Головною метою національної
політики в галузі охорони і гігієни
праці є створення безпечних і
здорових умов праці, запобігання
нещасним випадкам на виробництві
та профзахворюванням.
Пріоритетність медичної допомоги
працюючому населенню визначена в
численних деклараціях та
рекомендаціях ООН, ВООЗ, Конвенціях
МОП та директивах ЄС.
Працівники на своїх робочих місцях
протягом трудової діяльності
можуть перебувати під впливом
небезпечних і шкідливих факторів
виробничого середовища і трудового
процесу, тому запобіжні
профілактичні заходи, спрямовані
на обмеження і виключення
професійних ризиків для здоров’я,
набувають особливої ваги. Одним з
таких гарантованих заходів є
профілактичні медичні огляди
працівників, зайнятих на важких
роботах, роботах із шкідливими і
небезпечними умовами праці або
таких, де є потреба у професійному
доборі.
Більш як 80 років у країні в
законодавчому порядку діє система
лікувально-профілактичних заходів,
яка спрямована на захист здоров’я
працівників. За цей період були
розроблені принципи захисту
працівників від впливу шкідливих
виробничих факторів, гігієнічні
нормативи і методи контролю,
розроблено і впроваджено в
практику методи профілактики,
діагностики, лікування, експертизи
професійних захворювань.
Базовим законом України, який
регламентує проведення медичних
оглядів працівників певних
категорій, є Закон «Про охорону
праці». Так, згідно зі ст. 17 цього
Закону, «роботодавець
зобов’язаний за свої кошти
забезпечити фінансування та
організувати проведення
попереднього (під час прийняття на
роботу) і періодичних (протягом
трудової діяльності) медичних
оглядів працівників, зайнятих на
важких роботах, роботах із
шкідливими чи небезпечними умовами
праці або таких, де є потреба у
професійному доборі, щорічного
обов’язкового медичного огляду
осіб віком до 21 року». Реалізація
цих принципів була визначена у
наказі Міністерства охорони
здоров’я від 31.03.94 № 45 «Про
затвердження Положення про порядок
проведення медичних оглядів
працівників певних категорій».
Що стало заважати функціонуванню
цього Порядку в Україні? По-перше,
однією з найбільших перешкод стала
зміна форм власності, структури
виробництва і поява ринку праці. В
Україні, як і в інших країнах з
перехідною економікою, робочі
місця створюються переважно
приватними, зазвичай невеликими
підприємствами. В той же час
державні та приватизовані
підприємства скорочують
чисельність працівників. В Україні
відбулося значне переливання
робочої сили з промисловості, яка
була надмірно розвинена за часів
централізованого планування, у
сферу обслуговування (торгівля та
послуги), яка була недостатньо
розвинена (мал. 1).
Більшість нових робочих місць, які
створюються у недержавному
секторі, відзначаються низькою
продуктивністю праці та їх
нестабільністю. Некваліфіковані
працівники становлять третину
зайнятих у недержавному
секторі.
Низка факторів пов’язана з
реформуванням первинної ланки
медичної допомоги працівникам.
Скорочення медико-санітарних
частин і цехових служб, передача
їхніх функцій територіальним
лікувально-профілактичним
закладам (ЛПЗ) призводять до
виникнення труднощів під час
проведення медичних оглядів.
Ще однією з причин є ускладнення
механізмів взаємовідносин між
роботодавцями, працівниками і
державними структурами стосовно
оздоровлення умов праці і
покращання здоров’я робітників,
необхідність адаптації порядку
проведення медичних оглядів до
законодавства ЄС.
За результатами періодичних
медичних оглядів, проведених у 2005 р.
з підозрою на профзахворювання,
було виявлено 7984 працівники,
направлено на МСЕК 5637 осіб,
встановлено інвалідність 3259
особам. З цих причин професійна
захворюваність в Україні
залишається складною
соціально-економічною і медичною
проблемою, про що свідчать високі
темпи зростання показників
захворюваності (в 1,8 разу) при
зменшенні кількості працівників,
зайнятих у виробництві (мал. 2).
