Страница 3: ДБНБ.2.4-1-94. Планування iзабудова сільськихпоселень (34157)

3.22.   Між довгими  сторонами  багатоквартирних  житлових  будинків заввишки  2—3  поверхи  слід приймати  відстань (містобудівні розриви) не менше 15 м, а висотою 4 поверхи — не менше 20 м; між довгими сторонами і торцями або між торцями цих же будинків з вікнами з житлових кімнат — за протипожежними нормами, але не менше 10 м. Містобудівні розриви можуть бути зменшені у межах 20% за умов додержання норм інсоляції та освітленості, якщо виключається можливість проглядання житлових кімнат з вікна у вікно.

3.23. На території безсадибної забу-цови слід передбачити майданчики: загального користування, дитячі, для занять фізкультурою, господарські та місця для зідпочинку. Розміри майданчиків приймаються у відповідності з пп. 4.28 і 4.29, а відстань від них до житлових та громадських будівель слід приймати не менше наведених у табл. 3.1.

3.24.  Будинки гуртожитків, як правило,  слід розміщувати: для учнів середніх спеціальних і професійно-технічних учбових закладів — на земельних ділянках відповідних учбових закладів; для працівників сільського господарства, робітників та службовців - на відокремлених ділянках житлової території.

3.25. Норму площі земельної ділянки на одного проживаючого в гуртожитку слід приймати залежно від кількості проживаючих. При місткості гуртожитків 50, 100,  200  чол.   площа ділянки має  бути відповідно: 45,  35,  30 кв.м/люд., якщо інше не обумовлено завданням на проектування.

3.26. На земельних ділянках гуртожитків мають бути  передбачені  майданчики для відпочинку, ігор та занять фізкультурою, склад яких визначається завданням на проектування з урахуванням особливостей контингенту проживаючих.

Таблиця 3.1 (рекомендована)

ПРИМІТКА. Відстань від майданчиків для занять фізкультурою встановлюється в залежності від їхніх шумових характеристик; відстань від майданчиків для сушіння білизни не нормується; відстань від майданчиків для сміттєзбірників та інших господарських цілей до вікон житлових і громадських будівель, майданчиків для гри дітей, відпочинку дорослих та занять фізкультурою слід приймати не менше 20 м, а від майданчиків для господарських цілей до найбільш віддаленого входу в житловий будинок - не більше 100 м.

Виробнича зона

3.27. Виробничі зони с невід'ємною складовою частиною сільських населених пунктів, іх розташування та проектування здійснюється у відповідності з вимогами ДБН 360-92*. Забудова і благоустрій виробничих зон здійснюється згідко з ДБН «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств».

3.28.  У виробничих зонах розміщуються агропромислові підприємства і цехи,   об'єкти  виробничо-технічного  обслуговування і будівництва,   а також підприємства сільськогосподарських галузей.

3.29. При розробці документації з планування і забудови сільських населених пунктів склад, потужність і спеціалізація підприємств в межах виробничих зон належить погоджувати з державними і регіональними схемами розміщення і розвитку галузей агропромислового комплексу України і проектами розвитку території адміністративного району.

3.30.    При   проектуванні   виробничих   зон   належить   виходити   з   умов розміщення та їх розвитку на землях, найменш придатних для використання в сільському господарстві.

3.31. При проектуванні виробничих зон сільських населених пунктів віддається перевага розвиткові діючих виробничих потужностей, їх розширенню, реконструкції і технічному переобладнанню за умови дотримання організаційно-господарських, санітарно-гігієнічних, зооветеринарних, протипожежних та інших вимог.

3.32. Виробничі зони повинні бути територіальне компактними, їх планування повинно забезпечувати кооперацію розміщених виробництв, створення загальних систем інженерного забезпечення, транспортних комунікацій і об'єктів побутового обслуговування.

3.33.  Розміри санітарних розривів між виробничими об'єктами і межею житлової забудови сільських поселень належить приймати відповідно до санітарних норм   (СанПіН).   Розміщення   об'єктів   в   санітарно-захисних   зонах   належить здійснювати відповідно до санітарних і протипожежних вимог.

3.34.  При розташуванні біля сельбищної зони підприємств, установ, складів та відкритих майданчиків, що не є вибухо- та пожежонебезпечними, не виділяють шкідливих речовин більш, ніж допускається нормативами, не створюють шуму та інших негативних впливів на навколишнє середовище, повинні бути встановлені санітарно-захисні зони за розміром не менше 50 м.

3.35.  Об'єкти виробничого призначення належить розміщувати нижче за рельєфом і з підвітряної сторони відносно сепьбищної зони населених пунктів.

4.    ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ, ОЗЕЛЕНЕННЯ І БЛАГОУСТРІЙ

Територіальна організація рекреації

4.1. На території сільських Рад і сільських поселень необхідно передбачати систему озеленених територій та інших відкритих просторів, що можуть бути використані для тривалого і короткочасного відпочинку населення.

Зони тривалого відпочинку належить розміщувати за межами населених пунктів в найсприятливіших умовах.

4.2. Розміщення зон відпочинку сільського населення належить передбачати

відповідно до порядку використання рекреаційних земель на ландшафтно-рекреаційних територіях населених пунктів (внутрішньоселищні), території сільських Рад і в системах розселення (міжселенні).

4.3. Розрахункова кількість одночасних відвідувачів території парків, лісопарків, лісів, зелених зон належить приймати не більше, чол/га:

для парків зон відпочинку      70

для лісопарків (лугопарків, гідропарків)                                 10

для лісів                                                                                    1 – 3

ПРИМІТКА. При кількості одночасних відвідувачів 10—15 чол/га необхідно передбачати дорожньо-стежкову мережу для організації руху, а також грунтовозахисні насадження, при кількості одночасних відвідувачів 50 чол/га і більше — заходи щодо перетворення лісового ландшафту на парковий.

