Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів

У кабіні стрілових самохідних кранів мають бути встановлені покажчики кута нахилу крана (креноміри, сигналізатори). Якщо керування виносними опорами крана здійснюється не з кабіни, на неповоротній рамі встановлюється додатковий покажчик кута нахилу крана поблизу органів керування виносними опорами.

Вантажопідіймальні крани, крім тих, що керуються з підлоги, а також однорейкові візки обладнуються звуковим сигнальним пристроєм, який має бути виразно чутний у робочій зоні та за тональністю відрізнятися від автомобільного. У разі наявності декількох постів керування ввімкнення сигналу має бути можливе з будь-якого з них.

Баштові крани з висотою до верху оголовка більше 15 м, коз­лові крани прогоном більше 16 м, портальні крани, перевантажувачі, а також кабельні крани обладнуються анемометром (або сигналізатором тиску вітру для кранів мостового типу), що автоматично вмикає звуковий сигнал у разі перевищення допустимої швидкості вітру робочого стану, зазначеної в пас­порті крана.

Козлові крани та мостові перевантажувачі мають бути розра­ховані на максимально можливе зусилля перекосу, що виникає під час пере­сування крана, та за необхідності мають бути обладнані обмежником переко­су автоматичної дії.

У вантажопідіймальних кранів і машин з електроприводом (крім талів з додатковим вантажоупорним гальмом, а також вантажопідійма­льних кранів і однорейкових візків з такими талями) має бути передбачений захист від падіння вантажу та стріли в разі обриву будь-якої з трьох фаз ме­режі живлення.

У разі спрацьовування захисту мають вимикатися електродвигуни механізмів підіймання вантажу, зміни вильоту та замикатися гальма цих механізмів.

Крани обладнуються пристроєм для автоматичного зняття на­пруги з електродвигунів механізмів і струмопроводів до них під час виходу обслуговувального персоналу на галерею крана або на площадки з механіз­мами. У вантажопідіймальних кранів, що працюють у приміщенні, тролеї на­пругою не більше 42 В у такому випадку можуть не вимикатися.

У вантажопідіймальних кранів, вхід на які передбачений через галерею моста, таким блокуванням обладнуються двері входу на галерею.

Двері для входу до кабіни керування з посадкової площадки мають бути обладнані електричним блокуванням, що не дає змоги почати пересування, якщо двері відчинені.

Якщо кабіна має тамбур, таким блокуванням споряджаються його двері.

У кранів, оснащених вантажопідіймальними електромагніта­ми, що живляться від електромережі, електрична схема має бути виконана так, щоб у разі зняття напруги з крана контактами приладів та пристроїв без­пеки напруга з вантажного електромагніту не знімалася, або такі крани спо- ряджуються резервною батареєю, що має постачати енергію у випадку не­справності мережі живлення і забезпечувати потрібний струм протягом що­найменше 20 хв. У разі неспроможності працівників покинути небезпечну зону протягом 20-хвилинного періоду, що забезпечується резервною батаре­єю, необхідно застосовувати додаткові заходи, наприклад механічний засіб закріплювання вантажу. У кабіні керування має передбачатися покажчик на­магнічування електромагніта, а для магнітів зі змінною потужністю - повно­го та часткового намагнічування.

У баштових кранів з неповоротною баштою, портальних та інших кранів з кабіною керування на поворотній частині має передбачатися пристрій (пристрої), що автоматично вимикає механізм повертання в разі ві- дчинення люка або дверей для безпечного переходу працівників з неповоро­тної частини на поворотну і в зворотному напрямку. Люки або двері можуть не встановлюватися за умови оснащення пристроями, що будуть виконувати зазначені функції. У вантажопідіймальних кранів з частотою обертання бі­льше 0,5 об/хв люк або двері для переходу працівників з неповоротної части­ни на поворотну мають бути обладнані замком і кнопкою звукового сиг­нального пристрою.

У разі спрацьовування приладів і пристроїв безпеки (кінцевих вимикачів, аварійного вимикача, блокування люка, дверей кабіни тощо) їх контакти мають розривати електричне коло.

