Страница 2: ДБНБ.2.4-1-94. Планування iзабудова сільськихпоселень (34157)

2.   Фермерські   та  індивідуальні  господарства   можуть  бути  упоряджені  на   землях сільськогосподарського   призначення   та   сільських   населених   пунктів   з  дотриманням земельного законодавства.

2.12.   При розміщенні, нового будівництва необхідно передбачати:

—   максимальне використання існуючого будівельного фонду і зелених насаджень;

—    дбайливе використання землі, створення умов, що виключають забруднення грунту, повітряного басейну, джерел водопостачання;

—    дотримання санітарно-захисних, зооветеринарних і протипожежних вимог;

—    створення умов для раціональної організації сільськогосподарського виробництва, в тому числі фермерських господарств;

—    організація зручного зв'язку між сельбищною і виробничою зонами населеного пункту, а також фермерських господарств з зовнішніми магістралями;

—    можливості раціонального розміщення місць прикладення праці, проживання і відпочинку населення;

—    можливість забезпечення населених пунктів, а також фермерських господарств на перспективу достатньою кількістю води, що відповідає вимогам ГОСТ «Вода питьевая. Гигиенические требова-ния и контроль за качеством»,

2.13.  Розміщення об'єктів виробничого, житлово-цивільного і комунального будівництва не допускається:

— на площі промислового залягання корисних копалин без погодження з органами Держкомітету України по нагляду за охороною праці, а також без якісної характеристики корисних копалин за розділом «Радіаційно-гігієнічна оцінка гірських порід»;

—    у небезпечних зонах відвалів породи вугільних і сланцевих шахт, а також збагачувальних фабрик;

—   в зонах активних карстових явищ;

—   в зонах радіоактивного забруднення, визначених діючим законодавством;

—    в зонах зсувів, селевих потоків та снігових лавин, що загрожують експлуатації будівель і споруд;

—    в першому поясі зони санітарної охорони джерел водопостачання;

—    в першій зоні округів санітарноі охорони курортів, якщо об'єкт, що проектується, не пов'язаний з експлуатацією курорту;

—    на ділянках зелених зон міст і селищ міського типу, де знаходяться ліси, лісопарки й зелені насадження, які виконують захисні і санітарно-гігієнічні функції, або є місцями відпочинку населення;

—    на ділянках закритих кладовищ (навіть після закінчення строку їх

дії);

—   на ділянках, забруднених органічними і радіоактивними відходами, до закінчення строків, що встановлені органами санітарно-епідеміологічноі служби;

—    на землях заповідників і в межах, які встановлюються навколо охоронних зон;

—    в зонах охорони пам'яток історії і культури.

2.14.  При виборі території для забудови необхідно забезпечувати збереження природного середовища, передбачати заходи щодо запобігання ерозійним процесам, забрудненню грунтів і водних джерел. Майданчик для будівництва при наявності радіоекологічного паспорту повинен мати достатні розміри з урахуванням розвитку об'єктів, які розміщуються на перспективу, налагодження систем водопостачання, каналізації, електропостачання і упорядкування транспортного обслуговування.

2.15.  Вибір території для будівництва повинен бути підтверджений техніко-економічними розрахунками шляхом порівняння варіантів можливого розміщення будівництва, що намічається з урахуванням раціонального використання земельних   ділянок,   відшкодування   землекористувачам   збитків,   що   спричиняються вилученням  земельних ділянок  і  витрат  сільськогосподарського  виробництва, пов'язаних з вилученням сільськогосподарських угідь.

3. ПЛАНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ

Функціональне зонування

3.1. Територія сільського населеного пункту в залежності від функціонального

призначення   ділиться   на   сельбищну   і   виробничу   зони.    При   формуванні

функціональних   зон   сільського   поселення   необхідно   керуватись   основними

положеннями Державного  земельного  і  Містобудівного   кадастрів  населених пунктів.

Сельбищна зона включає громадський центр, територію житлової забудови, вулиці, бульвари, проїзди, майданчики для стоянки автомобілів, парки, сквери, водоймища.

