---

заповідальний відказ (стаття 538 цього Кодексу).

С т а т т я 529. Перша черга спадкоємців за законом

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в

рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки

(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги

належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо

на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був

би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка

належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

С т а т т я 530. Друга черга спадкоємців за законом

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті

ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не

закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати

і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку

батька, так і з боку матері (друга черга).

С т а т т я 531. Спадкоємство утриманцями

До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи,

що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його

смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні

з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

С т а т т я 532. Спадкоємство усиновленими і усиновителями

Усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті

усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та

їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх

батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а також

братів і сестер.

Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смерті

усиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і інших

кровних родичів усиновленого. Батьки усиновленого, його інші

кровні родичі по висхідній лінії і його брати та сестри не

одержують спадщини за законом після смерті усиновленого або його

нащадків.

С т а т т я 533. Спадкоємство предметів домашньої

обстановки та вжитку

Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять

до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем,

незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з

спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

С т а т т я 534. Спадкоємство за заповітом

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно

або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої

обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять,

так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також

державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським

організаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства

одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

С т а т т я 535. Право на обов'язкову частку в спадщині

Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі

усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і

утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту,

не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при

спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні

розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового

майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і

вжитку.

С т а т т я 536. Підпризначення спадкоємця

Заповідач може на випадок, коли зазначений у заповіті

спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її,

зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця).

С т а т т я 537. Спадкоємство частини майна, що залишилась

незаповіданою

Частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється

між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку

статей 529—533 цього Кодексу.

До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом,

яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в

заповіті не передбачено інше.

С т а т т я 538. Заповідальний відказ

Заповідач вправі покласти на спадкоємця за заповітом

виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на

користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які

набувають права вимагати його виконання. Відказоодержувачами

можуть бути особи як ті, що входять, так і ті, що не входять до

числа спадкоємців за законом.

Спадкоємець, на якого покладено заповідачем виконання

заповідального відказу, зобов'язаний виконати його лише в межах

дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього.

В разі смерті спадкоємця, на якого було покладено виконання

заповідального відказу, або в разі неприйняття ним спадщини

зобов'язання виконання заповідального відказу переходить на інших

спадкоємців, які одержали його частку.

С т а т т я 539. Покладення на спадкоємця обов'язку надання

права довічного користування

Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить

жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне

користування цим будинком або певною його частиною.

Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво про право

спадкоємства. В разі наступного переходу права власності на

будинок або на відповідну частину будинку право довічного

користування зберігає силу.

С т а т т я 540. Покладення на спадкоємця виконання дій для

загальнокорисної мети

Заповідач може покласти на спадкоємця виконання яких-небудь

дій, спрямованих на здійснення будь-якої загальнокорисної мети.

С т а т т я 541. Нотаріальна форма заповіту

Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з

зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто

заповідачем і нотаріально посвідчений.

С т а т т я 542. Заповіти, прирівнювані до нотаріально

посвідчених

До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються:

1) заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в

лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах,

санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів,

посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній

частиині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних

закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями

зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

2) заповіти громадян, які перебувають під час плавання на

морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під

прапором України, посвідчені капітанами цих суден; ( Пункт 2

статті 542 із змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР

від 14.12.94 )

3) заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних,

арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідчені

начальниками цих експедицій;

4) заповіти військовослужбовців та інших осіб, які

перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших

військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх

заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями

цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних

закладів;

5) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації

військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних

закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних

нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні

дії, також заповіти робітників і службовців, членів їх сімей і

членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами

(начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів; ( Пункт

5 статті 542 із змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР

від 14.12.94 )

6) заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі,

посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75)

С т а т т я 543. Підписання заповіту іншою особою

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з

будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за

його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або

посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до

нотаріально посвідчених (стаття 542 цього Кодексу), заповіт може

підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з

яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не

може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75;

Законом N 287/94-ВР від 14.12.94 )

С т а т т я 544. Скасування та зміна заповіту

Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати

зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.

Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт

повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

Заповідач може скасувати або змінити заповіт, подавши про це

заяву нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, а в

населених пунктах, де немає нотаріусів, - посадовій особі

виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних

депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії.

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75; Законом

N 287/94-ВР від 14.12.94 )

С т а т т я 545. Наслідки недійсності заповіту

Недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою

недійсності його в цілому.

Якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за

цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати

на загальних підставах.

С т а т т я 546. Виконання заповіту

Виконання заповіту покладається на призначених у ньому

спадкоємців.

Заповідач може доручити виконання заповіту особі, зазначеній

у заповіті, яка не є спадкоємцем (виконавцеві заповіту). В цьому

разі вимагається згода виконавця, виконана в написі на самому

заповіті або в окремій заяві, доданій до заповіту.

С т а т т я 547. Повноваження виконавця заповіту

Виконавець заповіту має право вчиняти всі дії, необхідні для

виконання заповіту.

Виконавець заповіту не одержує винагороди за свої дії по

виконанню заповіту, але має право на відшкодування за рахунок

спадщини необхідних витрат, понесених ним по охороні спадкового

майна і по управлінню цим майном.

Після виконання заповіту виконавець заповіту зобов'язаний

представити спадкоємцям за їх вимогою звіт.

С т а т т я 548. Прийняття спадщини

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з

застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини.

С т а т т я 549. Дії, що свідчать про прийняття спадщини

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем

відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом

шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку

неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою

згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для

прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців,

він продовжується до трьох місяців.

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 2135-08 від 15.10.73)

С т а т т я 550. Продовження строку на прийняття спадщини

Строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього

Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини

пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після

закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при

наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли

спадщину.

У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими

спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив

зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке

збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти

належного йому майна.

(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 3764-08 від 25.04.75)

С т а т т я 551. Перехід права на прийняття спадщини

Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або

за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її

прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на

прийняття належної йому частки спадщини переходить до його

спадкоємців (спадкова трансмісія).

Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його

спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився

для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що

залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох

місяців.

С т а т т я 552. Право того, хто прийняв спадщину до явки

інших спадкоємців

Спадкоємець, який вступив у володіння і управління спадковим

майном до з'явлення інших спадкоємців, не вправі розпоряджатися

спадковим майном (продавати, заставляти та ін.), поки не мине

шість місяців з дня відкриття спадщини або поки не буде одержано