Страница 8: ДБНБ.2.4-1-94. Планування iзабудова сільськихпоселень (34157)

-  підприємства районного обслуговування, що виконують послуги як для жителів районного центру, так і для населених пунктів району;

- районний будинок побуту, що надає населенню побутові послуги складного асортименту; 

- сільські будинки побуту, що забезпечують виконання послуг простого асортименту, розміщуються, як правило, в місцевих (кущових) центрах: центральних селах сільських Рад та забезпечують часткове виконання замовлень КПП, мережі майстерень пошиву та ремонту одягу, надає послуги простого асортименту невідкладного попиту;

- мережа територіальне відокремлених майстерень-ательє в населених пунктах району;

- сільські комплексні приймальні пункти, що приймають замовлення на всі види побутових послуг і виконують деякі послуги простого асортименту (КПП), розміщуються в рядових (допоміжних) селах.

Таблиця 5.10 (рекомендована)

ПРИМІТКИ:

1. При наявності в районі кількох значних міських поселень в них створюються міські комбінати   побутового обслуговування  зі своїми  зонами тяжіння  сільського  населення.   Потужність їх установлюється з розрахунку 7-8 робочих місць на 1000 власних жителів сіл та 2 - 3 місця на 1000 жителів сіл, які тяжіють до центру.

2. При розміщенні підприємств побутового обслуговування в рекреаційних зонах передбачається збільшення їх потужності на 80 - 120%.

3. У всіх сільських населених пунктах належить розміщувати лазні з розрахунку: 7 помивочних місць на 1000 жителів та пральні — 40 кг сухої білизни в зміну на 1000 жителів. Площа земельної ділянки приймається 0,06 - 0,12 га. Пральні бажано розміщувати в одній будівлі з лазнею.

Побутове обслуговування жителів сіл з населенням менше 200 чол. виконується з допомогою пересувних приймальних пунктів, майстерень і перукарень.

5.83. Основними типами сільських підприємств побутового обслуговування є комплексні приймальні пункти на 3 робочих місця, комплексні приймальні пункти з майстернями на 5-10 робочих місць, сільські будинки побуту на 10-20 робочих місць, спеціалізовані підприємства побутового обслуговування, лазні та пральні.

5.84.  Потужність підприємств побутового обслуговування установлюється у відповідності з розрахунковими показниками, наведеними в табл. 5.10.

5.85.   Будинки побуту  та комплексні  приймальні  пункти  можуть бути розміщені в складі торговельних центрів або в самостійних блоках.

На ділянці будинку побуту необхідно передбачати господарський сарай з гаражем для автомашин або мотоциклів, які використовуються для збору замовлень в малих селах, що входять в первинну систему розселення.

Комунальні підприємства

5.86.   До підприємств комунального господарства в сільській місцевості належать: комунгоспи, готелі, пожежні депо та пости, а також кладовища й громадські вбиральні. Комунгоспи створюються в центральних селах сільських Рад для  експлуатації житлового  фонду,   громадських  будівель,   інженерного устаткування (водопроводу, каналізації, систем газозабезпечення і теплофікації) та  санітарної очистки   населених  пунктів.   Майстерні,   складські  приміщення, адміністративні приміщення комунальної служби розміщуються у виробничій зоні з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог.

5.87.   Готелі   розміщуються   в   селах-адміністративних   центрах   у   складі торговельних центрів або самостійно з орієнтовного розрахунку 3—6 місць на 1000 жителів.

5.88.  Пожежні депо розміщуються з розрахунку на 1 машину* в селах з населенням до 1 тис. жителів, 2 машини — в селах з населенням більше 1 до 7 тис.  жителів;  8 і більше тис.  чол. -  1  машина на 4 тис. чоловік.  Радіус обслуговування пожежних депо необхідно приймати 3 км по дорогах загального користування.

Будівлі пожежних депо необхідно розміщувати з відступом від червоної лінії не менше, ніж на 10 м.

Площа ділянки пожежного депо 0,3-0,6 га. Допускається розміщення пожежного депо на території машинно-тракторного двору сільгоспвиробництва.

5.89.    Кладовища   розміщуються   за   межами   сельбищної   території   з розрахунку - 0,1 га на 1 тис. жителів, з обов'язковим улаштуванням під'їздів з твердим покриттям і санітарно-захисної зони розміром 300 м.

