---

У транспортних статутах (кодексах) можуть бути передбачені

випадки, коли доказування вини перевізника у втраті, нестачі або

пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

С т а т т я 363. Розмір відповідальності автотранспортної

організації за втрату, нестачу і

пошкодження вантажу

За шкоду, заподіяну при перевозці вантажу або багажу

автомобільним транспортом, перевізник (автотранспортна

організація) відповідає:

1) в разі втрати або нестачі вантажу і багажу — в розмірі

вартості вантажу і багажу, який втрачено або якого не вистачає;

2) в разі пошкодження вантажу або багажу — в розмірі суми, на

яку зменшилась його вартість;

3) в разі втрати вантажу або багажу, зданого до перевозки з

оголошенням його цінності — в розмірі оголошеної цінності вантажу

або багажу, якщо не буде доведено, що вона нижче дійсної його

вартості.

Якщо внаслідок пошкодження, за яке автотранспортна

організація несе відповідальність (стаття 362 цього Кодексу),

якість вантажу або багажу змінилась настільки, що він не може бути

використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу або багажу

вправі від нього відмовитись і вимагати відшкодування за його

втрату.

Якщо вантаж або багаж, за втрату або нестачу якого

автотранспортна організація сплатила відповідне відшкодування,

буде згодом знайдено, одержувач (відправник) вправі вимагати

видачі йому цього вантажу або багажу, повернувши одержане за його

втрату або нестачу відшкодування.

С т а т т я 364. Строк доставки вантажу та багажу і

відповідальність за прострочення

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж або багаж до пункту

призначення у строк, встановлений транспортними статутами

(кодексами) або виданими у встановленому порядку правилами. Якщо

строк доставки у зазначеному порядку не встановлено, сторони

вправі встановити цей строк у договорі.

Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення

в доставці вантажу або багажу, якщо прострочення сталося не з його

вини.

Розмір штрафів, що стягуються з автотранспортних організацій

за прострочення в доставці вантажу або багажу, визначається

Статутом автомобільного транспорту Української РСР в залежності

від тривалості прострочення.

Сплата автотранспортною організацією штрафу за доставку

вантажу або багажу з простроченням не звільняє її від

відповідальності за викликані цим простроченням втрату, нестачу

або пошкодження вантажу.

С т а т т я 365. Пред'явлення претензій по перевозках

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з

перевозки, обов'язкове пред'явлення йому претензії.

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а

претензії про сплату штрафів і премій — протягом 45 днів.

Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити

заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців,

а щодо претензії по перевозці, здійснюваній перевізниками різних

видів транспорту по одному документу, — протягом шести місяців і

претензії про сплату штрафу або премії — протягом 45 днів.

С т а т т я 366. Пред'явлення позовів по перевозках

Якщо претензія відхилена або відповідь не одержана в строк,

встановлений статтею 365 цього Кодексу, заявникові надається на

пред'явлення позову два місяці з дня одержання відповіді або

закінчення строку, встановленого для відповіді.

Для пред'явлення перевізником до відправників, одержувачів

або до пасажирів позовів, що випливають з перевозки,

встановлюється шестимісячний строк.

С т а т т я 367. Позови з перевозок у закордонному

сполученні

Строки позовної давності та порядок пред'явлення позовів у

спорах, пов'язаних з перевозками в закордонному сполученні,

встановлюються транспортними статутами (кодексами) або

міжнародними договорами.

С т а т т я 368. Відповідальність перевізника за заподіяння

смерті або ушкодження здоров'я пасажира

Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або

ушкодження здоров'я пасажира визначається за правилами глави 40

цього Кодексу, якщо законом не передбачена підвищена

відповідальність.

Глава 31.

ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ

С т а т т я 369. Види страхування

Державне страхування здійснюється у формі обов'язкового і

добровільного страхування.

С т а т т я 370. Обов'язкове страхування

Обов'язковому страхуванню підлягає майно, зазначене в законі,

на умовах, ним встановлених.

За обов'язковим страхуванням страхова організація при

настанні передбаченої законом події (страхового випадку)

відшкодовує страхувальникові або іншій особі, якій належить

застраховане майно, понесену нею шкоду: при повній загибелі майна

— у повній сумі страхового забезпечення, а при частковому

пошкодженні — у розмірі відповідної частини страхового

забезпечення. Страхувальник зобов'язаний вносити встановлені

страхові платежі.

Види обов'язкового особистого страхування встановлюються

законодавством Союзу РСР.

С т а т т я 371. Договір добровільного страхування

За договором добровільного страхування страхова організація

зобов'язується при настанні зазначеної у договорі події

(страхового випадку):

за майновим страхуванням — відшкодувати страхувальникові або

іншій особі, на користь якої укладено договір, понесену шкоду

(виплатити страхове відшкодування) у межах обумовленої за

договором суми ( страхової суми), а коли майно застраховане не в

повній вартості — відповідну частину шкоди, якщо інше не

передбачене правилами страхування;

за особистим страхуванням — сплатити страхувальникові або

іншій особі, на користь якої укладено договір, обумовлену за

договором страхову суму, незалежно від належних йому сум по

державному соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню і

сум, належних в порядку відшкодування шкоди.

Страхувальник зобов'язується вносити встановлені договором

страхові платежі.

