16.2.10. При експлуатації автомобілів, що працюють на газовому паливі, забороняється;
– запускати двигун і працювати на автомобілі з несправною газовою апаратурою та при витіканні газу із балона або системи живлення;
– робота двигуна на суміші двох палив – бензину та газу;
– дозаправляти балони або випускати (зливати) газ у безпосередній близькості від місць стоянки інших автомобілів або поблизу джерел вогню та місць знаходження людей;
– зупиняти автомобіль ближче 5 м від місця роботи з відкритим вогнем, а також користуватися відкритим вогнем ближче 5 м від автомобіля;
– проводити перевірку герметичності системи живлення відкритим полум’ям;
– перевіряти або регулювати прилади електрообладнання, не переконавшись у відсутності газу під капотом двигуна та в інших можливих місцях його накопичення;
– експлуатувати автомобіль зі знятим газовим фільтром;
– регулювати або ремонтувати газову апаратуру (крім регулювання холостого ходу) при працюючому двигуні;
– ударяти по газовій апаратурі та арматурі, що знаходиться під тиском;
– залишати у проміжному положенні витратні вентилі; вони повинні бути повністю відкриті або закриті;
– застосовувати додаткові важелі для відкривання або закривання витратних або наповнювальних вентилів;
– експлуатувати автомобіль на бензині з відкритим електромагнітним клапаном і витратними магістральними вентилями;
– запускати двигун при тиску газу в балонах менше 0,5 МПа (5 кг/см2).
16.2.11. Після постановки автомобіля на тривалу стоянку необхідно закрити витратні та магістральний вентилі, випрацювати весь газ із системи живлення, після чого виключити запалювання і відключити “масу”.
При зупинці двигуна на короткий час (не більше 10 хв.) магістральний вентиль дозволяється залишати відкритим.
16.2.12. Заправляти автомобілі газом дозволяється тільки на стаціонарних або пересувних газонаповнювальних станціях.
16.2.13. Перед заправкою автомобіля газовим паливом необхідно: висадити пасажирів із кабіни (кузова) або салона автомобіля; зупинити двигун, виключити запалювання; закрити магістральний вентиль, витратні вентилі при цьому повинні бути відкриті.
16.2.14. При заправленні газовим паливом забороняється:
– стояти біля газонаповнювального шланга і балонів;
– підтягувати гайки з’єднань паливної системи та стукати металевими предметами;
– проводити регулювання та ремонт газової апаратури;
– виконувати роботи, що викликають іскроутворення;
– палити і користуватися відкритим вогнем;
– працювати без рукавиць;
– заправляти балони зрідженим нафтовим газом більше як на 90% повного об’єму;
– заправляти балони, якщо строк огляду їх минув, або у випадку виявлення розгерметизації системи живлення.
16.2.15. Перед початком наповнення балонів газом необхідно спочатку відкрити наповнювальний вентиль на автомобілі, а потім – вентиль заправної колонки, а після наповнення балонів газом спочатку закрити вентиль заправної колонки, а потім наповнювальний вентиль на автомобілі.
Від’єднувати та приєднувати газонаповнювальні шланги можна тільки тоді, коли обидва вентилі закриті.
16.2.16. Якщо під час заправлення газонаповнювальний шланг випадково розгерметизується, необхідно негайно закрити вихідний вентиль на газонаповнювальній колонці, а потім – наповнювальний вентиль на автомобілі.
16.2.17. Експлуатація балонів для стиснутого природного та зрідженого нафтового газу повинна здійснюватися згідно з Правилами будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
16.2.18. У разі виникнення пожежі на автомобілі, що працює на газі, необхідно виключити запалювання і закрити витратні та магістральні вентилі. Гасити пожежу необхідно вогнегасниками, кошмою, піском або струменем розпиленої води. Балони з газом необхідно сильно поливати холодною водою, щоб уникнути надмірного підвищення тиску в них.
16.3.1. Направлення автомобілів для виконання робіт у відриві від основної бази повинно оформлятися наказом по підприємству.
16.3.2. Наказом власника підприємства призначається також старший групи, що направляється у відрядження (при 2 і більше автомобілів), із числа досвідчених водіїв або бригадирів, або начальник колони (більше 20 автомобілів) із спеціалістів підприємства, на якого покладається відповідальність за додержання вимог безпеки праці.
Виконання вимог відповідальної особи обов’язкове для усієї групи, що направляється у відрядження.
16.3.3. Перед направленням на роботу необхідно з’ясувати на місці майбутнього розташування умови та особливості роботи, організацію житла та побуту складу групи, зберігання та профілактичного обслуговування транспортних засобів, медичного огляду водіїв.