Вантажопідіймальні крани, крім залізничних, що пересува­ються рейковими коліями просто неба, обладнуються протиугінними при­строями з ручним або машинним приводом, які мають забезпечувати утриму- вальне зусилля від дії на кран вітру неробочого стану, зазначене в настанові з експлуатації крана.

Мостові крани, що працюють просто неба або в незахищеному від вітру місці, протиугінними пристроями можуть не обладнуватися, якщо під дією на кран вітру неробочого стану, допустима швидкість якого зазначена в паспорті крана, запас гальмування механізмів пересування становить не менше 1,2.

Для вантажопідіймальних кранів коли застосування протиугінних рей­кових захоплювачів неможливе через конструктивні особливості кранової колії, суб’єктом господарювання мають бути вжиті інші заходи щодо унемо­жливлення угону вантажопідіймальних кранів вітром.

Протиугінні пристрої мають забезпечувати закріплення ванта­жопідіймального крана на всьому шляху його пересування. Ця вимога не сто­сується ремонтних кранів, що встановлюються на мостових перевантажувачах і мають фіксуватися в неробочому стані, наприклад біля тупикових упорів.

Протиугінні пристрої з машинним приводом обладнуються засобами для приведення їх у дію вручну.

Вантажопідіймальні крани з машинним приводом, що пересу­ваються рейковою колією, та їхні візки, а також талі та однорейкові візки для пом’якшення можливого удару в упори або одне об одне мають бути облад­нані пружними буферними пристроями.

Опорні й підвісні крани та їхні візки, що пересуваються рей­ковою колією, а також талі обладнуються опорними деталями у разі поломки коліс або інших елементів ходових пристроїв.

Опорні деталі встановлюються також на ходових візках причіпних кабін.

Опорні деталі мають установлюватися на відстані не більше 20 мм від рейок і бути розрахованими на найбільше можливе навантаження.

У стрілових кранів зі змінним вильотом з гнучким підвішу­ванням стріли мають бути встановлені упори або інші пристрої, які запобіга­ють закиданню стріли.

У баштових кранів такі пристрої повинні встановлюватися, якщо на мінімальному вильоті кут між горизонталлю та стрілою перевищує 70°.

На кінцях рейкової колії вантажопідіймального крана, його вантажного візка, таля та однорейкового візка з метою унеможливлення їх сходу мають бути встановлені упори, розраховані на найбільше можливе робоче навантаження, і конструкція яких має відповідати зазначеній в настанові з експлуатації.

Крани мостового типу вантажопідіймальністю більше 10 т і групи класифікації (режиму роботи) А6 і вище відповідно до додатка 1 цих Правил, а також крани стрілового типу (крім консольних) мають бути облад­нані реєстраторами робочих параметрів для реєстрації і зберігання інформа­ції про:

напрацювання вантажопідіймального крана та кранових механізмів про­тягом усього строку служби крана;

величину навантаження вантажопідіймального крана та кранових меха­нізмів протягом усього строку служби крана;

параметри вантажопідіймального крана відповідно до НД на реєстратор для конкретного типу кранів за останні дві години роботи крана.

Блок настроювання обмежника вантажопідіймальності, а та­кож реєстратор робочих параметрів мають бути опломбовані. Місця оплом­бування приладів безпеки зазначаються в експлуатаційних документах на ці прилади.

У разі експлуатації крана кліматичного виконання нижче мак- рокліматичного району експлуатації вони мають бути обладнані пристроєм (температурним реле тощо), який унеможливлює експлуатацію крана в разі зниження температури нижче зазначеної в паспорті.

Апарати керування

Апарати керування мають бути виконані та встановлені так, щоб керування у сидячому положенні було зручним і не заважало спостере­женню за вантажозахоплювальним органом і вантажем, а спрямування рухів органів керування (рукояток, важелів, джойстиків, маховиків) повинно, по змозі, відповідати напрямку рухів механізмів. Розташування та характерис­тики органів керування мають відповідати вимогам НД.

Умовне позначення напрямків рухів механізмів має зберігатися протя­гом усього строку експлуатації.

