6.42. Біля залізничних платформ, в пристанційних населених пунктах необхідно передбачати стоянки для велосипедів, що належать жителям прилеглих сіл, які працюють в місті-центрі.
6.43. Велосипедні доріжки слід влаштовувати на відстані не менше 2,5 м від краю проїзної частини чи за межами узбіч доріг на окремому земляному полотні (в межах смуги відводу або придорожній смузі).
6.44. Влаштування велосипедних доріжок на узбіччях доріг допускається тільки у стиснутих умовах і на підходах до інженерних споруд. В цих випадках узбіччя повинні бути відокремлені від проїзної частини бортовим каменем висотою 0,2—0,25 м, а доріжки розташовуватись на відстані не ближче 0,75 м від вертикальної грані бортового каменя.
Ширину велодоріжок для односмуго-вого руху слід приймати — 1,5 м, для двосмугового зустрічного руху — 2,5 м.
6.45. На ділянках доріг з інтенсивністю руху до 100—50 велосипедистів на добу і такому ж русі пішоходів можна влаштовувати доріжки дня сумісного руху пішоходів і велосипедистів завширшки 2-2,5 м.
Таблиця 6.6 (довідкова)
|
Показник |
Величина нормативу |
|
Мінімальний радіус закруглення в стиснутих умовах, м: при відсутності віража при влаштуванні віража |
60 15 |
|
Поздовжній ухил, %о: максимальний допустимий (на окремих ділянках завдовжки до 200 м) |
30 40 |
|
Поперечний ухил, %о: |
15 |
|
Найменший радіус вертикальних кривих, м: випуклих увігнутих |
600 150 |
|
Габарит по висоті, м |
2.5 |
|
Мінімально допустима відстань від краю велосипедної доріжки до будинків, споруд та вертикальних елементів благоустрою, м |
0.4 |
|
Ширина розподільної смуги між велодоріжками при двобічному русі, м |
0.5 |
|
Ширина смуги зелених насаджень або смуги безпеки між велодоріжками однобічного руху і вулицею, м |
2.0 |
6.46. При проектуванні велосипедних доріжок необхідно виходити з нормативів, наведених в табл. 6.6.
Автостоянки та гаражі
6.47. Влаштування гаражів для автомобілів, що належать громадянам, які мешкають в житлових будинках присадибного типу, необхідно передбачати, як правило, на присадибних ділянках, а для жителів, які мешкають в секційних будинках, - групові гаражі та автостоянки з організацією виїздів з них на вулиці і дороги, їх сщд передбачати на ділянках, віддалених від місць гри дітей та відпочинку дорослих.
6.48. Для розміщення гаражів слід використовувати території санітарно-захисних зон промислових і сільськогосподарських підприємств і залізниць. Відстань від місць проживання громадян до гаражів повинна бути не більше 800 м.
6.49. Площа забудови і розмір земельної ділянки одноповерхових гаражів та автостоянок без зовнішніх під'їздів та захисного озеленення приймаються відповідно 25 і 35 кв.м на 1 машино-місце.
6.50. Відкриті автомобільні стоянки необхідно влаштовувати на ділянках, розташованих за межами транспортних потоків в безпосередній близькості від головного майдану з боку транспортних шляхів; в умовах реконструкції — на вулицях і проїздах надмірної ширини.
6.51. відкриті майданчики для стоянки автомобілю в сільських населених пунктах біля будинків громадського призначення необхідно передбачати у відповідності з табл. 6.7.
Таблиця б. 7 (рекомендована)
6.52. Відстань пішохідних підходів від автостоянок до об'єктів масового відвідування повинні бути до пасажирських приміщень вокзалів, залізничних платформ, підприємств торгівлі і громадського харчування не більше 150 м; до адміністративних будівель, закладів куяьтурно-побутового обслуговування, стадіонів, входів до парку 200-300 м; до окремих об'єктів масо-вого відпочинку 500 м.
Відстань стоянок від пляжів, парків та від в'їздів у лісопарки і заповідники повинна становити не менше 50 м.
6.53. Віддалення наземних гаражів і відкритих автостоянок від житлових і громадських будівель наведене в табл. 6.8.
