6.3.2. В приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних відносно ураження людей електрострумом при встановленні світильників напругою 220 В загального освітлення з лампами розжарювання і газорозрядними лампами на висоті менше 2,5 м необхідно застосовувати світильники, конструкція яких виключає доступ до ламп без застосування інструменту. Електропроводка, що підводиться до світильників, повинна бути в металевих трубах, металорукавах або захисних оболонках.
6.3.3. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватися напруга: в приміщеннях без підвищеної небезпеки – не вище 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних – не вище 42 В.
6.3.4. Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127–220 В допускається застосовувати для місцевого освітлення при умові недоступності їх струмопровідних частин для випадкового дотику.
6.3.5. В приміщеннях сирих, особливо сирих, жарких і з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.
6.3.6. Електричне управління агрегатами мийної установки повинно бути низьковольтним (не вище 42 В).
6.3.7. У вибухонебезпечних приміщеннях електроустановки повинні бути у вибухозахисному виконанні, а в пожежонебезпечних – мати ступінь захисту, відповідний класу пожежної небезпеки.
На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту.
6.3.8. Освітлення оглядових канав світильниками (з лампами розжарювання або люмінесцентними лампами), живлення яких здійснюється напругою 127–220 В, дозволяється при додержанні наступних умов:
– вся проводка повинна бути внутрішньою (схованою), яка має надійну електро- і гідроізоляцію;
– освітлювальна арматура і вимикачі повинні мати електро- і гідроізоляцію;
– світильники слід закривати склом і огороджувати захисною решіткою; металевий корпус світильника слід заземлити.
6.3.9. Для живлення переносних світильників у приміщеннях із підвищеною небезпекою і особливо небезпечних використовують напругу не вище 42 В.
6.3.10. При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електрострумом посилюється тіснотою, незручністю, дотиком із заземленими поверхнями (робота в котлах, ємностях тощо), для живлення переносних світильників використовується напруга не вище 12 В.
6.3.11. Переносні світильники, що застосовуються в оглядових канавах, зонах профілактичного обслуговування та ремонту транспортних засобів, інших пожежонебезпечних зонах, повинні мати захисний скляний ковпак із захисною металевою сіткою.
6.3.12. Для живлення переносних і пересувних електроприймачів повинні застосовуватися шнури і гнучкі кабелі з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних впливів.
6.3.13. Все електрообладнання (корпуси електричних машин, апаратів, світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) повинні мати надійне захисне заземлення або занулення.
6.3.14. Вимірювання опору ізоляції, визначення опору заземлюючих пристроїв, перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлюючими елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитися в обсязі та з періодичністю, які вказані в Правилах технічної експлуатації електроустановок споживачів.
6.3.15. Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують призначення окремих ланцюгів і панелей.
6.3.16. Струмоведучі частини пускорегулюючих і захисних апаратів повинні бути .захищені від випадкових дотиків. У спеціальних приміщеннях (електромашинних, щитових, станцій керування тощо) допускається відкрита (без захисних кожухів) установка апаратів.
6.3.17. Дверці розподільних пристроїв повинні запиратися на ключ.
6.3.18. На приводах комутаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення “включено” та “відключено”.
6.3.19. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.
6.3.20. Забороняється:
– встановлювати або замінювати лампи в світильниках, що знаходяться під напругою;
– навішувати на електропроводку і інше електрообладнання будь-які предмети, обгортати електролампи папером або тканиною;
– улаштовувати у виробничих та інших приміщеннях тимчасову електропроводку, за винятком випадків ремонту приміщень і реконструкції електромережі. Тимчасова електропроводка повинна монтуватися згідно з діючими правилами і нормами;
– включати освітлення і будь-які інші електротехнічні установки за допомогою з’єднання оголених кінців проводів.
7.1. Виробничі, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні бути обладнані опаленням і загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91, ВСН 01-90 і забезпечувати стан повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005-88 (розділ 2, пп. 28, 42 цих Правил).
7.2. Для обігрівання і створення у виробничих приміщеннях нормованих показників мікроклімату (додаток 6) повинно застосовуватися повітряне, парове або водне опалення.
