Страница 15: ДБНБ.2.4-1-94. Планування iзабудова сільськихпоселень (34157)

9.26. Розміщення об'єктів хімізації сільського господарства, пов'язаних із зберіганням ядохімікатів (пестицидів) і мінеральних добрив повинно відповідати таким вимогам:

-  склади зберігання хімдобрив і пестицидів повинні знаходитись з підвітряного боку відносно житлової забудови,  з урахуванням переважного напрямку вітрів;

-  майданчики,   на   яких   вони   розміщуються,   повинні   добре провітрюватись, не затоплюватись поверхневими водами і мати рівень стояння ґрунтових вод не вище 1,5 м.

9.27. Будівлі складів і споруди засобів хімізації повинні бути віддалені від автомобільних доріг і залізниць (крім під'їзних), не менше ніж на 60 м.

Протишумові заходи

9.28. Головними джерелами шуму в сільській місцевості є залізниці та автомагістралі, по яких здійснюється вантажне і пасажирське сполучення, промислові підприємства, окремі об'єкти сільськогосподарського виробництва, гаражі, пилорами, ремонтні майстерні, машино-ремонтні двори, насосні станції та ін.

ПРИМІТКА. Санітарно-захисні зони підприємств з технологічним і допоміжними процесами, які становлять джерела шуму та вібрації, установлюються від будівель, споруд та майданчиків, де розміщені механізми та агрегати, що створюють шум і вібрацію. Розмір санітарно-захисного розриву повинен бути підтверджений акустичними розрахунками відповідно до СНиП «Защита от шума».

9.29.    Вибір   засобів   захисту   від шуму,    визначення    необхідності    і доцільності  їх  використання  необхідно здійснювати на підставі розрахунків рівнів звуку на території населеного пункту і потрібного   зниження   до   нормативно допустимого. Допустимі рівні шуму на територіях та для приміщень різних типів будинків   не   повинні   перевищувати показників, наведених в табл. 9.3.

9.30.   Зниження   рівнів   шуму   від різних точкових джерел та транспортних засобів   досягається   раціональним розміщенням промислових, складських об'єктів і підприємств сільськогосподарського виробництва відносно сельбищ-них територій і місць масового відпочинку, раціональним трасуванням транспортних комунікацій та шумозахисним озелененням з використанням різних типів посадок та порід дерев і кущів.

При проходженні крізь сільський населений пункт залізниці або автомагістралі відстань до житлової забудови визначається спеціальними акустичними розрахунками.

9.31.   Шумозахисні  смуги  насаджень рекомендується використовувати як додатковий засіб захисту від шуму в

діапазоні високих частот. Акустичний ефект зниження рівня звуку визначають такі фактори, як ширина смуги, конструкція і дендрологічний склад посадок. Зелені насадження, сформовані у вигляді спеціальних шумозахисних смуг, можуть дати максимальне зниження шуму 8—10 дБА. Але зниження рівнів транспортних та інших низькочастотних шумів зеленими насадженнями незначне і для звичайних міських посадок дорівнює нулю, і в розрахунках його не треба враховувати.

Таблиця 9.3 (довідкова)

9.32.  При влаштуванні спеціальних шумозахисних екранів акустичні розрахунки повинні виконуватися у відповідності з СНиП «Защита от шума».

Охорона і використання територій і об'єктів природно-заповідного фонду

9.33.  Заповідний режим — це є комплекс науково обгрунтованих заходів, спрямованих  на збереження і  відновлювання унікальних і  типових  заповідних природно-територіальних комплексів, їх компонентів, а також окремих природних об'єктів.

9.34.  Розмір і режим охоронних зон, який передбачає заборону будь-якої господарської діяльності, що негативно впливає на природні комплекси заповідних об'єктів, для державних заповідних урочищ і парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення запроваджуються обласними Радами народних депутатів, охоронні зони державних парків-пам'яток — Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

9.35.   Режим використання охоронних зон не допускає:

—    дій, що змінюють гідрологічний режим земель;

—     порушення ґрунтового покриву;

—    будівництво будівель і споруд, доріг і трубопроводів, ліній електропередач та інших комунікацій;

—     застосування хімічних засобів як добрив;

—    прогін домашніх тварин і масовий проїзд транспорту.

9.36.  При улаштуванні охоронних зон об'єктів природно-заповідного фонду необхідно дотримуватись естетичних і екологічних вимог.  При. комплексному характері природної пам'ятки вимоги збереження екологічного і архітектурного середовища повинні враховуватися нарівні.

9.37.    Для   зменшення   навантаження   на   природний   ландшафт   і   його збереження необхідно:

—     всі об'єкти культурно-масового призначення, що мають відношення до природної пам'ятки, повинні бути розміщені в охоронній зоні;

—    упоряджувати охоронну зону переважно у вигляді зеленого масиву, що охороняє ландшафт від зайвих антропогенних впливів;

—    підбирати асортимент насаджень охоронної зони, який не суперечить насадженням заповідного об'єкту.

9.38.  Розміри охоронних зон визначаються у відповідності з законодавством України і повинні погоджуватися у сталому порядку (див. додаток 3, табл.2).

9.39.    У   відповідності   з   законодавством   України   до   складу   природно-заповідного фонду входять:

—    державні заповідники;

—    біосферні заповідники;

—   природні національні парки;

—    регіональні ландшафтні парки;

—    заказники;

—    пам'ятки природи;

—    ботанічні сади;

—    дендрологічні і зоологічні парки;

—     парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

—     заповідні урочища.

Порядок організації, використання і охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду визначається законодавствами України і республіки Крим.

