МІНІСТЕРСТВО ІНВЕСТИЦІЙ І БУДІВНИЦТВА УКРАїНИ

----------------------------------------------------------------

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ

ЖИТЛОВІ БУДИНКИ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАБУДОВНИКІВ УКРАЇНИ

ДБН 79-92

Видання офіційне

Київ 1992

ДБН 79-92. Житлові будинки для індивідуальних забудовників

України /Мінінвестбуд України. - К.: УкрНДІПроцивільсільбуд

Міністерства інвестицій і будівництва України, 1992.

РОЗРОБЛЕНІ УкрНДІПроцивільсільбудом Мінінвестбуду України (канд.

арх. Ю.В.Самойлович, керівник теми, канд. арх. К.Д.Чхартішвілі,

Т.М.Штейнгель), Управлінням житлово-цивільного будівництва

Держбуду України ( М.М.Кучерук ) .

ПОГОДЖЕНІ Міністерством охорони здоров'я України, Держжитлоко-

мунгоспом України, Управлінням пожежної охорони МВС України,

Секцією архітектури та інженерно-технічних рішень житлових та

громадських будівель для масового міського і сільського будів-

ництва НТР Держбуду України.

ВНЕСЕНІ УкрНДІПроцивільсільбудом.

ПІДГОТОВЛЕНІ ДО СТВЕРДЖЕННЯ Управлінням житлово-цивільного будів-

ництва Держбуду України ( канд.арх. Л.Х.Муляр ) .

З введенням в дію ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних

забудовників України" з 1 квітня 1992 р. втрачають чинність

РСН 79-86 "Жилые дома для индивидуальных застройщиков Украин-

ской ССР".

При користуванні нормативним документом слід враховувати за-

тверджені зміни будівельних норм правил та державних стандартів.

Видання офіційне

Мінінвестбуд України

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ

ЖИТЛОВІ БУДИНКИ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАБУДОВНИКІВ УКРАЇНИ

ДБН 79-92

Издание официальное

Мининвестстрой Украины

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ СТРОИТЕЛЬНЫЕ НОРМЫ

ЖИЛЫЕ ДОМА ДЛЯ ИНДИВИДУАЛЬНЫХ ЗАСТРОЙЩИКОВ УКРАИНЫ

РСН 79-92

С УкрНДІПцивільсільбуд Мінінвестбуду України, 1992

-----------------------------------------------------------------

| Державний комітет | Державні будівельні | ДБН 79-92 |

|у справах архітектури, | норми | |

|будівництва та охорони |--------------------------------------|

|історичного середовища | Житлові будинки | Замість |

| України | для індивідуальних | РСН 79-86 |

|(Держбуд України) | забудовників України | |

| | | |

-----------------------------------------------------------------

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Нижченаведені норми поширюються на планування присадибних

ділянок, проектування одноквартирних, двоквартирних і блокованих

житлових будинків висотою до трьох поверхів (у подальшому - житлових будинків), господарських та побутових будівель та споруд

(у подальшому - господарських будівель ), що споруджуються на

території України за рахунок коштів індивідуальних забудовників,

житлово-будівельних кооперативів, підприємств та установ, для

подальшого продажу ( передачі ) своїм робітникам, а також за

рахунок інших джерел фінансування, що не залучують централізо-

вані капітальні вкладення.

Примітка. При проектуванні житла для сімей з інвалідами слід

керуватись відповідними нормами та нормалями.

1.2. Нижченаведені норми поширюються на нове будівництво, ре-

конструкцію існуючих житлових будинків (добудову, переплануван-

ня, надбудову), в тому числі у випадках виділення частки в за-

гальній власності, а також на реконструкцію сільських житлових

будинків, придбаних громадянами, які постійно мешкають в містах,

для тимчасового проживання та інші випадки, коли необхідно виз-

начити відповідність житла діючим нормам.

1.3. Будівництво житлових будинків та господарських будівель

здійснюється за типовими зональними або індивідуальними проекта-

ми, що розробляються у відповідності з діючими законодавчими та

нормативними документами й погоджуються головним архітектором

міста (району).

1.4. Типові проекти розробляються у складі зональних серій для

п'яти укрупнених регіонів згідно з затвердженою схемою архітек-

турно-будівельного районування України:

- західного, у складі Львівської, Тернопільської, Івано-Фран-

ківської, Чернівецької, Закарпатської областей;

- північного, у складі Волинської, Рівненської, Житомирської,

Київської, Чернігівської областей;

- центрального, у складі Хмельницької, Вінницької, Черкаської,

Кіровоградської, Полтавської, Дніпропетровської областей;

- південного, у складі Запорізької, Херсонської, Миколаївської,

Одеської областей та Республіка Крим;

- східного, у складі Сумської, Харківської, Луганської, Донець-

кої областей.