С т а т т я 372. Перехід до страхової організації прав

страхувальника щодо особи, відповідальної

за заподіяну шкоду

До страхової організації, що сплатила страхове відшкодування

за майновим страхуванням, переходить у межах цієї суми право

вимоги, яку страхувальник (або інша особа, яка одержала страхове

відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

С т а т т я 373. Правила страхування

Правила страхування затверджуються в порядку, встановлюваному

Радою Міністрів СРСР.

Глава 32.

ПОЗИКА

С т а т т я 374. Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає

другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне

управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а

позичальник зобо'язується повернути позикодавцеві таку ж суму

грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей

або речей.

(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 375. Форма договору позики

Договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен

бути укладений у письмовій формі.

С т а т т я 376. Заперечення договору позики

Позичальник вправі заперечувати договір позики за його

безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не

одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж

зазначено в договорі.

В тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у

письмовій формі (стаття 375 цього Кодексу), заперечення його за

безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за

винятком випадків кримінально карних дій.

С т а т т я 377. Позикові операції банків і державних

трудових ощадних кас

Позикові операції банків і державних трудових ощадних кас

регулюються законодавством Союзу РСР.

С т а т т я 378. Позикові операції ломбардів

Ломбарди видають громадянам позички, забезпечувані заставою

предметів домашнього вжитку і особистого користування (статті

181—188 цього Кодексу).

Граничний розмір і число позичок, що можуть бути видані одній

особі, а також строки, на які видаються позички, визначаються

Типовим статутом ломбарду, затвердженим Радою Міністрів

Української РСР.

(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)

С т а т т я 379. Позикові операції кас громадської

взаємодопомоги і фондів творчих спілок

Каси громадської взаємодопомоги при профспілкових комітетах

підприємств, установ, організацій видають робітникам і службовцям

довгострокові і короткострокові позички. Каси взаємодопомоги в

колгоспах видають позички колгоспникам. Фонди творчих спілок

видають позички працівникам літератури і мистецтва.

Строки позичок і умови їх видачі визначаються типовим

(примірним) статутом каси громадської взаємодопомоги і статутами

творчих спілок.

Глава 33.

РОЗРАХУНКОВІ І КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ

С т а т т я 380. Розрахунки між організаціями

Платежі за зобов'язаннями між державними організаціями,

колгоспами й іншими кооперативними та іншими громадськими

організаціями провадяться в порядку безготівкових розрахунків

через кредитні установи, в яких зазначені організації відповідно

до закону зберігають свої кошти. Порядок і форми розрахунків

визначаються законодавством Союзу РСР.

Розрахунки готівкою між державними організаціями, колгоспами

та іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями

допускаються у випадках і межах, встановлюваних законодавством

Союзу РСР.

Стаття 381. Розпорядження коштами, що зберігаються на

рахунках юридичних осіб та фізичних осіб -

суб'єктів підприємницької діяльності у банках

Юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності розпоряджаються коштами, що зберігаються на їх рахунках

у банках, згідно з цільовим призначенням цих коштів.

Без згоди юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів

підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що

знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком

випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду,

арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

При задоволенні претензій додержується черговість,

встановлена законодавством України.

( Стаття 381 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5095-11

від 24.12.87, в редакції Закону N 556/96-ВР від 03.12.96 )

С т а т т я 382. Кредитування організацій

Кредитування державних організацій, колгоспів та інших

кооперативних та інших громадських організацій провадиться згідно

з затвердженими планами шляхом видачі цільових строкових позичок

Державним банком СРСР й іншими банками СРСР в порядку,

встановленому законодавством Союзу РСР.

Кредитування однієї організації іншою у натуральній або

грошовій формі, в тому числі видача авансів, допускається лише у

випадках, встановлених законодавством Союзу РСР.

Умови і порядок кредитування одним колгоспом іншого при

поданні виробничої допомоги встановлюються Радою Міністрів

Української РСР.

С т а т т я 383. Банківські позички громадянам

Позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в

порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.

С т а т т я 384. Вклади громадян у кредитних установах

Громадяни можуть зберігати кошти в державних трудових ощадних

касах та в інших кредитних установах, розпоряджатися вкладами,

одержувати по вкладах доход у вигляді процентів або виграшів,

провадити безготівкові розрахунки відповідно до статутів кредитних

установ та виданих у встановленому порядку правил.

Держава гарантує таємницю вкладів, їх збереження і видачу за

першою вимогою вкладника.

Порядок розпорядження вкладами, внесеними в державні трудові

ощадні каси та в інші кредитні установи, визначається їх статутами

і зазначеними у частині першій цієї статті правилами.

С т а т т я 385. Звернення стягнення на вклади

Стягнення на вклади громадян у державних трудових ощадних

касах і в Державному банку СРСР може бути звернено на підставі

вироку чи рішення суду, яким задоволено цивільний позов, що

випливає з кримінальної справи, рішення суду чи постанови

народного судді про стягнення аліментів (при відсутності заробітку

або іншого майна, на яке можна звернути стягнення) або рішення

суду про поділ вкладу, який є спільним майном подружжя.

Конфіскація вкладів громадян у зазначених кредитних установах може

бути проведена на підставі вироку, що набрав законної сили, або

винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.

(із змінами, внесеними Указом ПВР N 8520-10 від 01.03.85)

Глава 34.

ДОРУЧЕННЯ

С т а т т я 386. Договір доручення

За договором доручення одна сторона (повірений)