Таблиця 6.8 (рекомендована)
|
Будинки, до яких обчислюється відстань
|
Відстань, м, при кількості автомобілів в наземних гаражах і на майданчиках |
||
|
|
100-51 |
50-21 |
20 і менше |
|
Житлові будинки |
25 |
15 |
15 |
|
Школи, дитячі і лікарняні заклади стаціонарного тилу* |
по узгодженню з органами державного санітарного нагляду** |
50 |
25 |
|
Інші громадські будинки |
20 |
15 |
15 |
|
* Відстані приймаються до межі земельних ділянок. ** Але не менше наведених в Табл. 6.8. |
7. ІНЖЕНЕРНА ПОДГОТОВКА І ЗАХИСТ ТЕРИТОРІЇ
7.1. Інженерна підготовка території сільських населених пунктів виконується з метою поліпшення санітарно-гігієнічних умов проживання, створення умов для будівництва виробничих, житлових, громадських та інших будівель і споруд і посадки зелених насаджень.
7.2. Інженерна підготовка території сільського поселення повинна включати вертикальне планування для відводу поверхневих вод, зрошення, зниження рівня ґрунтових вод, інженерний захист від затоплення, підтоплення, сельових потоків, снігових лавин, зсувів, обвалів.
7.3. Вертикальне планування території повинне забезпечувати допустимі для руху всіх видів транспорту і пішоходів уклони на вулицях, майданах і перехрестях з раціональним балансом земляних робіт.
Планувальні відмітки слід визначати виходячи з таких умов:
- максимального збереження природного рельєфу, ґрунтового покриву та існуючих зелених насаджень;
- відводу поверхневих вод зі швидкостями, які виключають ерозію грунту;
- виконання мінімального обсягу земельних робіт з урахуванням використання на будівельному майданчику грунтів, що витискуються.
Вертикальне планування не повинне викликати зсувних і осідальних явищ, порушення режиму ґрунтових вод і заболочення територій.
7.4. Поверхневі води слід відводити зі всього басейну стоку в водоймища і водостоки з урахуванням вимог санітарних правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами.
Необхідно передбачати захист населеного пункту від потоку поверхневих вод з територій, які знаходяться вище, шляхом улаштування відвідних нагірних канав.
7.5. Відведення поверхневих вод з території сільських поселень повинне здійснюватися, як правило, відкритим способом (через лотки, дорожні кювети, водовідвідні канави та ін.). При влаштуванні відкритих водовідвідних пристрою на перехресті з дорогами, вулицями, в'їздами на садиби, пішохідними доріжками, тротуарами необхідно передбачати містки або укладання труб.
У випадках, коли застосування відкритих водовідвідних пристрою недоцільне у зв'язку з прийнятим рівнем благоустрою окремих частин населеного пункту (громадський центр, ділянка забудови будинками безсадибного типу), належить передбачати зливневу каналізацію закритого типу.
7.6. На територіях, що характеризуються високим рівнем стояння фунтових вод, слід передбачати заходи щодо зниження рівня фунтових вод, які забезпечують необхідні умови для будівництва та експлуатації будинків і споруд, а також зростання зелених насаджень. На ділянках, що призначені для забудови житловими і громадськими будівлями капітального типу, повинно бути забезпечене зниження рівня ґрунтових вод (рахуючи від проектної позначки території) не менше ніж до 2 м, а на ділянках, що призначені для розміщення стадіонів, парків, скверів та інших зелених насаджень, - не менше ніж до 1 м.
Для будинків і споруд з підземними приміщеннями належить передбачати заходи щодо захисту їх від підтоплення.
7.7. Необхідно проектувати регулювання стоку дощових вод за допомогою наявних або спеціально влаштованих ставів і водоймищ, що входять в систему водостічної мережі.
Для ставів, що розташовані вище забудованих територій, розрахунок регулювання стоку і огороджувальних споруд провадиться за правилами проектування гідротехнічних споруд»
7.8. У комплексі робіт щодо зниження рівня ґрунтових вод на території населеного пункту, який розташований на берегах або в заплаві малої річки, повинні бути включені заходи стосовно стоку, які забезпечують зниження в річці рівня води і посилення ії дренуючого впливу.
7.9. Ольські поселення, що розташовані на узбережних ділянках річок, морів або інших водоймищ, повинні бути захищені від тимчасового затоплення (під час паводків, нагонах води) і від постійного затоплення (у зв'язку із створенням водосховища або зрошувальних систем) підсипанням (намиванням) території або обвалуванням. З захистом території від затоплення підсипанням (намиванням) відмітку брівки укосу слід приймати не менше ніж на 0,5 м вище розрахункового рівня води з урахуванням розрахункової висоти хвилі та її нагону.