Через незадовільні умови праці у 2006
р. вперше було встановлено діагноз
професійного захворювання 6196
особам. Така ситуація відбивається
на виявленні професійних
захворювань на ранніх стадіях їх
розвитку та вирішенні питань
працевлаштування працівників
відповідно до медичних
рекомендацій. Сьогодні більша
частина хворих з вперше виявленими
професійними захворюваннями — це
особи, які самостійно звертаються
до лікувально-профілактичних
закладів, а не хворі, які виявлені
під час проведення медичних
оглядів.
За останні роки майже утричі
збільшилась кількість померлих від
професійних захворювань. Щороку на
виробництві травмується приблизно
20 тис. осіб, з яких понад одна тисяча
— зі смертельними наслідками.
Близько 1,8 млрд. грн. витрачається
на відшкодування шкоди, медичну,
професійну і соціальну
реабілітацію осіб, які потерпіли
від нещасних випадків на
виробництві та осіб, що страждають
на професійні захворювання. Понад
1,3 млрд. грн. роботодавці витрачають
на оплату пільг і компенсацій
працівникам за роботу у важких та
шкідливих умовах. У той же час лише
1,7% коштів виділяється Фондом
соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві і
профзахворювань України на
профілактичні заходи. Це завдає
значних втрат трудових ресурсів,
негативно впливає на демографічні
показники (у 2006 р. рівень смертності
перевищив рівень народжуваності на
6,4%), соціально-економічний стан у
державі. Тому запобіжні заходи в
багатьох країнах світу
розглядаються не тільки як
передумова збереження здоров’я
працівників, але і як передумова
підвищення конкурентоспроможності
підприємства.
Тривожна ситуація, що склалася в
державі, та затримка прийняття
кардинальних змін могли б
призвести до непередбачених
наслідків:
ухиляння з боку роботодавців від
проведення медичних оглядів, у
першу чергу на малих, середніх
підприємствах недержавного
сектора економіки, згортання
профілактичної роботи на
підприємстві;
незадовільного стану захисту
працівників від дії шкідливих і
небезпечних факторів виробничого
середовища: неповного охоплення
медичними оглядами працівників,
які працюють у шкідливих і
небезпечних умовах праці,
неконтрольованого зростання
негативного впливу шкідливих
хімічних речовин і фізичного
навантаження на організм
працівників, важкості і
напруженості праці, низької
ефективності оздоровчих
заходів;
свідомого приховування
працівниками захворювань,
невеликої кількості виявлених
випадків професійних захворювань
на ранніх стадіях і до високих
темпів зростання показника
професійної захворюваності при
зменшенні кількості зайнятого
населення в Україні;
формування професійної
захворюваності на фоні високої
загальної захворюваності та
смертності у працездатному віці,
особливо чоловіків у віці від 30 до 60
років;
скорочення питомої ваги осіб,
визнаних за результатами медичних
оглядів умовно здоровими;
втрати робочого часу внаслідок
високого рівня тимчасової або
стійкої втрати працездатності;
високого рівня інвалідизації,
особливо в осіб молодого
працездатного віку;
соціальної напруги (судових
позовів як з боку потерпілих, так і
роботодавців, Фонду соціального
страхування від нещасних випадків
на виробництві та
профзахворювань).
Це змусило МОЗ та АМН України
зайняти принципову позицію щодо
формування ключових позицій
збереження здоров’я працюючого
населення України та пошуку нових
моделей медичних оглядів.
Розробці нового наказу передувала
багаторічна творча співпраця
фахівців науково-дослідних
інститутів, вищих медичних
навчальних закладів, закладів
післядипломної освіти,
санітарно-епідеміологічних та
лікувально-профілактичних
установ.
Міністерство юстиції 23 липня 2007 р.