Після закриття кладовищ традиційних поховань (25 років після останнього поховання) відстань до житлової забудови може бути скорочена до 100 м.**

5.90.  Громадські вбиральні розміщуються на території парків та інших місць накопичення населення з розрахунку одне місце на 100 відвідувачів, але не менше двох місць.

5.91. Приймальні пункти вторинних ресурсів потрібно розміщувати на відстані не менше 20 м від вікон житлових будинків та меж ділянок громадських будівель.

* Маються на увазі автоцистерни чи автонасоси (включаючи резервні). Спеціальні автомобілі-

автодрабини нормуються відомчими актами.

** У випадку містобудівних потреб розміри санітарно-захисних зон до житлових і громадських будинків можуть бути зменшені з урахуванням природних умов, рівня інженерного обладнання та проведення спеціальних робіт за погодженням з місцевими органами санітарного нагляду.

Органи управління і зв'язку

5.92.  До органів управління та зв'язку в сільській місцевості належать: виконкоми  сільських та селищних Рад народних депутатів,   сільські  комітети (комітети старійшин), адміністративні будинки сільгоспвиробництва, філії ощадних банків, відділення зв'язку.

Органи управління розміщуються у відповідності з адміністративним та господарським статусом населених пунктів: виконкоми сільських Рад — в селах-центрах сільських Рад, адміністративні будинки сільгоспвиробництва - в центрах сільськогосподарських виробництв, відділення зв'язку та філії ощадних банків -в селах-центрах сільських Рад та інших селах з кількістю жителів 500 чол. та більше.

5.93.  Місткість будівель органів управління та потужність відділень зв'язку визначається штатним розкладом цих установ. Для містобудівних розрахунків вони можуть прийматися за розрахунковими показниками, наведеними в табл. 5.11.

Таблиця 5.11 (рекомендована)

Продовження таблиці 5-11 (рекомендованої)

ПРИМІТКИ:

1.  В розрахункових показниках для виконкому сільської Ради включено також робоче місце дільничного інспектора міліції, для відділення зв'язку - робочі місця листонош і робітників електрозв'язку.

2.  Місткість адміністративних будинків сільгосппідприємств, розташованих в районних центрах, селищах міського типу або спільно з іншими підприємствами сільськогосподарського виробництва, уточнюються за фактичними штатами.

3.  Площа АТС наведена в дужках.

4.  Сільський   комітет   (комітет   старійшин)   та   апарат   управління  виробничого   підрозділу сільгоспвиробництва розміщуються в бригадному будинку (конторі бригади або відділення).

В таблицю 5.11. внесені зміни, пов'язані з урахуванням відомчих нормативів Міністерства звя'зку (структурними змінами мережі).

Органи управління та підприємства зв'язку доцільно групувати в одному адміністративному будинку на принципах блокування та кооперування у відповідності з місцевими умовами. Адміністративну будівлю необхідно розміщувати в громадському центрі населеного пункту.

На ділянці адміністративного будинку необхідно передбачати зону для відвідувачів і господарський двір з майданчиком для розвороту та розвантаження автотранспорту,

6. ТРАНСПОРТНІ ЗВ'ЯЗКИ ТА ВУЛИЧНО-ШЛЯХОВА МЕРЕЖА

Зовнішні і внутрішньогосподарські зв'язки

6.1. Мережа автомобільних шляхів на території сільської Ради повинна проектуватися у вигляді єдиної раціональної схеми шляхів сполучення з урахуванням існуючих комунікацій, природних умов, спеціалізації сільськогосподарських підприємств та перспектив їх розвитку і забезпечувати:

—  нормальне і безперебійне виконання всіх виробничих процесів;

—  зручні зв'язки населених пунктів між собою і господарських центрів з полями сівообігу, польовими станами, токами, а також з мережею доріг загального користування і спорудами інших видів зовнішнього транспорту;

—   необхідні швидкості руху і вантажопідйомність транспортних засобів;

—   взаємозв'язок з мережею доріг, прилеглих територій сільських Рад;

—  безпеку руху пішоходів і транспортних засобів.

