8.24. Поверхневі води (дощові, талі та поливапьно-мийні) з сельбищної території відводяться за межі населеного пункту і підлягають обов'язковому очищенню на спорудах типу біоплато, а потім скидаються в водоймища, балки та яри. Поверхневі води тваринницьких підприємств повинні направлятися по відкритій системі водостоків в локальні сховища - збірники та після відповідної обробки використовуватися для зрошення сільськогосподарських культур.
8.25. Скидання поверхневих вод, методи та ступінь їх очищення визначаються розрахунком у відповідності з вимогами Правил охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами та погоджуються з органами санітарно-епідеміологічної служби, охорони рибних запасів та органами по регулюванню використовування та охорони вод.
8.26. Трасування каналізаційних мереж треба здійснювати з урахуванням рельєфу місцевості, можливого найбільшого охоплення каналізованої території самопливними лініями при найменших глибинах закладання та нанесення якнайменшого збитку природі.
8.27. При прокладанні заглиблених самотічних каналізаційних мереж (більше 7 м), а також при неможливості подати стічні води на каналізаційні очисні споруди самотічною мережею треба передбачати обладнання каналізаційних насосних станцій.
8.28. При виборі місця розташування очисних споруд каналізації необхідно врахувати такі вимоги:
— очисні споруди треба розміщувати з підвітряного боку переважаючого напрямку вггрів теплого періоду року по відношенню до найближчих житлових чи громадських будівель або груп будівель;
— стічні води після очистки повинні випускатися нижче за течією річки відносно населеного пункту;
— територія, яку займають очисні споруди, не повинна підтоплюватися чи підпадати під береговий розмив.
8.29. Для сільських поселень, як правило, слід передбачати очистку стічних вод на спорудах біологічної очистки у штучних умовах (біологічні фільтри різних типів, аераційні споруди). Аеротенки усіх типів можуть застосовуватися за будь-яких кліматичних, геологічних та гідрогеологічних умов, вони нe потребують відводу великих площ землі і стабільно забезпечують високу ефективність очистки. Циркуляційні окислювальні канали застосовуються у районах з розрахунковою температурою не нижче - 25°С в тих випадках, коли аеротенки застосовувати недоцільно. Площі земельних ділянок очисних споруд каналізації треба приймати при повній біологічній очистці у природних умовах — за розрахунком, а при штучних — за табл. 8.4.
8.30. Для децентралізованих (місцевих) систем при витратах стічних вод до 15 куб.м на добу в піщаних і супіщаних грунтах і заляганні ґрунтових вод не вище 1,5 м від поверхні землі допускається застосовувати поля підземної фільтрації.
8.31. Для невеликих об'єктів з витратами стічних вод до 1 куб.м на добу в піщаних і супіщаних грунтах допускається застосовувати фільтрувальні колодязі. Основа колодязя повинна бути на 1 м вище рівня фунтових вод.
8.32. Піщано-гравійні фільтри та фільтрувальні траншеї допускається використовувати для децентралізованих (місцевих) систем при витратах стічних вод до 15 кв.м за добу у водонепроникних і слабофільтрувальних грунтах при найвищому рівні ґрунтових вод, розміщеному на 1 м нижче лотка відвідної труби. Для утворення фільтрувального середовища використовується привізний середньо- і крупнозернистий пісок.
При застосуванні будь-якої споруди підземної фільтрації необхідна попередня очистка стічних вод у септиках.
8.33. Санітарно-захисні зони від каналізаційних споруд до межі житлової забудови, ділянок громадських будівель і підприємств харчової промисловості треба визначати з урахуванням їх перспективного розвитку згідно з санітарними нормами.
8.34. Умови спуску очищених стічних вод у водоймища повинні відповідати вимогам «Правил охраны поверхностных вод» (Москва, 1991 г.) і повинні бути погоджені з органами санітарного нагляду та органами охорони навколишнього природного середовища і Держрибнагляду.
Таблиця 8.4 (рекомендована)
ПРИМІТКИ:
1. Площі земельних ділянок наведені в та.
2. При очистці невеликих обсягів стічних вод доцільно використовувати споруди малої каналізації біологічної очистки (поля підземної фільтрації, піщано-гравійні фільтри та фільтрувальні траншеї, фільтрувальні колодязі та ін.).
