11.4.2. У котлах, що працюють на рідкому паливі, автоматично повинне припинятися подавання палива в разі припинення подавання електроенергії або погасання факелів пальників.

11.4.3. Електроводонагрівачі та інші водонагрівні пристрої закритого виконання повинні мати арматуру, яка забезпечує розбір гарячої води шляхом витіснення її холодною.

11.4.4. Не допускається установка вентилів та інших запірних пристроїв на трубі, яка відводить гарячу воду.

11.4.5. Електроводонагрівачі необхідно обладнувати засобами контролю і захисту від підвищеного тиску і перегріву.

11.4.6. Трубопроводи рідкого палива повинні під'єднуватися до пальників через пристрої, які захищають трубопроводи від можливої вібрації.

11.4.7. Температура повітря, яке подається теплогенераторами в приміщення для утримання худоби, не повинна перевищувати 70° C.

11.4.8. На живильному паропроводі необхідно встановлювати зворотний клапан й запірний вентиль.

11.4.9. Контрольно-вимірювальні прилади та прилади безпеки парових і водогрійних котлів повинні бути доступні для спостереження й обслуговування.

11.4.10. Ділянки елементів котлів, водопідігрівачів й трубопроводів з підвищеною температурою поверхні, до яких можливий дотик працівників, повинні бути покриті тепловою ізоляцією, що забезпечує температуру зовнішньої поверхні не більш 45° C при температурі навколишнього середовища не більш 25° C.

11.4.11. Теплогенератори повинні мати автоматичне і ручне керування та запобіжні клапани для гасіння вибухової хвилі. Розміщення клапанів повинне гарантувати безпеку працівників.

11.4.12. Всмоктувальний повітропровід теплогенератора необхідно обладнувати захисною сіткою.

11.5. Обладнання для утримання свиней

11.5.1. Конструкція станків для утримання свиней повинна забезпечувати мінімальний контакт працівників із тваринами під час виконання виробничих процесів.

11.5.2. Огородження станків повинне відповідати вимогам ВНТП-СГіП 46-2.95. Огородження станків, яке примикає до службового проходу, повинне бути решітчастим, що дозволяє вести спостереження і проводити огляд тварин без заходження у станок.

11.5.3. Канал гноєвидалення повинен бути перекритий решітками. Ширина просвітів і планок решіток повинна відповідати вимогам ВНТП-СГіП 46-2.95.

11.5.4. Конструкція годівниць повинна дозволяти роздавання кормів з боку кормового проїзду. В індивідуальних станках для маток і кнурів рекомендується використовувати поворотні годівниці, які повинні мати отвори з заглушками для стоку промивальної рідини.

11.5.5. При застосуванні локального обігріву та опромінення поросят установками інфрачервоного і ультрафіолетового опромінювання влаштування їх повинне відповідати вимогам ПУЭ та ДНАОП 0.03-3.17-88. Установки інфрачервоного та ультрафіолетового опромінювання повинні мати монтажні кронштейни, захисні кожухи, тепло- і світлоізолюючі екрани. Комплект установки повинен дозволяти здійснювати дистанційне відключення (автоматичне або ручне).

11.5.6. Вузли і деталі напувалок, що підлягають щоденному догляду (очищення, промивання), повинні легко розбиратися і збиратися без застосування інструменту.

11.5.7. Кріплення напувалок повинне виключати зміну їхнього положення тваринами.

11.5.8. Водопійні корита (на вигульних майданчиках, у літніх таборах) повинні бути виготовлені з водонепроникного матеріалу з гладкою поверхнею, стійкого до дезінфекційних засобів.

11.5.9. Інвентар для ручних робіт з чищення годівниць, напувалок, прибирання гною повинен мати гладко постругані держаки довжиною, достатньою для виконання робіт без заходу у станок.

11.5.10. Ємкості для перенесення кормів і води під час роздачі кормів і напування тварин вручну повинні мати щільно прилягаючі кришки.

11.5.11. Вантажно-розвантажувальні естакади, трапи повинні мати настил і огородження, розраховані на максимальне навантаження, рівне потроєній вазі тварин. Для працівників повинні бути передбачені огороджені проходи.

11.6. Машини і обладнання для видалення гною

11.6.1. Поворотні зірочки скребкових транспортерів повинні мати пристрій для самоочищення від налиплого гною.

11.6.2. Для натягу ланцюга транспортера для видалення гною повинні бути передбачені типовий інструмент і пристрої. При натягуванні ланцюга транспортера з допомогою пружини повинен бути передбачений пристрій, що виключає різке зниження натягу ланцюга при руйнуванні пружини.

11.6.3. Трос натяжного пристрою не повинен мати задирок, обірваних волокон.