Виробнича зона включає ділянки підприємств для виробництва і переробки сільськогосподарської та іншої продукції, ремонту, технічного обслуговування і зберігання сілськогосподарської техніки і автотранспорту, комунально-складські та інші об'єкти, дороги, проїзди і майданчики для стоянки автомобілів, інші території.

ПРИМІТКИ:

1. У межах насаленого пункту знаходяться виробничі і комунально-складські об'єкти, що віддалені від сепьбищиої зони на відстань, не більше 300 м. Генеральні плани на виробничі об'єкти, а також фермерські господарства, що розміщені поза межами населеного пункту, розробляються окремо.

2.  До території сільського населеного пункту належать також присадибні землі, в тому числі землі фермерських і індивідуальних господарств, а також майданчики комунальних об'єктів, що знаходяться в межах населеного пункту.

3.  На перехідний період територіальні резерви сепьбищної та виробничої зон поселень намічаються виходячи з концепції зростання чисельності населення на перспективу при збереженні колективних (кооперативних) форм ведення господарства в галузях тваринництва.

3.2. При розвитку та реконструкції сільських населених пунктів належить передбачати:

—    упорядкування функціонального зонування, що склалося, з метою поліпшений санітарно-гігієнічних умов;

—    винесення сільськогосподарських підприємств з сельбищної зони (при відповідному обгрунтуванні — за межі поселень);

—    винесення транзитних автомобільних шляхів;

—    заходи щодо захисту від затоплення, зсувів, селей, підтоплення підґрунтовими водами, тощо;

—    упорядкування і благоустрій мережі вулиць і проїздів з максимально можливим збереженням планувальної структури, що склалася;

—    удосконалення забудови на основі збереження існуючих капітальних і придатних до тривалої експлуатації будинків і споруд, поступову заміну старого житлового фонду;

—    забезпечення найсприятливіших умов для ведення всіх форм сільськогосподарської діяльності (включаючи оренду, фермерське, особисте підсобне та інші види господарювання) всіма жителями, зокрема тими, що проживають у безсадибних житлових будинках;

—    поліпшення культурно-побутового обслуговування і завершення

        формування громадського центру поселення шляхом будівництва об'єктів, яких невистачає;

—    найбільш ефективне використання території населеного пункту за рахунок освоєння земель, непридатних для сільськогосподарського використання;

—    здійснення заходів щодо інженерного обладнання, зовнішнього благоустрою і озеленення території.

3.3.   Генеральні   плани   сільських   поселень,   фермерських  господарств, проекти окремих виробничих, комунальних, транспортних, інженерних об'єктів і споруд слід розробляти на основі схеми генерального плану території сільської Ради. При удосконаленні планувальної структури та організації вуличної мережі сільських поселень належить керуватись діючими нормами.

3.4.  Проектування самостійної мережі доріг для прогону особистої худоби, підвезення добрив і  проїзду  вантажного  транспорту  до ділянок  сельбищної території сільських населених пунктів допускається з відповідним обгрунтуванням.

3.5.   В  умовах  реконструкції сільських  населених   пунктів  будівництво  і капітальний ремонт житлових будинків, що знаходяться у межах нормативних санітарно-захисних зон, не допускається; існуючий житловий фонд передбачається до виносу на території, що резервуються з цією метою.

Сельбищна зона

Громадський центр

3.6.   Громадський центр сільського населеного пункту є найважливішим структурним   елементом,   де   концентруються   органи   управління,   установи культурно-побутового   призначення,   упорядковується   площа  для   проведення масових громадських заходів.

3.7.   Виходячи  з умов сприятливого сприймання забудови громадського центру   сільського   населеного   пункту   (висота   1—2   поверхи)   і   оптимального співвідношення між висотою будинків і довжиною площі 1:6—1:8 відкритий простір повинен бути в межах 0,15 га в малих населених пунктах і 0,5—0,6 га у великих.

3.8.  Розміри вільної площі з твердим покриттям для проведення масових громадських заходів повинні складати 700—750 кв.м на 1000 жителів.

3.9.  Територію громадського центру необхідно зонувати в залежності від функціонального призначення установ і підприємств,  які розміщуються.