9.40.   Пам'ятками   природи   заявляються   унікальні   або   типові,   цінні  в науковому, культурно-пізнавальному іоздоровчому відношенні природні об'єкти, (гаї, озера, ділянки долин і узбереж, визначні гори) і окремі об'єкти — рідкісні і  опорні  геологічні розкриття,  еталонні ділянки  родовищ  корисних  копалин, водоспади, лечери, мінеральні джерела, мальовничі скелі, метеоритні кратери, окремі рідкісні або історично цінні дерева тощо,  а також природні об'єкти штучного походження (парки, ділянки покинутих каналів, кар'єри, стави, тощо), які не є пам'ятками історії і культури і не входять до складу єдиних природно-історичних пам'яток.

9.41.   При розробці містобудівної документації сільських поселень слід враховувати кожну пам'ятку природи, незалежно від розмірів і площі, яку вона займає.

9.42.  У відповідності з діючим законодавством державний ботанічний сад і дендрологічний парк повинні створюватися з метою збереження і збагачення різноманітних рослин в спеціальних умовах для ефективнішого культурного і господарського   використання,   а   також   для   ведення   науково-дослідницької роботи.

9.43.  Згідно з діючим законодавством України найбільш видатні об'єкти паркобудівництва   взяті   під  охорону  держави  для   використання  в   наукових, естетичних, природоохоронних і оздоровчих цілях. На території державних парків-пам'яток допускається проведення екскурсій і масового відпочинку населення, а також можуть проводитись наукові дослідження.

9.44.  З метою запобігання розвитку самосіву і на заміну вирубок догляду деревно-чагарникові   насадження   доцільно   використовувати   для   озеленення сільських  поселень,   а територію  парків  —  пам'яток  розглядати  як  базу для підготовки посадкового матеріалу; можливе влаштування невеликих розсадників і оранжерей місцевого користування.

9.45.  Основою для здійснення заходів з охорони і використання державних парків-пам'яток є закон  "Про природно-заповідний фонд України"  і проекти планувальної організації їх території. Проекти повинні розроблятися спеціалізованими проектними організаціями і затверджуватись у встановленому порядку.

9.46.   У відповідності з діючим законодавством державними заповідними урочищами заявляються лісові, степові, болотні або інші природні комплекси, що мають велике наукове, природоохоронне і естетичне значення.

Санітарна очистка

9.47. Санітарна очистка сільського населеного пункту повинна включати в себе заходи для збирання, видалення і знешкодження побутового сміття і різних видів твердих відходів. Для сільських поселень доцільно приймати комбіновану систему санітарної очистки від твердих побутових відходів:

—   планово-подвірну — для громадського центру і багатоповерхової

забудови;

—   планово-поквартальну - для зони індивідуальної садибної забудови. 9.48. Збирання побутових відходів здійснюється сміттєзбірниками, контейнерами,   для   яких   передбачаються   спеціальні   майданчики   або   приміщення (павільйони).

9.49.   При виборі  місця розташування майданчика або приміщення для сміттєзбірників повинні бути враховані такі умови:

—    мінімальне віддалення від вікон і дверей житлових  будинків  і громадських будівель повинно бути не менше 20 м;

—    величина радіуса обслуговування — не більше 100 м;

—    можливість проїзду транспорту для вивозу сміття у будь-яку пору року.

9.50.    Розміри   майданчиків   для  сміттєзбірників   залежать   від   кількості контейнерів, що на них встановлюються, і приймаються площею від 9 до 45 кв.м. Для попередніх розрахунків площі закритих приміщень для сміттєзбірників слід приймати не менше 1,5 кв.м на кожний сміттєзбірник.

ПРИМІТКА. Майданчик (підлога приміщення) повинен бути заасфальтований або забетонований.

9.51.   Сміття і тверді відходи підлягають видаленню за межі населеного пункту для наступного знешкодження на спеціально обладнаних ділянках або переробки на підприємствах.

9.52.  Періодичність вивозу твердих побутових відходів залежить від сезону, кліматичної зони і екологічних умов  місцевості  і узгоджується з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби. Влітку необхідно забезпечити таку періодичність вивозу сміття:

-  від житлових будинків безсадибного типу, гуртожитків і дошкільних установ, лікарень, поліклінік, їдалень — не рідше як один раз на добу;

- від шкіл, СПТУ, клубів, кінотеатрів, підприємств торгівлі, ринків, комбінатів побутового обслуговування — не рідше як один раз на 3 доби.

Норми накопичення побутових відходів приймаються за табл. 9.4.

9.53.  Вибір ділянок для знешкодження сміття повинен бути узгоджений   з  місцевими  органами Державного  санітарного   нагляду. Площу ділянок  спід приймати  за табл. 9.5. Розміри санітарно-захисних зон — у відповідності з СанПіН.

Таблиця 9.4 (довідкова)

ПРИМІТКА. Кількість твердих відходів при використанні бурого вугілля належить збільшувати на 50%.

9.54.   Вивіз  сміття  і  відходів здійснюється    автотранспортом спеціального призначення із розрахунку:

-  сміттєвози - ездим на 5-3 тис. жителів;

-    асенізаційні машини — одна на 5—3 тис. жителів  (при відсутності каналізації).

Зберігання іобслуговування спеціалізованих транспортних засобів передбачається на комунально-складських територіях (базах комунгоспів). Для їх розміщення передбачається площа із розрахунку 80 кв.м на одну машину.

9,55. Для сільських населених пунктів доцільно застосовувати траншейну систему складування твердих побутових відходів. Глибина траншеї 1—1.5 м, довжина - не менше 10 м. Дно траншеї повинно бути вище максимального рівня стояння ґрунтових вод не менше ніж на 1 м.

Таблиця 9.5 (рекомендована)