7.3. Система опалення, незалежно від виду, повинна забезпечувати рівномірне нагрівання повітря в приміщеннях, можливість місцевого регулювання і вимикання, зручність в експлуатації, а також доступ при ремонті.
7.4. Опалення виробничих приміщень, в яких на одного працюючого є більше 50 м2 площі підлоги, повинно забезпечувати нормативну температуру повітря на постійних робочих місцях.
7.5. Чергове опалення слід передбачувати для підтримки температури повітря не нижче +5 °С, використовуючи основні опалювальні системи.
7.6. У холодний період року в приміщеннях зберігання, профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів, коли вони не використовуються в неробочий час, температура повітря повинна бути не нижче +5 С. Відновлення нормованої температури повинно забезпечуватися до початку використання приміщення або до початку роботи.
7.7. Температура припливного повітря, яке подається в робочу зону, оглядові канави (в т. ч. канави контрольно-технічного пункту), а також приямки, траншеї і тунелі оглядових канав в холодний період року, повинна бути не нижче +16 °С і не вище +25 °С.
7.8. Зовнішні ворота приміщень зберігання, профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів необхідно обладнувати повітряно-тепловими завісами в таких випадках:
– при розташуванні постів профілактичного обслуговування на відстані 4 м і менше від зовнішніх воріт;
– при кількості 5 і більше в’їздів (виїздів) на годину, що припадають на одні ворота в приміщеннях постів профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів;
– при кількості 20 і більше в’їздів (виїздів) на годину, що припадають на одні ворота в приміщеннях зберігання транспортних засобів.
В окремих районах Автономної Республіки Крим, де середня розрахункова температура зовнішнього повітря вище –15 С, обладнання зовнішніх воріт повітряно-тепловими завісами може не передбачатися.
7.9. Відкриття і закриття воріт повинно бути зблоковане з включенням (виключенням) повітряно-теплових завіс.
7.10. Вхідні двері виробничих приміщень повинні мати справні механічні пристрої для примусового закриття.
7.11. В усіх приміщеннях для профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів на видному місці і відстані 5–10 м від воріт або вхідних дверей повинні бути встановлені термометри.
7.12. Експлуатація парових та водогрійних котлів, тепловикористовуючих установок, теплових мереж повинна здійснюватися у відповідності з вимогами Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів. Правил технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж і Правил техніки безпеки при експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (розділ 2, пп. 4, 7 цих Правил).
7.13. Концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень не повинна перевищувати встановлених норм (додаток 7).
При тривалості роботи в середовищі, яке містить оксид вуглецю, не більше 1 години, гранично допустима концентрація оксиду вуглецю може бути підвищена до 50 мг/м3, при тривалості роботи не більше 30 хв – до 100 мг/м3, при тривалості роботи не більше 15 хв – 200 мг/м3. Повторні роботи в умовах підвищеного вмісту оксиду вуглецю в повітрі робочої зони можуть проводитися з перервами не менше як на 2 години.
7.14. Для забезпечення потрібних умов повітряного середовища приміщення зберігання, профілактичного обслуговування та ремонту транспортних засобів, інші виробничі приміщення повинні бути обладнані загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією з механічною спонукою з урахуванням режиму роботи підприємства, марок автомобілів, що експлуатуються, і кількості шкідливих речовин, що виділяються.
7.15. В приміщеннях зберігання автомобілів видалення повітря слід передбачати із верхньої і нижньої зон порівну, а подача припливного повітря повинна здійснюватись зосереджено вздовж проїздів.
7.16. В приміщеннях профілактичного обслуговування та ремонту автомобілів видалення повітря системами загальнообмінної вентиляції слід передбачати із верхньої і нижньої зон порівно з урахуванням витяжки із оглядових канав, а подачу припливного повітря – розосереджено в робочу зону і оглядові канави, а також в приямки траншей і тунелі оглядових канав.
7.17. В приміщеннях для виконання шиномонтажних, зварних, фарбувальних, оббивальних та деревообробних робіт подачу припливного повітря слід передбачати із верхньої зони струменем, направленим зверху вниз, а видалення повітря – із нижньої зони.
