Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів

Крани, талі та однорейкові візки встановлюються таким чином, щоб підіймання вантажу здійснювалося без попереднього його підтягування за похилого положення вантажних канатів і забезпечувалося переміщення вантажу, піднятого не менше ніж на 500 мм вище обладнання, штабелів ван­тажів, бортів рухомого складу тощо, які зустрічаються на шляху переміщення.

У разі керування краном або пересувним талем з підлоги має бути пе­редбачений вільний прохід для працівника, який ними керує.

Установлення вантажопідіймальних кранів і машин, у яких вантажоза- хоплювальним органом є вантажний електромагніт, над виробничими або іншими приміщеннями не дозволяється.

Установлення кранів, однорейкових візків і пересувних талів над виробничими приміщеннями для підіймання й опускання вантажів через люк у перекритті дозволяється лише в разі розташування одного приміщення безпосередньо над іншим.

Люк у перекритті споряджається перилами відповідно до пункту 4.16.13 цих Правил з обов’язковою світловою сигналізацією (напис, який світиться), що попереджає як про перебування вантажу над люком, так і про опускання вантажу, а також споряджається написами, які забороняють пере­бування людей під люком.

Установлення над виробничими приміщеннями стаціонарних талів або лебідок для підіймання вантажів через люк у перекритті не дозволяється.

Проектом установлення вантажопідіймальних кранів мають передбачатися місця розміщення вантажів для статичного та динамічного ви­пробування цих кранів. У разі неможливості виконання цієї вимоги слід за­безпечити випробування кранів відповідно до пункту 7.3.19 цих Правил.

У вантажопідіймальних кранів і машин, що пересуваються надземними рейковими коліями:

відстань від верхньої точки крана до стелі споруди, нижнього поясу кроквяних ферм або прикріплених до них предметів, а також до нижньої точки іншого вантажопідіймального крана, що працює ярусом вище, має бути не менше 100 мм;

відстань від настилу площадок і галерей опорного крана, за винятком настилу кінцевих балок і вантажних візків, до суцільного перекриття або пі­дшивки покрівлі, до нижнього пояса кроквяних ферм і прикріплених до них предметів, а також до нижньої точки вантажопідіймального крана, що пра­цює ярусом вище, має бути не менше 1800 мм;

відстань від частин торців вантажопідіймального крана, що виступа­ють, до колон і стін споруди, перил прохідних галерей має бути не менше 60 мм. Ця відстань установлюється в разі симетричного розташування коліс вантажопідіймального крана відносно рейок;

відстань від нижньої точки вантажопідіймального крана або таля (не враховуючи вантажозахоплювального органа) до підлоги цеху або площадок, на яких під час їх роботи можуть перебувати люди (за винятком площадок, призначених для ремонту), має бути не менше 2 м. Відстань між нижньою точкою кабіни крана або однорейкового візка та підлогою цеху має бути не менше 2 м, а якщо цю відстань неможливо витримати, - у межах від 500 мм до 1000 мм;

відстань від нижніх частин вантажопідіймального крана чи машини, що виступають (не враховуючи вантажозахоплювального органа), до розта­шованого в зоні їх дії обладнання має бути не менше 400 мм;

відстань від частин, що виступають, кабіни керування та площадки для обслуговування тролеїв до стіни, обладнання, трубопроводів, частин спору­ди, що виступають, колон, покрівель підсобних приміщень та інших предме­тів, відносно яких вони переміщуються, має бути не менше 400 мм.

Відстань по горизонталі між частинами, що виступають, ван­тажопідіймального крана, який пересувається наземними рейковими коліями, і спорудами, штабелями вантажів та іншими предметами, що розташовані на висоті до 2 м від рівня землі або робочих площадок, має бути не менше 700 мм, а на висоті більше 2 м - не менше 400 мм.

Відстань по вертикалі від консолі противаги або від противаги, що ро­зташована під консоллю баштового крана, до площадок, на яких можуть пе­ребувати працівники, має бути не менше 2 м.