6.2. При плануванні заходів щодо організації транспортного обслуговування сільського населення потрібно виходити з завдань забезпечення круглорічних регулярних зв'язків населених пунктів з місцями праці та відпочинку, а також адміністративно-культурними і виробничими центрами.

Граничні витрати часу на пересування повинні бути не більшими по трудових цілях 30—45 хв.; культурно-побутових 20—30 хв. в межах господарства і 30—45 хв. в межах району; по рекреаційних — 1,5 год.

6.3.  При проектуванні основні параметри плану, поперечного і поздовжнього профілів сільськогосподарських і автомобільних шляхів загальної мережі, що використовуються в сільському господарстві, необхідно приймати за табл. 6,1.

6.4.  Автомобільні шляхи загальної мережі І, II, III категорії, як правило, слід проектувати в обхід населених пунктів відповідно з СНиП 2.05.02-85. Відстань від бровки земляного полотна визначених доріг до забудови необхідно приймати не менше: до житлової забудови 100 м, до садових товариств 50 м, для доріг IV категорії слід приймати відповідно 50 і 25 м. Для захисту від шуму і вихлопних газів автомобілів слід передбачати вздовж дороги смугу  зелених насаджень завширшки не менше 10 м.

В умовах реконструкції відстань від краю проїзної частини магістральних доріг по лінії регулювання житлової забудови слід приймати не менше 50 м, а при застосуванні шумозахисних пристроїв — не менше 25 м.

Відстань від краю головної проїзної частини вулиць, місцевих чи бокових проїздів до лінії забудови слід приймати не більше 25 м. При більшій відстані слід передбачати не ближче 5 м від лінії забудови смугу завширшки 6 м для проїзду пожежних машин.

6.5.  Норми розривів від автошляхів різних категорій до тваринницьких та птахівницьких підприємств наведено в таблиці 6.2.

6.6.   На ділянках доріг І—III категорій,  що проходять через населений пункт,  в  насипах  висотою більше   1,5  м  слід передбачати  скотопрогони завширшки  4.5   м  і   заввишки  2.5   м,   поєднуючи їх   з   водопропускними спорудами не рідше ніж через 1 км.

6.7.   Внутрішньогосподарські   шляхи  для   руху   тракторів,   тракторних поїздів,  сільськогосподарських, будівельних та інших самохідних машин на гусеничному ходу потрібно передбачати:

-   на окремому земляному полотні - при інтенсивності руху більше 10 одиниць транспортних засобів і самохідних машин на гусеничному ходу в середньомісячну добу напруженішого протягом року місяця;  ці дороги повинні розміщуватися поруч  з відповідними господарськими   автомобільними   шляхами,   і,   як   правило,   з підвітряного боку в розрахунку на пануючі влітку вітри;

-  на суміщеному земляному полотні з роздільними смугами руху для автомобілів і транспортних засобів (і самохідних машин) на гусеничному ходу при нерегулярному (не більше 10 одиниць на добу) їх русі, на підходах до водних перешкод, які потребують будівництва мостів, на ділянках боліт, при прокладанні доріг по цінних сільськогосподарських землях; у цих випадках допускається використовувати одне з укріплених узбіч автомобільної дороги завширшки не менше ніж 4,5 м.

Внутрішньогосподарські шляхи для руху транспортних засобів, сільськогосподарських та інших машин на гусеничному ходу необхідно проектувати відповідно до вимог СНиП 2.05.11—83.

Таблиця 6.1

ПРИМІТКИ:

1.  В чисельнику наведені норми для рівнинної місцевості, в знаменнику - для важких ділянок пересіченої і гірської місцевості*, В дужках наведений норматив, який допускається застосовувати при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні.

2.  Для під'їзних доріг у разі необхідності дозволяється збільшувати ширину узбіч до 2.5 м.

3.  В обмежених умовах допускається зменшувати ширину узбіч до 1.5 м, якщо при цьому забезпечується рух сільськогосподарських машин і механізмів.

Таблиия 6.2

6.8.  Для руху сільськогосподарьских машин і гужового транспорту уздовж доріг І-ІІІ категорій повинні бути влаштовані літні шляхи, розташовані на смузі відводу або поєднані з місцевими дорогами, віддаленими від автомобільних не менше ніж на 1  км.