Безпосередній контакт скла і склопакетів з алюмінієвими деталями виробу не допускається. Схеми розміщення підкладок і їх встановлення зазначено в додатку А.
4.17 Опорні і фіксуючі підкладки повинні мати ширину не менше ширини заповнення, що застосовується, висоту – не менше 3 мм і довжину – не менше 80 мм.
4.18 Обмежувальні підкладки повинні встановлюватися підчас здійснення герметизації скління мастиками.
Підкладки не повинні мати товщину менше 3 мм, довжину менше 50 мм і мають встановлюватися на відстані 500 мм одна від одної.
4.19 У місцях сполучення деталей виробу зі світлопрозорими і світлонепрозорими заповненнями повинні бути встановлені по периметру безперервні ущільнювальні прокладки зі світло-озоно-морозостійкої гуми або пластмас з числа дозволених органами державного санітарного нагляду і виготовлених за технічними умовами, затвердженими у встановленому порядку.
Допускається під час установки світлопрозорого заповнення замість прокладок застосовувати герметик марки УТ31 згідно з ГОСТ 13489 або інші мастики, що не викликають корозії алюмінієвих сплавів, з числа дозволених органами державного санітарного нагляду за нормативною документацією, затвердженою у встановленому порядку.
4.20 Притули стулок і фрамуг повинні мати по периметру ущільнення прокладками зі світло-озоно-морозостійкої гуми, пластмас або з інших еластичних матеріалів із числа дозволених органами
державного санітарного нагляду і виготовлених за нормативною документацією, затвердженою у встановленому порядку.
4.21 Ущільнювальні і герметизуючі профільовані прокладки повинні встановлюватися без застосування клею.
4.22 Опір виробів теплопередачі в залежності від різниці розрахункових температур внутрішнього і зовнішнього повітря повинен прийматися відповідно до вимог ДБН В.2.6-31.
4.23 Повітропроникність виробів повинна прийматися відповідно до вимог ДБН В.2.6-31.
4.24 Деталі виробів з алюмінієвих сплавів, за винятком вкладишів, що застосовуються у кутових та інших з'єднаннях елементів каркасів, повинні бути анодовані.
Товщина анодно-окисного покриття повинна призначатися згідно з ГОСТ 9.031.
Зовнішній вигляд анодно-окисного покриття повинен відповідати ГОСТ 9.301.
Примітка. Допускається відсутність анодно-окисного покриття в місцях механічної обробки деталей виробів на нелицьових поверхнях і у внутрішніх порожнинах деталей з порожнистого профілю.
4.25 Сталеві елементи вікон, що межують з алюмінієвими деталями, повинні бути оцинковані або кадмійовані з товщиною шару не менше 9 мкм згідно з ГОСТ 9.303.
4.26 Алюмінієві елементи виробів у місцях примикань до цегляної кладки, бетону, сталі тощо повинні бути захищені від корозії.
4.27 Кріпильні вироби з метричною різзю у нерознімних з'єднаннях повинні встановлюватися на клеї марок БФ-2, БФ-4 згідно з ГОСТ 12172 або лаки марок ПФ-170, ПФ-171 згідно з ГОСТ 15907, марок АК113, АК113Ф згідно з ГОСТ 23832.
4.28 Прилади для зачинення і фіксації стулкових елементів виробів повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-13 і нормативній документації на прилади конкретних типів.
4.29 Вікна та балконні двері, вітрини та вітражі мають проектувати та виготовляти за призначенням, із застосуванням встановлених у ДСТУ Б В.2.6-23 класів основних експлуатаційних характеристик, а саме:
а) приведений опір теплопередачі, м2·С/Вт;
б) повітропроникність, м3/(год·м2);
в) водопроникність при тиску, Па;
г) звукоізоляція, дБА;
д) опір вітровому навантаженню;
е) загальний коефіцієнт світлопропускання.
4.30 Встановлено також такі основні показники:
а) надійність приладів і завіс вікон і балконних дверей, кількість циклів відчинення-зачинення – 20000;
б) мінімальний опір статичним навантаженням, Н, у т.ч.:
1) перпендикулярно до площини стулки/полотна балконних дверей – 250/400;
2) у площині кватирки/ стулки (зовнішньої спареної стулки) /полотна балконних дверей – 250/1000 (500)/1000;
в) мінімальна довговічність, умовних років експлуатації:
1) склопакетів – 20;
2) ущільнювальних прокладок – 5;
3) захисно-декоративних покриттів на профілях з алюмінієвих сплавів – 20*).
Примітка.*)Термін введення в дію значень показників довговічності встановлюють у НД на конкретні види вікон і балконних дверей.
5 КОМПЛЕКТНІСТЬ
5.1 Вікна і балконні двері повинні поставлятися в зібраному вигляді зі встановленими приладами, ущільнювальними прокладками, опорними і фіксуючими підкладками.