Установлення вантажопідіймальних кранів, однорейкових віз­ків і талів з автоматичним або напівавтоматичним керуванням, під час якого вони не супроводжуються працівником, який ними керує, має унеможливлю­вати зачіпання вантажем елементів споруди, обладнання, штабелів вантажів тощо. На шляху пересування такої машини не повинні перебувати люди; над проїжджою частиною та над проходами для людей мають бути встановлені запобіжні перекриття (сітки тощо), здатні витримати вантаж, що падає.

Установлення вантажопідіймальних кранів для виконання мон­тажних робіт має проводитися відповідно до ПВР.

Установлення вантажопідіймальних кранів, що переміщуються рейковими коліями в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, має бути узгоджене з власником лінії. Дозвіл на таке установлення для виконання монтажних робіт має зберігатися разом із ПВР, а в інших випадках - у паспо­рті вантажопідіймального крана.

Установлення стрілових самохідних кранів має провадитися на спланованому та підготовленому майданчику, схил якого не перевищує за­значеного в їх паспорті. Установлювати крани на свіжонасипаному неущіль- неному ґрунті не дозволяється. У ПВР мають бути враховані категорія та ха­рактер ґрунту майданчика, а для свіжонасипаного ґрунту зазначені ступінь і (або) технологія його ущільнення.

Установлення стрілового самохідного крана має проводитися так, щоб під час роботи відстань між поворотною частиною крана за будь-

якого її положення та спорудами, штабелями вантажів та іншими предметами була не менше 1000 мм.

Установлювати вантажопідіймальні крани поблизу укосів кот­лованів або канав дозволяється за умови дотримання відстаней, зазначених у табл. 7. За неможливості дотримання цих відстаней або якщо глибина котло­вану більше 5 м, укіс має бути укріплений. Спосіб укріплення укосу, а також умови установлення кранів на ґрунті, не зазначеному в табл. 7, мають бути визначені в проектній документації.

Під час установлення вантажопідіймальних кранів стрілового типу для роботи поблизу відкритого розподільчого устаткування (далі - ВРУ) чи в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі (далі - ПЛ) відстані від частин кранів, стропів, вантажозахоплювальних пристроїв, вантажів мають бу­ти не менше зазначених у Правилах безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (далі - ПБЕЕС), і Правилах безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 06.10.97 № 257 і зареєстрованих у Мініс­терстві юстиції України 13.01.98 за № 11/2451 (із змінами) (далі - ПБЕЕ).

Таблиця 7. Найменша допустима відстань від основи укосу котловану (канави) до найближчих опор вантажопідіймального крана

Г либина котловану (канави), м

Відстань від основи укосу до найближчої опори* для ненасипного ґрунту, м

піщаного і гравійного

супіщаного

суглинного

глинистого

лесового

сухого

1

1,5

1,25

1,0

1,0

1,0

2

3,0

2,4

2,0

1,5

2,0

3

4,0

3,6

3,25

1,75

2,5

4

5,0

4,4

4,0

3,0

3,0

5

6,0

5,3

4,75

3,5

3,5

* Під найближчою опорою розуміється край виносної опори самохідного стрі­лового крана або край основи укосу баластової призми вантажопідіймального крана, що переміщується рейковими коліями.

Знімні вантажозахоплювальні пристрої

Знімні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, затискачі, за­хоплювачі, траверси тощо) та їх складові частини мають відповідати вимогам чинних НД.

Розрахунок стропів, виконаних із дозволених для цих цілей ма­теріалів, проводиться з урахуванням кількості віток канатів і кута нахилу їх до вертикалі.

Допустиме робоче навантаження на строп визначають за умови рівно­мірного натягу кожної з віток і дотримання розрахункового кута 45° між віт- кою та вертикаллю. Допускається призначати додаткове робоче навантажен­ня на строп для кута нахилу вітки до вертикалі 60°.

Для стропа з кількістю віток більше трьох, що сприймають розрахун­кове навантаження, ураховують у розрахунку не більше трьох віток. Під час розрахунку стропів, призначених для транспортування заздалегідь відомого вантажу, як розрахункові кути між віткою стропа та вертикаллю можуть бути прийняті фактичні кути.

Для канатних стропів із сталевих канатів мають використовува­тися сталеві канати хрестової звивки відповідно до вимог НД.