4.4. На територіях з високим ступенем збереження природних ландшафтів, що мають естетичну і пізнавальну цінність, належить створювати національні природні парки. Архітектурно-просторова організація національних природних парків повинна передбачати використання їх території з науковими, купьтурно-освітніми і рекреаційними цілями з виділенням заповідно-рекреаційної, заповідної, рекреаційної' і господарської зон.

4.5.    Розміщення   зон   масового   короткочасного   відпочинку   належить передбачати   з   урахуванням   пішохідної  доступності.   Розміри   територій   зон відпочинку належить приймати із розрахунку 500—1000 кв.м на одного відвідувача. Площу ділянки зони масового короткочасного відпочинку належить приймати не менше 50 га. Зони відпочинку належить розміщувати на відстані не менше 500 м від санаторіїв, таборів відпочинку школярів, дошкільних санаторно-оздоровчих установ, садівницьких товариств, автомобільних доріг спільноі мережі і залізниці, а від будинків відпочинку — не менше 300 м.

4.6.  Розміри території пляжів, що розміщуються в курортних зонах і зонах відпочинку, належить приймати на одного відвідувача не менше, кв.м:

морських                                                                                     5

річкових і озерних                                                                     8

морських, річкових і озерних (для дітей)                                4

Розміри річкових і озерних пляжів, що розміщуються на землях, придатних

для сільськогосподарського використання, належить приймати із розрахунку 5

кв.м на одного відвідувача. Мінімальну протяжність берегової смуги пляжу на

одного відвідувача належить приймати не менше, м:

для морських пляжів                                                              0,2

річкових і озерних                                                                 0,25

Розраховувати   кількість   одночасних   відвідувачів   на   пляжах   належить   з

урахуванням коефіцієнтів одночасного завантаження пляжів:

санаторіїв                                                                          0,6—0,8

установ відпочинку і туризму                                         0,7—0,9

таборів відпочинку школярів                                          0,5—0,9

спільного користування для місцевого населення            0,2

тих, що відпочивають без путівок                                       0,5

4.7. Зона короткочасного відпочинку на території сільських населених пунктів включає території лісопарків, що прилягають до них, парків, скверів, бульварів.

Громадські центри сільських населених пунктів належить формувати у комплексі з зонами короткочасного відпочинку.

4.8.  Парки культури та відпочинку формуються переважно у центральних селах сільських Рад і розраховуються на жителів даного села або групи сіл (за наявністю достатньої площі).

4.9.  Найменша величина площі парку чи загапьноселищного саду повинна складати 2,0 га (без фізкупьтурноспортивних споруд), сквера - 0,5 га. Під зелені насадження парку, саду чи скверу повинно відводитись не менше 70% території (без фізкупьтурно-спортивних споруд).

4.10.   В умовах реконструкції сільських населених пунктів,   завершення забудови і благоустрою їх громадських центрів необхідно передбачати улаштування окремих скверів або парку у складі культурного комплексу на території громадського центру.

Рекреаційне навантаження ландшафту зон короткочасного відпочинку належить приймати за табл.1, додаток 3.

Система озеленення поселень

4.11.   Зелені насадження на території сільських Рад і населених пунктів підрозділяються на такі категорії:

—   спільного користування (на території парку, скверу, бульварів);

—    обмеженого користування (на територіях безсадибної житлової забудови, виробничої зони, ділянок установ громадського призначення, приквартирних і присадибних ділянок);

—    спеціального    призначення    (санітарно-захисні,    в   тому    числі шумо-, вітро- і снігозахисні, протиерозійні, меліоративні).

4.12.  Норма площі зелених насаджень спільного користування на одного сільського жителя складає, кв.м:

для північного і західного регіонів України                        12

для Лісостепової зони                                                             13

для Степової зони                                                                    14

для Південного берега Криму                                                17*

ПРИМІТКИ:

1. Для сіл, що прилягають до лісових масивів, площу зелених насаджень спільного користування належить зменшувати до 5—6 кв.м на одного жителя.

2.  При визначенні площі зелених насаджень спільного користування враховується тільки площа зелених насаджень парків і скверів; при цьому не враховуються величини площ дзеркала водоймищ, смуги пляжу, ділянок установ і підприємств обслуговування (крім зелених насаджень культурно-освітніх установ).

3. Площі зелени» смуг на вулицях, проїздах і майданчиках до складу зелених насаджень спільного користування не включаються.

* Містобудівне районування слід приймати у відповідності з ДБН 360-92*.

4.13. Відстань від будинків і споруд до дерев і чагарників належить приймати за табл. 4.1.

4.14. Бульвари слід передбачати поза транспортними магістралями у напрямку масових потоків пішохідного руху. Ширина бульварів з однією поздовжньою пішохідною доріжкою приймається не менше 10 м. Зелені насадження на вулицях, дорогах і майданах населених пунктів повинні забезпечувати захист населення від шуму, пилу, вітрів, відпрацьованих автомобільних газів та надмірної інсоляції, а також безпеку руху транспорту і пішоходів.

Таблиця 4.1

ПРИМІТКА. Наведені нормативи стосуються дерев з діаметром крони не більше 5 м і повинні бути відповідно збільшені для дерев з кроною більшого діаметру, при цьому дерева не повинні заважати проїзду і роботі пожежних автомобілів.