Окремі положення органів керування мають фіксуватися. Зу­силля фіксації в нульовому положенні (або положенні ВИМКНЕНО) повинне перевищувати зусилля в інших положеннях. У разі безступінчатого регулю­вання забезпечується фіксація тільки в нульовому положенні.

Кнопки для реверсивного пуску механізмів повинні мати бло­кування, яке унеможливлює одночасне ввімкнення реверсивних кіл.

Кнопки або рукоятки апаратів для керування з підлоги мають оснащуватися пристроєм для самоповороту їх у нульове положення. Робота механізмів має бути можлива тільки за безперервного натискання на кнопку або затримування рукоятки в робочому положенні.

Підвішування апаратів для керування з підлоги здійснюється на сталевому тросику такої довжини, яка б давала змогу працівнику, який ке­рує краном або талем, перебувати на безпечній відстані від вантажу, що пе­реміщується. Апарат розташовується на висоті від 1 м до 1,5 м від підлоги.

Швидкість пересування кранів і талів, що керуються з підлоги (крім тих, що керуються по радіо), не повинна перевищувати 0,83 м/с, а вантажних візків - 0,53 м/с.

Увімкнення лінійного контактора має бути можливим тільки в разі, якщо всі контролери перебувають у нульовому положенні.

Контакти нульового блокування панелі керування механізму з індиві­дуальним нульовим захистом у коло контактора захисної панелі (ввідного пристрою) можуть не включатися. У цьому разі в кабіні керування встанов­люється світлова індикація ввімкнення та вимкнення цієї панелі керування.

За наявності декількох постів керування передбачається блоку­вання, що унеможливлює одночасне керування з різних постів.

Баштові крани для безпечного монтажу і (або) випробувань об­ладнуються виносним пультом керування. Під час нарощування башти баш­тового крана керування може здійснюватися з пульта, розташованого на мон­тажній обоймі.

Кабіни керування

Кабіна керування (далі - кабіна) або пост керування мають бу­ти розташовані в такому місці, щоб машиніст міг спостерігати за зачіплю­ванням вантажу, а також за вантажозахоплювальним органом і вантажем про­тягом повного робочого циклу. Виняток може бути допущений для баштових, самохідних стрілових із баштово-стріловим обладнанням, кабельних, спеціа­льних і портальних кранів.

Розташування кабіни має унеможливлювати удар об неї ванта­жу. Розташовувати механізми крана безпосередньо над кабіною не дозволя­ється.

Кабіна двобалкового мостового та пересувного консольного кранів має встановлюватися під балкою або галереєю моста (консолі) та спо­лучатися з галереєю засобами доступу.

У кранів мостового типу дозволяється підвішувати кабіну до рами ван­тажного візка чи використовувати причіпні кабіни. У цьому разі вихід із ка­біни на галерею моста здійснюється через настил візка або зовнішніми ого­родженими засобами доступу.

Кабіна кранів мостового типу підвішується з боку, протилеж­ного тому, на якому розташовані головні тролеї.

Якщо тролеї недоступні для випадкового дотику до них з кабіни, посад­кової площадки або засобів доступу, кабіна може бути розташована з боку тролеїв.

Кабіни вантажопідіймальних кранів виконуються закритими та відкритими. Кабіни закритого типу обладнуються суцільною огорожею з усіх боків і суцільним верхнім перекриттям. Такими кабінами обладнуються кра­ни, призначені для роботи просто неба та в інших несприятливих умовах (га­рячі цехи, хімічне виробництво тощо).

Внутрішні розміри кабіни мають бути не менше: висота - 2 м, ширина - 0,9 м, довжина - 1,3 м, а об’єм - не менше 3 м . У кабінах із невертикальною передньою частиною в перерізі, що проходить через центр сидіння машиніста (визначальну точку крісла), дозволяється зменшення висоти до 1,6 м. Розміри кабін стрілових самохідних, баштових кранів і кранів для гарячих цехів прий­маються відповідно до вимог НД.

У кабіні вантажопідіймального крана має бути забезпечений вільний доступ до розташованого в ній обладнання.

Висота відкритої кабіни мостових однобалкових кранів, кранів стріло­вого типу, а також однорейкових візків, якщо передбачена робота тільки си­дячи, може бути зменшена до 1,6 м.