Коефіцієнт запасу розривного зусилля каната відносно навантаження окремої вітки стропа має бути не менше 6.

Кінці канатів стропів заправляються опресовуванням алюміні­євими втулками, обтисненням сталевими втулкам або заплітанням відповідно до вимог пункту 4.6.5 цих Правил.

Для ланцюгових стропів мають використовуватися круглолан- кові ланцюги відповідно до вимог НД. Коефіцієнт запасу руйнівного наван­таження ланцюга відносно навантаження окремої вітки стропа має бути не менше 4.

Конопляні, бавовняні, сизалеві канати, застосовувані для виго­товлення стропів, мають відповідати вимогам НД.

Можливість застосування для виготовлення стропів канатів із синтетич­них матеріалів (поліамідних, поліпропіленових, поліефірних) і комбінова­них, а також стрічок установлюється технічними умовами.

Коефіцієнт запасу розривного зусилля відносно навантаження окремої вітки стропа має бути для канатів і стрічок із синтетичних матеріалів не менше 7, а для канатів з натуральних волокон - не менше 8.

Заплетення петлі конопляного, бавовняного, сизалевого каната повинно мати не менше двох повних і двох половинних пробивок. Місце за­плетення має бути обмотане мотузкою або захищене іншим способом.

Для знімних моторних грейферів або інших вантажозахоплю­вальних пристроїв, поворот яких у вертикальній площині протягом експлуа­тації не є допустимим, має бути забезпечена фіксація вантажозахоплюваль- ного пристрою відносно корпуса гакової підвіски.

Кранова колія

Улаштування рейкової кранової колії, за винятком колій заліз­ничних кранів, має здійснюватися за проектною документацією, яка зберіга­ється суб’єктом господарювання разом з паспортом.

Будова рейкової колії баштових кранів має відповідати вимогам НД.

Будова рейкової колії залізничних кранів має відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 № 411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.97 за № 50/1854 (із змінами).

У разі встановлення вантажопідіймального крана на кранову колію, що експлуатується, остання має бути перевірена розрахунком на допустимість такого навантаження.

У проекті надземної рейкової кранової колії повинні міститися такі основні відомості:

конструкція підрейкових опорних елементів (підкранових балок);

тип рейок;

допустиме навантаження на рейки від коліс крана; спосіб кріплення рейок між собою й до опорних елементів; наявність підкладок під рейками, конструкція підкладок і спосіб їх установлення;

зазор між рейками;

граничнодопустимі величини загального поздовжнього ухилу, допуски на ширину колії і на різницю рівня головок рейок;

конструкція (тип) тупикових упорів і допустиме навантаження на них, тип вимикального пристрою обмежника пересування крана; наявність вздовж колії огородження; улаштування заземлення рейкової колії.

У проекті наземної рейкової кранової колії додатково до відо­мостей, наведених у пункті 4.19.2 цих Правил, має зазначатися:

план рейкової колії з прив’язкою до прилеглої території, із зазначен­ням основних розмірів колії (ширини і довжини) і ділянки для стоянки крана у неробочому стані;

конструкція нижньої будови:

довжина і ширина земляного полотна; поздовжній і поперечний ухил (залежно від типу ґрунту); поперечний профіль земляного полотна з розмірами; розташування та тип водовідвідних пристроїв; типи і фізико-механічні характеристики ґрунту земляного полотна; ступінь ущільнення земляного полотна; конструкція верхньої будови рейкової колії:

розмір баластової призми, типи і фізико-механічні характеристи­ки матеріалів баластової призми;

тип, переріз і довжина опорних елементів (шпал або залізобетон­них балок);

відстань між шпалами; конструкція підкладок і пружних елементів; конструкція лотків і настилів для кабеля; допустимий мінімальний радіус кривої на криволінійних ділянках колії (за наявності);

граничнодопустимі величини пружного просідання під колесами; конструкція переїзду через рейкову колію для автомобільного транс­порту (за необхідності);

місце монтажу крана та регламент обкатки рельсової колії; пояснювальна записка з обґрунтуванням проектних рішень і розрахун­ками.

