3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1. Дані Правила встановлюють вимоги безпеки при зберіганні, профілактичному обслуговуванні, ремонті та експлуатації транспортних засобів.

3.2. При виконанні робіт, які не є специфічними для підприємства, треба керуватися міжгалузевими правилами, нормами, стандартами та іншими нормативними актами з охорони праці.

3.3. У разі зміни або перегляду правил та інших нормативних актів з охорони праці, вимоги яких поширюються на підприємства, треба керуватися заново затвердженими нормативними актами.

3.4. У разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконувати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник (керівник підприємства) зобов’язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, що забезпечать безпеку працівників.

3.5. На основі цих Правил, типових інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці власник підприємства зобов’язаний розробити і затвердити інструкції з охорони праці за професіями та на окремі види робіт з урахуванням фактичних умов проведення робіт, прийнятої організації і технології, наявності устаткування, оснастки, інструменту, засобів захисту та рівня підготовки виконавців.

3.6. Керівникам усіх рангів забороняється давати вказівки працівникам про проведення робіт, що суперечать чинним нормативним актам з охорони праці.

3.7. Кожний працівник повинен співробітничати з власником підприємства у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильні заходи щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю або людям, які його оточують, негайно повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

3.8. Цими Правилами повинні бути забезпечені власник підприємства, керівники служб та структурних підрозділів, інші посадові особи та безпосередні керівники робіт.

3.9. Працівники підприємств зобов’язані знати і виконувати вимоги цих Правил, інструкцій з охорони праці, правила поводження з транспортними засобами, машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, додержуватися зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

3.10. Особи, винні у порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ 3 ОХОРОНИ ПРАЦІ

4.1. Загальне керівництво роботою з охорони праці згідно Закону України “Про охорону праці” (розділ 2, п. 1 цих Правил) в цілому на підприємстві покладається на його власника (керівника).

4.2. Для організації роботи, спрямованої на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах з кількістю працюючих 50 чоловік і більше, повинна бути створена служба охорони праці.

На підприємствах з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом.

4.3. На підприємствах загальна чисельність фахівців служби охорони праці встановлюється в залежності від загального числа працюючих, небезпечності та шкідливості виробничих процесів, кількості окремо розташованих від основної бази автоколон.

Рекомендується при чисельності працюючих від 50 до 500 чоловік до служби охорони праці включати одного фахівця, від 501 до 1000 – двох фахівців, більше 1000 чоловік – трьох фахівців.

При наявності двох і більше окремо розташованих від основної бази автоколон, виробництв до служби охорони праці підприємства доцільно включати додатково ще одного фахівця.

4.4. Служба охорони праці підприємства підпорядковується безпосередньо його керівникові і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.

4.5. Робота служби охорони праці здійснюється у відповідності з положенням про службу охорони праці підприємства, розробленим на основі Типового положення (розділ 2, п. 12 цих Правил) з урахуванням специфіки виробництва і затвердженим власником.

4.6. Управління охороною праці на підприємстві здійснюється у відповідності з Системою управління охороною праці.

4.7. В положеннях про структурні підрозділи (служби, відділи тощо) підприємства та в посадових інструкціях працівників повинні бути визначені конкретні обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці.

4.8. На підприємствах при кількості працюючих 50 чоловік і більше з метою залучення представників власника і трудового колективу до співробітництва в галузі управління охороною праці, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері, створюється комісія з питань охорони праці, діяльність якої здійснюється згідно з Типовим положенням (розділ 2, п. 10 цих Правил).

4.9. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи повинні проходити навчання (інструктаж) з питань охорони праці згідно з Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці (розділ 2, п.11 цих Правил).

4.10. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, що обумовлюються даними Правилами і наведені в додатку 1, та інших роботах, передбачених Переліком робіт з підвищеною небезпекою (розділ 2, п. 14 цих Правил), повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

4.11. Для виконання робіт з підвищеною небезпекою власник наказом по підприємству встановлює відповідальних керівників за безпечне їх проведення.

4.12. На роботи з підвищеною небезпекою повинні бути розроблені і вивішені на робочих місцях технологічні карти та забезпечено їх виконання.

4.13. Працівники перед виконанням небезпечних робіт, на які обов’язково оформляється наряд-допуск, повинні пройти цільовий інструктаж з охорони праці.

Перелік таких робіт приведений в додатку 2, а форма наряд-допуску – в додатку 3.

Наряд-допуск видається на період, який необхідний для виконання даного обсягу робіт. При перерві в роботі більше як на добу, наряд-допуск анулюється.

Оформлення наряд-допусків на виконання робіт в електроустановках, газонебезпечних робіт та інших провадиться згідно з вимогами відповідних нормативних актів на проведення цих робіт.

4.14. Посадові особи згідно з Переліком посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці (розділ 2, п. 13 цих Правил), до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на три роки проходять в установленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці.

4.15. Допуск до роботи осіб, які не пройшли Вивчання, інструктаж, стажування і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

4.16. Для проведення навчання (інструктажу), надання методичної допомоги працівникам з питань охорони праці, а також пропаганди безпечних методів праці на кожному підприємстві з кількістю працюючих 100 і більше чоловік повинні бути створені кабінети охорони праці.

