєднаних до них живильних трубопроводів.
11.2.5. Конструкція підйомників з двома і більше плунжерами або стояками повинна забезпечувати синхронне підіймання та опускання автомобіля, незалежно від навантаження, що приходиться на кожний плунжер або стояк.
