Страница 4: ДБНБ.2.4-1-94. Планування iзабудова сільськихпоселень (34157)

4.15.  Для озеленення вулиць вживаються такі способи посадок:

-  однорядкова посадка дерев в ямках на тротуарі (через неможливість влаштування газо-нових смуг на вузькому тротуарі або при    наявності підземних комунікацій під газоновою смугою);

-  рядкова посадка дерев на га-зонових смугах уздовж проїзної частини вулиць з чергуванням чагарників;

- бульвари з рядковою посадкою дерев і чагарників;

-  ділянки і смуги газонів, квітників, окремих груп дерев і чагарників.

4.16.     Озеленення    майданів здійснюється у вигляді газонів, сумісних рядкових посадок дерев з груповими або рядковими  посадками чагарників. Відстань між осями стовбурів дерев з рядковою  посадкою  повинна  бути  не менше   5   м.   При   посадці   саджанців

Таблиця 4.2 (рекомендована)

ПРИМІТКА. При багаторядковій посадці чагарників зазначену ширину смуги належить збільшити на 40—50% для кожного додаткового рядка посадки дерев, що повільно ростуть, відстань між деревами може бути зменшена з урахуванням наступного розріджування

4.17.   Ширину  смуг  зелених  насаджень належить приймати  не менше вказаної у табл. 4.2.

4.18.  На території санітарно-захисної зони завширшки 100 м і більше з боку сельбищної території належить передбачати смугу деревно-чагарникових насаджень завширшки не менше 50 м, а з шириною зони до 100 м — не менше 20 м.

4.19.  Вздовж межі території виробничої зони, а також для ізоляції окремих виробничих комплексів  один  від одного належить передбачати  улаштування зелених смуг завширшки не менше 5 м.

4.20.   Зелені насадження для захисту водозабірних споруд з підземних джерел необхідно розміщувати на межі першого поясу зони санітарної охорони на відстані не менше 30 м від підземного джерела і водозабірних споруд.

4.21.  Шумозахисні зелені насадження слід передбачати у вигляді смуг як з боку джерела шуму, так і з боку об'єктів, що захищаються від шуму (у комплексі з іншими заходами).

Благоустрій сільських населених пунктів

4.22.    Зовнішній   благоустрій  -  це   комплекс   заходів   з   ландшафтної, архітектурно-просторової та естетичної організації території населеного пункту, що забезпечують комфортні умови для праці, побуту й відпочинку жителів. Вони включають   в   себе   вирішення   та   розміщення   малих   архітектурних   форм, формування системи зелених насаджень ( у тому числі декоративне озеленення й квіткове оформлення, геопластику рельєфу - брукування майданів і майданчиків, улаштування підпірних стінок, сходів, пандусів, створення штучного рельефу) та ін.

4.23.  Розміщення всіх елементів візуально-просторової інформації повинно бути підпорядковане об'ємно-просторовому вирішенню забудови з урахуванням масштабності й архітектурно-художньої композиції та здійснюватися за межами червоних ліній або бокової видимості вулиці. Перед фасадами стендів улаштовується оглядовий майданчик завширшки до 5 м.

4.24. Місця відпочинку для відвідувачів громадських закладів передбачаються на  рекреаційних  майданчиках  перед входами  в  будівлю  або  у  сквері,   що розміщується в межах головної площі. Орієнтовний розмір майданчиків відпочинку - 30-50 кв.м.

4.25.  Загальна площа брукування (плити, асфальт) у громадському центрі не повинна перевищувати  1,1  кв.м на одного жителя, включаючи розподільні майданчики із твердим покриттям перед входами до громадських будівель і виходами з них. Ці майданчики влаштовуються з розрахунку 0,15-0,3 кв.м на одного відвідувача.

4.26.   Господарські  подвір'я  передбачені при  Будинку  культури  (клубі), торговому   комплексі,   готелі,   школі,   комбінаті   побутового   обслуговування, гуртожитку. На них улаштовуються спеціальні майданчики з контейнерами для сміття і навісом від дощу. Господарські подвір'я повинні мати тверде покриття з мінімальним ухилом 4-5% для скиду води та розворотний майданчик для транспорту.

4.27.   Зовнішній благоустрій ділянок садибної забудови  включає  у себе влаштування огорож, проїздів, доріжок, майданчиків відпочинку, дитячих і господарських майданчиків, декоративне озеленення та квіткове оформлення. Воно здійснюється господарями садиб у відповідності із загальними архітектурно-планувальними й санітарно-гігієнічними вимогами.