11.6.4. При застосуванні гідравлічної системи гноєвидалення шиберні засувки каналів гноєвидалення повинні мати прилади автоматичного дистанційного управління із дублюючим ручним керуванням.

11.6.5. У місці примикання каналів гноєвидалення до колектора повинні бути влаштовані гідрозатвори, що запобігають проникненню газів із колектора у канал.

11.6.6. Змивні баки повинні надійно кріпитися до опор. Ємкість для води, запірна арматура повинні бути справними і не допускати підтікання води.

11.6.7. Приймальна лійка накопичувача гною повинна бути обладнана решіткою, що перешкоджає попаданню у нього довговолокнистих часток і сторонніх предметів.

11.6.8. Накопичувач гною повинен бути покритий всередині та зовні антикорозійним матеріалом.

11.6.9. Гноєнакопичувач у верхній частині (вище рівня заповнення) повинен мати патрубок для під'єднання трубопроводу скидання тиску.

11.6.10. Пневматична установка для транспортування гною повинна мати запірну арматуру для відключення накопичувача від повітропроводів.

11.6.11. На подавальному повітропроводі для контролю тиску перед накопичувачем на висоті 1,5 м повинен бути встановлений манометр зі шкалою, що має червону риску на поділці, відповідній робочому тиску.

11.7. Електрообладнання

11.7.1. Електрообладнання на свинарських підприємствах повинне відповідати вимогам державних стандартів "Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты" із змінами у 1986 році (ГОСТ 12.1.019-79, СТ СЭВ 4830-84), "Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" із змінами у 1987 році (ГОСТ 12.1.030-81), "Испытания и измерения электрические. Общие требования безопасности" із змінами 01.07.95 (ГОСТ 12.3.019-80), ПУЭ, ДНАОП 0.00-1.21-98 стосовно особливо небезпечних приміщень.

11.7.2. Улаштування заземлювачів у місцях проходу свиней, на вході у приміщення та вигульних майданчиках не допускається.

11.7.3. У свинарниках повинна застосовуватися спеціальна освітлювальна арматура закритого виконання на ізоляційній основі.

11.7.4. Прилад вирівнювання електричних потенціалів повинен відповідати вимогам ПУЭ.

11.7.5. Електропроводка і електродвигуни приводів машин у кормоцехах і приміщеннях для розмелювання зерна повинні бути виконані у пило- вибухозахищеному виконанні.

11.7.6. Ділянки електропроводки, розташовані на висоті менш 1,5 м від підлоги, повинні бути захищені від механічних пошкоджень - прокладені у сталевій трубі або закриті кутником.

11.7.7. Штепсельні рознімання повинні бути розміщені та захищені таким чином, щоб їхнє приєднання здійснювалося без ускладнень і виключалася можливість випадкового дотику до частин під напругою або штирів.

11.7.8. Неструмоведучі частини установок (кожухи і корпуси електрокалориферів, електродвигунів вентиляторів, кожухи рубильників, магнітних пускачів, пускових кнопок) необхідно занулювати.

11.7.9. У відгалуженнях від магістральних ліній водопроводу до автонапувалок, електроводопідігрівачів та інших електроприймачів, з'єднаних з водопроводом, необхідно передбачати ізолюючі вставки довжиною не менше 1 м.

11.7.10. Електричні проводи і водопровідні труби не повинні торкатися. Відстань між проводами і трубопроводом, які розташовані паралельно, всередині приміщень повинна бути не менше 100 мм.

11.7.11. Живильна напруга для опромінювальних установок повинна бути не більш 250 В. Висота підвіски установок регламентується технологічними вимогами. Випромінювальні установки повинні мати огородження контактних частин ламп, патронів й пускорегулювальних приладів.

11.7.12. Бак, насосний агрегат, реле тиску і станція керування автоматичної водопідіймальної установки повинні бути заземлені, а клеми електродвигуна ізольовані і закриті муфтою.

11.7.13. Пересувні електричні дробарки, подрібнювачі, коренерізки напругою 220 В повинні бути заземлені відповідно до вимог ПУЭ; якщо немає такої можливості, слід застосовувати прилади захисного відключення.

11.7.14. Захист працівників від ураження електричним струмом під час експлуатації ручного технологічного обладнання з кабельним або тролейним електроживленням повинен забезпечуватися шляхом застосування приладу захисного відключення, заземлення і занулення.

11.7.15. Заземленню підлягають корпуси електричних машин, трансформаторів і апаратів, каркаси розподільних щитів і шаф, металеві корпуси освітлювальних приладів і оболонки кабелів, металеві труби електропроводки та інші металеві конструкції, з'єднані з установкою й огородженням електрообладнання; металеві корпуси пересувних і переносних приймачів струму.