7.18. Системи витяжної вентиляції в приміщеннях дільниць фарбування, зарядки акумуляторних батарей, ремонту паливної апаратури не допускається об’єднувати між собою і з системами витяжної вентиляції інших приміщень.
7.19. Для вилучення шкідливих викидів безпосередньо від місць їх виникнення необхідно в приміщеннях улаштовувати місцеві відсмоктувачі.
7.20. Дільниці (робочі місця) для безкамерного фарбування транспортних засобів повинні бути обладнані пристроями (гідрофільтрами) для уловлювання аерозолів фарби.
7.21. Приміщення для ацетиленового генератора повинно мати механічну припливну вентиляцію у вибухозахисному виконанні і природну витяжну вентиляцію.
В приміщеннях для ацетиленового генератора потужністю до 20 м3/год газоподібного ацетилену допускається улаштування природної припливно-витяжної вентиляції.
7.22. Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно підлягати очищенню до надходження його у вентилятори.
7.23. Аварійна вентиляція повинна забезпечувати кратність повітрообміну не нижче загальнообмінної вентиляції.
7.24. Приміщення для зберігання і профілактичного обслуговування транспортних засобів, в яких можливе швидке підвищення концентрації шкідливих речовин в повітрі, повинно обладнуватися системою автоматичного контролю за станом повітряного середовища.
7.25. Усі вентиляційні установки, за виключенням віконних та дахових вентиляторів, повинні розташовуватися в окремих приміщеннях.
7.26. Забороняється:
– працювати у виробничих .приміщеннях, де виділяються шкідливі речовини, при несправній або не включеній вентиляції;
– рециркуляція повітря у виробничих приміщеннях, де виділяються пари, гази або може мати місце різке збільшення концентрації шкідливих і вибухонебезпечних речовин, газу.
7.27. Перед пуском в експлуатацію заново змонтованих вентиляційних установок, а також після їх реконструкції і ремонту, вони повинні пройти наладку і випробування.
7.28. При зміні технологічних процесів, а також при перестановці виробничого обладнання, що забруднює повітря, вентиляційні установки повинні бути приведені у відповідність з новими умовами.
7.29. Викиди в атмосферу із систем вентиляції слід розміщувати на відстані від приймальних пристроїв для зовнішнього повітря не менше 10 м по горизонталі або 6 м по вертикалі при горизонтальній відстані менше 10 м; при цьому викиди із систем місцевих відсмоктувачів слід розміщувати на висоті не менше 2 м над найвищою точкою покрівлі, для систем аварійної вентиляції – на висоті не менше З м від рівня землі.
7.30. Приймальні пристрої припливної вентиляції повинні розташовуватися на відстані не менше 12 м від воріт з кількістю виїздів і в’їздів більше 10 автомобілів на годину.
При кількості виїздів і в’їздів менше 10 автомобілів за годину приймальні пристрої припливних вентиляційних систем можуть розташовуватися на відстані не менше 1 м від воріт.
8.1. Підприємства повинні бути обладнані господарчо-питним і виробничим водопостачанням, а також фекальною і виробничою каналізацією згідно з СНиП 2.04.01-85 (розділ 2, п. 41 цих Правил) і ВСН 01-89.
8.2. Виробничі дільниці повинні забезпечуватися питною водою. Для постачання питною водою слід передбачати автомати, фонтанчики, закриті бачки з фонтануючими насадками та інші пристрої.
8.3. Улаштування внутрішнього господарчо-питного водопроводу у виробничих і допоміжних приміщеннях не є обов’язковим при відсутності централізованого джерела водопостачання і при кількості працюючих у зміну не більше 25 чоловік; у цих випадках забезпечення працюючих питною водою здійснюється з урахуванням місцевих умов.
Відстань від робочих місць до джерел питного водопостачання повинна бути у виробничих приміщеннях не більше 75 м, а на відкритих площадках – не більше 150 м. Температура питної води повинна бути не вище +20 °С і не нижче +8 °С.
8.4. Робітники кузні повинні забезпечуватися газованою підсоленою водою (з вмістом повареної солі до 5 г на 1 л води) із розрахунку 3–5 л води на одного працюючого у зміну.