16.3.4. Спільно з власником організації, у розпорядження якої направляється автотранспорт, уточнити необхідне матеріальне та технічне забезпечення, що повинно бути здійснене як безпосередньо в підприємстві, так і на місці відрядження.
16.3.5. При підготовці до роботи у відриві від основної бази необхідно провести профілактичне обслуговування усіх транспортних засобів. При цьому особливу увагу необхідно звернути на вузли та агрегати, що забезпечують безпеку руху та праці, пожежну безпеку.
16.3.6. При експлуатації, профілактичному обслуговуванні та ремонті транспортних засобів у відриві від основної бази необхідно дотримуватись тих же вимог безпеки, що і у звичайних умовах.
17.1.1. При навантаженні, розвантаженні та перевезенні вантажів можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
– наїзди під час руху автомобілів, навантажувачів;
– наїзди при самовільному русі транспортних засобів;
– падіння працюючих з висоти і на поверхні;
– падіння вантажу;
– ураження електричним струмом;
– перекидання автомобілів-самоскидів з відкосів, в яри;
– термічні фактори (пожежі при наливанні або зливанні палива з цистерни автомобіля);
– наявність у повітрі шкідливих речовин (пилу),
17.1.2. Виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а також перевезення вантажів повинно здійснюватися згідно з вимогами Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.020-80 (розділ 2, пп. 47, 2, 33, 34 цих Правил), а також цими Правилами.
17.1.3. Власник підприємства повинен здійснювати контроль за виконанням вимог безпеки при роботі автомобілів на об’єктах і вживати спільно з власниками підприємств та організацій, що обслуговуються, заходи для забезпечення безпеки вантажно-розвантажувальних робіт та щодо усунення виявлених порушень.
17.1.4. При централізованих перевезеннях, перед тим як направити автомобілі, вантажно-розвантажувальні механізми та робітників на місце навантаження (розвантаження) вантажів, власник підприємства зобов’язаний перевірити відповідність умов праці вимогам безпеки праці у вантажовідправників та вантажоодержувачів.
Якщо умови роботи не забезпечують безпеку вантажно-розвантажувальних робіт, забороняється направляти на місце навантаження і розвантаження автомобілі і людей до усунення недоліків.
17.1.5. Робота автомобілів на будівельних майданчиках, території промислових підприємств, в кар’єрах тощо допускається тільки з дозволу відповідальних осіб вказаних об’єктів та після проведення з водіями цільового інструктажу у відповідності з чинними нормативними актами з охорони праці.
17.1.6. Навантаження і розвантаження вантажів, кріплення їх і тентів на транспортних засобах, а також відкривання та закривання бортів автомобілів, напівпричепів та причепів здійснюється силами і засобами вантажовідправників, вантажоодержувачів або спеціалізованих організацій.
Навантаження і розвантаження вантажів на автомобілях, обладнаних підіймально-транспортними механізмами, здійснюється водієм.
17.1.7. Водій зобов’язаний перевірити відповідність укладання, розміщення та надійність кріплення вантажів і тентів на транспортному засобі вимогам безпеки, а у разі виявлення порушень – вимагати від особи, відповідальної за навантажувальні роботи, ліквідувати їх.
17.1.8. Способи укладання вантажів повинні забезпечувати їх стійкість, а також можливість механізованого навантаження і розвантаження.
Вантаж повинен бути розміщений, а при необхідності закріплений на транспортному засобі так, щоб він;
– не створював небезпеки водію та оточуючим;
– не обмежував водію оглядовості;
– не порушував стійкість транспортного засобу;
– не закривав світлові та сигнальні прилади, а також номерні знаки.
17.1.9. Маневрування транспортних засобів з вантажами після зняття з них кріплення не допускається.
17.1.10. Вантажно-розвантажувальні роботи із застосуванням вантажопідіймальних механізмів для вантажів, на яких не вказані схеми строповки або зі зміщеним центром ваги, повинні виконуватись під керівництвом особи, призначеної наказом власника організації, що виконує ці роботи.
17.1.11. Вантажно-розвантажувальні роботи вантажопідіймальними механізмами необхідно проводити тільки за відсутності людей (у т.ч. водія) в кабіні (за винятком автомобілів-самоскидів, кабіна яких перекрита спеціальними захисними козирками) або у кузові транспортного засобу; вони повинні знаходитися поза зоною дії стріли або маневрування навантажувального механізму.