За розрахунковий рівень високих вод належить приймати позначку найвищого рівня води, що повторюється один раз на 100 років для територій, які забудовані або підлягають забудові житловими і громадськими будівлями; один раз на 10 років для територій парків і площинних спортивних споруд.
7.10. Узбережні ділянки річок, водосховищ та інших водоймищ у сільських населених пунктах повинні бути забезпечені від переробки під впливом вітряних хвиль і ерозійної діяльності потоку захисними лісонасадженнями; за умови економічної недоцільності застосування захисних засобів належить передбачати віддалення забудови від берегової лінії на розрахункову величину переробки берегової смуги.
Для зменшення хвильового впливу влаштовуються укоси. Берегові укоси ставів вище рівня води повинні мати уклон не більше 1:2 з укріпленням обдернуванням. Берегова смуга повинна бути упорядкована і озеленена з урахуванням улаштування місць масового відпочинку (пляжі, прибережні парки, спортивні майданчики).
7.11. В ставах та інших водоймищах, розташованих на території сільських поселень, належить забезпечити:
- підтримку необхідного розрахункового рівня води;
- періодичний обмін води у літньо-осінній період (забезпечення повного водообміну не менше 2—4 разів протягом літа й осені);
- захист від забруднення;
- під'їзди для забору води автомашинами;
- глибину водоймищ в літньо-осінній період не менше 1,5 м, а з періодичним видаленням рослинності — не менше 1 м.
Улаштування ставів в межах населених пунктів не повинно викликати підняття ґрунтових вод, що завдають шкоди забудові і зеленим насадженням.
7.12. При наявності на території сільського поселення ділянок з ерозійними процесами і з яротворенням необхідно передбачати заходи, що запобігають їх наступному розвитку. В залежності від місцевих умов (наявність і вихід ґрунтових вод, тенденції яру до збільшення, ступеня закріплення його схилів, ґрунтових показників тощо) необхідно передбачати:
— упорядкування відведення поверхневих вод шляхом налагоджування нагірних канав і лотків на схилах ярів та їх тальвегів;
— терасування схилів;
— закріплення схилів ярів обдернуванням, садінням зелених насаджень, травосіянням;
— улаштування загат для зменшення швидкості течії води;
— закріплення ложа ярів;
— припинення неорганізованого скидання поверхневих вод і виробничих стоків;
— улаштування водовідвідних каналів, закріплення зливостоків.
ПРИМІТКА. В окремих випадках, з відповідним обгрунтуванням допускається передбачати засипання ярів і відведення води з водозбірної території, що тяжіє до яру, і влаштування у випадку необхідності водовідвідних канав і дренажних колекторів.
7.13. Території на гірських схилах, берегових схилах плато, схилах ерозійних долин, що підпадають під зсувні процеси, а також території, які знаходяться в зоні можливого впливу зсувних рухомостей, не допускається відводити під забудову сільських населених пунктів.
Збереження існуючих будівель, розміщення нового будівництва на даних територіях допускається виключно з техніко-економічним обгрунтуванням і на основі геоморфологічних, інженерно-геологічних, гідрогеологічних досліджень.
7.14. На зсувних територіях у межах населеного пункту в кожному конкретному випадку необхідно намічати (у комплексі або окремо) такі заходи:
- упорядкування поверхневого стоку, обладнання перехоплюючих відкритих канав, лотків, тощо;
- будівництво дренажних споруд для підземних вод, що виклинюються на схилі, і каптаж джерел;
- улаштування захисту основи схилу від бокової ерозії і абразії;
- будівництво споруд, що утримують на зразок підпірних стінок, контрфорсів;
- терасування схилів зсувних ділянок;
- штучне підвищення міцності грунтів у зсувній зоні технічними і фізико-хімічними засобами;
- садіння дерев, чагарників з міцною корінною системою, обдернування схилів.
ПРИМІТКА. При розробці проектної документацї в гірських районах України спід здійснювати аналіз території, керуючись Кадастром і картами місць сходу снігових лавин.
7.15. При проектуванні населених пунктів, що розташовані в зоні дії сельових потоків, повинні бути передбачені заходи, спрямовані на ослаблення їх шкідливої дії:
- насадження деревно-чагарникової рослинності;
- терасування схилів;
- випрямлення річищ сельових річок, закріплення їх берегів;
- будівництво гребель, загат і напівзагат в зоні формування і збагачення сельового потоку;
- спорудження наносоуловлювачів, селенаправляючих дамб і відвідних каналів на конусі виносу.