Зазначені регіони виділені на території України відповідно до

місцевих умов та народних архітектурних традицій.

1.5. Типові та зональні проекти розробляються та затверджують-

ся згідно з установленим порядком.

Індивідуальні проекти житлових будинків, а також їхнє повторне

використання погоджуються головним архітектором міста ( району ).

1.6. При прив'язці типових і зональних проектів, при повторно-

му використанні індивідуальних проектів допускається вносити част-

кові зміни до об'ємно-просторового рішення житлового будинку чи

господарських будівель, влаштовувати в житловому будинку цоколь-

ний або підвальний поверх, прибудови з розміщенням у них госпо-

дарських приміщень або приміщень для індивідуальної трудової ді-

яльності, додержуючись відповідних нормативних вимог.

Усі зміни мають бути погоджені у встановленому порядку з нагля-

довими органами та головним архітектором міста ( району ).

1.7. Всі зміни у проектах забудови та реконструкції будівель,

що можуть негативно вплинути на санітарно-гігієничні умови життя

людей, мають бути погоджені з місцевими установами санепідемслуж-

би.

1.8. Забудову присадибних та приквартирних ( в подальшому -

присадибних ) земельних ділянок слід здійснювати згідно з проек-

тами, узгодженими місцевими архітектурними та іншими зацікавле-

ними установами.

1.9. Будівлі, що споруджені без проекту та з непогодженими

відхиленнями від проекту, вважаються об'єктами самовільної забу-

дови.

За самовільне будівництво винні особи притягаються до відпо-

відальності згідно з законодавством України.

1.10. Положення, що не обумовлені цими нормами, приймаються

згідно з діючими на території України будівельними, архітектурно-

планувальними, санітарними, протипожежними нормами та правилами,

вимогами по радіаційній безпеці, охороні навколишнього середови-

ща та іншими нормативними документами.

2. ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ

ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА

2.1. Відведення території індивідуального житлового будівни-

цтва здійснюються згідно з генеральним планом населеного пункту.

2.2. Забудова території індивідуального житлового будівництва

здійснюється згідно з розробленим на основі генерального плану

проектом детального планування або проектом забудови.

2.3. Житлові будинки, що зводяться за рахунок коштів населення,

можуть бути як садибного, так і безсадибного типів. Кількість

поверхів і протяжність будинків визначаються згідно з проектом

забудови. При визначенні кількості поверхів та протяжності у

сейсмічних районах слід дотримуватись вимог СНиП 2.07.01-89 та

СН 429-71.

2.4. Розміри земельних ділянок, що надаються громадянам для

індивідуального житлового будівництва, визначаються згідно з Зе-

мельним кодексом України:

- у містах .................................. до 0,10 га;

- у селищах міського типу ................... до 0,15 га;

- у сільських населених пунктах ............. до 0,25 га.

Фермерські господарства розміщуються, як правило, на відо-

кремлених територіях з дотриманням необхідних нормативів.

Примітки: 1. В окремих випадках в умовах дефіциту території

для заселення частина земельної ділянки (до встановленої згідно

з діючим законодавством норми) може бути відведена за межами те-

риторії для заселення.

2. До площі присадибної ділянки включаються площі

забудови житлових будинків та господарських будівель.

3. В умовах сформованої забудови присадибна ділянка

навколо будинку може бути збережена в існуючих розмірах, якщо вона

не перевищує норм, встановлених законодавством, й не перешкоджає

вдосконаленню планувальної структури населеного пункту.

2.5. Території індивідуальної забудови повинні бути забезпече-

ні протипожежним водопостачанням від зовнішніх водопровідних ме-

реж. При відсутності зовнішніх водопровідних мереж в населених

пунктах із кількістю жителів до 5 тис.чоловік для протипожежно-

го водопостачання використовуються природні водні джерела або

влаштовуються протипожежні водойми.

______________________

* Тут і надалі пункти, позначені символом "*" (в оригіналі -

крапкою), стосуються санітарно-гігієнічних вимог.

-------------------------------------------------------------------

|Внесені Українським науко-| Затверджені наказом |Строк введення |

|во-дослідним і проектним | Держбуду України |в дію 1 квітня |

|інститутом цивільного | від 24 березня 1992р.| 1992 р. |

|сільського будівництва | N 37 | |

|(УкрНДІПроцивільсільбуд) | | |

-------------------------------------------------------------------

Водойми приймаються за розрахунком, але не менше за дві ємкос-

ті 50 м3 кожна, із радіусом використання їх для пожежегасіння

від 100 до 200 м (залежно від наявності мотопомп або автонасосів).

