5.5.4. Відстань від підлоги площадки обслуговування до низу конструкцій перекриття, що виступають, повинна становити не менше 1,8 м. Відстань по вертикалі від площадки обслуговування до верхнього краю відкритої посудини повинна бути не менша ніж 1,0 м.
5.5.5. Площадки для обслуговування устаткування з підвищеною небезпе-кою довжиною понад 3,0 м, а також у вибухонебезпечних приміщеннях повинні мати не менше двох сходів, розташованих з протилежних боків.
5.5.6. Кожна площадка повинна мати табличку із зазначенням максимально допустимого і зосередженого навантаження.
5.5.7. Кут нахилу сходів, які ведуть до площадок постійного обслуговування устаткування, а також до площадок висотою понад 1,5 м, має бути не більший ніж 45о, а до площадок періодичного обслуговування устаткування, а також площадок за висотою до 1,5 м - не більший ніж 60о.
При висоті площадок періодичного обслуговування до 3,0 м дозволяється влаштування вертикальних сходів.
5.5.8. Ширина сходів до площадок постійного обслуговування повинна бути не менша ніж 0,9 м, при періодичному перебуванні людей на площадках - не менша ніж 0,6 м.
Крок східців сходів повинен бути не більший ніж 0,3 м, ширина східців - не менша ніж 0,2 м. Для металевих сходів ширина східців дозволяється не менша ніж 0,12 м.
5.5.9. У разі застосуванні вертикальних сходів і сходів з кутом нахилу більше 75о при висоті їх понад 5 м, починаючи з висоти 3 м, повинні бути зроблені ого-родження у вигляді дуг. Дуги розміщуються на відстані не більшій ніж 0,8 м одна від другої та з`єднуються не менше ніж трьома повздовжніми штабами.
5.5.10. Для обладнання, що не потребує постійного обслуговування, дозволяється використання приставних драбин або розсувних драбин-стрем`янок.
5.5.11. Контроль за станом драбин та стрем`янок повинен здійснюватися посадовою особою, яка призначається розпорядженням по структурному підрозділу (цеху, дільниці) підприємства.
Періодичний огляд дерев`яних і металевих драбин повинен проводитись один раз у 3 місяці відповідно до ГОСТ 26887-86.
5.5.12. Переносні драбини і стрем`янки повинні мати пристрої, що убе-рігають при роботі від зрушення або перекидання. Нижні кінці драбин і стрем`янок повинні мати гострі наконечники, а при установленні драбин на асфальтовій, бетонній підлогах - башмаки з гуми чи іншого неслизького матеріалу.
При необхідності верхні кінці драбин повинні мати спеціальні гаки для їх утримування.
5.5.13. Східці дерев`яних драбин повинні бути міцно закріплені в тятиві. Тятиви через кожні 2 м повинні скріплюватися стяжними болтами.
Застосування драбин, збитих цвяхами без врізання східців у тятиви, не дозволяється.
Уся довжина дерев`яної драбини не повинна перевищувати 5 м, при цьо-му працювати із східця, що знаходиться на відстані меншій ніж 1,0 м від верхнього кінця драбини, не дозволяється.
5.5.14. Ширина драбини дозволяється не менша ніж 0,6 м, відстань між східцями переносних драбин і розсувних драбин-стрем`янок не повинна бути біль-ша ніж 0,25 м і менша ніж 0,15 м.
5.5.15. Розсувні драбини-стрем`янки повинні бути обладнані пристроями, що унеможливлюють їх самочинне розсування.
5.5.16. Усі переносні драбини і стрем`янки повинні випробовуватися статичним навантаженням після виготовлення і капітального ремонту, а також періодично в процесі експлуатації:
металеві - 1 раз в 12 місяців;
дерев`яні - 1 раз в 6 місяців. Драбини випробовують статистичним наван-таженням 1200 Н (120 кгс), прикріпленим до середини одного із східців драбини, що установлюється під кутом 75о до горизонтальної площини.
5.5.17. Дата і результати періодичних випробовувань і оглядів драбин та стрем`янок фіксуються в журналі обліку і огляду такелажних засобів, механізмів і пристосувань.
5.5.18. Трапи і містки повинні бути жорсткими та мати кріплення, які унеможливлювали б їх зміщення.
Прогин настилу за максимальним розрахунковим навантаженням не повинен бути більше 0,02 м.
5.5.19. При довжині трапів і містків понад 3 м під ними повинні установлюватись проміжні опори. Ширина трапів і містків повинна бути не менша ніж 0,6 м.
Трапи і містки повинні мати поручні, закраїни та один проміжний горизонтальний елемент.