Допускається виступні частини приладів відчинення, опорні і фіксуючі підкладки не встановлювати, а поставляти в окремій упаковці в комплекті з виробами.
5.2 Елементи вітрин і вітражів, а також тамбурів повинні поставлятися у вигляді підготовлених до монтажу лінійних елементів або рам у комплекті з приладами, ущільнювальними прокладками, опорними і фіксуючими підкладками. Двері тамбурів поставляються у зібраному вигляді.
5.3 У комплект поставки повинні бути включені паспорт та інструкція з монтажу й експлуатації.
6 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
6.1 Вироби повинні бути прийняті технічним контролем підприємства-виробника.
6.2 Приймання і поставку виробів виконують партіями.
Об'єм партії встановлюється угодою сторін, але не більше 200 шт.
Партія повинна складатися з виробів однієї марки, оброблених за одним технологічним процесом і одночасно пред'явлених до приймання за одним документом.
6.3 Під час приймання виробів на відповідність вимогам, наведеним у 4.1 (у частині відповідності робочим кресленням), 4.2-4.6, 4.9, 4.12-4.20, 4.24, 4.25, 4.27, застосовують двоступінчастий контроль, для чого від партії відбирають вироби у вибірку відповідно до таблиці 2.
Таблиця 2
|
Об'єм партії виробів, шт. |
Ступінь контролю |
Об'єм однієї вибірки, шт. |
Об'єм двох вибірок, шт. |
Приймальне число |
Бракувальне число |
|
До 15 |
Перший Другий |
2 2 |
4 |
0 1 |
2 2 |
|
16-25 |
Перший Другий |
3 3 |
6 |
0 1 |
2 2 |
|
26-50 |
Перший Другий |
5 5 |
10 |
0 3 |
3 4 |
|
51-90 |
Перший Другий |
8 8 |
16 |
1 4 |
4 5 |
|
91-150 |
Перший Другий |
13 13 |
26 |
2 6 |
5 7 |
|
151-200 |
Перший Другий |
20 20 |
40 |
3 8 |
7 9 |
6.4 Партію виробів приймають, якщо кількість дефектних виробів у першій вибірці менше або дорівнює приймальному числу і бракують без призначення другої вибірки, якщо кількість дефектних виробів більше або дорівнює бракувальному числу.
Якщо кількість дефектних виробів у першій вибірці більше приймального числа, але менше бракувального, виконують другу вибірку.
Партію виробів приймають, якщо кількість дефектних виробів у двох вибірках менше або дорівнює приймальному числу і бракують, якщо кількість дефектних виробів у двох вибірках більше або дорівнює бракувальному числу.
6.5 Перевірка виробів на відповідність вимогам, наведеним у 4.7, 4.8, 4.11, 4.20 і 4.21, повинна виконуватися методом суцільного контролю.
6.6 Періодичним випробуванням повинні піддаватися вироби не менше одного разу за два роки на відповідність вимогам усіх пунктів даного стандарту за винятком 4.11, 4.22, 4.23.
Під час постановки виробів на виробництво випробування повинні проводитися на відповідність вимогам усіх пунктів даного стандарту.
6.7 Кожна партія повинна мати документ про якість, форму, а також порядок і терміни направлення якого встановлюють за узгодженням виробника зі споживачем.
7 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
7.1 Перевірку геометричних розмірів слід проводити штангенциркулем ШЦ-111 згідно з ГОСТ 166, кутоміром згідно з ГОСТ 5378, рулеткою III класу точності згідно з ДСТУ 4179, щупом або шаблоном підприємства-виробника, затвердженим у встановленому порядку.
7.2 Щільність притискання ущільнювальних прокладок до притулів (4.6) перевіряють за наявності безперервного сліду, залишеного барвником, що наноситься на поверхню ущільнювача. В якості барвника застосовують крейду згідно з ГОСТ 12085, тальк згідно з ГОСТ 19729 або інші речовини, що не пошкоджують конструкцію і які легко видаляються після проведення контролю.
Відхили від прямолінійності (4.6) перевіряють на контрольній плиті згідно з ГОСТ 10905 за допомогою щупів або шаблонів підприємства-виробника, затверджених у встановленому порядку, і перевірочною лінійкою згідно з ГОСТ 8026.
7.3 Якість механічної обробки поверхонь повинна відповідати ГОСТ 2789 або перевірятися візуально методом порівняння з еталонами шорсткості, затвердженими у встановленому порядку.
7.4 Контроль опору теплопередачі (4.22) – згідно з ГОСТ 26254, ДСТУ Б В.2.6-17.
7.5 Контроль повітропроникності (4.23) – згідно з ДСТУ Б В.2.6-37, ДСТУ Б В.2.6-18.