Примітки: 1. Пожежні водойми слід влаштовувати для групи бу-

динків.

2. Для населених пунктів з кількістю жителів до

50 чоловік при висоті будинків до двох поверхів пожежні водойми

допускається не влаштовувати.

2.6. Розміри житлових будинків, господарських будівель (площа

забудови, кількість поверхів, висота) та їх розміщення на ділян-

ці визначаються згідно з проектом забудови території індивіду-

ального будівництва, виходячи з умов дотримання необхідних

протипожежних, санітарно-гігієничних та містобудівельних

вимог.

У випадках розбіжності вимог архітектурно-містобудівельних,

протипожежних та санітарно-захисних розривів приймаються най-

більші з них.

2.7. Житлові будинки мають бути розміщені з відступом від чер-

воної лінії магістральних шляхів та селищних вулиць - не менше

6 м, житлових вулиць - не менше 3 м.

Примітка. При реконструкції населених пунктів допускається

зменшувати відступ або зводити житлові будинки на червоній лінії,

зважаючи на сформовану містобудівну ситуацію.

*2.8. Розміщення господарських будівель в містах та селищах

по лінії забудови не допускається (виключаючи гаражі). Їх слід

розміщувати на господарському майданчику в глибині ділянки.

Гаражі для власних автомобілів дозволяється розміщувати в се-

лищах та сільських населених пунктах - по межі ділянки, в міс-

тах - по лінії забудови.

При цьому відчинені двері гаражів не повинні заважати вільному

руху пішоходів та транспорту.

Відстань від входів та інших отворів гаражів до вікон сусідніх

житлових будинків, шкіл та дошкільних закладів має бути не менше

10 м, до лікарняно-профілактичних закладів із стаціонарами - 25 м.

У сільських населених пунктах допускається розміщувати господар-

ські будівлі (за винятком приміщень для утримання худоби та пта-

хів) по лінії забудови, якщо це викликано сталими національно-по-

бутовими традиціями.

*2.9. Відстань від стін будинків з вікнами, що виходять із жит-

лових кімнат, кухонь, веранд та головних входів у будинок (квар-

тиру) до інших житлових будинків та господарських будівель (без

утримання худоби та птахів) має бути не менше 7м за містобудівель-

ними вимогами.

2.10. Протипожежні відстані між житловими, громадсьими та допо-

міжними будівлями промислових підприємств різних ступенів вогне-

тривкості (додаток 1) слід приймати за табл.1.

Т а б л и ц я 1

-----------------------------------------------------------------

| Ступінь | Відстань, м, при ступені вогнетривкості |

|вогнетривкості | будинків: |

|будинків |-----------------------------------------------|

| | І, ІІ | ІІІ | ІІІа,ІІІб ІY ІYа, Y |

|---------------------------------------------------------------|

| І, ІІ | 6 | 8 | 10 |

| ІІІ | 8 | 8 | 10 |

|ІІІа, ІІІб, | | | |

|ІY, ІYа, Y | 10 | 10 | 15 |

-----------------------------------------------------------------

Примітки: 1. Відстанню між будинками та спорудами вважається

відстань між зовнішніми стінами або іншими конструкціями. За

наявності виступаючих більш як на 1 м конструкцій будівель або

споруд, що зроблені з горючих матеріалів, приймається відстань

між цими конструкціями.

2.Відстань між стінами будинків без вікон допускається

зменшувати на 20 відсотків, за винятком будинків ІІІа, ІІІб, ІY, ІYа

та Y ступенів вогнетривкості.

3. Відстань між будинками І та ІІ ступенів вогнетривкості

допускається передбачати менше 6 м за умов, якщо стіна вищого бу-

динку, розміщена навпроти іншого будинку, є протипожежною.

4. Для двоповерхових будинів каркасної та щитової

конструкції Y ступеня вогнетривкості, а також будинків з покрівлями

з горючих матеріалів, протипожежні відстані необхідно збільшувати на

20 відсотків.

5. При будівництві одно- та двоповерхових житлових

будинків протипожежні відстані між житловими будинками та їх госпо-

дарськими будівлями в межах пари будинків+ не нормуються.

Відстань між парами будинків (господарських будівель)

слід приймати за табл.1.

6. У виняткових випадках за погодженням з місцевими

виконавчими органами допускається відстань між житловими будинками

та господарськими будівлями не нормувати, якщо загальна площа