9.6.23. Світлові покажчики евакуаційних або запасних виходів із приміщень будь-якого призначення повинні бути забезпечені автономним джерелом живлення, яке не відключається під час функціонування будівлі.
9.6.24. У пожежонебезпечних зонах необхідно застосовувати світильники, що мають відповідну ступінь захисту.
9.6.25. Охоронне освітлення (за відсутності спеціальних технічних засобів охорони) необхідно влаштовувати вздовж кордону території підприємства, що охороняється в нічний час.
Освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі в горизонтальній площинi.
9.7. Мікроклімат на робочих місцях і в приміщеннях
9.7.1. У виробничих приміщеннях у вікнах повинні бути влаштовані прист-рої, що забезпечують провітрюваність приміщень і напрямленість руху повітря, що надходить: уверх - у холодний період року, униз - у теплий період року. Площа їх повинна складати не менше ніж 20% площі світлових отворів.
9.7.2. У цехах з відкритим технологічним поцесом повинно бути передбачено очищення зовнішнього повітря, що подається, від пилу в системах механічної припливної вентиляції.
Забір припливного повітря для виробничих приміщень повинен проводитися в зоні найменшого забруднення.
9.7.3. У приміщеннях, де відбувається виділення пари і значної кількості теп-ла, обладнують припливно-витяжну вентиляцією з улаштуванням, у необхідних ви-падках, місцевих відсмоктувачів; крім того, кожне приміщення повинно мати природне провітрювання, якщо це дозволяється технологічним процесом.
9.7.4. Побутові приміщення повинні бути обладнані припливною і витяжною вентиляцією. У приміщеннях з однократним і меншим повітрообміном дозволяється влаштування природної припливної і витяжної вентиляції.
Розрахункові температури і кратність повітрообміну в допоміжних приміщеннях наведені в додатку 7.
9.7.5. Вміст шкідливих газів, пари і пилу в робочій зоні виробничих приміщень повинно відповідати ГОСТ 12.1.005-88.
Обжарювальні, варильні і коптильні камери, димогененратори, шпарильні чани, ротаційні печі для випікання хлібів, обжарювання і запікання буженини, карбонаду та інших виробів, варильні котли, джерела значних виділень парів, газів, пилу повинні бути герметизовані і обладнані місцевими відсмоктувачами.
Викид в атмосферу повітря, що видаляється загальнообмінною вентиляцією і місцевими відсмоктувачами, і вміщує борошняний пил або шкідливі, і які тхнуть, речовини, підлягають очищенню.
9.7.6. У виробничих приміщеннях з можливим виділенням шкідливих парів і газів (коптильне, компресорне відділення)повинні бути установлені газоаналізатори, зблоковані із звуковою і світловою сигналізацією, що попереджає про небезпечну концентрацію шкідливих речовин.
9.7.7 Температура, відносна вологість, швидкість руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати ГОСТ 12.1.005-88, (додаток 8).
9.7.8. У відповідності з ГОСТ 12.1.005-88 температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря слід заміряти на висоті 1,0 м від підлоги або робочої площадки під час робіт, виконуваних сидячи, і на висоті 1,5 м - під час робіт, виконуваних стоячи, за мінімального і максимального віддалення від джерел локального тепловиділення, охолодження або вологовиділення (нагрітих агрегатів, вікон, дверних отворів, воріт, відкритих ванн тощо).
9.7.9. Вентиляційні канали повітровідводи від технологічного устаткування необхідно періодично (не рідше одного разу в рік) прочищати.
9.7.10. Виробничі і допоміжні приміщення повинні бути забезпечені опаленням.
9.7.11. В основних виробничих приміщеннях як нагрівальні прилади рекомендується застосовувати радіатори.
Установлення нагрівальних приладів з негладкою поверхнею (конвектори, ребристі труби) не дозволяється.
9.7.12. Для виключення протягів на робочих місцях обкачувальників і жилувальників двері холодильних камер і коридорів повинні мати повітряні завіси і штори.
9.7.13. Для забезпечення експлуатації систем вентиляції, кондиціонування повітря і опалення на підприємстві повинна бути призначена наказом ке-рівника відповідальна особа із числа інженерно-технічних працівників.
9.7.14. Профілактичні контрольно-експлуатаційні випробування систем вентиляції, кондиціонування повітря і опалення повинні проводитися періодично, не рідше одного разу в рік, а також кожний раз після ремонту або реконструкції.
9.7.15. На кожну систему вентиляції, кондиціонування повітря і опалення повинен складатися технічний паспорт, інструкції з експлуатації, графік планово-попереджувального і поточних ремонтів, а також заводитися журнал експлуатації.
