---

Якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його

відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати

(добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно

від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або

особою, якій майно було передане власником у володіння, або

викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом

поза їх волею.

Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій

цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку,

встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права

його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх

випадках.

С т а т т я 146. ( Стаття 146 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Витребування неправомірно відчуженого

державного і громадського майна

Державне майно, а також майно колгоспів, інших кооперативних

та інших громадських організацій, неправомірно відчужене яким би

то не було способом, може бути витребуване відповідними

організаціями від будь-якого набувача.

С т а т т я 147. Витребування грошей і цінних паперів

Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути

витребувані від добросовісного набувача (стаття 145 цього

Кодексу).

С т а т т я 148. Розрахунки при поверненні речей з

незаконного володіння

Витребуючи майно з чужого незаконного володіння (стаття 144

цього Кодексу), власник вправі також вимагати від особи, яка знала

або повинна була знати, що її володіння незаконне (недобросовісний

володілець), повернення або відшкодування всіх доходів, які ця

особа здобула або повинна була здобути за весь час володіння; від

добросовісного ж володільця — всіх доходів, що він здобув і

повинен був здобути з того часу, коли він дізнався або повинен був

дізнатись про неправомірність володіння або одержав повістку за

позовом власника про повернення майна. Володілець, як

добросовісний, так і недобросовісний, в свою чергу має право

вимагати від власника відшкодування зроблених ним необхідних

витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи

від майна.

Добросовісний володілець має право залишити за собою зроблені

ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені без пошкодження

речі. Якщо відділити поліпшення неможливо, добросовісний

володілець має право вимагати відшкодування зроблених на

поліпшення витрат, але не більше розміру збільшення вартості речі.

С т а т т я 149. ( Стаття 149 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Захист прав власника від порушень,

не поєднаних з позбавленням володіння

Власник може вимагати усунення всяких порушень його прав, хоч

би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння.

С т а т т я 150. ( Стаття 150 виключена на підставі Закону

N 3718-12 від 16.12.93 )

Захист прав володільця, який не є власником

Права, передбачені статтями 144-149 цього Кодексу, належать

також особі, яка хоч і не є власником, але володіє майном в силу

закону або договору.

Р о з д і л III

ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глава 14.

ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

С т а т т я 151. Поняття зобов'язання і підстави його

виникнення

В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити

на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати

майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав,

зазначених у статті 4 цього Кодексу.

С т а т т я 152. Зміст зобов'язань, що виникають з актів

планування

Зміст зобов'язання, що виникло безпосередньо з акту

планування народного господарства, визначається цим актом.

Зміст договору, що укладається на підставі державного

замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.

(із змінами, внесеними Указом ПВР N 5095-11 від 24.12.87)

С т а т т я 153. Укладення договору

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній

у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом

або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови,

щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

С т а т т я 154. Форма договору

Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він

вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч

би за законом для даного виду договорів ця форма і не

потребувалась.

Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути

укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом

складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом

обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними

стороною, яка їх надсилає.

В передбачених законом випадках договір може бути укладений

шляхом прийняття до виконання замовлення.

( Офіційне тлумачення положень статті 154 див. в Рішенні

Конституційного Суду N 16-рп/98 від 26.11.98 )

С т а т т я 155. Укладення договору за пропозицією,

зробленою з зазначенням строку для

відповіді

Коли пропозицію укласти договір зроблено з зазначенням строку

для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, яка

зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про

прийняття пропозиції протягом цього строку.

С т а т т я 156. Укладення договору за пропозицією,

зробленою без зазначення строку для

відповіді

Коли пропозиція укласти договір зроблена усно без зазначення

строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо друга

сторона негайно заявила особі, яка зробила пропозицію, про

прийняття цієї пропозиції.

Якщо така пропозиція зроблена в письмовій формі, договір

вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції

одержана протягом нормально необхідного для цього часу.

С т а т т я 157. Відповідь про згоду на укладення договору,

одержана з запізненням

Якщо з одержаної з запізненням відповіді про згоду укласти

договір видно, що відповідь була надіслана своєчасно, вона

визнається такою, що запізнилася, лише в тому разі, коли особа,

яка зробила пропозицію, негайно повідомить другій стороні про

одержання відповіді з запізненням. В цьому разі відповідь

вважається новою пропозицією.

С т а т т я 158. Відповідь про згоду укласти договір на

інших умовах

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було

запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той

же час новою пропозицією.

Якщо при укладенні договорів між державними, кооперативними

та іншими громадськими організаціями виникають розбіжності, що

підлягають розгляду судом, арбітражем або третейським судом

(стаття 159 цього Кодексу), правила цієї статті не застосовуються.

