9.5.4. Якість холодної і гарячої води, використовуваної на господарсько-пит-ні потреби, повинна задовольняти вимогам ГОСТ 2874-82*.
9.5.5. Уся розподільна мережа водопостачання і каналізації повинна бути позначена на генеральному плані підприємства. Крім цього на підприємстві повинні бути виконавчі креслення всіх водопостачальних і каналізаційних мереж і споруд із зазначенням усіх технічних даних (матеріалу і розмірів трубопроводів, колодязів, камер, глибини закладення, категорії грунтів, арматури тощо) з прив`язкою до бу-дівель або опорних пунктів.
Усі зміни після ремонту і реконструкції мереж і споруд повинні наноситися на виконавчі креслення.
9.5.6. Розміщення, улаштування, експлуатація і порядок обслуговування сис-тем водопроводу повинні відповідати СНиП 2.04.01-85,СНиП 2.04.02-84. Забезпеченність водою на виробничі потреби повинна відповідати ВНТП 532/739-85.
9.5.7. Кожна водозабірна споруда з відкритих чи підземних джерел, що знаходиться в підпорядкуванні підприємства, повинна мати технічну документацію, погоджену у встановленому порядку з місцевим органом санітарного нагляду.
9.5.8. Резервуари води для технічних і господарсько-питних цілей, розміщені поза будівлями, повинні бути закритими, а резервуари, розміщені в грунті, повинні бути огороджені за висотою не меншою ніж 1,0 м.
9.5.9. Водозабірні споруди для питної води повинні мати зону санітарного режиму, розміри якої визначаються за чинними СНиП і погоджуються з місцевим органом санітарного нагляду. Зона повинна бути огороджена, у нічний час освітлена.
9.5.10. Господарсько-питний водопровід, який живиться від міської водопостачальної мережі, не повинен мати безпосереднє сполучення з водопроводом, який живиться від місцевого джерела водопостачання, а також водопроводом, що подає воду непитної якості.
9.5.11. Приєднання водозабірних приладів до циркуляційних водопроводів не дозволяється.
9.5.12. Вода для виробництва консервів і охолодження їх в автоклаві, безперервнодіючих стерилізаторах і охолоджувачах різного типу повинна задовольняти вимогам ГОСТ 2874-82* і, крім цього, не містити анаеробів за аналізом 100 мл води.
9.5.13. Мережа господарсько-питного і технічного водопроводу повинні бути пофарбовані в різні кольори. Забороняється з`єднання мережі технічного і питного водопостачання незалежно від типу запірної арматури.
9.5.14. У разі дефіциту питної води за погодженням з місцевим органом сані-тарного нагляду дозволяється використовувати для гідротранспортерів і автоклавів хлоровану воду, яка містить 5-6 мг активного хлору в 1 л води.
9.5.15. М`ясопереробне підприємство повинно бути забезпечене гарячим водопостачанням.
Для системи гарячого водопостачання застосовується вода, що відповідає вимогам ГОСТ 2874-82*. Використання гарячої води із системи водяного опалення забороняється.
Для місць з використанням гарячої води слід улаштовувати змішувачі.
9.5.16. Не дозволяється скидання у відкриті водоймища забруднених виробничих і побутових стічних вод без відповідного очищення.
9.5.17. Не дозволяється влаштування на території підприємства поглина-льних колодязів.
Метод очищення стічних вод і розташування очисних споруд, передбачених не за чинними нормами, у кожному окремому випадку повинні погоджуватися з місцевим органом санітарного нагляду.
9.5.18. Підприємство зобов`язано піддавати воду хіміко-бактеріологічним аналізам за строками, установленими територіальними установами санітарно-епі-деміологічної служби, але не рідше одного разу в квартал у разі використання води міського водопроводу і одного разу в місяць за наявності власного джерела водопостачання.
У разі використання води з відкритих водойм і колодязів бактеріологічний аналіз води необхідно проводити не рідше одного разу в декаду.
9.5.19. Водопровідний увід повинен знаходитися в ізольованому приміщенні, що закривається, і утримуватись у належному санітарному і технічному стані, мати манометри, крани для відбирання проб води, трапи для стоку, зворотні клапани, що спонукають рух води тільки в одному напрямі.
Водопровід технічної води повинен бути окремим від водопроводу питної води. Обидві системи водопостачання не повинні мати між собою ніяких з`єднань, і трубопроводи повинні бути пофарбовані у відмінний колір. У місцях забору води повинні бути написи: “питна”, “технічна”.
9.5.20. Для окремих підприємств, де не має централізованого або міського водопроводу від артезіанської скважини, за погодженням з територіальними установами санітарно-епідеміологічної служби дозволяється використовувати воду з відкритих водойм.