7.6 Контроль захисно-декоративного покриття (4.24 і 4.25) – згідно з ГОСТ 9.302.
8 МАРКУВАННЯ, ПАКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
8.1 На нелицьовій поверхні кожного виробу або ярлика повинні бути нанесені:
- товарний знак підприємства-виробника;
- марка виробу з обов'язковою познакою класів за 4.29;
- штамп СТК.
8.2 Маркування вантажних місць слід виконувати відповідно до вимог ГОСТ 14192.
8.3 Спосіб виконання і додаткові вимоги до маркування встановлюються в нормативній документації на конструкції конкретних типів.
8.4 Кожен виріб або група виробів повинні бути обгорнуті одним шаром двошарового паку вального паперу згідно з ГОСТ 8828 або парафінованого паперу згідно з ГОСТ 9569 і обв'язані шпагатом згідно з ГОСТ 17308 із кроком витків 300-350 мм.
Під час укладання в тару групи виробів між ними повинен бути прокладений шар паперу згідно з ГОСТ 8273.
Допускається упаковувати вироби іншими типами паперу і шпагату, що не поступаються за своїми властивостями зазначеним.
8.5 Конструкції повинні бути укладеними в спеціальну тару, виготовлену за робочими кресленнями, затвердженими у встановленому порядку, що захищає виріб від викривлення та механічних пошкоджень під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і транспортування різними видами транспорту.
Тип тари для пакування встановлюють у нормативній документації на конструкції конкретних типів.
Маса (нетто) вантажного місця – не більше 1000 кг.
8.6 Невстановлені на виробах прилади або частини приладів, штапики та кріпильні вироби повинні бути загорнутими в пакувальний папір згідно з ГОСТ 8828 або в пакети з поліетиленової плівки згідно з ГОСТ 10354 і вкладені в тару разом з конструкціями.
Допускається укладання деталей приладів і кріпильних виробів в окремі ящики згідно з ГОСТ 2991, а покупні вироби, що входять у комплект поставки і не встановлені в конструкції, залишати в упаковці підприємства-виробника.
Маса (нетто) вантажного місця – не більше 50 кг.
8.7 Вимоги до транспортних пакетів і засобів пакетування повинні зазначатися у нормативній документації на конструкції конкретних типів.
Додаткові вимоги до упаковки встановлюються у нормативній документації, затвердженій у встановленому порядку.
8.8 Вироби перевозять транспортом всіх видів відповідно до Правил перевезень вантажів, що діють на транспорті даного виду.
Вид транспортних засобів повинен встановлюватися нормативною документацією на конструкції конкретних типів.
8.9 Розміщення і кріплення вантажних місць на залізничному транспорті повинно виконуватися у повній відповідності з "Технічними умовами вантажу і кріплення вантажів", затвердженими в установленому порядку.
8.10 Вироби повинні зберігатися в сухих вентильованих приміщеннях на дерев'яних підкладках розсортованими за типами і розмірами.
Між неупакованими і покладеними в штабелі виробами повинні бути по кутах прокладки з дерева, фанери або гофрованого картону розміром не менше 60 мм × 100 мм.
9 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
9.1 Вимоги безпеки під час виготовлення вікон і дверей балконних, вітрин і вітражів з алюмінієвих сплавів на підставі чинних нормативних документів визначаються технічними умовами та/чи організаційною, конструкторською й технологічною документацією підприємства-виробника.
9.2 Вимоги безпеки під час експлуатації вікон і балконних дверей, вітрин і вітражів протягом економічно обґрунтованого строку служби визначаються цим стандартом як основні вимоги щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я людини, безпеки експлуатації (в т.ч. завдяки механічному опору та стійкості елементів), захисту від шуму й економії енергії, які встановлені до будівельних споруд Технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд (далі – Технічний регламент) і конкретизовані згідно з ДБН В.1.2-8, ДБН В.1.2-9, ДБН В.1.2-10, ДБН В.1.2-11.
9.3 Зазначені основні вимоги стосуються запобігання під час експлуатації й обслуговування споруд таким небезпекам:
- наявності вологи у частинах споруд або на поверхнях усередині споруд;
- неприпустимим ризикам нещасних випадків механічного походження (через падіння, в т.ч. осколків скління, зіткнення, в т.ч. з крихкими елементами, ущемлення тощо);
- шуму, який сприйматимуть мешканці або працівники в середині споруд і який би загрожував їхньому здоров'ю, сну, відпочинку та роботі в задовільних умовах, тобто за рівнем, що перевищуватиме встановлені норми;
- неефективному використанню енергії, необхідної для опалення, кондиціювання тощо, з урахуванням кліматичних умов.
Виконання зазначених основних вимог забезпечують:
