Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів

б) контакту працівників з частинами, що перебувають під напру­гою через несправність (непрямий контакт);

в) наближення працівників до частин, що перебувають під висо­кою напругою;

г) непридатності ізоляції для передбачених умов використання; ґ) електростатичних процесів, наприклад контакту працівників з

електрично зарядженими частинами;

д) термічного випромінювання або таких процесів, як розбризку­вання розплавлених речовин, хімічних процесів під час коротких зами­кань, перевантажень тощо;

е) удару блискавки;

термічні види небезпеки, що призводять до опіків, обмороження та інших травм, викликаних:

а) контактом працівників з предметами або матеріалами з дуже високою або низькою температурою;

б) полум’ям або вибухом;

в) випроміненням джерел тепла;

г) роботою в гарячому або холодному виробничому середовищі;

небезпека, спричинена шумом, може призвести до:

а) тривалого порушення гостроти слуху;

б) дзвону у вухах;

в) утоми, стресу тощо;

г) інших наслідків, наприклад до порушень рівноваги, послаб­лення уваги тощо;

ґ) перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам тощо;

небезпека, спричинена вібрацією, може призвести до значних порушень здоров’я (розлад судинної та нервової систем, порушення кровообігу, хвороби суглобів тощо);

небезпека, спричинена матеріалами, речовинами (та їх компонента­ми), що їх використовує або виділяє кран, що працює, а також вантажами, які він переміщує, унаслідок:

а) їх вдихання, заковтування обслуговувальним і ремонтним пер­соналом шкідливих для здоров’я рідин, газів, аерозолей, парів та пилу, а також їх контакту зі шкірою, очима і слизовою оболонкою, проник­нення через шкіряний покрив;

б) вогне- і вибухонебезпечності;

небезпека, спричинена знехтуванням ергономічних вимог і принципів під час розроблення машин:

а) незручна робоча поза або надмірне чи повторюване фізичне на­вантаження на організм працівника;

б) знехтування засобами індивідуального захисту;

в) недостатнє місцеве освітлення;

г) розумове перевантаження, стрес тощо, що виникають під час робочого процесу, процесу контролю за роботою крана чи машини або технічного обслуговування в межах їх використання за призначенням;

ґ) помилки, неправильне поводження працівника;

д) незручна конструкція, розміщення або марковання елементів керування;

е) незручна конструкція або розміщення приладів контролювання;

небезпека, спричинена несподіваним пуском, несподіваним перевищенням швидкості тощо, унаслідок:

а) виходу з ладу або порушення в роботі системи керування;

б) припинення подавання енергії і відновлення енергопостачання після перерви;

в) зовнішнього впливу на електрообладнання;

г) інших зовнішніх впливів (сила ваги, вітер тощо); ґ) помилки в програмному забезпеченні;

д) помилки машиніста крана чи машини (через недостатню від­повідність крана чи машини здібностям та навикам машиніста);

небезпека, спричинена помилками (дефектами) під час складання або монтажу крана чи машини;

небезпека, спричинена поломками під час роботи, унаслідок:

а) утомного руйнування;

б) неприпустимої величини деформації;

в) критичного спрацювання;

г) корозії;

небезпека, спричинена предметами, що падають (інструменту, деталей крана, речей обслуговувального і ремонтного персоналу тощо);

небезпека, спричинена поступальним рухом крана, машини, вантажних візків:

а) рух під час запускання двигуна;

б) рух за відсутності машиніста на своєму місці;

в) рух за відсутності надійного закріплення всіх складових час­тин, деталей;

г) занадто висока швидкість крана, машини, вантажного візка, керованих з підлоги;

ґ) занадто високі коливання (крана, вантажу) під час руху;

д) недостатня спроможність крана чи машини до вповільнення, вимикання, зупинки та тримання;

небезпека, пов’язана з робочим місцем машиніста крана чи машини (уключаючи місце водія):

а) падіння під час спроби зайняти або покинути робоче місце;

б) викидання газів або брак кисню на робочому місці;

в) пожежа (займистість кабіни, нестача засобів вогнегасіння);

г) механічні види небезпеки на робочому місці (контактування з колесами, наїзд, падіння предметів, проникнення предметів, поломка деталей, які обертаються з високою швидкістю, контактування праців­ників зі складовими частинами, деталями крана чи машини);

ґ) недостатній огляд з робочого місця;

д) невідповідне освітлення;

е) незручне місце для сидіння; є) шум на робочому місці;

ж) вібрація на робочому місці;

з) недостатні можливості евакуювання або аварійного виходу;

небезпека, пов’язана із системою керування:

а) неправильне розміщення органів керування;

б) неправильна конструкція органів керування та неправильний режим їх роботи;

небезпека, пов’язана з джерелами та передаванням енергії:

а) небезпека, пов’язана з двигуном та акумулятором;

б) небезпека, пов’язана з передаванням енергії між обладнанням крана чи машини;

в) небезпека, пов’язана із з’єднаннями та буксируванням;

небезпека, пов’язана з третіми особами:

а) несанкціонований запуск або експлуатація;

б) відсутність або невідповідність візуальних або звукових попе­реджувальних сигналів;

небезпека, пов’язана з несприятливими природними факторами:

а) вітрове навантаження;

б) снігове навантаження;

в) ожеледиця, зледеніння;

г) сейсмічне навантаження;

ґ) грозові електричні розряди;

недостатньо повні настанова з експлуатації та інструкція з охорони праці для машиніста.