Вода з колодязів може використовуватися для водопостачання, якщо влаштування, розміщення колодязів і якість води відповідає вимогам Санітарних правил по влаштуванню і утриманню колодязів і каптажів джерел, використовуваних для господарсько-питного водопостачання.
9.5.21. Кількість резервуарів для зберігання води на господарсько-питні і протипожежні потреби повинно бути не менше ніж два. Обмін води в резервуарах повинен забезпечуватися в строк не більше ніж 48 годин. Для огляду і чищення резервуарів улаштовують люки, скоби і драбини.
9.5.22. Вода в накопичувальному резервуарі повинна піддаватися хлоруван-ню з обов`язковим контролем залишкового хлору.
9.5.23. Дезінфекція накопичувальних резервуарів і водопровідної мережі повинна проводитися у разі аварій, ремонтних робіт, а також за приписами територіальних установ санітарно-епідеміологічної служби з наступним контролем якос-ті обробки.
9.5.24. У виробничих приміщеннях необхідно передбачати змивні крани за розрахунком один кран на 150 м2 площі, але не менше одного змивного крана на приміщення; кронштейни для зберігання шлангів.
Для миття рук у цехах повинні бути установлені раковини з підведенням холодної і гарячої води із змішувачем, споряджені милом, щіткою, посудиною для дезінфікуючого розчину, рушником одноразового використання чи електрорушниками.
Раковини повинні розташовуватись у кожному виробничому цеху біля входу, а також у місцях, зручних для користування ними, на відстані не більше ніж 10 м від робочих місць.
Для питних цілей установлюють питні фонтанчики або сатураторні установки на відстані не більше ніж 75 м від робочого місця; температура питної води повин-на бути не нижча ніж 8оС і не вища 20оС.
9.5.25. Для приймання стічних вод від миття підлоги у виробничих примі-щеннях повинні бути трапи діаметром 0,1 м із розрахунку не більше 150 м2 площі підлоги на один трап.
9.5.26. Для видалення відпрацьованих вод апарати і машини приєднують до каналізаційної мережі за допомогою трубопроводів з улаштуванням сифонів або через лійки з розривом струменя.
Для видалення виробничих і фекальних стічних вод у господарствах улаш-товують каналізаційну мережу, яка приєднується до загальномісцевої каналізації або з власною системою очисних споруд.
Умови відведення стічних вод повинні відповідати вимогам Санітарних правил охорони поверхневих вод від забруднення і в кожному конкретному випадку погоджуються з територіальними установами санітарно-епідеміологічної служби.
Фекальна каналізація повинна бути окремою від виробничої і мати само-стійний випуск у колектор.
9.5.27. Фізико-хімічні і бактеріологічні дослідження стічних вод здійснюють у спеціальній санітарній лабораторії підприємства або в лабораторії територіальної санітарно-епідеміологічної станції.
9.6. Освітлення
9.6.1. У виробничих і допоміжних приміщеннях повинно бути природне і штучне освітлення і відповідати вимогам СН 245-71, СНиП II-4-79, Санітарних і ветеринарних вимог до проектування підприємств м`ясної промисловості.
9.6.2. Усі виробничі і допоміжні приміщення з тривалим перебуванням людей повинні мати природне освітлення.
Без природного освітлення або з недостатнім природним освітленням дозволяються приміщення, в яких працюючі перебувають не більше 50% часу впродовж робочого дня або якщо це вимагається за умовами технології (цехові комори, матеріальні склади, холодильні камери, термостатні, бойлерні, вентиляційні камери). Ці приміщення повинні бути обладнані штучним освітленням.
9.6.3. Стулкові віконні рами в приміщеннях повинні бути обладнані легко керованими ручними або механізованими пристроями для їх відкриття і фіксації в необхідному положенні.
9.6.4. Світлові отвори не дозволяється захаращувати тарою, устаткуванням, матеріалами як усередині так і поза будівлею, заміняти засклення фанерою, картоном і .іншими непрозорими матеріалами.
9.6.5. Засклена поверхня світлових отворів (вікон, ліхтарів) повинна очищатися від пилу і сажі за мірою забруднення, але не рідше одного разу в квартал.
9.6.6. Розбите скло у вікнах необхідно зразу заміняти цілим. Вставляти у вік-нах складові скла не дозволяється.
9.6.7. У всіх виробничих приміщеннях, окремих виробничих дільницях і допоміжних приміщеннях повинно бути штучне освітлення у відповідності з величинами, наведеними в додатку 5.
9.6.8. Виробничі приміщення (з постійним перебуванням працівників) без природного освітлення або з недостатнім природним освітленням повинні бути обладнані установками штучного ультрафіолетового опромінювання (з ерітемними лампами).