9.8. Шум і вібрація
9.8.1. Допустимі рівні шуму на робочих місцях повинні бути у відповідності з ГОСТ 12.1.003-83* та Санітарними нормами допустимих рівнів шуму на робочих місцях (СН-3223-85) і відповідати додатку 9.
9.8.2 Рівні вібрації повинні бути у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90 та Санітарними нормами вібрації робочих місць (СН-3044-84) і відповідати додаткам 10,11.
9.8.3. Основним джерелом шуму в робочих зонах виробничих приміщень і території підприємства являються:
транспортери, стрічкові пили, дробарки;
вентилятори, компресори, парові і водогрійні котли;
транспортно-технологічні засоби - автомобілі, автонавантажувачі, машини наземного безрейкового електротранспорту.
9.8.4. Колективні і індивідуальні засоби захисту працівників від шуму повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.029-80 і СНиП II-12-77, від вібрації - вимогам ГОСТ 26568-85.
9.8.5. Зниження шуму і вібрації необхідно забезпечувати такими заходами:
обмежувати окружні швидкості обертання коліс вентиляторів і швидкість руху повітря;
обладнувати системи шумогасниками і звукоізолювати повітроводи;
передбачати установку вентиляторів і електродвигунів на вібро- і звукопоглинальних основах;
устаткування, робота якого супроводжується інтенсивною вібрацією, установлювати на фундаменти, що відокремлені від конструкції будівлі;
установлювати вентиляційне обладнання з підвищеним рівнем шуму і вібрації в камерах із звукоізоляційними або звукопоглинальними стінками;
з`єднувати вхідні і вихідні отвори кожуха вентилятора із повітроводами за допомогою гнучких вставок;
періодично оглядати і замінювати підшипники вентилятора;
усувати люфти шківів або з`єднувальних муфт, клинопасових і плоскопасових передач;
не дозволяється під час проведення ремонтних і налагоджувальних робіт порушення балансування колеса вентилятора і ротора електродвигуна;
зменшувати вібрацію на шляхах розповсюдження засобами віброізоляції і вібропоглинання (застосування спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та інших настилів);
проводити своєчасно плановий і попереджувальний ремонт машин з обов`язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;
вилучати контакт працюючих з вібріруючими поверхнями за межами робочого місця або робочої зони (улаштування огороджень, сигналізації, блокування, попереджувальних написів тощо);
використовувати віброгасильні рукавиці під час роботи на пневматичному інструменті.
9.8.6. Звукоізоляційні і звукопоглинальні матеріали, що використовуються, повинні бути вогнестійкими і важкогорючими.
9.8.7. Виробниче устаткування, що створює шум і вібрацію, повинно мати паспорт, де зазначаються шумові характеристики і рівні вібрації під час роботи цього устаткування.
9.8.8. Рівень шуму і вібрації необхідно визначати на працюючому устаткуванні на холостому режимі і під навантаженням.
9.8.9. Не дозволяється проводити модернізацію і реконструкцію устаткування, що приводять до підвищення рівнів шуму і вібрації.
9.8.10. На підприємстві повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму і вібрації на робочих місцях не рідше одного разу в рік.
9.9. Особиста гігієна
9.9.1. Кожний працівник на підприємстві несе відповідальність за виконання правил особистої гігієни, за стан робочого місця, за виконання технологічних і са-нітарних вимог на своїй дільниці.
9.9.2. Під час поступленні на роботу і впродовж роботи працюючі на підприємстві повинні підлягати медичним обстеженням у відповідності з вимогами, встановленими установами санітарно-епідеміологічної служби.
Кожний працівник повинен мати особисту медичну книжку.
9.9.3. Усі працівники при поступленні на роботу повинні пройти підготовку за програмою санмінімуму і здати іспити з відміткою про це у відповідному журналі і в особистій медичній книжці. Подальше всі працівники, включаючи адміністрацію і інженерно-технічний персонал, незалежно від термінів їх поступлення на роботу, повинні один раз у два роки проходити навчання і перевірку санмінімуму. Особи, які не здали санмінімум, до роботи не допускаються.
9.9.4. Не допускаються до роботи в цехах з виробництва м`ясних продуктів особи, які страждають захворюваннями, зазначеними в Інструкції про порядок проведення медичних обстежень осіб, які поступають на роботу і працюють на харчових підприємствах, на спорудах водопостачання, у дитячих установах тощо.
9.9.5. Працівники виробничих цехів повинні під час появи ознак шлунково-кишкових захворювань, підвищенні температури, нагноєнні і симптомах інших захворювань повідомляти про це адміністрацію і звертатися в здоровпункт підпри-ємства чи іншу медичну установу для одержання відповідного лікування.
9.9.6. Працівники виробничих цехів перед початком роботи повинні прийняти душ, одягнути чистий спеціальний одяг так, щоб він цілком закривав особистий одяг, підібрати волосся під косинку або ковпак і двократно вимити руки теплою водою з милом. Після закінчення роботи також прийняти душ.