17.1.12. Водіям автомобілів дозволяється за їх згодою виконувати роботи з навантаження і розвантаження вантажів масою (одне місце) не більше 20 кг для чоловіків і 7 кг для жінок.
При цьому відповідальність за організацію і безпечне проведення водіями цих робіт покладається на вантажовідправника і вантажоодержувача, що повинно обумовлюватись договором.
17.1.13. Вантажно-розвантажувальні роботи виконуються, як правило, механізованим способом за допомогою кранів, навантажувачів або інших вантажопідіймальних засобів, а при незначних обсягах засобами малої механізації.
17.1.14. У місцях виконання вантажно-розвантажувальних робіт і в зоні обслуговування вантажопідіймальних механізмів забороняється знаходитися особам, які не мають прямого відношення до цих робіт.
17.1.15. Забороняється виконання будь-яких робіт з обслуговування та ремонту транспортних засобів на відстані ближче 5 м від зони дії вантажно-розвантажувальних машин.
17.1.16. Якщо при навантаженні і розвантаженні виникає небезпека для осіб, які виконують цю роботу, її треба припинити і вжити заходів щодо усунення цієї небезпеки.
17.1.17. Вантажі дозволяється брати тільки з верху штабеля або купи.
17.2.1. Вантажі, що перевозяться транспортними засобами, за масою підрозділяються на три категорії, а за ступенем небезпеки при навантаженні, розвантаженні та транспортуванні – на чотири групи.
17.2.1.1. Вагові категорії вантажів:
1 категорія – масою (одного місця) менше 30 кг, а також сипучі, дрібноштучні, що перевозяться навалом тощо;
2 категорія – масою від 30 до 500 кг;
3 категорія – масою більше 500 кг.
17.2.1.2. Групи вантажів:
1 – малонебезпечні (будівельні матеріали, харчові продукти тощо);
2 – небезпечні за своїми розмірами (негабаритні);
3 – пильні або гарячі (цемент, мінеральні добрива, асфальт, бітум тощо);
4 – небезпечні вантажі згідно з ГОСТ 19433-88.
17.2.2. При постановці транспортних засобів під вантажно-розвантажувальні роботи повинні бути вжиті заходи, що попереджують самовільний їх рух.
17.2.3. Переміщення вантажів 1-ї категорії від складу до місця навантаження або від місця розвантаження до складу може бути організоване вручну, якщо відстань по горизонталі не перевищує 25 м.
При більшій відстані такі вантажі повинні транспортуватися механізмами і пристроями.
У виняткових випадках на місцях непостійного вантаження і розвантаження допускається проводити вантаження і розвантаження вантажів масою до 55 кг (одного місця) вручну двома вантажниками.
17.2.4. Транспортування, навантаження та розвантаження вантажів 2-ї та 3-ї категорій на усіх постійних та тимчасових вантажно-розвантажувальних площадках (пунктах) повинно бути механізовано.
17.2.5. При завантаженні кузова автомобіля навалочним вантажем він не повинен підійматися над бортами кузова (стандартними або нарощеними) і повинен розміщуватися рівномірно по усій площині кузова.
17.2.6. Штучні вантажі, що підіймаються над бортами кузова, необхідно ув’язувати міцним справним такелажем (канатами, мотузками). Забороняється користуватися металевими канатами та дротом.
17.2.7. Ящиковий, катно-бочковий та інший штучний вантаж повинен бути укладений так, щоб під час руху (зрушенні з місця і крутих поворотах, різкому гальмуванні) він не міг переміщуватися по підлозі кузова. При наявності зазорів між окремими місцями вантажу слід вставляти між ними міцні дерев’яні прокладки і розпірки.
Бочки з рідким вантажем установлюють пробкою догори.
17.2.8. Скляна тара з рідинами приймається до перевезення тільки в спеціальній упаковці. Її необхідно установлювати вертикально (пробкою догори).
Забороняється установлювати вантаж у скляній тарі один на другий (у два ряди) без відповідних прокладок (дощок), що захищають нижній шар від розбивання під час руху.
17.2.9. Пильні вантажі дозволяється перевозити на автомобілях (відкритих кузовах), які обладнані пологами і ущільнювачами, при цьому повинні бути вжиті заходи, що виключають їх розпилювання під час руху.
17.2.10. Водії та робітники, які зайняті на перевезенні, навантаженні та розвантаженні пильних вантажів або отруйних речовин, повинні бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту.
17.2.11. При установленні вантажів неправильної форми та складної конфігурації на транспортні засоби, крім вантажів, які не допускається кантувати, їх слід розташовувати таким чином, щоб центр ваги знаходився найнижче.
