10.4.19. Забороняється переобладнувати парові котли на водогрійні і навпаки без погодження із заводом-виготовлювачем.
10.5. Ліфти
10.5.1. Уперше установлений ліфт, крім вантажного малого, до введення в експлуатацію повинен бути зареєстрований, а який знаходиться в експлуатації, після його реконструкції повинен бути перереєстрований в органах Держнаглядохоронпраці.
Вантажний малий ліфт повинен бути зареєстрований у власника або в спеціалізованій організації. Вантажопідіймальність малого вантажного ліфта не повинна перевищувати 250 кг.
10.5.2. Власник ліфта повинен забезпечити його утримання в справному стані та безпечну експлуатацію шляхом організації належного обслуговування.
Для цього:
повинна бути призначена особа, яка відповідає за організацію робіт по тех-нічному обслуговуванню і ремонту ліфта;
повинна бути призначена особа, яка відповідає за організацію експлуатації ліфта;
повинен бути призначений електромеханік, ліфтери і оператори по диспетчерському обслуговуванню ліфтів;
повинно бути організовано проведення періодичних оглядів, технічного обслуговування і ремонту ліфтів;
повинно бути організовано навчання і періодична перевірка знань персоналу, який обслуговує ліфт;
персонал, який обслуговує ліфт, повинен бути забезпечений виробничими інструкціями, а особи, відповідальні за організацію робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів та організацію обслуговування ліфтів - Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів, посадовими інструкціями, керівними вказівками і експлуатаційною документацією; електромеханіки, відповідальні за справний стан ліфтів, також повинні бути забезпечені Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів;
повинно бути забезпечено виконання відповідальними особами Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів, а обслуговуючим персоналом - виробничих інструкцій;
повинен бути забезпечений порядок зберігання і обліку видачі ключів від приміщень і шаф, в яких розміщене обладнання ліфта;
у машинному приміщенні повинна знаходитись принципіальна електрична схема з переліком елементів схеми і електрична схема НКУ керування ліфтом.
10.5.3. Повне технічне опосвідчення ліфта повинно проводитись:
після установлення ліфта і реєстрації його в органах Держнаглядохоронпраці; після реконструкції; періодично, але не рідше одного разу в 3 роки.
10.5.4. Ліфти, що знаходяться в експлуатації, повинні підлягати періодичному технічному опосвідченню не рідше одного разу в 12 місяців.
10.5.5. Запис про проведення і результати технічного опосвідчення і виданий дозвіл на введення ліфта в експлуатацію, а також про строк наступного технічного опосвідчення повинен бути зроблений в паспорті ліфта особою, яка проводила опосвідчення.
10.5.6. Технічне обслуговування ліфта повинно проводитись електромеха-ніком у відповідності з його виробничою інструкцією і інструкцією з експлуатації ліфта.
Результати технічного обслуговування і замітки про усунення несправностей повинні заноситися в журнал технічного обслуговування.
10.5.7. Ліфти, що відпрацювали свій термін служби, повинні проходити експертне обстеження згідно з Порядком проведення експертного обстеження ліфтів, заветверженим наказом від 10.11.98р. № 215 і зареєстрованим в Мінюсті 20.11.98р. за № 740/3180.
10.5.8. На основному посадковому (навантажувальному) поверсі повинна бути вивішена табличка із зазначенням:
назви ліфта (за призначенням);
вантажопідіймальності (із зазначенням допустимої кількості пасажирів);
реєстраційного номера;
номерів телефонів для зв`язку з обслуговуючим персоналом або з аварійною службою.
10.6. Вантажопідіймальні механізми
10.6.1. Будова автонавантажувачів повинна відповідати вимогам
ГОСТ 16215-80Е*.
Будова машин наземного безрейкового електрифікованого транспорту повинна відповідати вимогам ГОСТ 18962-86*.
10.6.2. Машини повинні бути обладнані:
гальмами з ручним і ножним керуванням;
звуковим сигналом;
стоп-сигналом;
робочим освітленням;
пристроєм, що запобігає користуванню машиною сторонніми особами;
автоматичним пристроєм, що відмикає двигун пересування і вмикає гальма під час звільнення водієм рукоятки керування;
спеціальними пристосуваннями, що запобігають перевантаження механізмів підіймання.
10.6.3. У авто- і електронавантажувачів, які мають гідравлічний механізм підіймання, у гідросистемі повинен бути запобіжний клапан або інший запобіжний пристрій, що спрацьовує у випадку перевищення тиску в циліндрі на 5% більше робочого.