3.10.    У   значному   населеному   пункті,   в   громадському   центрі   якого розташовані   будівлі   культурно-побутових    установ,    що   мають   не   тільки внутрішньоселищне,    але  й   міжселищне   значення,    установи   повсякденного обслуговування   розміщуються   у   підцентрах   на   шляху   пішохідного   руху  до виробничої зони і громадського центру. При цьому обов'язкове дотримання нормативних радіусів обслуговування.

3.11.  Важливим елементом реконструкції громадського центру сільського населеного пункту є архітектурно-планувапьні заходи щодо охорони і використання  пам'яток   архітектури,   історії і   культури,   які   передбачають  створення необхідних умов для їх сприйняття.

Житлова забудова

3.12. Забудова території для заселення сільських населених пунктів може здійснюватись садибними та безсадибними будинками різних типів.

Будівництво секційних житлових будинків передбачається за умов відповідного обгрунтування, але, як правило, не вище 4-х поверхів.

Тип, кількість поверхів та довжина будинків визначаються згідно з містобудівною документацією.

3.13.  Розміри присадибних земельних ділянок у сільських населених пунктах приймаються згідно з діючим земельним законодавством України та завданням на проектування, з урахуванням регіональних правил забудови населених пунктів.

Для підвищення компактності забудови частина виділеного громадянам земельного наділу може бути винесена за межі сельбищної території.

В умовах сформованої забудови присадибна ділянка навколо будинку повинна зберігатися в існуючих розмірах, якщо вона не перевищує норм, встановлених законодавством, й не перешкоджає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту.

3.14.    Для   попереднього   визначення   потреби   у   сельбищній   території сільського населеного пункту рекомендується прийняти такі показники на один будинок (квартиру), га, при забудові:

3.15.  При розміщенні будинків та споруд слід додержуватись санітарних і протипожежних вимог. У випадку розходження вимог архітектурно-містобудівних, протипожежних та санітарно-захисних розривів приймається найбільший із них.

3.16.   Житлові будинки слід розміщувати  з відступом від червоної лінії селищних доріг та головних вулиць поселень не менше 6 м, а житлових вулиць та проїздів - не менше 3 м.

В умовах реконструкції населених пунктів допускається зменшувати відступ або зводити житлові будинки по червоній лінії, зважаючи на сформовану містобудівну ситуацію.

3.17.    Розміщення   господарських   будівель   перед   лінією   забудови   не допускається.

Відстань від гаражу до сусідніх житлових будинків, територій шкіл та дошкільних закладів має бути не менше 10 м, до лікарняно-профілактичних закладів із стаціонарами - 25 м.

ПРИМІТКА. В умовах реконструкції допускається розміщувати господарські будівлі (за винятком приміщень для утримання худоби та птахів) по лінії забудови, якщо це викликано сталими національно-побутовими традиціями.

3.18.  Для жителів багатоквартирних будинків з опаленням, колонками та кухоними   плитами   на   твердому   паливі   слід  передбачати   приміщення   для зберігання палива. Сараї проектуються з розрахунку:

—   при пічному опаленні - не менше 6 кв.м на одну квартиру;

—    при центральному опаленні та наявності газових плит і колонок - з розрахунку 0,8 кв.м на одну людину, але не менше 4 кв.м на одну квартиру.

3.19.  Господарські та побутові будівлі та споруди ДЛЯ мешканців багатоквартирних секційних будинків слід розміщувати на спеціально виділених ділянках та по можливості згруповувати. Розриви між групами господарських будівель слід приймати згідно протипожежних норм.

3.20.  Санітарко-захисні розриви (м) між житловими будинками, сараями для худоби, кролів, нутрій та інших тварин, а також іншими господарсько-побутовими будівлями та спорудами слід приймати згідно положень ДБН 79-92*.

* Для ділянок більшої площі з розрахунку до розміру ділянки слід додавати 0,02—0,05 га.

3.21. Відстань відстій індивідуального будинку з вікнами житлових кімнат і кухонь, а також від головних входів в будинок (квартиру) до інших житлових будинків та господарських будівель має бути не менше 6 м.