4.28.    Майданчики  для дітей дошкільного   і  молодшого   шкільного  віку проектуються із розрахунку 0,5—0,6 кв.м на одного жителя.

Майданчики для активного відпочинку дітей середнього та старшого шкільного віку проектуються із розрахунку не менше 0,8—1,2 кв.м на одного жителя.

Розміри майданчиків для відпочинку дорослих і для настільних ігор приймаються із розрахунку не менше 0,05 кв.м на одного жителя, але всього не більше 100 кв.м. Вони обладнуються лавками, столами, альтанками, перголами, світильниками, урнами.

4.29.  У внутрішньоквартальному просторі секційної житлової забудови слід влаштовувати господарські майданчики різного призначення не далі ніж за 100 м  від найвіддаленішого  входу до  житлового будинку.  До  майданчиків для сміттєзбірників передбачають під'їзди завширшки 3—5 м з розворотним майданчиком для транспорту. Розмір господарських майданчиків різного призначення приймають (в кв.м на 1000 жителів) не менше:

30                для сміттєзбірників або у межах 15—20 кв.м;

100              для чищення меблів, одягу, килимів та ін. або в межах 10—20 кв.м;

150              для сушіння білизни, або в межах 20-80 кв.м.

Допускається суміщення майданчиків для чищення одягу й килимів з майданчиками для сміттєзбірників.

Майданчики повинні мати тверде покриття. Майданчики для відпочинку і для заняття спортом не допускається розміщувати поряд із господарськими.

4.30.  При в'їзді в сільський населений пункт установлюється дррожний знак із назвою цього населеного пункту.

В'їзний знак установлюється на відстані не менше 3 м від краю обочини дороги на розширенні або за кюветом на придорожній смузі. При установці декоративного знаку влаштовується майданчик розміром 10 × 15 кв.м із ллиточним брукуванням, лавками та квітником.

На підходах до майданчика влаштовуються перехідно-швидкісні смуги для розгону й гальмування автотранспорту, а також спеціальний майданчик для короткочасної зупинки транспорту.

4.31. На автобусних зупинках у сільських населених пунктах споруджуються автопавільйони напівзакритого типу з майданчиком для відпочинку площею не менше   30—40   кв.м,   на  якому  розміщуються  2—3  лавки,   урна для  сміття, декоративна ваза, криниця або фонтанчик для пиття.

Якщо автобусна зупинка розташована за межами населеного пункту, то її обладнують надвірним туалетом, який розміщують із підвітряного боку не ближче 15 м від автопавільйону та відокремлюють від нього смугою зелених насаджень.

4.32. Для попереджування раптового виходу дітей на проїзну частину вулиць перед ділянками дитячих закладів слід передбачати огорожі заввишки до 1 м. Конструкція огорожі приймається відповідно з ГОСТ (на проектування огорож).

4.33.   Велодрріжки  з покриттям тротуарного типу передбачаються для одностороннього руху зі смугами зелених насаджень або смугами безпеки завширшки не менше 0,8 м.

4.34.   Під'їзди до будинків проектуються завширшки не менше 3,5 м. Звичайно вони суміщуються із тротуарами.

Біля торгових і побутових будівель повинні влаштовуватись майданчики розміром не менше 12 х 5,5 м.

4.35. Водорозбірні колонки і криниці розміщуються вздовж житлових вулиць через кожні 200 м із відступом від червоної лінії на 2,5—3 м на майданчиках розміром 2,5 × 3 м із твердим покриттям та ухилом не більше 4—5%.

5.    ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ КУЛЬТУРНО-ГЮБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ   НАСЕЛЕННЯ, РОЗМІЩЕННЯ ТА РОЗРАХУНОК МІСТКОСТІ ЗАКЛАДІВ

Організація мереж культурно-побутового обслуговування

5.1.  Система культурно-побутового обслуговування сільського населення здійснюється на міжселенній основі і повинна забезпечувати необхідний комплекс послуг мешканцям усіх населених пунктів, незалежно від їх розміру, та сприяти скороченню часу, необхідного для одержання послуг і придбання товарів. Заклади та підприємства обслуговування об'єднуються за галузевою ознакою у територіальні мережі:

—    дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл;

—   лікувально-профілактичних закладів;

—    закладів культури, мистецтва та спорту;

—    підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового та комунального обслуговування;

—    органів управління та підприємств зв'язку.