10.6.4. Автонавантажувачі повинні бути обладнані глушителями та іскрогасильними пристроями.
10.6.5. Автонавантажувачі з механічною системою підіймання вантажу повинні бути обладнані кінцевими вимикачами для обмеження висоти підіймання вантажу та опускання підіймального пристрою.
10.6.6. Механізми з висотою підіймання понад 2,0 м повинні бути огороджені над головою водія або обладнані кабіною.
10.6.7. Електротягачі і електровізки повинні мати пристрій, який запобігає саморозчепленню.
10.6.8. Не дозволяється застосування нестандартних запобіжників, а також стандартних запобіжників з номінальним струмом більшим, ніж передбачений електричною схемою машини.
10.6.9. Гальмова система вантажопідіймального транспорту повинна зебезпечувати повну зупинку його на шляху пересування:
1,0 м - за номінальним навантаженням;
0,5 м - без навантаження.
Стоянкове гальмо має забезпечувати фіксацію машин на схилі 5о.
10.6.10. Технічні характеристики вантажопідіймального транспорту, що знаходиться в експлуатації, повинні бути в межах, передбачених паспортом заводу-ви-готовлювача.
11. ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
11.1. Загальні вимоги
11.1.1. Проектування, будова, монтаж і експлуатація електричних установок повинні здійснюватись у відповідності з вимогами ПУЕ, ПБЕЕС, ГОСТ 27487-87, СН 174-75, Інструкції по устрою захисту від блискавки будівель і споруд
(РД-34.21.122-87), Правил захисту від статичної електрики, Інструкції по проектуванню електроустановок систем автоматизації технологічних процесів (ВСН 205-84).
11.1.2. На підприємстві наказом керівника повинні бути призначені із числа електротехнічного персоналу особа, відповідальна за електрогосподарство, безпечну експлуатацію електроустановок, а також відповідальні по кожному цеху і дільниці.
11.1.3. Щодо забезпечення надійності електропостачання приймачі електроенергії підприємства згідно з ПУЕ відносяться до II і III категорій, за винятком електроприймачів установок пожежогасіння, пожежної і охоронної сигналізації, охоронного електроосвітлення і аварійного електроосвітлення для продовження роботи, які відносяться до I категорії.
11.1.4. Уперше споруджені електроустановки і ті, що реконструюються, повинні бути піддані приймально-здавальним випробуванням і вводитись в експлуатацію тільки після прийняття приймальними комісіями з обов`язковим оформленням від-повідних актів і протоколів.
11.1.5. Уся технічна документація, у відповідності з якою електроустановки допущені до експлуатації, повинна зберігатись у посадової особи, відповідальної за електрогосподарство.
У склад цієї документації входять:
акти прийняття схованих робіт;
генеральний план ділянки, на якій нанесені споруди і підземні електротехнічні комунікації;
затверджена проектна документація з усіма наступними змінами;
акти випробувань та налагодження електрообладнання;
акти прийняття електроустановок до експлуатації;
виконавчі робочі схеми первинних і вторинних електричних з`єднань;
технічні паспорти основного електрообладнання;
інструкція з обслуговування електроустановок, інструкції з охорони праці.
11.1.6. Усі зміни в електроустановках, що вносяться в процесі експлуатації, повинні негайно відображатись у схемах і кресленнях за підписом особи, відпові-дальної за електрогосподарство, із зазначенням її посади і дати внесення змін.
11.1.7. На підстанціях або в приміщеннях, відведених для персоналу, який обслуговує електроустановки (або на робочому місці особи, відповідальної за електрогосподарство), повинна знаходитись оперативна документація.
Оперативну документацію періодично (у встановлені на підприємстві терміни, але не рідше одного разу в місяць) повинен проглядати вищестоящий електротехнічний або адміністративно-технічний персонал, який зобов`язаний вживати заходів до усунення дефектів і порушень у роботі електрообладнання.
11.1.8. Експлуатація несправного електрообладнання не дозволяється.
11.1.9. Виконання електродвигунів, пускової і захисної апаратури, електроос-вітлювальної апаратури і електричних мереж повинно відповідати умовам навколишнього середовища, категоріям приміщень і класу зон за вибухопожежною і пожежною небезпекою.
11.1.10. Електроапаратура та електропроводка устаткування повинні бути захищені від впливу продукту, що обробляється, мастил, агресивних рідин та від механічних пошкоджень.
11.1.11. Оболонки електричних апаратів, розміщених безпосередньо на устаткуванні (у тому числі й електроблокувальних пристроїв), шафи, пульти, що установлюються окремо від устаткування, повинні мати ступінь захисту відповідно до ГОСТ 14254-80.