Кранові колії (за винятком колій баштових і залізничних кра­нів), колії однорейкових візків, обладнані стрілками або поворотними круга­ми, а також переходи, що слугують для пересування вантажопідіймального крана або його вантажного візка з однієї колії на іншу, мають відповідати та­ким вимогам:

у місцях переходу вантажопідіймального крана або його вантажного візка з однієї колії на іншу має забезпечуватися їх плавне пересування;

для запобігання розчепленню двох зімкнутих рейок кранової колії, а також рейки кранової колії з рейкою стрілки або поворотного круга мають установлюватися замки, що надійно замикають зімкнуті рейки і мають елек­тричне блокування, яке унеможливлює пересування вантажопідіймального крана або його вантажного візка з незамкнутим замком; для механізмів з ру­чним приводом електричне блокування може бути замінене на механічне;

ділянки колії, що розмикаються, а також рейки стрілок і поворотних кругів мають обладнуватися автоматично діючими затворами, що унеможлив­люють сходження вантажопідіймального крана або його вантажного візка з рейкової колії;

переведення стрілки або поворотного круга має провадитися за допо­могою спеціального механізму, що керується з підлоги або з кабіни;

напруга на головні тролеї крана, на механізми керування стрілок і елек­тричні апарати блокувальних пристроїв має подаватися за допомогою одного вимикача.

Рейки опорних кранів і вантажних візків мають кріпитися так, щоб унеможливлювалося бічне і поздовжнє їх зміщення під час пересування та роботи крана. У випадку кріплення рейок за допомогою зварювання має бути унеможливлена їх теплова деформація.

Переїзд автомашин і автонавантажувачів через колії козлових і баштових кранів дозволяється у виняткових випадках, коли об’їзд колій не­можливий. Заходи безпеки розробляються суб’єктом господарювання з ура­хуванням інтенсивності роботи кранів і руху транспорту.

Пересічення колій козлових, баштових і портальних кранів з рейковими коліями заводського транспорту, а також портального крана із за­лізничною колією дозволяється за умов розроблення заходів щодо попере­дження зіткнення кранів, що працюють, із рухомим складом, узгоджених суб’єктом господарювання з власником колії заводського транспорту чи заліз­ничної колії.

Граничні величини відхилень кранової колії від проектного положення, що наведені в настанові з експлуатації вантажопідіймального крана, не повинні перевищувати величин, наведених у додатку 2 цих Правил. Пошкодження та дефекти рейок і шпал кранової колії не повинні перевищувати критерії бракування, наведені в додатку 3 цих Правил.

У проекті рейкової колії має бути визначена ділянка для стоян­ки вантажопідіймального крана в неробочому стані.

За наявності підземних комунікацій, прокладених раніше без урахування наступного влаштування над ними рейкової колії, має бути вико­наний розрахунок з метою унеможливлення пошкодження цих комунікацій та за необхідності розроблений проект їх перекриття.

Готовність рейкової колії до експлуатації має бути підтвердже­на актом здавання-приймання колії (додаток 4 цих Правил), до якого дода­ються результати нівелювання профілів рейкової колії, а також перевірки ро­змірів колії. Акт здавання-приймання колії має зберігатися разом з паспортом вантажопідіймального крана.

Додаткові вимоги безпеки до кранів кабельного типу

До кранів кабельного типу застосовуються вимоги, викладені в цих Правилах, з урахуванням вимог, викладених у пункті 4.20 цих Правил.

Коефіцієнт стійкості пересувних нехитних опор кранів кабель­ного типу в будь-якому напрямку з урахуванням всіх основних і додаткових навантажень (сил інерції, вітрового навантаження, маси снігу, зусиль від забі­гання однієї з опор) за найбільш несприятливої їх комбінації має бути не мен­ше 1,3.

Коефіцієнт стійкості хитних опор у площині, перпендикулярній несу­чим канатам, має бути не менше 1,3, а в інших площинах - не менше вели­чин, зазначених у НД.

Кран має бути обладнаний пристроєм, що автоматично зупиняє механізми пересування опор у разі забігання однієї з них щодо іншої на ве­личину, більшу від визначеної проектом.