Ризики обслуговувального і ремонтного персоналу від впливу ви- щенаведеної небезпеки повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок виконання запобіжних заходів, спрямованих на унеможливлення прогнозованих ризиків та забезпечення безпеки під час виготовлення, устано­влення, монтажу, демонтажу, налагодження, випробування, експлуатації, ре­монту, реконструкції та модернізації вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок, наведених у цих Правилах.

Під час розроблення вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок повинен бути проведений аналіз прогнозованої небезпеки, небезпечних ситуа­ції та небезпечних випадків, породжуваних механічним, електричним, хіміч­ним (від сировини, матеріалів і інших речовин), термічним (тепловим) впли­вом, а також порушенням вимог ергономіки та іншими причинами.

Заходи щодо зменшення ризику виникнення аварійних та надзви­чайних ситуацій роздільно або в різних комбінаціях повинні містити:

а) дотримання вимог проектування та технології виготовлення (облік і обмеження навантажень, розрахунки на міцність і стійкість, вибір конструк­ційних матеріалів тощо);

б) зниження шкідливих впливів на обслуговувальний персонал;

в) правильний вибір захисних, запобіжних пристроїв і огороджень;

г) виключення наявності гострих крайок, кутів, частин, що виступають,

тощо;

ґ) виконання вимог ергономіки;

д) урахування вимог безпеки під час розроблення та виготовлення сис­тем керування;

е) унеможливлення виникнення небезпеки, пов’язаної з гідравлічним і пневматичним обладнанням;

є) забезпечення пожежо- і електробезпеки тощо;

ж) забезпечення інструкціями обслуговувального і ремонтного персо­налу та контроль виконання вимог інструкцій.

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО БУДОВИ ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬ­НИХ КРАНІВ ТА ЇХ СКЛАДОВИХ ЧАСТИН

Загальні вимоги

Вантажопідіймальні крани і машини, їх складові частини, при­лади та пристрої безпеки, вантажозахоплювальні органи, знімні вантажоза­хоплювальні пристрої, тара, колиски і кранова колія мають відповідати вимо­гам цих Правил і НД.

Групи класифікації (режиму роботи) вантажопідіймальних кра­нів і машин та їх механізмів визначаються відповідно до додатка 1 цих Пра­вил і зазначаються в паспорті вантажопідіймального крана чи машини.

Кліматичне виконання вантажопідіймальних кранів і машин має встановлюватися відповідно до вимог НД і відповідати макрокліматичним районам України, у яких вони можуть експлуатуватися. Вантажопідіймальні крани і машини, призначені для експлуатації в районах з нижньою межею температури робочого стану нижче ніж мінус 40 °С, мають бути виготовлені для роботи в макрокліматичних районах з холодним кліматом (виконання ХЛ).

Вантажопідіймальні крани і машини, призначені для експлуата­ції в сейсмічних районах (понад 6 балів), виготовляються у сейсмічному ви­конанні відповідно до вимог НД.

Вантажопідіймальні крани і машини, призначені для роботи у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, мають відповідати вимогам “Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних устано- вок”, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики Укра­їни від 21.06.2001 № 272 (далі - ПБЕЕСУ), і чинним НД.

Клас вибухо- і пожежонебезпечної зони, категорія та група вибухоне­безпечної суміші зазначаються в паспорті вантажопідіймального крана чи машини, а також у настанові з експлуатації.

Вантажопідіймальні крани мають бути стійкими в робочому та неробочому станах.

Розрахунок стійкості вантажопідіймальних кранів повинен проводити­ся відповідно до вимог НД за умови дії випробувального навантаження, дії вантажу (вантажна стійкість), відсутності вантажу (власна стійкість), рапто­вого знімання навантаження та дії монтажних (демонтажних) навантажень.

Вантажопідіймальні крани, під час експлуатації яких передбачене опускання ненавантаженої стріли в горизонтальне положення, мають бути стійкими з таким положенням стріли.

Розрахунок металоконструкцій і механізмів вантажопідіймаль­них кранів і машин має здійснюватися відповідно до вимог НД.

У кранів з висувними стрілами, баштами, опорами має передба­чатися надійна фіксація в робочому положенні висунутої конструкції.

Металоконструкції та металеві деталі вантажопідіймальних кранів і машин мають бути захищені від корозії відповідно до умов експлуа­тації.

У металоконструкціях мають передбачатися заходи проти накопичу­вання в них вологи.

Механізми

Механізми вантажопідіймальних кранів і машин, обладнані ку­лачковими, фрикційними або іншими механічними пристроями для вмикання або перемикання швидкостей робочих рухів, мають виконуватися таким чи­ном, щоб довільне вмикання або роз’єднання механізму було унеможливлене.