11.1.12. Установлені пускові прилади повинні бути розраховані на максималь-ну силу струму електродвигуна.
11.1.13. У всіх незалежно від призначення приміщеннях, що після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути знята нап-руга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).
11.1.14. На всіх дверцях шаф, ніш тощо з електрообладнанням напругою більше 42 В, а також на огородженнях, які закривають електроапаратуру, повинні бути нанесені попереджувальні знаки високої електричної напруги, виконані за ГОСТ 12.4.026-76*. На дверцях повинен бути також наведений перелік устаткування, що відповідає електроапаратурі.
11.1.15. Комплектне обладнання (щити, шафи), призначене для роботи на напрузі до 1000 В, повинно відповідати вимогам ГОСТ 22789-94.
Дверцята шаф або ящиків з електроапаратурою повині бути зачинені за допомогою спеціального замка або ключа. Ключі повинні знаходитись у чергового електротехнічного персоналу.
11.1.16. Розподільні пристрої напругою до 1,0 кВ перемінного стуму, установлені у виробничих приміщеннях, доступних для не проінструктованого персоналу, повинні мати струмопровідні частини, закриті суцільними огородженнями.
Двері приміщень електроустановок (щитів, складень тощо) повинні бути постійно закриті.
11.1.17. Рубильники, призначені для вмикання-вимикання струму живлення, повинні бути захищені негорючими кожухами без отворів і щілин або повинні мати дистанційне керування.
11.1.18. Застосування рубильників відкритого типу, призначених для ввім-кнення і вимкнення струму навантаження, у всіх виробничих цехах і побутових приміщеннях не дозволяється.
11.1.19. На приводах комутаційних апаратів повинні бути вказані положення “ввімкнено” і ”вимкнено”.
11.1.20. У приміщеннях пильних, сирих, особливо сирих і на відкритому повітрі необхідно встановлювати розподільні пристрої, надійно захищені від негативної дії навколишнього середовища.
11.1.21. Огляд і чищення розподільних пристроїв, щитів, складень від пилу і забруднень повинні проводитися не рідше 1 разу в 3 місяці.
11.1.22. Штепсельні з`єднання (розетки, вилки), які використовують на нап-ругу 12 В і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з`єднань, призначених для напруги 110 В і 220 В.
Включення вилок на напругу 12 В і 42 В у штепсельні розетки 110 В і 220 В повинно бути унеможливлено.
11.2. Обслуговування електрообладнання
11.2.1. До обслуговування електроустановок допускаються особи, які знають їх схеми, посадові і експлуатаційні інструкції, особливості технологічного устаткування і пройшли відповідне навчання і перевірку знань.
11.2.2. Перевірка знань персоналу, який обслуговує електроустановки, повинна проводитись комісією того підприємства, на якому він працює.
11.2.3. Кожному працівнику, який пройшов перевірку знань, видається пос-відчення встановленої форми з наданням групи (II-V) по електробезпеці.
11.2.4. Періодична перевірка знань персоналу повинна проводитись у такі терміни:
один раз в рік - для електротехнічного персоналу, що безпосередньо обслуговує діючі електроустановки або який проводить у них налагоджувальні, елек-тромонтажні, ремонтні роботи чи профілактичні випробовування, а також для персоналу, який оформляє розпорядження і організує ці роботи;
один раз в три роки - для інженерно-технічних працівників електротехнічного персоналу, який не відноситься до попередньої групи, а також інженерів з охорони праці, які допущені до інспектування електроустановок.
Після кожного випадку порушень вимог безпеки повинна проводитись позачергова перевірка знань.
11.2.5. На підприємстві визначається перелік професій неелектротехнічного персоналу, що пов`язаний з роботою, під час виконання якої може виникнути небезпека ураження електричним струмом. Цей персонал повинен проходити щорічну перевірку знань безпечних методів роботи на обслуговуваній установці з наданням групи І по електробезпеці і оформленням в спеціальному журналі.
Перевірку знань проводить відповідальний за електрогосподарство підпри-ємства, дільниці, або, за його письмовим наказом, особа з групою по електробез-пеці не нижче III.
11.2.6. Виконання робіт в електроустановках за нарядом-допуском повинно проводитись у порядку, передбаченому у ПБЕЕС.
11.2.7. На всі роботи, які виконуються із зняттям напруги, видається один на-ряд.
11.2.8. Заміна плавких запобіжників під напругою і установлення некаліброваних вставок без маркування величини номінального струму не дозволяється.