Теплопостачання
8.35. Системи теплопостачання треба проектувати, враховуючи структури паливно-енергетичного балансу регіону та розвитку систем електро- та газопостачання. Теплопостачання сільських населених пунктів може бути централізованим — від селищних опалювальних чи опалювально-виробничих котельних і децентралізованим — від місцевих (вбудованих чи прибудованих) котельних, поквартирних апаратів (котлів) опалення та гарячого водопостачання, від опалювальних чи опалювально-варочних печей.
8.36. При проектуванні централізованого теплопостачання сільського населеного пункту необхідно враховувати можливість і доцільність використання існуючих та проектованих джерел тепла за межами населеного пункту, які належать різним відомствам і підприємствам. Питання про спільне або роздільне теплопостачання сельбищної та виробничої зон вирішується на підстав» техніко-економічних розрахунків.
8.37. Витрати тепла для промислових та сільськогосподарських підприємств на опалення, вентиляцію і кондиціонування повітря в житлових і громадських будівлях, а також на централізоване гаряче водопостачання треба приймати у відповідності з розділом СНиП по проектуванню теплових мереж.
Для попередніх розрахунків витрати тепла на опалення та вентиляцію житлових і громадських будинків допускається визначати за паспортами типових проектів, а витрати тепла на виробничі потреби - за проектами підприємств-аналогів або за укрупненими показниками.
8.38. Вода, що подається системами гарячого водопостачання в житлові та громадські будинки і нaгосподарсько-питні потреби виробничих комплексів, за якістю повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874—82 «Вода литьевая».
Для теплопостачання сельбищної зони треба, як правило, передбачати одну-групову котельну. Черговість будівництва котельної залежить від черговості будівництва теплопостачальних об'єктів. Проектування на території сельбищної зони кількох котельних допускається тільки при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні.
8.39. При виборі майданчика для будівництва котельної треба керуватися такими вимогами:
- майданчик, як правило, розміщується у центрі теплових навантажень з урахуванням теплових навантажень за чергами будівництва;
- майданчик повинен бути вибраний з урахуванням найбільшого наближення до джерел електро- та водопостачання.
8.40. Централізовані котельні, що постачають тепло на об'єкти сельбищної та промислової зон (промислово-опалювальні котельні) можуть об'єднуватися в один комплекс з іншими будівлями та спорудами. Блокування котельних до будівель, споруд та допоміжних будівель промислових підприємств повинно провадитися згідно з вимогами СНиП 11—85-76 «Котельные установки». Блокування централізованих котельних до житлових будівель, будівель дитячих ясел-садків, загальноосвітніх шкіл, лікарень, поліклінік, санаторіїв, закладів відпочинку та дитячих таборів відпочинку не допускається.
8.41. Розміри земельних ділянок для окремо розташованих опалювальних котельних треба приймати за табл. 8.5.
8.42. Склади твердого пального для котельних, розміщених в житловій зоні, доцільно робити закритими, прибудованими до будинку котельної, а в промисловій зоні — відкритими.
8.43. Для захисту повітряного басейну сельбищної зони сільських населених пунктів від шкідливих викидів, що виходять з димовими газами, котельні треба розміщувати з підвітряного боку в зонах з вітрами переважаючого напрямку.
8.44. Заходи щодо захисту атмосферного повітря від шкідливих викидів, розміри санітарно-захисних зон та висоти димових труб* визначаються у відповідності з Методикою розрахунку концентрацій розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, наявних у викидах промислових підприємств ОНД 86 (1987, «Держкомгідромет» і «Санитарными правилами по охране атмосферного воздуха населенных мест», 1989, а також підтверджуються розрахунками по захисту від шуму територій житлової забудови, приміщень житлових та громадських будівель.
Таблиця 8.5 (рекомендована)
|
Теплопродуктивність котельних, МВТ/Гкал/год
|
Розміри земельних ділянок, га, котельних, які працюють на |
|
|
|
твердому паливі |
газомазутному паливі |
|
До 5,81(5.0) |
0.7 |
0.7 |
|
5,81(5.0)- 11,63(10.0) |
1.0 |
1.0 |
|
11,63(1 0.0) -58,15(50.0) |
2.0 |
1.5 |
ПРИМІТКА. Розміри земельних ділянок опалювальних котельних, що забезпечують споживачів гарячою водою з безпосереднім водозабором, а також котельних, доставка пального яким передбачається залізницею, треба збільшити на 20%.
іншими щільними грунтами, як правило, треба передбачати підземну безканальну прокладку теплових мереж.
