Страница 7: ДБНБ.2.4-1-94. Планування iзабудова сільськихпоселень (34157)

Прийняті рішення належить погоджувати у територіальних органах адміністративного управління відповідних конфесій.

5.67.  Споруди культового призначення слід розташовувати на переважаючих  височинах у  структурі поселень,  які  забезпечать їх розкриття  з основних   візуальних   напрямків.   Перевагу   слід   віддавати   розташуванню будівель на території громадських центрів.

Ділянка повинна задовольняти потреби проведення літургічних дій за межами простору храму і забезпечувати розміщення віруючих із розрахунку 0,3 кв.м на 1 людину на момент пікового скупчення відвідувачів.

Підприємства роздрібної торгівлі

5.68.  Торговельне обслуговування в сільській місцевості здійснюється роздрібними торговельними підприємствами і складається із таких основних груп:

— підприємства комплексного характеру у склад кіпькох магазинів, а також об'єкти грамадського харчування та побутового обслуговування (торговельні центри);

— універсальні, спеціалізовані магазини, а також підприємства  торгівлі товарами повсякденного попиту (ТПП).

5.69. Мережа роздрібних торговельник підприємств формується з урахуванням часової доступності окремих підприємств і центрів різного функціонального призначення.

Підприємства безпосереднього обслуговування охоплюють населення, яке проживає в межах 25-30-хвилинної пішохідної доступності, на відстані близько 2 км.

Тимчасова доступність підприємств міжселенного обслуговування у місцевих кущових центрах обмежується 2-годинною транспортною доступністю, в адміністративному центрі — 1- годинною, в центральних селах - 30-хвилинною.

Районний комплекс торговельних підприємств надає повний асортимент товарів стандартного та нестандартного набору повсякденного, періодичного й епізодичного попиту.

Сільські торговельні центри, розташовані в місцевих центрах, селах-адміністративних центрах, центральних селах забезпечують жителів товарами повсякденного та періодичного политу скороченого асортименту.

Магазини, розташовані в селах з кількістю жителів більше 50 чол., забезпечують жителів товарами повсякденного попиту.

Населені пункти з населенням менше 50 чол. обслуговуються пересувними торговельними підприємствами (автолавками).

Мережа стаціонарних торговельних підприємств доповнюється дрібнороздрібними (павільйони, кіоски, лотки).

5.70. Розрахунок місткості підприємств роздрібної торгівлі проводиться за диференційованими нормативними показниками у відповідності з основними принципами побудови мереж.

Потужність торговельних підприємств установлюється у відповідності з розрахунковими показниками, наведеними в табл. 5.6.

Таблиця 5.6 (рекомендована)

Продовження таблиці 5.6 (рекомендованої)

ПРИМІТКИ:

1.  Кількість парків, кіосків, павільйонів та інших дрібнороздрібних підприємств визначається в залежності від місцевих умов, їх торговельна плоилаприрозрахунку та плануванні мережі

не враховується.

2. Приватизовані та приватні заклади торговельного обслуговування під час розрахунку мережі не враховуються.

3. Розрахункові норми приймаються  як  мінімально необхідні і можуть  бути  збільшені  з  урахуванням соціально-економічних вимог.

При розрахунку потужності підприємств торгівлі, розташованих поблизу автошляхів, спід передбачати їх збільшення з метою обслуговування транзитних пасажирів та населення, яке приїжджає у населений пункт на відпочинок, користуючись головними розрахунковими нормативами, наведеними в табл. 5.6, з введенням поправочних коефіцієнтів 1,2 та 1,3.

Для підприємств торгівлі, розташованих в курортних зонах, передбачається розширення торговельної площі у пітній період за рахунок сезонних підприємств: для курортів місцевого значення — до 80%, державного значення – в 3 рази.

5.71. Головним типом сільських роздрібних торговельних підприємств для безпосереднього обслуговування є магазин товарів повсякденного попиту, що розміщується у населених пунктах з чисельністю населення не менше 50 чол. В ньому в єдиному залі представлений асортимент продовольчих і непродовольчих товарів першої потреби.

Враховуючи специфіку сільського розселення, віддаленість від райцентрів,  підприємства повсякденного торговельного обслуговування можуть здійснювати  торгівлю товарами складного асортименту за попередніми заявками магазину  в оптовій ланці.

5.72.   При вибірковому  будівництві в  населених  пунктах торговельна площа магазинів «товари повсякденного попиту» повинна бути не менше 30 кв.м.

Для обслуговування населення значних населених пунктів головним підприємством місцевого значення є універсам — магазин самообслуговування продовольчих та непродовольчих товарів з перевагою за структурою

 асортименту продовольчих товарів.   Мінімальна площа підприємства —  250  кв.м.

Спеціалізовані магазини продовольчого профілю (залежно від місцевих

умов та організованих, як правило, на базі реконструкції та використання діючих) підрозділяються на магазини по продажу: хліба, молока та молочних виробів, риби, овочів, м'яса і м'ясопродуктів, комісійних магазинів по

 закупівлі сільгосппродуктів у населення. Мінімальна площа підприємств — 60 кв.м.

5.73. Головним типом магазину непродовольчого профілю є універсальний магазин «Універмаг» — підприємство з розширеним асортиментом непродовольчих товарів, що належить до підприємств міжселенного обслуговування та виконує обов'язки базового підприємства — розподільника.  Мінімальна торговельна площа - 400 кв.м.

Спеціалізовані магазини непродовольчого профілю складаються з роздрібних підприємств по продажу промислових товарів, культтоварів, книжок, меблів, товарів для дітей, магазинів по продажу технічно складних товарів, комісійних, магазинів будівельних матеріалів. У спеціалізованих магазинах, розташованих у міжгосподарських центрах, центральних садибах та найбільш значних селах, зосереджені товари періодичного попиту. Мінімальна торговельна площа — 90 кв.м.

5.74. Для реалізаціїпродовопьчих товарів, живої худоби й фуражу в населених пунктах - центрах первинних систем розселення та районних центрах передбачається організація сільськогосподарських   продовольчих   і   ското-фуражних   ринків. Продовольчі ринки розміщуються також у селах, розташованих у рекреаційних зонах.

Місткість продовольчого ринку визначається виходячи з чисельності населення первинної групової системи розселення із розрахунку 5—8 торговельних місць на 1000 мешканців з урахуванням відпочиваючих у рекреаційній зоні.

Продовольчі ринки слід розміщувати поблизу вже сформованих торговельних центрів. Вони повинні мати добрий зв'язок з зупинками міжселенного транспорту.

Ското-фуражні ринки слід розміщувати біля доріг, що з'єднують ринок з іншими населеними пунктами, на спеціально виділеній території, не зв'язаній з продовольчим ринком і яка знаходиться від його межі та сельбищної території не менше ніж на 200 м.

Територія ринку повинна знаходитись на відстані не менше 1,5 км від місця знезараження відходів та на відстані не менше 500 м від промислових підприємств і складів, в яких виробництво та зберігання пов'язане з виділенням пилу та міцних запахів, а також від інших об'єктів, які можуть бути джерелами забруднення.

5.75. Розміри земельних ділянок підприємств торгівлі приймаються згідно з табл. 5.7.

Підприємства громадського харчування

5.76.  Мережа сільських підприємств громадського харчування згідно з виконуваними функціями та урахуванням фактору часу обслуговування розподіляється на два типи: стандартне (повсякденне) та вибіркове (індивідуальне).

Потужність загальнодоступних підприємств громадського харчування визначається з розрахунку 40 посадкових місць на 1000 жителів для сіл з числом жителів до 1000 чоловік і 43 місця на 1000 житепів для сіл з числом 1000 і більше чоловік, також деференційованих в залежності від чисельності населення села.

При розміщенні підприємств на автотрасах державного значення приймається коефіцієнт 1,2. Для населених пунктів, що знаходяться в рекреаційних зонах, передбачається збільшення кількості підприємств за рахунок сезонного розширення в літній період: для курортів місцевого значення - до 80%, для курортів державної ваги — у 3 рази.

5.77.  Диференційовані нормативні розрахунки підприємств громадського харчування наведені в табп. 5.8.

5.78.  Основними типами сільських підприємств громадського харчування є універсальні   заклади   харчування   (їдальні,   увечері   -   кафе),   заготівельні   та доготівельні на 25 - 150 місць, уніфіковані кафе-бари на 25 - 75 місць, ресторани на 75 - 150 місць.

Таблиця 5.7 (рекомендована)

У значних сільських населених пунктах доцільно розміщувати базові їдальні-заготівельні, розраховані на виготовлення напівфабрикатів для універсальних підприємств харчування, дрготівельних, шкільних буфетів і їдалень, магазинів кулінарії та інших підприємств в межах первинної системи розселення.

Таблиця 5.8 (рекомендована)

5.79.    Розміри   земельних   ділянок   підприємств громадського харчування необхідно встановлювати у відповідності з їх місткістю та умовами розміщення згідно з табл. 5.9.

5.80.  При підприємствах торгівлі та громадського харчування  у   зоні  для  відвідувачів  передбачаються майданчики для сезонного розширення, добре зв'язані основними пішохідними шляхами усередені селища та з шляхами руху населення до зупинок міжселищного транспорту.

Стоянки автомобілів і мотоциклів необхідно організовувати не далі, ніж 150 м від підприємств торгівлі та громадського харчування, велосипедні стоянки - у безпосередній близькості.

5.81.  При підприємствах торгівлі та громадського харчування передбачаються господарські  подвір'я з сараями, навісами та складами тари (з урахуванням можливості сезонного розширення торгівлі). Ширина господарського подвір'я повинна бути не менше 18 м, а ширина проїздів на його території —5м. Господарський двір повинен мати огорожу.

На ділянках базових їдалень-заготівельних допускається розміщувати овочесховища з розрахунку 2 т овочів на кожну тисячу порцій готових страв на добу та склади палива площею до 20 кв.м.

Таблиця 5.9 (рекомендована)

Підприємства побутового обслуговування

5.82. Мережа підприємств побутового обслуговування населення організовується на міжселищній основі, що забезпечує максимальне наближення послуг до замовника з концентрацією спеціалізованих послуг у районних і обласних підприємствах. Підприємства служби побуту мають таку структуру:

-  підприємства обласного та міжрайонного значення, як правило, спеціалізовані, розраховані на централізоване виконання замовлень;