(із змінами, внесеними Законом N 1736-08 від 5.06.73)

С т а т т я 159. Розв'язання переддоговірних спорів

Розбіжності, що виникають при укладенні договору, який

грунтується на обов'язковому для обох сторін державному

замовленні, розв'язуються судом, якщо хоча б однією з сторін є

колгосп, міжколгоспне, державно-колгоспне підприємство,

організація, об'єднання, і відповідним арбітражем (третейським

судом), якщо сторонами є державні, кооперативні та інші громадські

організації (крім колгоспів, міжколгоспних, державно-колгоспних

підприємств, організацій, об'єднань), оскільки законом не

встановлено інше.

Розбіжності між названими організаціями, що виникають при

укладенні договору, який не грунтується на обов'язковому для обох

сторін державному замовленні, можуть розв'язуватися відповідно

судом або арбітражем, якщо це спеціально передбачено законом або

погодженням сторін.

(із змінами, внесеними Указами ПВР N 278-11 від 20.05.85,

N 5095-11 від 24.12.87)

С т а т т я 160. Договір на користь третьої особи

Якщо особа, яка уклала договір, обумовила виконання

зобов'язання, що виникло з договору, третій особі, то, якщо інше

не передбачено в договорі і не випливає з його змісту, виконання

може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на

користь якої виговорено виконання.

Якщо третя особа відмовилась від права, наданого їй за

договором, то особа, що уклала договір, може скористатися цим

правом, коли це не суперечить змістові договору.

Глава 15.

ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

С т а т т я 161. Загальні умови виконання зобов'язань

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в

установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,

договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,

що звичайно ставляться.

С т а т т я 162. Недопустимість односторонньої відмови від

виконання зобов'язання

Одностороння відмова від виконання зобов'язання і

одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком

випадків, передбачених законом.

С т а т т я 163. Виконання зобов'язань частинами

Кредитор вправі не приймати виконання зобов'язання частинами,

якщо інше не передбачено законом, актом планування, договором або

не випливає з суті зобов'язання.

С т а т т я 164. Покладення виконання зобов'язання на третю

особу

Виконання зобов'язання, що виникло з договору, може бути

покладене в цілому або в частині на третю особу, якщо це

передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа

зв' язана з однією з сторін адміністративною підлеглістю або

відповідним договором.

У цьому разі відповідальність за невиконання або неналежне

виконання зобов'язання несе сторона за договором, з якого воно

виникло, якщо законодавством Союзу РСР і Української РСР не

передбачено, що відповідальність несе безпосередній виконавець.

Якщо з закону, договору або з суті зобов'язання не випливає

обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто, кредитор

повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою

особою.

С т а т т я 165. Невизначеність строку виконання

зобов'язання

Якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або

визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати

виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк

з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного

виконання не випливає із закону, договору або із змісту

зобов'язання.

С т а т т я 166. Дострокове виконання зобов'язання

Боржник вправі виконати зобов'язання до строку, якщо інше не

випливає із закону, договору або змісту зобов'язання.

Дострокове виконання зобов'язань між державними,

кооперативними та іншими громадськими організаціями допускається у

випадках, якщо це передбачено законом або договором, а також за

згодою кредитора.

С т а т т я 167. Місце виконання зобов'язання

Зобов'язання повинно бути виконане в тому місці, яке

зазначено в законі, договорі, акті планування, на підставі якого

виникло зобов'язання, або виходячи з суті зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначене, виконання

повинно бути проведене:

1) по зобов'язанню передати будівлю - за місцем знаходження

будівлі;

2) по грошових зобов'язаннях (крім грошових зобов'язань

державних, кооперативних та інших громадських організацій) - за

місцем проживання кредитора в момент виникнення зобов'язання, а

якщо кредитор в момент виконання зобов'язання змінив місце

проживання і повідомив про це боржника, то в новому місці

проживання кредитора з віднесенням за рахунок кредитора всіх

витрат, зв'язаних із зміною місця виконання;

3) по всіх інших зобов'язаннях - за місцем проживання

боржника, а якщо боржником є юридична особа - за місцем її

знаходження (стаття 30 цього Кодексу).

С т а т т я 168. Виконання грошового зобов'язання між

організаціями

Платежі по грошових зобов'язаннях між державними,

кооперативними та іншими громадськими організаціями, якщо інше не

встановлено законодавством Союзу РСР, провадяться через Державний

банк СРСР та інші кредитні установи в порядку, що визначається

законодавством Союзу РСР.

С т а т т я 169. Валюта грошових зобов'язань

Грошові зобов'язання повинні бути виражені і підлягають

оплаті в радянській валюті.

Вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті

допускається лише у випадках і в порядку, встановлених

законодавством Союзу РСР.

С т а т т я 170. Проценти

Проценти по грошових та інших зобов'язаннях не допускаються,

за винятком операцій кредитних установ, зобов'язань по зовнішній

торгівлі та інших випадків, зазначених у законі.

С т а т т я 171. Виконання взаємних зобов'язань