11.7.16. Відповідно до ПУЭ заземленню або зануленню підлягають металеві частини електроустановок, машин та обладнання, що можуть опинитися під напругою при порушенні ізоляції:

при напругах змінного струму 380 В, постійного 440 і вище - в усіх випадках;

при номінальних напругах 42 - 380 В змінного і 110 - 440 В постійного струму - тільки у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх установках;

при будь-яких напругах змінного і постійного струму в вибухонебезпечних приміщеннях.

11.7.17. Всі роботи на стінах, панелях, перекриттях, підлогах, де можливе розміщення електропроводів, повинні виконуватися електротехнічним персоналом. При цьому повинні бути вжиті заходи щодо попередження появи на них напруги.

11.7.18. Електроустановки в сільськогосподарських підприємствах підлягають щорічним лабораторним випробуванням.

11.8. Вимоги безпеки під час ремонту і технічного обслуговування машин та обладнання

11.8.1. Для підтримання машин і обладнання в технічно справному і безпечному стані роботодавець зобов'язаний організувати їхнє технічне обслуговування і ремонт.

11.8.2. Ремонтні роботи і операції технічного обслуговування повинні виконуватися працівниками, які пройшли спеціальну підготовку. Працівники повинні бути забезпечені справним інструментом.

11.8.3. Періодичність і об'єм робіт з технічного обслуговування повинні відповідати вимогам експлуатаційної документації на машини або обладнання.

11.8.4. Якість і повнота виконання операцій технічного обслуговування повинні контролюватися посадовими особами підприємства.

11.8.5. Пуск обладнання в роботу після зупинок на технічне обслуговування може бути здійснений лише після перевірки:

правильності складання і надійності закріплення кріпильних деталей;

відсутності в обладнанні сторонніх предметів;

збалансованості вузлів, що обертаються;

роботи систем змащення;

комплектності передавальних і приводних пасів;

наявності огороджень і їхньої справності;

справності запірних і герметизуючих пристроїв, люків, кришок, дверцят;

наявності і справності блокувальних і контрольних приладів.

11.8.6. Після випробування роботи обладнання на холостому ходу та усунення можливих дефектів і несправностей допускається випробування під невеликим навантаженням з поступовим збільшенням його до необхідного.

11.8.7. Про виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту і заміни деталей повинні бути зроблені відповідні записи у журналі.

11.8.8. На машини підвищеної небезпеки повинні бути складені річні графіки технічного обслуговування і ремонту (котли, теплогенератори, агрегати для сушіння трав'яного борошна, посудини і установки, що працюють під тиском, вантажопідйомні машини і механізми, охолоджувальні і газові установки). Графіки повинні бути затверджені роботодавцем або особою, відповідальною за їхній технічний стан.

12. ВИМОГИ ДО РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ

12.1. Розміщення обладнання у виробничих приміщеннях (на виробничих майданчиках) повинне забезпечувати безпеку й зручність його використання за призначенням, під час технічного обслуговування й ремонту, а також передбачати можливість оснащення засобами захисту, що не входять до конструкції.

12.2. Відповідно до ВНТП-СГіП-46-2.95 при розміщенні виробничого обладнання у приміщеннях необхідно дотримуватися таких норм проходів і відстаней:

між виступаючими частинами машин і огороджувальними будівельними конструкціями з урахуванням проходу - не менше 0,8 м, без урахування проходу - не менше 0,5 м, окрім випадків, коли огороджувальні будівельні конструкції використовуються для кріплення складників обладнання;

між обладнанням при розміщенні його фронтами одне до одного - не менше 1,5 м.

12.3. Обладнання повинне бути розміщене й встановлене так, щоб не закривати світлових і віконних прорізів і завдяки цьому не знижувати освітленості, не створювати місць, недосяжних для прибирання і дезінфекції.

12.4. Підходи до обладнання і робочих місць не повинні завалюватися кормами, інвентарем і сторонніми предметами.

12.5. Установлення котлів поза приміщенням допускається в тому випадку, якщо котел спроектований для роботи в заданих кліматичних умовах.

12.6. При встановленні котлів, що вимагають бокового обслуговування, ширина проходів між котлами або між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1,5 м.

12.7. Відстань від верхньої частини обмурування котлів і площадок, з яких обслуговуються арматура й гарнітура котлів, контрольно-вимірювальні прилади, вентилятори, електродвигуни, до найближчих елементів покриття або стельового перекриття приміщення повинна бути не менше 1,9 м.

12.8. Згідно з вимогами Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР від 07.12.71 (ДНАОП 0.00-1.13-71), компресорну установку необхідно розміщувати в окремому утепленому приміщенні, що провітрюється.