9.9.7. Заміна спецодягу повинна проводитися щоденно і за мірою забруднення.
9.9.8. У періоди епідеміологічного неблагополуччя, за вказівками санітарно-епідеміологічної станції або органів державного ветеринарного нагляду працівники цехів перед миттям рук повинні їх дезінфікувати 0,2%-ним розчином хлораміну або 0,1%-ним освітленим розчином хлорного вапна.
9.9.9. У разі нездужання, ураження шкіри у вигляді поранень, опіків, гноячок, злущування слід звертатися в медпункт, за невеликих пошкоджень - обробляти антисептичними розчинами.
9.9.10. Для запобігання попаданню сторонніх предметів і сировини в готову продукцію забороняється:
заносити і зберігати в харчових цехах дрібні скляні і металеві предмети (крім металевих інструментів і технологічного інвентаря);
застібати спецодяг шпильками, голками і зберігати в кишенях халатів предмети особистого вжитку (зеркала, гребінці, обручки, значки, цигарки, сірники тощо).
У кожному харчовому цеху повинен бути організований облік битких предметів.
9.9.11. Не дозволяється заходити у виробничі цехи без спецодягу або в спецодязі для роботи на вулиці.
9.9.12. Слюсарі, електромонтери та інші працівники, зайняті ремонтними роботами у виробничих, складських приміщеннях підприємства, зобов`язані виконувати правила особистої гігієни, працювати в цехах у спецодягу, інструменти переносити в спеціальних закритих ящиках з ручками і вживати заходів щодо попередження можливості попадання сторонніх предметів у продукцію.
9.9.13. Працівники повинні слідкувати за чистотою рук. Нігті на руках необхідно стригти коротко і не покривати їх лаком. Мити руки необхідно перед початком роботи і після кожної перерви в роботі, у разі переходу від однієї операції до іншої, після стикання із забрудненими предметами.
Після відвідування вбиральні мити руки необхідно двократно: у шлюзі після відвідування вбиральні до одягнення халату і на робочому місці, безпосередньо перед тим, як стати до роботи.
У разі виходу з убиральні слід продезінфікувати взуття на дезінфікувальному килимку.
9.9.14. Вживати їжу необхідно тільки в їдальнях, буфетах, кімнатах для вживання їжі або інших пунктах харчування, розташованих на території підприємства або поблизу нього.
9.9.15. Не дозволяється зберігати харчові продукти в індивідуальних шафах гардеробної.
9.10. Дезінсекція, дератизація
9.10.1. На підприємстві необхідно проводити міроприємства щодо боротьби з мухами. З метою попередження виплоду мух своєчасно видаляти сміття і нечистоти. Визначені для цього працівники обробляють сміттєзбірники, вигрібні ями, убира-льні, 1-2 рази в тиждень дустом гексахлорану, 2-3%-ним розчином хлорофосу, 0,1%-ною водною емульсією трихлорметафосу. Оброблення рідких покидьків слід проводити сухим хлорним вапном (1кг на 1м2 поверхні).
Для захисту приміщень від проникнення в них мух вікна, кватирки, двері в теплу пору року необхідно засітчувати.
Для знищення мух у приміщенні застосовують липкий папір.
У неробочий час для цього застосовують хімічні препарати, дозволені Мін-охорони здоров`я України, продукти з цеху видаляють, устаткування накривають, після чого провітрюють протягом 6 годин.
9.10.2. Для боротьби з тарганами застосовують: свіжоперепалену буру в су-міші з картопляним або гороховим борошном у співвідношенні 1:1, розчин борної кислоти з цукром або хлібом, піретрум.
Місця гніздування тарганів обпалюють паяльною лампою. Дозволяється зас-тосовувати водний розчин хлорофосу.
9.10.3. Для захисту сировини і готових продуктів від забруднення і псування гризунами необхідно:
оббивати пороги і двері приміщень (на висоту 0,4-0,5 м) листовим залізом або металевою сіткою;
закривати вікна в підвальних поверхах і отвори вентиляційних каналів захисними сітками;
зашпаровувати отвори в стінах, підлозі біля трубопроводів і радіаторів цементом з металевою стружкою;
своєчасно очищати цехи від харчових залишків і покидьків, накривати сировину і готову продукцію після закінчення роботи.
9.10.4. Знищення гризунів проводять механічними (капкани, пастки тощо) і хімічними засобами. Хімічні засоби дератизації можуть застосовувати тільки спеціалісти-дератизатори. Як хімічні засоби знищення гризунів застосовують: зоокумарин, крисид, тиосемикарбозид, вуглекислий барій, фосфид цинку, вуглекислий газ.