На підприємствах з меншою кількістю працюючих, а також в окремо розташованих автоколонах та виробництвах створюються кутки з охорони праці.

4.17. На підприємстві повинно бути забезпечене проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників.

Порядок проведення медичних оглядів здійснюється згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій (розділ 2, п.15 цих Правил).

4.18. При укладенні трудового договору громадянин має бути поінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, про його права на пільги і компенсації за роботу за таких умов відповідно до законодавства і колективного договору.

4.19. На робочих місцях працюючих повинна здійснюватися атестація умов праці у відповідності з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці (розділ 2, пп. 18, 44 цих Правил).

Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

4.20. На підприємстві повинні розроблятися і здійснюватися комплексні заходи по забезпеченню досягнення установлених нормативів з охорони праці.

Основою для розробки таких заходів є атестація умов праці на робочих місцях та аналіз рівня охорони праці на підприємстві.

4.21. Фінансування комплексних заходів здійснюється переважно з фонду охорони праці, який створюється згідно з Положенням про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств (розділ 2, п. 9 цих Правил).

4.22. На підприємстві повинно бути організовано безкоштовне забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту у відповідності з Типовими галузевими нормами (розділ 2, п.52 цих Правил) або іншими відомчими нормативними актами.

4.23. Забороняється допуск осіб віком до вісімнадцяти років та жінок до робіт, що наведені у додатках 4 і 5, та інших робіт, передбачених Переліками важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх та жінок (розділ 2, пп. 16, 17 цих Правил).

4.24. На підприємстві повинен бути встановлений час, необхідний для приведення в порядок засобів виробництва, індивідуального захисту, а також особистої гігієни.

4.25. Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, що сталися на виробництві, повинно проводитися згідно з Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах в установах і організаціях (розділ 2, п. 8 цих Правил).

Про кожний нещасний випадок потерпілий, очевидець або працівник, який його виявив, повинні доповісти безпосередньому керівникові (начальнику колони, майстру, бригадиру) або іншому керівникові.

4.26. Підприємства повинні інформувати працівників про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕРИТОРІЇ, ВИРОБНИЧИХ

І ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕНЬ, СПОРУД

5.1. Загальні вимоги

5.1.1. Територія, виробничі і допоміжні приміщення, площадки і приміщення для зберігання автомобілів, споруди повинні відповідати відомчим будівельним нормам проектування підприємств по обслуговуванню автомобілів ВСН 01-89, нормам технологічного проектування підприємств автомобільного транспорту ОНТП 01-91 (розділ 2, пп. 38, 39 цих Правил), чинним будівельним, санітарним та протипожежним нормам і правилам, а також цим Правилам.

5.1.2. Розташування виробничих та допоміжних будівель, споруд повинно відповідати технологічному процесу обслуговування та ремонту транспортних засобів.

5.1.3. Виробничі і допоміжні приміщення та споруди необхідно використовувати тільки за своїм призначенням, яке передбачене проектом. Використання їх не за прямим призначенням дозволяється у виняткових випадках за погодженням з територіальними органами державного нагляду.

5.1.4. На всі будівлі і споруди повинна бути документація (паспорти, акти, технічні журнали, проекти тощо).

5.1.5. Автомобілі в залежності від габаритних розмірів підрозділяються на чотири категорії згідно з табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Примітки:

1. Для автомобілів і автобусів з розмірами довжини та ширини, що відрізняються від розмірів, які наведені в таблиці, категорія визначається найбільшим розміром.

2. Категорія автопоїздів визначається габаритними розмірами автомобілів-тягачів.

3. Зчленовані автобуси відносяться до III категорії.

5.1.6. Приміщення для профілактичного обслуговування, діагностування, ремонту і зберігання автомобілів, що працюють на газі, повинні відповідати категоріям, класам і групам, які встановлюються згідно з Переліком категорій приміщень і споруд автотранспортних і авторемонтних підприємств по вибухопожежній та пожежній небезпеці і класів вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон по правилам будови електроустановок (розділ 2, п. 50 цих Правил). При цьому у разі повного випуску газу із однієї секції, яка включає максимальну кількість балонів найбільшої ємності одного автомобіля (аварійна ситуація), концентрація газу в приміщенні не повинна перевищувати 2,267 г/м³ вільного об’єму приміщення для стиснутого природного газу і 2,713 г/м³ – для зрідженого нафтового газу.

Якщо розрахункова кількість газу, який надходить, перевищує вказані величини, то приміщення необхідно додатково обладнати:

– системою автоматичного контролю повітряного середовища, яка зблокована з світловою і звуковою сигналізацією;

– системою аварійної вентиляції і аварійного освітлення у вибухозахисному виконанні.

5.1.7. На площадках і в приміщеннях зберігання, обслуговування і ремонту, діагностики і регулювальних робіт автомобілів з двигунами, що працюють на зрідженому нафтовому газі, забороняється улаштування підземних споруд, підвалів, калориферних камер для відкритих стоянок автомобілів, приямків, оглядових канав, тунелів, колодязів (за винятком приямків на дільницях миття автомобілів).