5.6. Ручний інструмент
5.6.1. Для ручного обкачування і жилування м`яса повинні використовувати-ся ножі обкачувальні і жилувальні.
Для обкачування використовують ножі, що мають лезо довжиною 9-12 см. Рукоятка обкачувального ножа повинна перевищувати довжину леза.
Ніж для жилування повинен мати більшу довжину леза в порівнянні з рукояткою.
5.6.2. Використовувані для оброблення м`яса ножі повинні мати на рукоятках виступи, що захищають руку від зісковзування її на лезо. У місцях з`єднання рукоятки з хвостовою частиною ножа не повинно бути щілин, частин, що виступають, задирок.
Для правки ручного інструменту повинні використовуватися мусати завод-ського виготовлення. У процесі роботи через кожні 1,5-2 хвилини, коли ніж не рі-же, а немов би тягне м`ясо або для різання потребуються додаткові зусилля, його слід правити на мусаті. Рукоятка мусата повинна мати кільце, яке захищає руку від порізу під час правки ручного інструменту.
Поверхня ручки не повинна мати різких переходів на заокруглення, глибоких подряпин, відколів, тріщин і сучків.
5.6.3. Ножі, за винятком різальної кромки, не повинні мати гострих граней.
Різальна кромка повинна бути рівномірно загострена (кут загострення повинен бути в межах 16-18о).
Клинок ножа повинен бути без тріщин, задирок, раковин і гофр та від-носно ручки не мати перекосу.
5.6.4. Видача інструменту повинна проводитися за особистою карткою, при цьому слід видавати не більше трьох ножів. Після закінчення роботи і на час обідньої перерви кожний працівник повинен здавати інструменти на зберігання комірнику (завідувачу дільниці).
Зберігання ножів повинно здійснюватися в окремому приміщенні або шафі, що замикаються.
5.6.5. У разі сточування клинків ножів за шириною більше ніж на 40% або несправності інструмент повинен бути замінений.
5.6.6. Для перенесення і тимчасового зберігання ножів, гачків і мусатів працівники повинні бути забезпечені спеціальними футлярами.
Футляри повинні повністю закривати леза різальних інструментів, стрижні мусатів і вістря гачків.
Конструкція футлярів повинна забезпечувати надійність фіксування інструменту в них, зручність виймання і вставляння його, можливість закріплення на робочих місцях або на ремінь. Матеріал і конструкція футлярів повинні забезпечувати якісну санітарну обробку.
5.6.7. Сікачі повинні забезпечуватися ремінцями для запобігання вислизанню з рук.
5.6.8. Заточування різального ручного інструменту повинно проводитися цен-тралізовано в окремому приміщенні з дотриманням вимог ГОСТ 12.3.028-82*.
5.6.9. Різальний ручний інструмент на заточування повинен збиратися на робочих місцях і переноситися в спеціальному закритому ящику з ручкою і проріза-ми для інструменту.
5.6.10. При переміщуванні туш, напівтуш, четвертин та інших частин туш не дозволяється тримати ніж в руці та підтягувати до себе частини туш за допомогою ножа.
При перерві в роботі працівники не повинні залишати ножі на столі, у сировині.
Для запобігання зісковзуванню руки на лезо ножа впродовж роботи за мірою необхідності повинно проводитися миття ножів і рук.
5.6.11. При застосовувані гачків і движків для ручної подачі м`яса на робочі місця обкачувальника і жилувальника вони повинні бути добре загострені, без заусенців, тріщин.
6. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ
6.1. Загальні вимоги
6.1.1. Технологічні процеси на підприємстві повинні проводитись у відповід-ності з вимогами ГОСТ 12.3.002-75*, ГОСТ 12.2.061-81, ВНТП 532/739-85, Санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання, цих Правил та іншої технологічної документації, затвердженої у вста-
новленому порядку.
6.1.2. Режими технологічних процесів повинні забезпечувати:
погодженість операцій технологічних процесів, що унеможливлюють виник-нення небезпечних і шкідливих виробничих чинників;
рівномірну подачу сировини та передачу її на подальшу обробку і не допущення скопичення сировини на робочих місцях;
систему контролю і управління технологічним процесом, що забезпечує захист працюючих і аварійне вимкнення виробничого устаткування;
своєчасне одержання інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих чинників на окремих технологічних операціях;
своєчасне видалення відходів виробництва і відвід промивних вод у кана-лізацію закритим способом з розривом струменя;
ефективність роботи витяжних пристроїв;
можливість використання необхідних засобів індивідуального і колективного захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників;
безвідмовну дію технологічного устаткування і засобів захисту працівників протягом термінів, які визначаються нормативною документацією;
унеможливлення виникнення вибухопожежонебезпеки;
режим праці і відпочинку з метою запобігання психофізіологічним шкідливим виробничим факторам та зниження тяжкості праці.