9.6.9. Світильники з люмінесцентними лампами повинні мати захисну решіт-ку, розсіювач або спеціальні лампові патрони, що унеможливлюють випадання ламп із світильників; світильники з лампами накалювання - суцільне захисне стекло.
9.6.10. Hорми штучної освітленості допоміжних і побутових приміщень і ко-ефіціенти природного освітлення (к.е.о.) мають відповідати величинам, наведеним у додатку 6.
9.6.11. Для живлення світильників загального освітлення слід застосовувати напругу не вище 380/220 В перемінного струму за заземленої нейтралi і не вище 220 В перемінного струму за ізольованої нейтралi і постійного струму.
9.6.12. Для освітлення приміщень, території, площадок висота підвісу світильників повинна бути:
у приміщеннях на рівні від підлоги - не менша ніж 2,5 м;
у складських приміщеннях відстань від світильників до вантажів і тари - не менша 0,5 м;
для території - не менша 3,5 м;
для автомобільних доріг і проїздів - не менша 6,0 м.
Світильники з люмiнесцентними лампами на напругу 127-220 В дозволяється влаштовувати на висоті меншій ніж 2,5 м від підлоги, а також для місцевого освітлення за умови, якщо конструкція їх виключає можливість доступу до лампи без спеціальних пристосувань.
У разі неможливості виконати ці вимоги дозволяється використовувати світильники з напругою не вище 42 В.
9.6.13. Устаткування, на якому контроль якості продукції проводиться на про-світ, або під час обслуговування якого необхідно систематично проводити візуальний контроль за оброблюваним продуктом, повинно бути оснащено світильником місцевого освітлення.
Зона, що освітлюється світильником, і величина освітленості відповідно до СНиП II-4-79 повинні зазначатись у нормативній документації на конкретний вид устаткування.
9.6.14. Світильники місцевого освітлення, що входять до складу устаткування, необхідно установлювати на найменш підданих вібрації частинах устаткування в безпосередній близькості від робочої поверхні, яка освітлюється на відстані не більшій ніж 0,5 м.
9.6.15. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватися напруга: у приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В; у приміщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В; в особливо небезпечних - 12В. Світильники місцевого освітлення повинні бути змонтовані з індивідуальними вимикачами, розміщеними безпосе-редньо на світильнику, або в місцях, зручних для обслуговування.
9.6.16. Штучне освітлення в одному приміщенні повинно бути виконано тіль-ки люмінесцентними лампами або лише лампами розжарювання.
У приміщеннях, де вимагається розпізнання кольорових відтінків повинні установлюватися люмінесцентні лампи.
9.6.17. Освітлювальні прилади і арматура повинні утримуватися в чистоті і протиратися за необхідністю, але не рідше одного разу в тиждень.
Внутрішня засклена поверхня повинна промиватись і протиратись не рідше одного разу в тиждень.
9.6.18. Електричні лампочки повинні бути поміщені в закриті плафони, металеві частини освітлювальних пристроїв, розташованих у всіх технологічних цехах і на відкритому повітрі повинні мати вологозахисне покриття.
9.6.19. Перевірка освітленості на робочих місцях повинна здійснюватись не рідше одного разу в місяць.
9.6.20. У всіх технологічних цехах і відділеннях згідно з ВНТП 532/739-85 необхідно влаштовувати аварійне освітлення, яке повинно мати два джерела живлення.
Hайменша освітленість робочої поверхні виробничих приміщень і території підприємства, які потребують обслуговування і в аварійному режимі, повинна скла-дати 10% освітленості, нормованої для робочого освітлення за системою загального освітлення..
9.6.21. Евакуаційне освітлення в приміщеннях або в місцях проведення робіт поза будівлями має бути:
у місцях, небезпечних для проходу людей;
у проходах і на сходах для евакуації за числом людей, що евакуюються, понад 50 чоловік;
на основних проходах виробничих приміщень, в яких працює понад 50 чоловік;
у виробничих приміщеннях із постійно працюючими в них працівникми, де вихід людей із приміщень у разі аварійного відключення робочого освітлення пов'язаний з небезпекою травмування з-за продовження роботи виробничого устаткування;
у приміщеннях допоміжної будівлі, де можуть одночасно знаходитись понад 100 чоловік.
Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати найменшу освітленість на підлозі основних проходів (або на землі) і на східцях сходів:
у приміщеннях - 0,5 лк;
на відкритих територіях - 2,0 лк.
Світильники аварійного освітлення в приміщеннях можуть бути використані для евакуаційного освітлення.
9.6.22. Не дозволяється використання електросилових мереж для живлення загального робочого, аварійного і евакуаційного освітлення.