5.2.  Система культурно-побутового обслуговування населення формується у   межах  сільського  адміністративного  району   з  урахуванням  диференціації населених  пунктів   за  людністю,   характером  розміщення  та  фукціональним призначенням, що обумовлює склад закладів обслуговування.

Залежно від віддаленості населеного пункту від центру більш високого рангу структурний склад установ обслуговування може бути: скороченим (в межах пішохідної доступності), стандартним (при відстані 8-10 км) та розширеним (при відстані більш 10 км).

5.3.  Мережа установ і підприємств кожного виду обслуговування розглядається як єдина просторово-територіальна структура, яка доповнюється пересувними засобами обслуговуваня.

Пересувні засоби обслуговування базуються при стаціонарних підприємствах і закладах відповідного призначення, які є для них опорними пунктами.

5.4. Тип, місткість закладів, потужність підприємств для кожного населеного пункту   необхідно   установлювати   залежно   від  особливостей   розселення   та наявності міжміських транспортних зв'язків, специфіки окремих видів обслуговування   -   можливостей   надання   послуг   до   місця   проживання,   на   основі диференційованих розрахункових показників, наведених у відповідних розділах для кожного виду обслуговуючих підприємств та закладів.

Дошкільні заклади

5.5.  Розрахунок мережі дитячих дошкільних закладів необхідно здійснювати для адміністративного району, групи сіл або населеного пункту, враховуючи варіанти організації обслуговування:

—    один заклад на один населений пункт;

—    один заклад на групу населених пунктів;

—    кілька закладів у населеному пункті, на основі статистичних даних про кількість дітей дошкільного віку по групах:

-  до 3 років;

-  від 3 до 5 років;

-  6 років.

Допускається розрахунок мережі на підставі середніх для даної області показників кількості дітей дошкільного віку на 1000 жителів.

5.6.   Дошкільні  заклади необхідно розміщувати у  кожному  сільському населеному пункті, де є 12 і більше дітей дошкільного віку. Для обслуговування сіп з меншою кількістю дітей передбачаються місця в дитячих яслах-садках в найближчих,  більш великих селах,  і організовується підвіз дітей спеціальним транспортом.

Пішохідно-транспортна доступність закладів не новина перевищувати 15 хвилин.

5.7.  Місткість ясел-садків встановлюється із розрахунку не менше 65 місць на 100 дітей дошкільного віку при навчанні в школі з 6-річного віку, не менше 75  місць   при   навчанні  з   7-річного   віку.   Загальна  кількість  сезонних   місць приймається за необхідністю. У яслах-садках на одну-дві, чотири групи вона не повинна перевищувати 100%, а на 5 і більше груп — 75% від загальної кількості стаціонарних місць.

Збільшення місткості на літній період здійснюється за рахунок літніх павільйонів.

5.8.  У сільській місцевості застосовуються дитячі ясла-садки на 1-6 (основні типи) 8, 10, 12 і 14 груп (без урахування збільшення місткості на літній період). Вікові групи дітей в дитячих дошкільних закладах визначаються за додатком 1 ДБН 364-92.

У малих селах рекомендується застосовувати кооперовані заклади, які включають дитячі ясла-садки з кількістю не менше 8 місць, початкові школи та житло для персоналу.

Ясла-садки припускається кооперувати з однокомплектними загальноосвітніми школами.

5.9.  На території дошкільного закладу з житлом для персоналу також слід передбачати присадибну ділянку, відокремлену від інших зон територій закладу живоплотом. Площа ділянки приймається у відповідності з нормами для житлової садибної  забудови.  Допускається   зміна  площі  у  відповідності  з  місцевими умовами.

5.10.    При   розміщенні   будівель   на  ділянці   та  їх   орієнтації   необхідно дотримуватись санітарних норм по інсоляції, освітленню та захисту від шуму приміщень і території.  Відстань від будівель дитячих дошкільних закладів до червоної лінії і до стін житлового будинку з вікнами повинна бути не менше 25 м, а до глухої стіни — не менше 15 м, при цьому відстань від ділянки закладу повинна бути відповідно 10 і 5 м.

Виходячи з містобудівних потреб (в умовах реконструкції), за узгодженням з місцевими установами санітарного нагляду та державтоінспекції, допускається відстань від будівель ясел-садків до червоної лінії зменшувати до 10 м, передбачаючи зелену захисну смугу завширшки не менше 6 м.

5.11.  Площа земельних ділянок приймається із розрахунку на одне місце (при максимальній місткості) не менше:

в яслах-садках на 1-2 групи - 45 кв.м,