за № 846/14113 зареєструвало наказ
Міністерства охорони здоров’я
України від 21 травня 2007 р. № 246 «Про
затвердження Порядку проведення
медичних оглядів працівників
певних категорій». Як визначено у
Порядку, обов’язкові попередній
(під час прийняття на роботу) і
періодичні (протягом трудової
діяльності) медичні огляди
проводяться для працівників,
зайнятих на важких роботах, роботах
із шкідливими чи небезпечними
умовами праці або таких, де є
потреба у професійному доборі, та
щорічно для осіб віком до 21 року.
Попередній медичний огляд
проводиться під час прийняття на
роботу з метою:
визначення стану здоров’я
працівника і реєстрації вихідних
об’єктивних показників здоров’я
та можливості виконання без
погіршення стану здоров’я
професійних обов’язків в умовах
дії конкретних шкідливих та
небезпечних факторів виробничого
середовища і трудового процесу;
виявлення професійних захворювань
(отруєнь), що виникли раніше під час
роботи на попередніх виробництвах,
та запобігання виробничо
зумовленим і професійним
захворюванням (отруєнням).
Періодичні медичні огляди
проводяться з метою:
своєчасного виявлення ранніх ознак
гострих і хронічних професійних
захворювань (отруєнь), загальних та
виробничо зумовлених захворювань у
працівників;
забезпечення динамічного
спостереження за станом здоров’я
працівників в умовах дії шкідливих
та небезпечних виробничих факторів
і трудового процесу;
вирішення питання щодо можливості
працівника продовжувати роботу в
умовах дії конкретних шкідливих та
небезпечних виробничих факторів і
трудового процесу;
розробки індивідуальних та
групових
лікувально-профілактичних та
реабілітаційних заходів
працівникам, що віднесені за
результатами медичного огляду до
групи ризику;
проведення відповідних оздоровчих
заходів.
Обгрунтовано організовані медичні
огляди дають можливість
роботодавцю уникнути можливих
ризиків, що становлять загрозу
здоров’ю працівників, і вжити
адекватних заходів.
З системних позицій медичні огляди
слід розглядати як складну систему,
в якій задіяно багато суб’єктів і
учасників, які перебувають у
певному взаємозв’язку
(роботодавець, працівник,
лікувально-профілактичні і
санітарно-епідеміологічні заклади,
наукові установи, представники
Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві і
профзахворювань, профспілкових
організацій тощо), і як процес, який
складається із взаємопов’язаних
етапів і процедур.
Технологія проведення медичних
оглядів передбачає процедури та
послідовність дій, починаючи з
визначення шкідливих і небезпечних
факторів, які можуть впливати на
працівників, клініко-фізіологічної
оцінки стану їх здоров’я до
аналізу ефективності оздоровчих
заходів.
Саме з цією метою Порядком
передбачено, що працівники, для
яких є обов’язковим первинний і
періодичні профілактичні
наркологічні огляди, повинні
надати комісії, яка проводить
медичний огляд, сертифікат про
проходження профілактичного
наркологічного огляду, і для кого є
обов’язковими попередній та
періодичні психіатричні огляди,—
довідку про проходження
попереднього (періодичного)
психіатричного огляду, а
працівники, зайняті на роботах, що
потребують професійного добору,
повинні надати комісії висновок
психофізіологічної експертизи.
Ці заходи дедалі сильніше
впливатимуть на функціонування
підприємства. Сьогодні не можна
успішно вирішувати питання
розвитку виробництва, не
гарантуючи працюючій людині
збереження здоров’я на період її
трудової діяльності.
Як повинен діяти роботодавець в
нових умовах? Він за рахунок
власних коштів забезпечує
організацію проведення медичних
оглядів, витрати на поглиблене
медичне обстеження працівників з
підозрою на професійні та
виробничо зумовлені захворювання
та їх медичну реабілітацію,
диспансеризацію працівників груп
ризику розвитку професійних
захворювань.
Продовження див. у наступному
номері