8.46. Шлакозоловідвали треба розміщувати на непридатних або малопридатних для інших цілей земельних ділянках поза сельбищною територією, але якомога ближче до майданчика котельної.
Забороняється скидання золи та шлаків у водоймища. Необхідно передбачати заходи, які запобігають їх винесенню у водоймища дощовими або паводковими водами.
Газопостачання
8.47. Газопостачання сільських населених пунктів може здійснюватись від централізованих систем - при наявності природного газу або від децентралізованих (місцевих) систем при використанні рідкого газу.
Для сіл, розміщених у зонах впливу великих і значних міст або безпосередньо біля селищ міського тилу, питання газопостачання повинні вирішуватися разом з системою газопостачання міст та селищ міського типу.
8.48. У сільських населених пунктах треба передбачати використання природного газу на господарсько-побутові потреби (приготування кормів та підігрів води для тварин в особистих підсобних господарствах); технологічні потреби комунально-побутових підприємств; опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання житлових та громадських будівель; опалення, вентиляцію та технологічні процеси сільськогосподарських підприємств.
* виконується при розробці проректно-кошторисної документації для котельні
8.49. При розробці проектів планування та забудови селищ допускається приймати укрупнені показники споживання газу, куб.м/ рік на 1 люд., при теплоті згоряння газу 34 МДж/куб.м/8000ккал/ куб.м/:
- при наявності централізованого гарячого водопостачання — 100;
- за умови гарячого водопостачання від газових водонагрівачів — 250;
- за умови відсутності будь-яких видів гарячого водопостачання — 165.
8.50. Газорозподільні пункти (ГРП), що стоять окремо, можуть
Таблиця 8.6
|
|
Відстань від газорозподільних пунктів не менше, м, до |
|||
|
Тиск газу на вводі в ГРП, кгс/кв.см |
будинків і споруд |
залізничних колій (до найближчої рейки) |
автомобільних доріг |
повітряних ліній електропередач |
|
До 6 |
10 |
10 |
5 |
Не менше 1,5 |
|
Більше 6 до 12 |
15 |
15 |
8 |
висоти опори |
ПРИМІТКА. Відстань треба приймати від зовнішніх стін будинку або шафи ГРП, при розміщенні устаткування на відкритому майданчику - від краю устаткування.
розміщуватись в середені житлових кварталів, на територіях сільськогосподарських виробничих комплексів та комунальних установ на відстані, наведеній в табл. 8.6.
8.51. Розміщення газорозподільних пунктів для газопостачання будинків виробничого та комунального призначення допускається у прибудовах до виробничих будівель та будинків комунальних установ. У разі відсутності природного газу з мереж джерелом централізованого газопостачання житлових та громадських будинків можуть бути групові резервуарні установки рідкого газу.
8.52. Групові резервуарні установки можуть бути підземними і наземними. У районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря нижче — 20°С використовуються тільки підземні установки об'ємом 2,5 і 4,94 куб.м. Розміщення резервуарних установок треба передбачати на майданчиках зі зручними під'їздами для великовантажних автомобілів з рідким газом.
Мінімальні відстані від резервуарів групових резервуарних установок до будинків і споруд різноманітного призначення у разі їх газопостачання від цих установок наведені в табл. 8.7.
8.53. Джерелом децентралізованого газопостачання одно- і двоповерхових житлових та громадських будинків малої місткості служать індивідуальні газобалонні установки ємкістю від 27 до 55 л. Розміщення газобалонних установок допускається як усередені, так і зовні приміщень.
Розміщення балонів усередені приміщень в будинках вище двох поверхів не допускається.
Таблиця 8.7
|
|
Відстань, м, від резервуарів |
|||||
|
|
наземних |
підземних |
||||
|
|
при загальній місткості резервуарів в резервуарній установці, куб.м |
|||||
|
|
до 5 |
5-10 |
10-20 |
до 10 |
10-20 |
20-50 |
|
1. Громадські будинки і споруди |
40 |
- |
- |
15 |
20 |
30 |
|
2. Житлові будинки: з отворами у стінах, звернених до установки |
20 |
- |
- |
10 |
15 |
20 |
|
без отворів в стінах, звернених до установки |
15 |
- |
- |
8 |
10 |
15 |
|
3. Будинки і споруди промислових, сільськогосподарських підприємств і підприємств побутового обслугову-вання виробничого характеру |
15 |
20 |
25 |
8 |
10 |
15 |