Світлові отвори кабіни влаштовуються з безосколкового скла.

У мостових двобалкових і пересувних консольних кранів та однорей­кових візків, що встановлені в приміщенні, дозволяється обладнання суціль­ної огорожі відкритої кабіни на висоту не менше 1 м від підлоги.

У мостових однобалкових кранів огородження кабіни, призначеної для роботи в сидячому положенні, улаштовується на висоту 0,7 м.

У разі огородження кабіни на висоту до 1 м безосколковим склом не­обхідне додаткове огородження металевими ґратами.

У кабінах відкритого типу вантажопідіймальних кранів, що працюють усередині приміщення, верхнє перекриття може не влаштовуватися.

Якщо відстань між задньою стінкою кабіни та предметами, щодо яких вона переміщується, становить менше 400 мм, відкриті кабіни мостових і пересувних консольних кранів повинні мати суцільну огорожу із задньої та бічних сторін на висоту не менше 1800 мм. У цьому випадку огородження задньої сторони кабіни влаштовується на всю ширину, а бічних сторін - не менше ніж на 400 мм з боків, що прилягають до задньої стінки.

Засклення кабіни влаштовується так, щоб забезпечувалась мож­ливість очищення скла як зсередини, так і ззовні, або має передбачатися при­стрій для очищення скла.

Нижнє скло, на яке може стати машиніст, захищається ґратами, здатни­ми витримати масу машиніста.

У кабінах вантажопідіймальних кранів, що працюють просто неба, слід установлювати сонцезахисні щитки.

Двері для входу до кабіни виконуються розкривними або розсу­вними і обладнуються із внутрішнього боку засувом. У вантажопідіймальних кранів, що працюють поза приміщенням, двері мають, крім того, замикатися ззовні.

Розкривні двері мають відчинятися всередину кабіни. У стрілових само­хідних кранів, а також якщо перед входом до кабіни є тамбур або площадка з відповідним огородженням, двері кабіни можуть відчинятися назовні.

Обладнання входу до кабіни через люк у підлозі, як правило, не дозво­ляється. У разі входу до кабіни через люк у підлозі останній має бути облад­наний вимикачем безпеки, який вимикає механізми в разі відчинення люка.

Підлога в кабіні вантажопідіймального крана з електричним приводом та однорейкового візка повинна мати настил з неметалевих матеріалів, що унеможливлюють ковзання, і бути покритою гумовим діелектричним килимком. Дозволяється гумові килимки розміром не менше 500 мм х 700 мм класти тільки в місцях обслуговування електрообладнання.

Кабіни обладнуються стаціонарним сидінням для машиніста, улаштованим і розміщеним так, щоб забезпечувалась можливість керувати вантажопідіймальним краном або машиною сидячи і вести спостереження за вантажем. Має бути передбачена можливість регулювання положення сидін­ня по висоті та в горизонтальній площині.

Дозволяється сидіння машиніста з пультом керування або кабіну в ці­лому влаштовувати поворотними.

Кабіни мають відповідати вимогам “Санитарных правил по устройству и оборудованию кабин управления кранов”, затверджених заступ­ником Міністра охорони здоров’я СРСР, головним державним санітарним лі­карем СРСР від 08.12.74 № 1204-74.

Допустимий рівень шуму та вібрації в кабіні чи на посту керування не повинен перевищувати граничнодопустимих рівнів відповідно до Санітар­них норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37, і Державних санітарних норм виробничої загальної та ло­кальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою головного дер­жавного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 39, та чинних НД.

Параметри мікроклімату в кабіні чи на посту керування повинні відпо­відати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою головного державного санітар­ного лікаря України від 01.12.99 № 42.

Уміст хімічних речовин у повітрі кабіни чи на посту керування (у повіт­рі робочої зони машиніста крана) не повинен перевищувати гранично­допустимих концентрацій відповідно до вимог чинних НД.

Рівні напруженості електромагнітного поля в кабіні чи на посту керу­вання не повинні перевищувати граничнодопустимих рівнів відповідно до Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагніт­них полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.2002 № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за № 203/7524.