У вантажних лебідок з двома приводами останні повинні мати між собою жорсткий кінематичний зв’язок, що унеможливлює довільне опу­скання вантажу в разі виходу з ладу одного з приводів.

У вантажопідіймальних кранах і машинах, призначених для пі­діймання працівників, розплавленого металу або шлаку, отруйних і вибухо­вих речовин, а також у механізмах з електроприводом застосування фрикцій­них і кулачкових муфт умикання не дозволяється, крім механізмів:

а) пересування або повертання, що має декілька діапазонів швидкостей для переключання з однієї швидкості на іншу;

б) пересування гусеничних кранів із спільним приводом двох гусениць для роздільного керування ними.

У випадках, зазначених у пунктах 4.2.3 “а” і 4.2.3 “б” цих Правил, гальмо повинне мати кінематичний зв’язок, що не розмикається, з поворотною частиною крана, гусеницями або колесами.

Механізми підіймання вантажу та стріли мають виконуватися так, щоб унеможливлювалося вимикання приводу без накладення гальма, а опускання вантажу або стріли здійснювалося тільки від двигуна, що працює.

Тягові колеса вантажопідіймальних кранів і машин з ручним приводом мають оснащуватися напрямними для унеможливлення спадання ланцюгів, що навішені на них. Тяговий ланцюг має бути такої довжини, щоб його нижня частина була на висоті близько 0,5 м від поверхні, на якій розта­шовується працівник, що керує краном або машиною.

У стрілових самохідних кранів зусилля підіймання (висування) виносних опор або їх частин уручну не повинно перевищувати 200 Н.

У разі більшого зусилля виносні опори обладнуються гідравлічним, механічним або іншим приводом.

Стрілові самохідні крани, оснащені ходовою частиною з пружни­ми підвісками, мають бути обладнані пристроями, що виключають дію пружних підвісок і дають змогу передавати навантаження, яке сприймається краном, без­посередньо на ходову частину або виносні опори. Ці крани також обладнуються стабілізатором пружних підвісок, що дає змогу рівномірно передавати наванта­ження на всі ресори однієї ходової осі для того, щоб забезпечити їх рівномірне осідання під час руху. На автомобільних кранах і кранах на спеціальному шасі ці пристрої на передніх осях можуть не встановлюватися.

Механізми підіймання кувальних кранів обладнуються пристро­ями, що амортизують, для запобігання впливу на металоконструкції крана те­хнологічних навантажень, які виникають під час кування заготовок.

У з’єднаннях елементів вантажопідіймальних кранів і машин (болтових, шпонкових, шліцьових тощо) має бути унеможливлене їх довільне розгвинчування або роз’єднування.

Ухил колії вантажних візків у козлових і консольних кранів у найбільш несприятливому положенні візка з найбільшим робочим вантажем не повинен перевищувати 0,003. Зазначена норма ухилу не стосується кранів, у яких механізм пересування візка споряджений автоматичним гальмом нор­мально закритого типу або візок крана пересувається канатною тягою.

Гальма

Механізми підіймання вантажу і зміни вильоту вантажопідій­мальних кранів і машин з машинним приводом обладнуються гальмами нор­мально закритого типу, що автоматично розмикаються під час увімкнення приводу.

Механізми підіймання або зміни вильоту з ручним приводом обладну­ються вантажоупорним гальмом.

У грейферних двобарабанних лебідках з роздільним електрич­ним приводом гальма встановлюються на кожному приводі.

На приводі механізму підіймання дозволяється встановлення педалі (кнопки) для розгальмовування механізму без вмикання двигуна, у цьому ра­зі розгальмовування має здійснюватися тільки за умови безперервного нати- снення на педаль (кнопку).

У разі спрацьовування електричного захисту, вимикання або зникнен­ня напруги в мережі гальмо має автоматично замикатися навіть у разі, коли педаль (кнопка) натиснута.

Механізми підіймання вантажу та зміни вильоту обладнуються гальмом, який має кінематичний зв’язок, що не розмикається, з барабаном.

У механізмах підіймання ланцюгових і канатних електричних талів до­зволяється встановлення муфт граничного моменту.

Гальмо механізму підіймання вантажу та зміни вильоту, за винят­ком випадків, зазначених у пунктах 4.3.5 і 4.3.6 цих Правил, має забезпечува­ти гальмівний момент з урахуванням коефіцієнта запасу гальмування не ме­нше 1,5. Такий самий запас гальмування застосовується для двобарабанних механізмів з роздільним приводом, у тому числі для механізмів підіймання та замикання грейфера.

У разі наявності на приводі механізму підіймання вантажу та зміни вильоту двох і більше гальм коефіцієнт запасу гальмування кожного з них має бути не менше 1,25.

У механізмі підіймання з двома приводами, що вмикаються одночасно і працюють на один барабан або на два барабани з кінематичним зв’язком, що не розмикається, на кожному приводі встановлюється не менше одного гальма із запасом гальмування не менше 1,25. У разі застосування двох гальм на кож­ному приводі за наявності в механізмі двох і більше приводів коефіцієнт запа­су гальмування кожного гальма має бути не менше 1,1.