6.1.3. На кожному підприємстві повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть виділятися в приміщення під час проведення технологічних процесів і в аварійних ситуаціях, а також обов`язковий перелік приладів і методик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосередньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.
У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зону шкідливих і не-безпечних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилу повинен бути організований систематичний контроль за їх концентрацією в повітрі робочої зони за допомогою газоаналізаторів та інших контрольно-вимірювальних приладів.
6.1.4. Не дозволяється застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі концентрації їх вмісту в повітрі робочої зони, методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічну експертизу.
6.1.5. Виробничі процеси, що зв`язані з виділенням пилу, шкідливих парів або газів повинні виконуватись в ізольованих приміщеннях з обов`язковим улаш-туванням припливно-витяжної вентиляції та забезпеченням герметизації устаткування.
6.1.6. У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої їх кількості, що необхідно вживати додаткові заходи безпеки, ке-рівник повинен завчасно повідомити про це відповідні органи нагляду за охороною праці, розробити і узгодити з ними заходи щодо захисту здоров`я і життя працюючих і охорони навколишнього природного середовища.
6.1.7. Усі технологічні процеси, пов`язані з навантаженням і розвантаженням, транспортуванням, переробкою сировини тощо повинні бути максимально механі-зовані.
6.1.8. Роботи з підвищеною небезпекою на непостійних робочих місцях повинні виконуватися за нарядом-допуском, у відповідності з вимогами підрозділу 6.11.
6.1.9. Робочі місця (ДСТУ 2293-93) повинні бути організовані у відповідності з ГОСТ 12.2.061-81 і відповідати ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032-78,
ГОСТ 12.2.033-84.
6.1.10. Робочі місця повинні бути розташовані поза зоною пересування меха-нізмів, сировини, готового продукту, руху вантажів і забезпечувати зручність спос-тереження за виконуваними операціями і керування ними.
6.1.11. Органи керування виробничим устаткуванням повинні розташовуватись у робочій зоні так, щоб не утрудняти виконання технологічних операцій, приводитись у дію зусиллями, що не перевищують встановлених відповідними нормами.
6.1.12. Мінімальна довжина робочого місця повинна бути 0,8 м на одного працюючого, при використанні допоміжних пристроїв (підносів, ящиків тощо) - не менша ніж 1,4 м.
6.1.13. Сигнальні лампи на розподільних щитах біля робочих місць повинні мати написи, що зазначають характер сигналу.
6.1.14. Сигнально-попереджувальне пофарбування небезпечних елементів технологічного устаткування повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76*.
У доступних для огляду місцях слід вивішувати плакати з розшифруванням розпізнавальних кольорів пофарбування комунікацій, попереджувальних знаків і цифрових позначень.
6.1.15. Взаємозв`язані за технологією цехи повинні бути забезпечені двосто-роннім зв`язком і сигналізацією (цех посолу і фаршоприготувальний, фаршоприготувальний і шприцювальний тощо).
6.1.16. Перед пуском у роботу технологічного устаткування необхідно переві-ряти:
робоче місце і підходи до нього на відсутність на підлозі води, залишків сировини чи продукту або сторонніх предметів;
чистоту решіток на трапах, наявність і справність підлогових решіток - її рейки мають бути цілими, решітка не має перекидатись при наступанні на її край; справність блокувальних пристроїв, відповідних контрольно-вимірювальних приладів і захисних огороджень;
наявність заземлення;
цілість і справність кнопок на щиту керування.
6.1.17. Перед початком проведення технологічного процесу необхідно пере-віряти роботу механізмів на холостому ходу машини.
6.1.18. У разі виникнення аварійної ситуації (самочинної зупинки або не-правильної дії механізмів і елементів устаткування, при появі в машині сторонніх шумів і стуків, при дотику до корпусів і вузлів машини і відчутті дії струму або розрядів статичної електрики тощо) технологічний процес повинен бути зупинений і вжиті заходи щодо її ліквідації.
6.1.19. Після закінчення роботи всі машини і механізми повинні бути приведені в стан, що унеможливлює їх пуск сторонніми особами, електроживлення повинно бути вимкнено. При необхідності устаткування піддається санітарній обробці.
6.1.20. Не дозволяється проводити ремонтні та налагоджувальні роботи на працюючому устаткуванні.
У процесі роботи устаткування не дозволяється проштовхувати сировину до робочих органів руками, для цього потрібно використовувати спеціальний інвентар (дерев`яні проштовхувачі, лопатки тощо).
