До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів і устаткування до сповіщувачів повинна бути не менше 0,6 м.

  1. Не допускається установлювати замість несправних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача у місці його установлення.
    1. В разі ремонту або несправності ручного ПС поруч має бути вивішена табличка з відповідним записом.
      1. Прокладання шлейфів і з’єднувальних ліній УПС і КОПС повинно здійснюватися відповідно до вимог нормативно-технічної документації.
      2. Клемні коробки приладів повинні бути закриті захисними кришками і опломбовані, а корпуси приладів — заземлені.
      3. Електроживлення УПС, КОПС і АУП має здійснюватись згідно з вимогами будівельних норм і ПУЕ.

В разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї її ємкість повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в режимі чергування і не менше трьох годин — у режимі «Тривога».

  1. Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв тривоги повинно здійснюватись відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів.
    1. Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані і введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації і вимогам нормативно-технічних документів.

Внесення будь-яких змін в конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші переустаткування допускається здійснювати за згодою з проектною організацією з інформуванням про це органів державного пожежного нагляду.

  1. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, обумовлених в нормативних документах.

Пристрої ручного пуску АУП повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і установлюватися поза можливою зоною горіння, в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як усередині так і поза приміщенням.

  1. Елементи і вузли АУП мають бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.
    1. Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватись в чистоті, під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від попадання на них фарби, побілки тощо. В місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх необхідно захищати на-дійними огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається установлювати замість тих, що спрацювали, та несправних зрошувачів, пробки і заглушки.
      1. Забороняється :
  • використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;
  • приєднувати виробниче устаткування і санітарні прилади до трубопроводів живлення АУП;
  • установлювати запірну арматуру і фланцеві з’єднання на трубопроводах живлення і розподільчих трубопроводах.
    1. Приймально-контрольна апаратура пожежної і охоронно-пожежної сигналізації повинна установлюватись в приміщеннях з постійним цілодобовим перебуванням людей (чергового персоналу), в обов’язки яким ставиться прийом тривожних сигналів і виклик пожежної охорони.

Черговому персоналу, обслуговуючому приймально-контрольну апаратуру спринклерних і дренчерних систем, пожежну і охоронно-пожежну сигналізацію, забороняється залишати приймальну апаратуру без нагляду.

  1. В диспетчерському пункті чи в приміщенні, де установлена приймальна апаратура сигналізації, має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового при одержанні тривожних сигналів про виникнення пожежі і несправності установки.
    1. Приміщення станції пожежогасіння, де розташовані пускові прилади, основні і резервні насоси, контрольно-пускові клапани і інше устаткування, має бути закрито на замок, ключі від якого повинні знаходитись у обслуговуючого і оперативного (чергового) персоналу.
    2. Протипожежне водопостачання
      1. До протипожежного водопостачання відносяться: зовнішні водопостачальні мережі із установленими на них пожежними гідрантами і покажчиками; пожежні водойми і резервуари; насосні станції для підвищення тиску в зовнішніх і внутрішніх водогонних мережах; пожежні пірси і під’їзди до природних водойомищ, які дозволяють забирати воду за допомогою пожежної техніки; внутрішні пожежні крани, обладнані рукавами і стволами; стаціонарні установки водогону, пристосовані для забору води на випадок пожежі.
      2. Водогінна мережа, на якій установлюється пожежне устаткування, повинна забезпечувати необхідний тиск і пропускати розрахункову кількість води для цілей пожежогасіння. При недостатньому водонапорі на об’єктах повинні установлюватись насоси-підвищувачі.
      3. При наявності на території підприємства чи поблизу нього (200 м) природних вододжерел (рік, озер, ставків) до них повинні бути улаштовані зручні під’їзди і пірси для установлення пожежних автомобілів і забирання води у будь-яку пору року. Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід установлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6х0,6 м, які повинні утримуватися в належному для використання стані.
      4. За пожежними резервуарами, водойомами, водогонною мережею і гідрантами слід здійснювати постійне технічне спостереження зі сторони адміністрації підприємства, яка має забезпечувати їх справний стан і постійну готовність до використання на випадок пожежі.
      5. Для постійного утримання в справному стані водойм необхідно :
  • не допускати їх засмічення;
  • слідкувати за збереженням і справним станом водозабірних пристроїв;
  • систематично слідкувати за постійною наявністю в водоймах розрахункової кількості води.
    1. В разі проведення ремонтних робіт або відключення дільниць водогонної мережі, виходу з ладу насосних станцій, несправності спринклерних і дренчерних установок, витоку води з пожежних вододжерел слід негайно повідомляти пожежну охорону.
      1. Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути установлені світловий чи флуоресцентний покажчики з нанесеними на них:
  • для пожежних гідрантів — літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду (кільцева або тупикова);
  • для пожежної водойми — літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно установлюватися на майданчику біля водойми.
    1. Пожежні гідранти і пожежні крани через кожні шість місяців повинні підлягати технічному обслуговуванню і перевірятися, при необхідності, на працездатність шляхом пуску води водопостачальною службою спільно з представниками пожежної охорони і адміністрації підприємства.
      1. В приміщенні пожежної насосної станції повинні бути вивішені: загальна схема протипожежного водопостачання, схема обв’язки насосів, схеми спринклерних і дренчерних установок підприємства і інструкції з їх експлуатації. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід указувати їх призначення. Трубопроводи і насоси необхідно фарбувати в відповідний колір згідно з ГОСТ 12.4.026-76.
      2. Кожна насосна станція повинна мати телефонний зв’язок чи сигналізацію, що зв’язує з пожежною охороною.
      3. Всі пожежні насоси станції повинні утримуватись в постійній експлуатаційній готовності і перевірятися на утворення необхідного напору шляхом пуску не рідше одного разу в десять днів з записом результатів перевірки в спеціальному журналі.
      4. Пожежні крани внутрішнього протипожежного водопостачання в усіх приміщеннях необхідно укомплектовувати рукавами і стволами, укладати в шафки, що пломбуються. Пожежні рукави повинні бути сухими, ретельно згорнутими і з’єднаними з кранами і стволами.

На дверцятах шафки пожежного крана повинен бути указаний порядковий номер пожежного крана відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

5.5. Утримання пожежної техніки і засобів зв’язку

  1. Утримання, ремонт і експлуатація пожежної техніки і засобів зв’язку повинні здійснюватись у відповідності із ГОСТ 12.4.009-83.
  2. Відповідальність за утримання і своєчасний ремонт засобів зв’язку і пожежної техніки несе керівник підприємства.
  3. Використання пожежної техніки, пожежного обладнання, інвентаря та інструменту для господарських, виробничих і інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не дозволяється.

В разі аварій і стихійного лиха застосування пожежної техніки для їх ліквідації можливо з дозволу органів державного пожежного нагляду.

  1. Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом та ін., використовуваними для локалізації і ліквідації пожеж в їх початковій стадії розвитку.

Ця вимога стосується також будівель, споруд і приміщень, обладнаних різними типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.

Вперше збудовані, після реконструкції, розширення, ремонту або переоснащення об’єкти оптової торгівлі повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння до початку їх експлуатації.

  1. Норми оснащення первинними засобами пожежогасіння конкретних об’єктів оптової торгівлі повинні установлюватись нормами технологічного проектування і нормами, у відповідності з додатком 10 цих Правил (розробленими відповідно до Правил про пожежну безпеку в Україні).
  2. Для зазначення місцезнаходження пожежної техніки і вогнегасних засобів слід установлювати вказівні знаки по ГОСТ12.4.026-76, які розміщуються на видних місцях на висоті 2 — 2,5 м як усередині, так і поза приміщеннями.
  3. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння на підприємстві повинні установлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.

  1. На пожежних щитах (стендах) необхідно указувати їх порядкові номери і номер телефону для виклику пожежної охорони.

Порядковий номер пожежного щита указують після літерного індексу «ПЩ».

  1. Пожежні щити повинні забезпечувати:
  • захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлених поза приміщеннями);
  • зручність та оперативність зняття закріплених на щиті комплектуючих виробів.
  1. Немеханізований пожежний ручний інструмент підлягає періодичному обслуговуванню: очищенню від пилу, бруду і слідів корозії, відновленню пофарбування, випрямленню ломів та суцільнометалевих гаків для виключення залишкових деформацій після використання.
  2. Експлуатація і технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися у відповідності з паспортами заводів-виготівників, а також затвердженими в установленому порядку регламентами технічного обслуговування.
  3. Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:
  • облікові (інвентарні) номери за прийнятою на підприємстві системою нумерації;
  • пломби на пристроях ручного пуску;
  • бирки і маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.
  1. Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів повинні виконуватися відповідно до інструкції з експлуатації. Контроль маси заряду вогнегасників треба проводити не рідше одного разу в рік. При втраті маси заряду вогнегасника на 5% і більше від початкової ваги вогнегасники підлягають дозарядженню.
  2. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку.
  3. Вогнегасники, відправлені з підприємства на перезарядження, повинні бути замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників.
  4. Вогнегасники, установлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період в найближчі опалювані приміщення, біля яких необхідно вивішувати покажчик «Вогнегасники знаходяться тут».
  5. Евакуація людей з приміщень і будівель
  6. Евакуація людей з приміщень і будівель повинна проводитися у відповідності з вимогами СНиП 2.01.02-85.
  7. Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати безпечну евакуацію всіх людей, що знаходяться в приміщеннях будівель, через евакуаційні виходи.
  8. Виходи є евакуаційними, якщо вони ведуть з приміщень:

а) першого поверху назовні безпосередньо чи через коридор, вестибюль, сходові

клітки;

б) будь-якого поверху, крім першого, в коридор, який веде на сходову клітку, або безпосередньо в сходову клітку. При цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відмежований від прилеглих коридорів перегородками з дверми;

в) в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, зазначеними в пунктах «а» і «б», за винятком випадків, зазначених в СНиП 2.01.02-85 частині 2.

При улаштуванні евакуаційних виходів з двох сходових кліток через загальний вестибюль одна з них крім виходу в вестибюль повинна мати вихід безпосередньо назовні.

Виходи назовні допускається передбачати через тамбури.

  1. З будівель, з кожного поверху і з приміщень необхідно передбачати не менше двох евакуаційних виходів, за винятком випадків, зазначених в СНиП частині 2.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.